НБУ унормував обмін “старих” і “зношених” доларів: як каратимуть порушників

Деталізуємо, як Національний банк урегулював проблему масових відмов у безкомісійному обміні “старих” та “зношених” доларових купюр

Національний банк України скасував визначення “незначного зношення банкнот”, уточнив перелік ознак зношеності, що є підставою для викупу купюр інкасо (з комісією), та заборонив фінустановам відмовляти клієнтам в обміні валюти, якщо детектор на касі підтвердив справжність грошей. Зробили це у відповідь на численні скарги українців щодо відмови під різними приводами — як-от рік випуску чи “зношеність”  - приймати американські “зелені” без комісії. А депутати, сумніваючись, що вжитих регулятором заходів буде достатньо для врегулювання ситуації, ініціювали ухвалення законодавчих змін, що передбачають додаткове адміністративне покарання (штрафи) за порушення оновлених правил. Дехто ж з політиків та експертів продовжує наполягати: реакція на порушення має бути куди жорсткішою — аж до позбавлення ліцензії на здійнення обмінних операцій. 

Хто й навіщо збурив обмінний ринок

Звісно ж, проблеми з продажем “неідеальних” на вигляд доларових банкнот в українців виникали й раніше. Але стосувалося це, переважно, справді серйозно пошкоджених купюр — надірваних, зацвілілих, з ознаками замокання, плямами іржі, залитих фарбою, засмальцьованих, тих, що “світилися” в ультрафіолетових променях, тощо.  Проте окремі учасники ринку спеціалізувалися на прийомі такої валюти інкасо — себто, з метою подальшого виведення із обігу та вивезення закордон для утилізації. За що ці пункти обміну справедливо отримували комісію (інша справа, що її розмір, зазвичай, значно перевищував комісійну винагороду при здісненні таких операцій в сусідніх країнах). При цьому рік випуску банкнот взагалі не був приводом для відмови в безкомісійному обміні. Якщо ж у окремих випадках це й відбувалося, то клієнти однак могли, обійшовши кілька пунктів обміну, продати валюту за звичайним курсом, без дисконту. 

Проте віднедавна ситуація змінилася: вимоги до зовнішнього вигляду й року випуску банкнот при їх купівлі обмінниками та банками посилилися. Приводом для відмови в обміні без комісії могли стати навіть мікроскопічна пляма, невеличка печатка чи незначна потертість на згині. 

Наприкінці весни відмови в обміні доларових банкнот з агрументацією їх зношеності та якихось “не таких” років випуску перетворилися на глобальну проблему. Здати без комісії купюру навіть з мінімальними потертостями стало нереально. Натомість обмінники почали масово заробляти на комісійних виплатах — від 10% до 30%. Причому, схоже, заробляти набагато більше, ніж на “законній” маржі — різниці між вартістю купівлі та продажу валюти. І так. Ще одним способом заробітку став продаж клієнтам за завищеним відсотків на 10 курсом новеньких “синіх” доларових банкнот.

Учасники ринку пояснювали: винні в такій ситуації, мовляв, самі українці. Адже вони не хочуть купувати у пунктах обміну купюри з незначними пошкодженнями, потертістю та плямами, а також ті, що випущені у 1996-1999 роках і раніше. Начебто через це фінустанови не те що не могли заробляти на різниці між вартістю купівлі та продажу валюти, а й зазнавали неабияких збитків, бо в касах накопичувалися великі обсяги “неліквідних” “зелених”. Тому, мовляв, вони й змушені вимагати комісію, щоб підстрахуватися на випадок, коли куплені в населення банкноти “мертвим вантажем” лежатимуть у касах та в сейфах.

Додаткове пояснення великої комісії - те, що вивозити виведені з обігу банкноти для утилізації закордон через логістичні проблеми стало дорожче. 

Натомість експерти звертали увагу на те, що більшість прийнятих із комісією банкнот нікуди не вивозилися, а залишалися в обігу в Україні, зокрема, потрапляючи на “чорний” ринок.       

Тоді ж стало зрозуміло: те, що “драконівські” привила обміну почали одномоментно впроваджувати всі учасники ринку — державні й приватні банки, небанківські фінустанови, нелегальні обмінники, -  безперечно, свідчить про змову. А тут ще й “випадковий” збіг, пов’язаний із припиненням прийому доларової готівки через валютні термінали Приватбанку, що долало паніки, адже раніше завдяки терміналам самообслуговування можна було позбутися “неідеальних” банкнот.  Реагуючи на закиди експертів, політиків та представників громадськості, учасники ринку будь-які корпоративні домовленості, звісно ж, заперечують. Позиція зрозуміла: а спробуйте довести, “свічку ж ніхто із вас не тримав”...

Тож на жодні вмовляння, заклики та “китайські попередження” регулятора банкіри і власники обмінників фактично не реагували. Люди ж продовжували скаржитися, куди тільки можна. За словами голови комітету ВР з питань фінансів, податкової та митної політики Данила Гетманцева, після того, як на початку червня він попросив сигналізувати про випадки відмови в безкомісійному обміні валюти, щодня отримував до 400 таких скарг. Що вже й казати про сигнали, які надходили в НБУ...

