Скасування податкових пільг для пального: що буде з ринком та цінами

Експерти прогнозують незначне й не одномоментне подорожчання до кінця липня, доки збалансуються попит і пропозиція

З 1 липня в Україні повертають оподаткування пального за довоєнними правилами та нормами. Передбачена з початку повномасштабної російської агресії пільга – зниження ПДВ до 7%, була покликана сприяти наповненню ринку в умовах втрати логістичних ланцюжків та відмови від продукції з РФ і РБ. Відтепер ПДВ знову повертається до 20% та підвищуються акцизи.

Нагадаємо, 18 березня торік почав діяти закон про додаткові податкові стимули для підтримки бізнесу в умовах війни. Передбачав він, зокрема, і норми про “нульовий” акциз та зниження ПДВ на пальне. 21 вересня парламент частково змінив це рішення, повернувши, але знизивши, порівняно з мирним часом, акцизи. Тож зараз у ціні бензину та дизеля закладено акцизний податок у 100 євро, скрапленого газу, бутану та ізобутану – 52 євро, альтернативного моторного пального та біодизеля – 100 євро за тисячу літрів. Повернення ж на довоєнний рівень ПДВ відклали до 1 липня, аби ринок зміг адаптуватися. Також від суботи акциз на бензин підвищиться до звичних 213 євро, а на дизпаливо – до 140 євро за 1000 літрів. Як це позначиться на прибутках учасників ринку і на гаманцях споживачів?

ЦІНОВОГО ГАЛОПУ НЕ БУДЕ: ВАРТІСТЬ ПАЛИВА ЗРОСТАТИМЕ ПОВІЛЬНО

Експерти не прогнозують, що наслідки повернення звичайних умов оподаткування пального ми одразу ж суботнього ранку 1 липня побачимо на стелах автозаправних комплексів. Адже поки що мережі розпродуватимуть ресурс, який закупили раніше. Хоча варіант “психологічної” зміни цінників на 1-2 гривні за літр цілком імовірний. Сьогодні вартість популярної марки палива А-95 коливається від 40 до 52 гривень за літр.

Надалі ж вартість ресурсу поступово зростатиме – до збалансування попиту й пропозиції. Адже, незважаючи на війну, профільному бізнесові торік вдалося досить швидко налагодити постачання палива, причому неабияк його диверсифікувавши. Тож ресурсу вдосталь. З іншого боку, війна продовжує негативно впливати на попит на “цивільному” ринку. Потреби військових постійно зростають, але там працюють інші схеми постачання та правила оподаткування, зокрема, такий ресурс взагалі не обкладається ПДВ.

За оптимістичними для споживачів сценаріями, бензини й дизпаливо упродовж липня можуть подорожчати на 3-5 гривень, за песимістичними – на 10 грн та навіть 10+. Приміром, директор консалтингової групи А-95 Сергій Куюн прогнозує поступове підвищення вартості пального на 3-8 грн/л.

“Думаю, упродовж липня нові податки повністю наповнять ціну пального на ринку, і до кінця липня побачимо нову картину. На 11 грн/л зросте податкове навантаження на бензин, на 8 грн/л – на дизпаливо, на 3 грн/л – на скраплений газ. Якусь частину, щонайменше 2-3 грн/л, на себе візьмуть мережі, але дизпаливо стовідсотково додасть (у ціні) 5 грн/л, бензин – 7-8 грн/л. По газу на ті ж 3 грн/л ціна й підвищиться", – спрогнозував експерт у коментарі “Енергореформі”.

Інтенсивність подорожчання, за його словами, залежатиме від закупівельної вартості нафтопродуктів, більша частина з яких імпортується (80-85% бензину, 60-70% газу та увесь дизель).

“Якщо світові ціни проваляться, будуть передумови для того, що вони компенсують збільшення податкового навантаження. Завдання з багатьма невідомими”, – сказав Куюн.

Голова парламентського Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев вважає, що скасування податкових пільг на моторне паливо з 1 липня на роздрібній ціні майже не позначиться.

“Як це вплине на вартість бензину – залежатиме від співвідношення попиту й пропозиції, від цін на зовнішніх ринках. Ми зараз це не можемо чітко спрогнозувати. Але вважаю, що частину цього податку візьмуть на себе виробник і нафтотрейдер, тому що там досить висока маржа, вони непогано заробляють на літрі, а частина ляже на плечі споживача. Тому, можливо, ціни зміняться, але несуттєво”, – сказав Гетманцев “Енергореформі”.

