Максімо Тореро, головний економіст Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО)

Майже місяць тому Росія офіційно вийшла із Чорноморської зернової ініціативи. Зараз ворог намагається усіляко перешкодити вивозу української агропродукції через вітчизняні морські порти, обстрілюючи, зокрема, нашу портову інфраструктуру. Україна ж попри ворожі дії прикладає максимум зусиль для продовження роботи морського зернового коридору. Адже від цього залежить в цілому світова продовольча безпека. Ризики для неї Укрінформу прокоментували у Продовольчій та сільськогосподарській організації ООН (ФАО). Головний економіст ФАО Максімо Тореро в інтерв’ю нашому виданню пояснив, як зростають ціни на продовольство у світі через зупинку “зернової угоди”, наголошуючи при цьому на важливості її відновлення.

ПРО ЦІНОВУ ДИНАМІКУ ТА ФАКТОРИ ВПЛИВУ НА НЕЇ

-Розкажіть, яка зараз динаміка та прогнози зростання цін на продовольство у світі?

-Протягом останніх двох-трьох років світові ціни на продовольство були дуже нестабільними, вони стрімко почали зростати з середини 2020 року через дефіцит пропозиції в деяких критично важливих галузях харчової промисловості різних країн, що було зумовлено насамперед вузькими місцями в логістиці постачання, пов'язаними з COVID-19, зростанням світових цін на енергоносії, а також погодними умовами, що спричинили проблеми з виробництвом.

Війна в Україні спровокувала різке зростання цін на продовольство в лютому 2022 року, коли індекс продовольчих цін ФАО збільшився на 13,1% порівняно з попереднім місяцем. У березні 2022 року ціни на рослинну олію та зернові зросли на 24,8% та 17,1% відповідно.

Однак, згодом ціни почали знижуватися, що свідчило про збільшення світових експортних можливостей, чому також сприяла Чорноморська зернова ініціатива (далі – «зернова ініціатива»), яка дозволила продовжити експорт кукурудзи, пшениці та інших продовольчих товарів з України. Проте складні економічні умови в багатьох країнах і зниження попиту на імпорт підтримують сьогодні ціни на продовольство на історично високому рівні.

При чому світові ціни на продовольство в найближчому майбутньому залежатимуть від кількох глобальних подій.

По-перше, від того, як світові ринки відреагують на поточну ринкову невизначеність, оскільки припинення дії «зернової ініціативи» додало волатильності й без того нестабільним світовим ринкам, які, як правило, мають досить обмежену здатність долати додаткові труднощі для країн, що є чистими імпортерами продовольства.

По-друге, хоча світ має достатню пропозицію, особливо зернових, експортні обмеження, такі як ті, що були запроваджені Індією на експорт білого рису можуть посилити ринкову невизначеність та волатильність цін на продовольство. (Восени 2022-го, Індія запровадила мито на експорт білого та коричневого рису, а також заборону на вивезення подрібненого рису. А 20 липня цього року взагалі введено заборону на експорт усіх сортів рису, крім басматі - Ред.).

По-третє, можливі наслідки метеорологічного явища Ель-Ніньйо, що насувається (планетарний період, який супроводжується нагріванням поверхні екваторіального моря та підвищення температури на планеті - Ред.), можуть серйозно вплинути для світового виробництво продовольства найближчими місяцями, що можливо, спричинить подальший тиск на продовольчі ринки та ціни на продовольство у всьому світі. З іншого боку, складні економічні умови в деяких великих країнах-імпортерах продовольства певною мірою врівноважать тиск на ціни.

ПРО ВІЙНУ І СВІТОВУ ПРОДОВОЛЬЧУ БЕЗПЕКУ

-А як повномасштабна війна Росії проти України впливає на ці процеси?

-У 2021 році Україна та Російська Федерація входили до трійки найбільших світових експортерів пшениці, ячменю, кукурудзи, ріпаку, ріпакової олії, насіння соняшнику та соняшникової олії. Росія також посідала перше місце у світі за обсягами експорту азотних добрив, друге місце за обсягами експорту калійних добрив і третє місце за обсягами експорту фосфорних добрив.

Велика кількість країн-імпортерів продовольства та добрив, багато з яких належать до груп найменш розвинених країн та країн з низьким рівнем доходу та дефіцитом продовольства, задовольняють свої потреби завдяки постачанню продовольства з України та Росії. На момент початку війни багато з цих країн вже боролися з негативними наслідками пандемії COVID-19 та зростанням світових цін на продовольство та добрива.

Частка України та Росії у світовому експорті пшениці у 2022 році скоротилася до 17% з близько 26% у 2021 році. Аналогічно спостерігалося скорочення частки двох країн у світовому експорті ячменю, кукурудзи, ріпаку та соняшникової олії.

У секторі олійних культур, головним чином через зниження світового виробництва насіння соняшнику внаслідок скорочення виробництва в Україні у 2022 році, частка Російської Федерації збільшилася до 31%, тоді як частка України зменшилася до 21%. Для інших олійних культур спостерігалися незначні зміни.

