Юліана Оніщук, засновниця Фонду "Енергетична дія для України":

В межах благодійних проєктів “50 сонячних лікарень” і “100 сонячних шкіл” до десятка закладів освіти та охорони здоров’я у регіонах, які найбільше постраждали від російської агерсії, цього року безоплатно отримають гідрибні сонячні електростанції. Загалом же ці програми Фонду “Енергетична дія для України” розраховані на 5 років. Перші три об’єкти уже отримали устаткування для безперебійного живлення під час можливих блекаутів. Спочатку сонячні панелі та ситеми зберігання електроенергії встановили в ірпінському ліцеї поблизу столиці. Минулого тижня станцію відкрили в Чернігівській обласній дитячій лікарні. На середу запланована церемонія введення в експлуатацію нового енергообладнання в Іванківській ЦРЛ на Київщині. 

А що ж далі? Чи є гроші та устаткування для автономного енергозабезпечення нових об’єктів? Хто й на яких умовах може розраховувати на підтримку (а вартість однієї гібридної сонячної електростанції сягає майже 100 тисяч євро)? Цікавимося у засновниці благодійної організації “Фонд “Енергетична дія для України” Юліани Оніщук. 

- В основі ваших проєктів - встановлення гібридних сонячних електростанцій. Чому саме такий вибір? І в чому особливість такого обладнання?

-  Ідея будувати саме гібридні сонячні станції виникла рік тому. А в жовтні, коли почалися цілепрямовані ворожі ракетні атаки на енергетичну інфраструктуру, намагання залишити українців без світла й тепла, ми остаточно переконалися, що потрібно масово встановлювати саме таке обладнання, яке не лише виробляє, а й акумулює електроенергію. У разі блекауту це гарантує кілька годин атвономного живлення критично важливих об’єктів.

Спочатку, коли у квітні 2022 року я шукала однодумців та донорів, всі питали: що ти робиш, які сонячні станції у школах, коли війна, і кому це взагалі треба? Мені навіть було складно знайти команду, тому що активна молодь хотіла збирати кошти на їжу, на зброю... А моє бачення: навіть у таких екстремальних умовах, під час війни, треба займатися відновлювальною енергетикою. Я не могла це пояснити  раціонально, але так відчувала. Вважала: є люди, які допомагають ЗСУ, є ті, хто підтримує нужденних, і мають бути ті, хто вже думатиме про майбутнє.

І коли ми вже будували першу сонячну станцію в одній зі шкіл на Київщині, почалися масовані атаки на енергетичну інфраструктуру. А у нас вже був у роботі важливий проєкт. Тоді, в листопаді, дуже велика була до нас увага: всі у відчаї, думають, як долати жахливі проблеми з енергетикою перед зимою, а ми вже побудували станцію, і про це всі говорять... Тому, вважаю, що ми зі своєю місією опинилися у правильному місці і в правильний час.

- Розкажіть детальніше про перший проєкт.

- Ми втілювали його в ірпінській школі-ліцеї “Мрія” на Київщині. Це - один з найбільших навчальних закладів міста, розрахований майже на 2 тисячі дітей. Навчальний заклад сильно постраждав під час окупації. Я побувала там ще торік у квітні. Було багато пошкоджень від ракет і снарядів, величезні дірки у стінах та у покрівлі. Добре, що міжнародні організації дуже швидко відгукнулися на біду, і вже до вересня у школі відновили дах. А ми отримали можливість встановлювати там сонячні панелі. Допомогли партнери з  Німецької асоціації сонячної промисловості та її члени.

Потужність станції, яку ввели в експлуатацію у листопаді, 20 кВт плюс 49 кВт-годин ємності системи зберігання. Це покриває до 4 годин електроспоживання ліцею. До резервної системи під’єднано бомбосховище, комп’ютерні класи, освітлення  - вуличне і всередині будівлі. Все розраховано, щоб навесні, улітку та восени в сонячні дні потреби ліцею в електриці за допомогою нашої гібридної станції забезпечувалися майже повністю. Узимку та в дощову погоду, звичайно ж, доведеться використовувати ресурс звичайної мережі.