У таку ситуацію потрапило й кілька знайомих автора публікації, зокрема, принаймні двоє колег з Укрінформу. Один із них змушений був сплатити 14% комісії при обміні стодоларової купюри, втративши на операції приблизно 520 гривень.

Інша колега розповідає: “За останній рік мала кілька ситуацій, коли, наприклад, в банку не брали купюру, а в обміннику взяли, або ж — і в обміннику не брали, але її вдавалося обміняти її в Приватбанку через термінал, за драконівським курсом. Одну - з печаткою на івриті  - не хотіли брати ніде. Я віддала подружці з Ізраїлю (вона приїздила в Україну) - та в Польщі спокійно в готелі нею розрахувалася. Останній випадок: через незначні плями на купюрі довелося заплатити 10% комісії”.

В соцмережах люди пишуть, що проблем з обміном “забракованих” українськими міняйлами доларових банкнот немає і в інших сусідніх країнах.

Експерти пояснюють це тим, що українці розцінюють американські “зелені” передовсім як засіб накопичення та збереження статків, а не як платіжний засіб. За кордоном же ставлення до цієї валюти протилежне. Тому там і не надто переймаються зовнішнім виглядом банкнот та не заморочуються тим, що вони з якихось причин “не хрустять”.

Як пояснив, відповідаючи на брифінгу на запитання Укрінформу, член Ради НБУ Василь Фурман, зараз готівковий долар виконує передовсім функцію засобу збереження капіталу. Тоді як з десяток років тому на ньому можна було добре заробити, адже ставка дохідності за доларовими депозитами перевищувала 10%. Тепер ситуація інша.

“Такого, як було колись, не буде. Дохідність доларових депозитів у великих банківських установах - менше 1%, в середніх банках - 1-3%. І зараз на перше місце виходять гривневі депозити, ставка за якими сягає 15-30%, та облігації внутрішньої державної позики (дохідність довгострокових ОВДП - під 20%). Тому громадянам нині набагато вигідніше користуватися саме цими інструментами збереження та примноження грошей”, - наголосив Фурман. Певно, цим і пояснюється любов наших співвітчизників до доларової готівки. А також така вимогливість до зовнішнього вигляду банкот. Бо якщо б долари купували, щоб покласти на валютний депозит, їх “зношеністю” ми б не надто переймалися.

Як відреагував на проблеми Національний банк

У розпал “обмінної кризи” Національний банк України провів кілька зустрічей з представниками банківських установ та обмінників, доводячи неправомірність їхніх дій та вислуховуючи їхні пояснення й аргументи. Самих же представників НБУ заслуховували із цього питання на засіданні фінансового комітету Верховної Ради. 

10 червня Національний банк оприлюднив роз’яснення щодо обміну готівкової іноземної валюти, де наголосив, що жодних нових обмежень при обміні валют не впроваджував і впроваджувати не збирається. Втім цього виявилося недостатньо: хоча ситуація й дещо поліпшилася, більшість учасників ринку стали менш прискіпливими при купівлі валюти в населення, проте повністю розв’язати проблему не вдалося. 

Про чеговий крок до врегулювання Нацбанк повідомив у віторок увечері.

Як наголошується, “з метою врегулювання непорозумінь під час здійснення валютно-обмінних операцій (тобто обміну валют) та мінімізації впливу людського чинника під час визначення ступеня зношеності іноземної валюти Національний банк здійснив комплекс заходів, спрямованих на вирішення ситуації”

Поміж таких кроків - зміни до нормативно-правої бази, якими скасовано перелік ознак “незначного зношення банкнот”: з усіма без винятку банкнотами іноземної валюти, крім значно зношених чи пошкоджених, мають здійснюватися валютно-обмінні операції. Всі банкноти іноземної валюти, справжність яких підтверджена з використанням лічильників та детекторів, повинні прийматися до обміну. Регулятор заборонив банкам та небанківським установам відмовляти клієнтам у обміні іноземної валюти, яка за дизайном і елементами захисту повністю відповідає зразкам та описам іноземних центральних банків, та справжність якої підтверджена з використанням відповідного обладнання.

З банкнотами, які мають ознаки значного зношення, мають здійснюватися операції інкасо за тарифами банків та небанківських фінустанов. Учасники ринку, які проводять такі операції, повинні обов’язково розмістити у касі в доступному для клієнтів місці чіткий перелік ознак значного зношення банкнот, а також тарифи інкасо.

НБУ оприлюднив чіткі критерії банкнот, які фінустанови мають приймати на інкасо (з комісією):

1) банкноти іноземної валюти, які набули під час обігу однієї або кількох ознак значного зношення/пошкодження:

• розірвані (розрізані) на частини;
• із пошкодженими елементами дизайну та захисту (видалені цифрові чи текстові позначення номіналу, зображення портрета, оптично-змінні елементи захисту, захисні стрічки);
• зі зміненим первісним кольором паперу та/або зображень;
• із локальними забрудненнями (плямами), включаючи видимі в ультрафіолетових променях, загальна площа яких перевищує половину площі банкноти;
• із загальними забрудненнями, включаючи ті, що спричиняють люмінесценцію паперу в ультрафіолетових променях;
• обпалені, пропалені, трухлі (пошкоджені внаслідок тривалої дії вологи, різних рідин, хімікатів або з ознаками гниття);
• мають явні друкарські недоліки;

2) банкноти, які вилучені іноземною державою з обігу після дати, оголошеної банком-емітентом відповідної валюти (за наявності згоди банку-кореспондента відповідної держави на обмін цих банкнот).