Як наслідок, початок повномасштабної війни в Україні в лютому призвів до різкого зростання цін у 2022 році. Однак, не всі зміни в торгівлі та профілі ринку спричинені війною, хоча вона і відіграла певну роль.

-То якою є роль «зернової угоди» та які наслідки матиме її припинення?

-В межах «зернової угоди» з України було відвантажено понад 32 мільйони тонн сільськогосподарських товарів. Загальна кількість включає близько 725 тис. тонн зерна, відвантаженого на суднах, зафрахтованих Всесвітньою продовольчою програмою (ВПП) для підтримки її гуманітарних операцій в інших країнах. Майже половину відвантаженого обсягу становила кукурудза, тоді як на пшеницю припадало трохи більше чверті. Очікується, що з припиненням ініціативи Російською Федерацією тиск на ціни посилиться.

Враховуючи альтернативні ‒ не морські ‒ транспортні потужності, включаючи мілководні річкові порти, залізничні та, меншою мірою, автомобільні перевезення, які Україна розвинула з початку війни, певний потік експорту з України продовжуватиметься. Однак, морські перевезення через Чорне море залишаються найдешевшою альтернативою транспортування. Інші судноплавні канали є дорожчими, враховуючи, що нещодавно через обстріли постраждали експортна та складська інфраструктура в мілководних портах.

Тож у довгостроковій перспективі залишається значне занепокоєння щодо того, чи продовжуватимуть українські агровиробники сіяти, зважаючи на ринкові (та інші) труднощі, з якими вони стикаються, і що саме вони будуть сіяти. Вже у 2023 році деякі площі, що раніше засівалися зерновими, були засіяні олійними культурами. Так само деякі сільськогосподарські землі залишаються забрудненими та замінованими, що перешкоджає веденню сільського господарства.

Якщо війна продовжиться, подальші зміни в посівних площах в Україні ймовірно вплинуть на загальну прибутковість українського сільського господарства.

-Прокоментуйте, будь ласка, наслідки підриву Каховської дамби, чи матиме ця катастрофа вплив на світові продовольчі ринки?

-Руйнування Каховської дамби в червні 2023 року хоча і призвело до відносно обмежених короткострокових пошкоджень, має довгострокові екологічні та економічні наслідки. Забруднення вплине на родючість ґрунтів, доступність питної води для людей і худоби, біорізноманіття та на стан багатьох екосистем у нижній частині річки Дніпро.

У довгостроковій перспективі використання іригаційних систем, якщо вода у водосховищі не збільшиться до рівня, який зробить можливим її перекачування, залишатиметься обмеженим.

Не передбачається, що втрата раніше зрошуваних культур на півдні матиме значний вплив на світові ринки. Однак фактичний вплив значною мірою залежатиме від розвитку подій в інших основних країнах-виробниках.

ПРО ТЕ, ХТО ПОСТРАЖДАЄ НАЙБІЛЬШЕ

-За вашими оцінками, які країни найбільше постраждають від зростання цін на продовольство?

- В той час, як країни-експортери продовольства отримують вигоду від підвищення цін, країни-імпортери продовольства платять вищі ціни за постачання продовольства.

За прогнозами, у 2023 році світовий імпорт продовольства досягне 1,98 трильйона доларів США, що на 1,5%, або на 28,9 мільярда доларів США, перевищить рекордний показник 2022 року, який оцінювався в 1,95 трильйона доларів США. Попри досягнення нового абсолютного максимуму, очікується, що темпи зростання значно сповільняться порівняно з 2022 і 2021 роками, коли зростання досягло 11% і 18% відповідно.

Очікується, що країни з високим рівнем доходу зможуть компенсувати зростання витрат, тоді як країни з доходом вище середнього та низьким зосередять свій імпорт на основних харчових продуктах, зменшуючи кількість та якість свого продовольчого імпорту.

Країни, що розвиваються, які є чистими імпортерами продовольства, найбільш вразливі до зростання світових цін на продовольство. Серед них країни на південь від Сахари, які вже стикаються з серйозними проблемами відсутності продовольчої безпеки, і навіть голодом, мають найбільший ризик подальшого погіршення ситуації. Крім складних економічних умов, більшість цих країн також страждають від конфліктів. Як зазначається в останньому спільному звіті ФАО/ВПП «Гарячі точки голоду» («Hunger Hotspots»), опублікованому в червні, до країн з катастрофічною ситуацією належать Ефіопія, Нігерія, Сомалі та Південний Судан. До цієї групи також входять Афганістан та Ємен.

Однак, навіть у країнах, які наразі не визначені як «гарячі точки голоду», високі світові ціни на продовольство, ймовірно, призведуть до високих витрат на імпорт продовольства, що посилить проблеми з платіжним балансом та сприятиме інфляції.

-Що окрім російсько-української війни та виходу Росії з «зернової угоди» ще вплине на продовольчі ринки?