Стримуватиме бажання продавців від суттєвої ревізії цінників високий рівень конкуренції між ними в умовах уже згаданого низького споживчого попиту. Тож усіляких акцій та бонусів для лояльних покупців (постійних клієнтів) у мережах АЗС може побільшати.

При цьому жодного дефіциту палива на ринку фахівці не прогнозують. Профільний бізнес продемонстрував, що здатний адаптуватися до найскладніших умов. Україна навчилася жити без російського та білоруського ресурсу (хоча повинна була зробити це набагато раніше). Щоправда, й тут не все так добре, як мало б бути.

“Замість РБ та РФ – Румунія, Польща, Туреччина, Болгарія. Щоправда, за винятком Польщі, решта напрямків, на жаль, відверто тхнуть “рускім духом”. Міненерго, РНБО, митниця, ринок активно думають, як відфільтрувати токсичні молекули. Завдання складне”, – пояснює Сергій Куюн.

За його оцінками, обсяги постачання пального в Україну в січні-травні відповідають показникам мирного 2021 року.

“Як це вдалося? Серед найбільш очевидних факторів – збільшення споживання на транспорті. Наприклад, візьмемо ті ж нафтопродукти. Раніше 70% ринку дизпального імпортувалося залізницею з РБ та РФ із коротким плечем по Україні, а зараз майже половина імпорту – автотранспортом. Експорт теж поїхав у фурах”, – коментує директор консалтингової групи А-95.

Водночас попит на скраплений газ – найдоступніше за ціною моторне паливо, – помітно знизився. Обсяги постачання цього ресурсу скоротилися на 35%. Причини, за словами експерта, різні. Це й тимчасова втрата і спустошення територій на півдні, які останнім часом найшвидше нарощували споживання автогазу. І зменшення кількості транспорту на вулицях міст та сіл, багато власників якого боронять Україну.

Проте загальна картина на паливному ринку додає оптимізму.

“На прикладі ринку пального бачимо підтвердження статистики про поступове відновлення економіки. Ринок виконує своє завдання із забезпечення країни. З іншого боку, купуємо дуже дорогі імпортні нафтопродукти, які веземо за тисячі кілометрів. За моїми оцінками, 8 грн на літрі, або майже 15%, у ціні на АЗС – саме переплата за дорогу логістику і за апетити закордонних постачальників”, – робить висновок Куюн.

Хоча прогнозувати – що буде з постачаннями після 1 липня – доволі складно. Але вже зрозуміло: темпи нарощування обсягів імпорту нафтопродуктів знизяться. І це – факт, потенційно неприємний для наповнення державної казни.

КОЛИ «+» НА ЦІННИКАХ НЕ ДОРІВНЮЄ «+» ДЛЯ БЮДЖЕТУ

Саме збільшення податкових надходжень від роботи паливного ринку – один з ключових аргументів прибічників якнайшвидшого його повернення до звичних умов. Приміром, раніше рішення про пільги для учасників паливного ринку неодноразово критикував голова парламентського Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев. Він вважає, що воно було великою помилкою, адже навіть у жахливих умовах війни паливний бізнес має можливості для заробітку. Пільги ж, мовляв, лише збільшили маржу постачальників та продавців, несуттєво знизивши ціни для споживачів бензину, автогазу та дизеля. Програв від цього й бюджет. А ще одним побічним ефектом стало значне зростання нелегального виробництва та продажу пального.

І якщо влада очікує, що повернення старих “правил гри” принесе країні лише позитиви, головні з яких – покращення наповнення бюджету та виконання однієї з умов міжнародних кредиторів, – то експерти у виключно позитивному ефекті сумніваються. Адже за відсутності дієвого контролю на цьому сегменті ринку дехто з його учасників, певно, повернеться до “старих-недобрих” схем ухиляння від оподаткування, які при семивідсотковому ПДВ були нерентабельними (багато мороки та ризиків і така собі вигода). Якщо ж податок зросте фактично на дві третини, багатьом здаватиметься, що шкурка вичинки таки варта. Отже, очікуваного збільшення бюджетних надходжень держава не отримає. Натомість змушена буде вживати додаткових зусиль для боротьби зі “схематозниками”.

Заступник директора науково-технічного центру “Психея” Геннадій Рябцев переконаний, що влада має запровадити контроль над ціноутворенням на бензини й дизпаливо. Хоча це і не ринковий механізм, в умовах війни він себе виправдовує.