- Першу електростанцію в межах проєкту “50 сонячних лікарень” відкрили минулого тижня в Чернігівській обласній дитячій лікарні. Потреби медичних закладів в електиці, звісно ж, більші. При цьому часто йдеться про роботу апаратури з підтримання життєдіяльності людей — у тому числі, й під час операцій.

- У Чернігові ми за підтримки донорів (благодійний партнер проєкту - бренд Garnier, сонячні панелі надала польська компанія Menlo Electric, технічний партнер — українська Unisolar) встановили систему зберігання енергії і сонячні панелі для автономного живлення критичного обладнання корпусу лікарні, де розташоване відділення інтенсивної терапії новонароджених та недоношених дітей. Встановлено сонячні панелі загальною потужністю 35 кВт. Ємність системи зберігання енергії - 98 кВт. Нове обладнання повністю забезпечить електроенергією роботу корпусу при максимальному навантаженні, коли увімкнена вся апаратура, упродовж восьми годин. Також при потребі ресурс можна використовувати для роботи в умовах блекауту частини операційних головного корпусу медзакладу.

До того ж, ідеться про можливість для лікарні щороку заощаджувати на електриці до 200 тисяч гривень. Хоча економічний ефект за цих умов  - питання вторинне. Головне — забезпечити безперебійне живлення критично важливої апаратури, від якої залежать життя маленьких пацієнтів. Адже потужності генераторів може не вистачити.

Станція працює таким чином, що вся електроенергія, яка генерується, одразу споживається корпусом. Одночасно системи зберігання під’єднані до електромережі. Це зробили для того, щоб вони завжди були заповнені і в разі потреби могли забезпечити максимальну тривалість автономної роботи. Тобто, мета - максимально диверсифікувати постачання електроенергії: сонце, мережа та ресурс, акумульований системою зберігання.

І, звичайно ж, ми не маємо забувати про екологічний ефект. Навіть така невелика (непромислова) станція скорочуватиме викиди СО2 на 1139 тонн на рік порівняно із традиційною генерацією таких обсягів електроенергії.

У найближчих планах і роботи в чернігівській загальноосвітній школі №3. Там  встановимо гібридну сонячну станцію потужністю 25 кВт. Паралельно працюємо над проєктом для ще однієї школи в Ірпені. Варто зазначити, що усі роботи виконуються “під ключ”. Ми беремо на себе не лише будівництво, а й регуляторну частину — проєкти, дозволи, експертизи, оформлення усієї документації.                                                           

- А як із технічною підготовкою фахівців, котрі обслуговуватимуть ці станції? Це також беруть на себе Фонд і донори, чи експлуатувати і ремонтувати обладнання доведеться адміністраціям шкіл та лікарень?

- Наш технічний партнер — це фактично підрядник у межах кожного проєкту. Ті, хто будує і хто постачає обладнання, надають послуги сервісного обслуговування станцій за гарантією. Тут маємо два моменти. Перший - це обов’язковий ремонт у випадку виходу обладнання з ладу. За це не треба платити. А є друга частина — наприклад, додаткові послуги (умовно). Йдеться про моніторинг системи і надання аналізу за певний період — приміром, за місяць. Скажімо, якщо ви хочете помити встановлені на даху панелі, потрібні додаткові кошти.

Поки що домовляємося з підрядниками, що вони упродовж першого року після встановлення обслуговуватимуть ці об’єкти. Вони навчатимуть персонал. Ми дистанційно моніторимо всі свої станції. Моніторить і підрядник. Якщо надалі  лікарня або школа бажатиме щомісяця отримувати звіт та поради, що робити для покращення роботи станції, тоді справді уже доведеться платити. Але йдеться про невеликі кошти. Та й до того часу, переконана, забезпечувати поточну роботу станцій адміністрації навчальних та лікувальних закладів зможуть самостійно.