-Зміна клімату та зміна погодних умов матимуть вплив на сільськогосподарське виробництво, а також на переробку та транспортування продовольства. Деякі географічні райони стануть більш несприятливими для сільськогосподарського виробництва, в той час, як погодні умови в інших можуть стати більш придатними. Загалом, ключовим словом у виробництві продовольства завжди залишається «невизначеність»: невизначеність щодо зміни температури, кількості опадів та погодних умов. Усе це формує ту ринкову невизначеність, яка й обумовлює світові ціни на продовольство.

Динаміка цін також залежить від виробничих та політичних рішень в країнах-експортерах, особливо це стосується ринку рослинних олій та зернових. Наприклад, цього місяця заборона Індії на експорт рису сорту «Джапоніка» призвела до зростання попиту на це товар з боку великих споживачів, зокрема Таїланду, що спричинило підвищення світових цін на рис. Як наслідок, індекс світових цін на рис зріс на 2,8% порівняно з червнем, при цьому значення індексу досягло найвищого рівня з вересня 2011 року.

Індекс цін на рослинні олії зріс більш ніж на 15%. Значною мірою це зростання було зумовлене припиненням дії «зернової ініціативи». Погані перспективи виробництва пальмової олії в основних країнах-виробниках також чинили значний тиск на ціни на рослинні олії. Тим часом ціни на соєву та ріпакову олію зросли на тлі занепокоєння щодо перспектив виробництва в США та Канаді. Зростання світових котирувань сирої нафти також сприяло зростанню цін на рослинні олії через взаємозв'язок «енергетика-продовольство».

ПРО ШЛЯХИ ВИХОДУ З ПРОДОВОЛЬЧОЇ КРИЗИ

-На Вашу думку, як можна покращити ситуацію на продовольчих ринках у короткостроковій перспективі?

-Відновлення «зернової ініціативи» сприятиме зниженню міжнародних цін та покращенню доступу до сільськогосподарської продукції для низки країн з низьким та нижчим за середній рівнем доходу.

Багато з цих країн вже перебувають у складній макроекономічній ситуації, стикаючись з високим рівнем заборгованості, а зростання витрат на імпорт або економічна нестабільність значно погіршать їхню спроможність підтримувати своє населення.

Як представлено на рисунку нижче, кілька країн, що мають серйозні проблеми з нестачею продовольства, такі як Кенія або Бангладеш, отримали вигоду від «зернової ініціативи» з точки зору підтримки достатньої пропозиції пшениці.

Інші країни, такі як Ємен або Афганістан, мають інший характер вразливості, хоча «зернова ініціатива» відіграє для них невелику роль, складаючи менше ніж 8% від загального обсягу постачання пшениці, в обох країнах спостерігається дуже високий рівень недоїдання і значна залежність від пшениці в раціоні, тому будь-які порушення можуть призвести до жахливих наслідків для населення.

Для розв’язання цієї проблеми ФАО у 2022 році запропонувала спеціальну кредитну лінію, відому як Механізм фінансування імпорту продовольства (FIFF), яка буде надаватися країнам з низьким рівнем доходу, що стикаються з гострою потребою в імпорті продовольства. ФАО визнає зусилля МВФ, спрямовані на реалізацію подібного заходу, і підтримує його рішення продовжити дію цього механізму ще на шість місяців.

Відновлення роботи «зернової ініціативи» дозволить запобігти різкому падінню сільськогосподарського виробництва в Україні, що є критично важливим для світу, враховуючи її критичну роль у постачанні олійних та зернових культур на світовий ринок. Його призупинення, на додаток до війни, створює виклик для фермерів через високі логістичні витрати на експорт альтернативними маршрутами.

Всі наявні ініціативи є дорожчими та мають набагато меншу пропускну спроможність порівняно з “зерновим коридором”. Альтернативні маршрути вимагатимуть збільшення вартості логістичних послуг, а пов'язані з ними витрати матимуть вплив на міжнародні ціни.

При цьому урядам завжди рекомендується утримуватися від запровадження заборон на експорт та інших заходів, що обмежують торгівлю, які можуть призвести до ринкової невизначеності.

Необхідно також вжити конкретних заходів для покращення функціонування та довгострокової стійкості світового виробництва і продовольчих та сільськогосподарських ринків, зокрема через зменшення коливань, зміцнення потенціалу та забезпечення підвищення ефективності та сталої продуктивності. Це також означає зміцнення системи забезпечення суспільними благами, наприклад, через підвищення доступності агровиробників до дорадчих та інформаційних послуг, інвестування в наукові дослідження та покращення інфраструктури в сільській місцевості.

Для перетворення агропродовольчих систем у більш ефективні, інклюзивні, стійкі та сталі для подолання поточної кризи та підвищення стійкості до майбутніх криз, а також для реагування на виклики, пов'язані з наслідками стихійних лих, спричинених кліматичною кризою, зараз необхідні відповідні інвестиції. Для досягнення цілей сталого розвитку (ЦСР2) до 2030 року агропродовольчі системи мають виробляти «більше з меншими витратами». Технології, наука та інновації матимуть вирішальне значення у цьому процесі.

Олександра Клітіна, Київ