“Чому так вважаю? За моїми спостереженнями та за висновками колег, нафтотрейдери у воєнний час стали отримувати прибутків удвічі більше, ніж це було, приміром, 2021 року. Вони не несуть жодної відповідальності за наповнення ринку пальним. Тож треба просто зменшити маржу для таких компаній. Це можливо шляхом підписання відповідного меморандуму між владою і нафтотрейдерами”, – каже експерт.

За підрахунками Данила Гетманцева, маржа при продажу пального нині сягає 10-12, а в деяких мережах – майже 15 гривень на літр.

Хоча частина експертів і самі власники паливних мереж вважають такі твердження помилковими. За їхніми оцінками, про жодні надприбутки за нинішніх умов не йдеться. Адже логістичне плече постачання пального в Україну неабияк збільшилося. Відповідно, зросли витрати на транспортування. Також підвищилися орендна плата, витрати на комунальні послуги тощо. Плюс втрати мереж від війни і російських атак на нафтобази...

НЕЛЕГАЛЬНИЙ ТА “БІЛИЙ” РИНКИ ПАЛЬНОГО: 60% ПРОТИ 40%

Держава тим часом по-дорослому береться за боротьбу з нелегальними нафтопереробними підприємствами й заправками. У цьому напрямі вже зробили низку важливих кроків, які, поміж іншого, сприяли скороченню обсягів виробництва паливного контрафакту.

Зокрема, Данило Гетманцев задоволений роботою правоохоронців щодо міні-НПЗ, але вважає незадовільними результати боротьби з нелегальними заправками, так званими “бочками”.

“Непогано відпрацьовані міні-НПЗ. З 22-х питань залишилося по 2-3, на які відповіді також будуть. Декілька (організаторів виробництв) уже під кримінальними справами, роботу деяких вже припинено, обладнання вилучено. Два очікують позбавлення ліцензій”, – написав депутат у своєму Telegram-каналі після засідання парламентської Тимчасової слідчої комісії з нелегального ринку пального.

Проте з нелегальними заправками не все так добре. На українських дорогах їх ще багато. Конкретних результатів у ТСК чекають від Бюро економічної безпеки вже до кінця цього тижня.

Ще під час першого засідання ТСК, яке відбулося 8 травня, Податкова, БЕБ та МВС отримали списки потенційно “сумнівних” заправок для проведення комплексних перевірок, які мають повністю завершити до 19 липня.

“Ціна питання” – до 10 мільярдів гривень на рік. Саме стільки, за підрахунками експертів і парламентаріїв, держава втрачає від роботи нелегального сегменту паливного ринку. Такі дані, зокрема, навів перший заступник голови фінансового комітету ВР Ярослав Железняк.

За його словами, роздрібний продаж пального має такий невластивий для цивілізованої економіки вигляд:

● до 30% припадає на “бочки” – повністю нелегальні міні-АЗС, які “в кращому випадку торгують без податків, а найчастіше – неякісним контрафактним пальним”.

● 30% – середні та великі АЗС, які ухиляються від сплати податків, “торгують документами” і також продають “бодяжне” пальне.

● 40% – “білий” ринок.

При цьому вся контрафактна продукція виробляється в Україні, адже схеми контрабанди пального із-за кордону повністю ліквідовано.

Під час засідання ТСК правоохоронцям передали інформацію про діяльність 22 міні-НПЗ в Україні. За даними ДПС, лише 11 із них мають ліцензію. Також працюють з ліцензіями лише 80% із 500 точок продажу пального, про першочергові перевірки яких кажуть народні обранці.

“Тих 10-15%, які не мають ліцензій, повинні відпрацьовувати БЕБ (або Нацполіція). З Національною поліцією ситуація більш менш зрозуміла, щодо Бюро економічної безпеки – жодної конкретної відповіді не почули”, – наголосив Желязняк, підсумовуючи засідання “паливної” ТСК.

Як пояснює новий очільник Нафтогазової асоціації України Ярослав Старовойтенко, щоб зробити неякісне контрафактне пальне чимось схожим на звичайний бензин, до нього додають приблизно 30% кисневмісних розчинників, що підвищують октанове число. «Потім ця “вибухова” – як у прямому, так і в переносному значенні – суміш потрапляє до українських транспортних засобів через нерегульовані “сірі” та “чорні” АЗС. Зарплатню горе-власники таких об’єктів, найімовірніше, також платять у конвертах. Тому на виході таке некондиційне та нелегальне пальне має величезну цінову перевагу», – скаржиться керівник профільної асоціації.

Ситуація, за його словами, також ускладняється тим, що розчинники, розріджувачі, газовий конденсат, які використовуються у виробництві пального, не підпадають під акцизне оподаткування. Отже, їх зберігання, транспортування та продаж залишаються здебільшого без контролю з боку держави.