Також можлива підтримка з боку місцевої влади, яка, зізнаюся, дуже зацікавлена у такій співпраці у царині енергетичної децентралізації. Приміром,  у межах презентації нової гібридної сонячної електростанції в обласній дитячій лікарні підписано Меморандум про співробітництво і партнерство між благодійною організацією “Фонд “Енергетична дія для України” та Чернігівською обласною військовою адміністрацією. Такі ж документи плануємо підписати із Київською ОВА під час презентації нової гібридної  станції у Центральній районній лікарні Іванкова (для операційного та хірургічного відділень), а також з Ірпінською громадою.

- Як обираєте реципієнтів цих програм? Самі шукаєте? Чи вас знаходять? Та чи велика вже черга з охочих?

- Діємо по-різному: і самі пропонуємо підтримку закладам, які постраждали від війни, і готові співпрацювати з тими, хто до нас самостійно звертається. Черга є. У нас навіть не вистачає ресурсу, щоб швидко опрацювати усі заявки. Найкращий спосіб їх подати  - через наш сайт. https://www.energyactua.com Там є кнопка “подати заявку” і вказані критерії відбору.

- Назвіть основні.

- Основне: має йтися про наші пріоритетні регіони. Зараз це Київська, Чернігівська, Сумська, Харківська та Одеська області. Друге - це наявність офлайн навчання (для шкіл). Ми не будуємо електростанції там, де діти наразі не ходять до школи. Передовсім, допомагаємо тим, кому це треба зараз. Третє — пріоритет для закладів, які зазнали пошкоджень. Також оцінюємо кількість вже встановленого там резервного обладнання. Хоча, якщо відверто, наявність генератора не буде причиною відмови. Адже це — лише про тимчасовий вихід, а не про сталий розвиток і не про надійне постачання електроенергії. Тоді як робота наших електростанцій розрахована на десятиліття.  Станція стоятиме принаймні 25 років. Тому у нас інший шлях.

А в лікарні одним із найважливіших критеріїв є  наявність операційних та хірургічних відділень. Ми саме для цих корпусів ставимо сонячні станції. Адже розуміємо, що загальне споживання лікарень обласного -  та й районного  - рівня дуже велике. Це більше, ніж потужність станцій, які ми встановлюємо. Але. Ми ставимо їх адресно саме для найважливіших корпусів, де рятують життя.

Плюс говоримо про комплексність підходу до співпраці з пріоритетними регіонами. У кожному з них готові взятися щонайменше за кілька об’єктів. Це і ресурсно, й організаційно краще — зазвичай, є один підрядник, комплексне проходження експертиз, робота з адміністрацією області тощо. Беремо в роботу найбільш значущі об’єкти у регіонах. Для цього консультуємося не лише з місцевою владою, а й з Міністерством охорони здоров’я. Йде війна. І найважливіше завдання — зрозуміти, для кого така станція зараз найпотрібніша. Бо дуже багато об’єктів по всій країні зруйновано та пошкоджено.

- А як шукаєте тих, хто, так би мовити, перебуває з іншого боку “благодійного ланцюжка”, маю на увазі донорів? Із ними, мабуть, гірше, ніж із тими, хто потребує допомоги?   

- Я б так не сказала. У нас вже двічі була ситуація, коли донори були, а об’єкти ми ще не встигли прорахувати, підготувати проєкти. Тому що це велика робота. Нам не просто треба знайти об’єкт, який підходить за визначеними критеріями, а й оцінити усе на місці. Для цього туди виїжджає технічна команда, яка вивчає усю документацію, обстежує проводку, інженерні конструкції. Ми аналізуємо, чи витримає дах додаткове навантаження, чи безпечно це для закладу і для людей тощо. Це багато часу займає. Потім підрядники також все вивчають і рахують. Треба вирахувати, яка ідеальна потужність має бути для того, щоб закрити першочергові потреби закладу. Це місяць-півтора, тому що технічні партнери також завантажені. І тільки потім ми формуємо бюджет та подаємо його на розгляд донорів. Адже ті хочуть бачити вже конкретний проєкт, повністю прорахований. Тому зараз ми доформовуємо свою технічну команду, щоб виїжджати на об’єкти незалежно від підрядників.