Окремо в НБУ наголошують: “Банкам та небанківським установам під час здійснення валютно-обмінних операцій заборонено встановлювати обмеження щодо номіналу та року емісії банкнот іноземної валюти, які є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави. Принципова позиція регулятора така: в разі порушення такі дії розцінюватимуть не лише як недотримання регуляторних вимог НБУ, але і як потенційну ознаку шахрайської діяльності”.

“Обмін готівкової валюти в Україні – одна з топтем, що стрімко спалахнула протягом останніх тижнів. Одразу надав доручення службам відпрацювати питання комплексно: з’ясувати справжні причини, коло учасників і головне - напрацьовувати рішення, що вирішуватиме питання”, - прокоментував у Фейсбуку голова Національного банку Андрій Пишний.

За його оцінками, йдеться про штучно створений ажіотаж, якому, на жаль, свідомо чи несвідомо “підіграли” деякі небанківські фінансові установи та банки.

“Окремо хочу сказати про шахрайські пропозиції обміну 100 “білих” доларів на 90 “синіх” – це не просто грубе порушення, це – аморально і неприпустимо, особливо в умовах війни”,  - додав головний банкір країни.

При цьому глава НБУ звернувся до громадян, наголосивши: банкноти попередніх років випуску, які є законним платіжним засобом в іноземній державі, є ДІЙСНИМИ, отже, їх можна обмінювати на гривні в будь-який час.

“Щодо американської валюти, то всі долари США, випущені після 1914 року, залишаються платіжними засобами. ФРС не запроваджувала обмежень на розрахунки такими банкнотами. Їх виводять з обігу поступово, заміняючи новішими купюрами після того, як старі потрапляють до американських банків”, - додають експерти.

Як хочуть карати порушників правил обміну валюти парламентарії

В комітеті ВР з питань фінансів, податкової та митної політики уважно стежили за розвитком ситуацїі на обмінному ринку й неодноразово зверталися із цього приводу до регулятора та до учасників ринку. 

“Мені чомусь одразу пригадалася дискусія з “обмінниками”, коли впроваджувався фіксований податок для них пів року тому. І коли наш комітет та сесійна зала пішли на поступки і пом’якшили першу редакцію тексту закону. Чудово пам’ятаю, що на засіданні робочих груп представники галузі розповідали, що вони все роблять виключно в рамках закону. Схоже, треба повертатися до дискусії про збільшення оподаткування на рівень, який пропонував НБУ, якщо ситуація не вирішиться найближчим часом”, - писав на початку червня голова комітету Данило Гетманцев.

Напередодні ж у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт №9404, яким пропонують передбачити адміністративну відповідальність посадових осіб банків та небанківських фінустанов за порушення порядку здійснення валютних операцій. Як наголошується в пояснювальній записці до документа, його мета - запровадження адміністративної відповідальності посадовці уповноважених установ (банки, небанківські фінансові установи та оператори поштового зв’язку, які отримали ліцензію НБУ) за порушення порядку здійснення валютних операцій, а саме за незаконну відмову або встановлення незаконних обмежень у здійсненні операцій з купівлі у фізичних осіб готівкової іноземної валюти.

Відповідні зміни автори законопроєкту пропонують внести до ст.162 Кодексу України про адміністративні правопорушення, передбачивши санкції за таке правопорушення у розмірі від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (8 500 – 17 000 грн).

Це — на додаток до того, що Національний банк у межах вже ухваленого  законодавства може карати штрафами самих суб’єктів господарювання (банки та небанківські фінустанови), які винні в порушеннях на обмінному ринку. Пресслужба НБУ запевнила: за фактами порушень нормативно-правових вимог Національного банку, викладених у зверненнях споживачів фінансових послуг, запроваджено посилений контроль та вживатимуться належні заходи впливу (включаючи зупинення можливості здійснення окремих видів валютних операцій).               

Зокрема, Національний банк залежно від рівня вчиненого правопорушення, з дотриманням принципу адекватності, застосовуватиме заходи впливу, які передбачають максимальний розмір штрафу:

• до банків – у розмірі до 400 000 гривень (зі збільшенням штрафних санкцій за суттєві порушення);
• до небанківських фінансових установ – у розмірі до 5% від розміру  їхнього власного капіталу.

У разі порушення прав споживача банком або небанківською фінансовою установою споживачеві радять звертатися зі скаргами до керівництва такого банку чи небанківської фінансової установи. Якщо ж учасники ринку на сигнал жодним чином не реагують, слід звернутися до Національного банку — онлайн або на електронну пошту nbu@bank.gov.ua, використовуючи спеціальну форму.

Детальніше про оформлення звернення до НБУ тут.

Владислав Обух, Київ