“Крім того, відсутність держконтролю за сировиною, що постачається на нелегальні міні-НПЗ, дозволяє продавати фальсифіковані документи законним підприємствам у різних секторах економіки. Ці організації неправдиво стверджують, що використовують газовий конденсат як паливо для котлів, печей і сушарок”, – додав Старовойтенко.

Окрема увага – до виробників та автозаправних мереж, які занижують обсяги проданого пального і мають низькі показники оподаткування. Допомагає їм у цьому так звана “подвійна бухгалтерія”.

“На АЗС специфічні реєстратори розрахункових операцій (привʼязані до лічильника). І тому, щоб системно ухилятися від сплати податків, вони використовують два апарати: той, який відображає все як треба, і той, що не відображає. Але застосування цього підходу неможливе без участі компанії, яка надає такий сервіс. Їх достатньо мало... десь з десяток. І якщо ми припинимо таку практику, то й АЗС буде значно важче ухилятися від оподаткування.

Коротше, це як були банки в історії з гральним бізнесом. І тому Податковій поставили завдання перевірити операторів РРО, які надають (учасникам паливного ринку) можливість зловживати”, – пояснив Ярослав Железняк.

ЗАКОНОДАВЧІ ЗМІНИ, ЯКІ ЧЕКАЮТЬ НА РИНОК ПАЛИВА

Для розв’язання проблем, про які йшлося цього тижня на засіданні “паливної” ТСК, комісія разом з парламентськими комітетами з питань фінансів та енергетики за кілька тижнів підготує законопроєкт, яким буде відновлено роботу СЕАРП (Системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, що забезпечує автоматичний облік у розрізі платників акцизного податку), внесено нафту і газовий конденсат до переліку підакцизних товарів (поки що з “нульовою” ставкою, але з можливістю контролю за обігом), встановлено акцизи на розчинники (запровадять векселі для лакофарбових виробництв), поновлено публікацію даних щодо податкового навантаження. “Також вивчаємо можливість змінити систему адміністрування ПДВ в цій галузі, але тільки після консультацій із бізнесом. Щодо боротьби із “бочками”, теж є деякі законодавчі ідеї”, – додав Ярослав Железняк.

На думку доброчесних учасників ринку, криза, пов’язана з нелегальною торгівлею пальним, вимагає термінових заходів для захисту державного бюджету, легального бізнесу та довкілля.

“Реформування податкової політики та впровадження комплексних заходів контролю може стати потужним стримуючим фактором виробництва та реалізації неякісного палива. Скасувавши фінансові стимули та поліпшивши регуляторний нагляд, Україна може ефективно подолати виклики, пов’язані з нелегальною торгівлею пальним, і сприяти більш надійній та прозорій роботі ринку палива”, – наголошує Ярослав Старовойтенко.

Тим часом у парламенті на початку червня зареєстрували законопроєкт №9348, автори якого пропонують підвищити ставки акцизного податку на автогаз і дизпаливо. Причому, зробити це пропонувалося вже з 1 липня. Звісно ж, внести відповідні зміни до цього часу парламентарії не встигнуть. Утім, цілком можливо, що нові умови почнуть діяти з 1 серпня чи з початку осені. Хоча, вочевидь, далеко не всі парламентарії готові підтримати таку ініціативу в умовах війни. Адже це може неабияк вдарити по споживачах “неелітного” пального, зокрема, по аграріях, для яких дизель – основний вид палива.

Автори законодавчої ініціативи пропонують підвищити акциз на дизельне пальне до 175 євро за 1000 літрів (зі 140 євро, як буде з 1 липня), на скраплений газ – до 129,5 (проти 52 євро). Натомість для бензинів цей показник пропонують зменшити до 175 євро за 1000 літрів (проти 213 євро, які стягуватимуть, починаючи від суботи).

У пояснювальній записці до законопроєкту його автори аргументують це необхідністю подолати “перекоси” на вітчизняному ринку палива. Адже значно нижча ставка акцизного податку на скраплений газ робить його набагато привабливішим для споживача порівняно з бензином. Але ж ринок скрапленого газу дуже залежить від імпорту, тоді як наявні нафтопереробні потужності України спроможні повністю забезпечувати внутрішній ринок бензинів. Окрім того, такі ставки, як порахували автори ініціативи, додатково забезпечать надходження до державного бюджету щонайменше на 1,2 млрд гривень щомісяця.

Владислав Обух, Київ