А в пошуках донорів ми активно працюємо через усі професійні платформи. Не забуваємо і про соцмережі, відвідуємо конференції у Європі. Торік, приміром, я виступала на 5 представницьких заходах, запрошуючи учасників донатити на такі проєкти. Просто спілкуємося з потенційними донорами, знайомимося, “водимо хороводи”, “танцюємо” довкола них, бо інакше ніяк. Про війну, якщо вона не в твоєму домі, на жаль, швидко забувають. Тому треба постійно нагадувати про те, що відбувається в нашій країні.

- І які аргументи тут є ключовими? Це ж не просто “дядечку, дайте грошей”... якось треба зацікавити, переконати.

- Якщо б ви мені поставили це запитання пів року тому, відповідь була б однозначною: найкраще тоді спрацьовував меседж щодо омріяного росіянами блекауту. Світ бачив, як українці у темряві роблять операції, при свічках вчаться... тобто, всі розуміли, що є явна проблема, яку треба негайно розв’язувати.

Зараз ситуація змінилася. Це уже менше працює. Тому зараз ми все активніше говоримо про реконструкцію. Адже європейським донорам і компаніям вже цікаво зрозуміти, як відбудовуватиметься Україна і як їм (із вигодою для себе) взяти участь у відбудові. Є компанії, великі корпорації, для яких важлива соціальна відповідальність, вони зобов’язані втілювати соціально значимі проєкти. Такий рух, коли бізнес обов’язково вкладається у благодійність, набирає обертів. Я би навіть сказала: бути соціально відповідальним зараз модно, особливо — у європейському та американському бізнес-середовищах. На переговорах особливо наголошуємо на цьому аспекті, нагадуючи, що наші проєкти  - це про соціальну відповідальність, це про дітей, про доступ до електроенергії, що є одним із принципів та завдань ООН. Плюс те, про що я вже казала: про декарбонізацію, скорочення шкідливих викидів, екологічний вплив, розвиток “зеленої” енергетики. Тобто, донори мають можливість дати гроші і за три-чотири місяці побачити конкретний результат на конкретному об’єкті. Вони можуть приїхати до тієї ж школи, побачити обладнання, яке вони надали чи придбання якого профінансували. І донорам приємно усвідомлювати, що така ось школа була відновлена громадою Берліна чи оснащена сучасним енергообладнанням завдяки Німецькій сонячній асоціації...

- А як ці ідеї сприймаються в середині країни?

- Безумовно, дедалі більше посадовців, бізнесменів, простих українців розуміють, що “зелена” енергетика - це не якийсь там “космос”, це наше “завтра” і частково — уже “сьогодні”.  Ми , поміж іншого, привчаємо дітей і дорослих, що сонячні станції мають бути у школах, в лікарнях, на парковках, у супермаркетах, у наших будинках. Це вже давно є в Європі, це спосіб життя сучасного цивілізованого світу.

І зараз, коли ми міркуємо (і мріємо) про відбудову та модернізацію України, маємо розуміти, що робити це варто з новим підходом, з думкою про навколишнє середовище, використання сучасних технологій. Та ж сонячна енергетика існує уже давно. Системи зберігання енергії - так, вони дорогі, але панелі – ні, вітроенергетика – ні.  В Україні уже, по-моєму, понад 47 тисяч домогосподарств, які мають сонячні панелі. Це вже непогано для старту. А потенціал країни величезний.

Розмовляв Владислав Обух

Фото Володимира Тарасова