Олександр Грибан, спеціальний радник міністра економіки

Поряд із безпосередніми руйнуваннями, постійними загрозами нових атак, розірваними ланцюжками постачання і збуту, однією із ключових проблем економіки, що працює в умовах війни, є відсутність страхування поточної діяльності підприємств та інвестицій. Звичні для мирних часів страхові програми не діють, ринок перестрахування не працює. Тож навіть той бізнес, який має вільні гроші, не поспішає вкладатися в модернізацію і розширення виробництва. Що вже й казати про планування розвитку за рахунок позичкових коштів та про іноземне інвестування. Кажуть, по війні на Україну чекає інестиційний бум. Але ж так важливо мати бодай дещицю цього “ресурсного пирога” вже зараз, аби, попри ворожу агресію, підтримувати економіку на плаву, забезпечуючи оборонні потреби країни. Влада анонсує хороші новини, пов’язані із започаткуванням програм страхування воєнних ризиків та із запуском ринку перестархування.        

Про подробиці Укрінформ дізнавався у спеціального радника Міністра економіки України з питань інвестицій, інновацій та страхування воєнних ризиків, керівника інвестиційної команди Advantage Ukraine Олександра Грибана.

ПРО СПІВПРАЦЮ З MIGA І DFC ТА ВІДНОВЛЕННЯ СТРАХОВОГО РИНКУ

- Пане Олександре, переговори з міжнародними партнерами про відновлення ринку страхування Україна веде ледь не з перших місяців великої війни. Чи вже є конкретні результати, чи ж наразі усе обмежується лише обіцянками?

- Активно працювати за цим напрямом Україна почала рівно рік тому, приблизно із серпня 2022-го. Тоді Міністерство економіки звернулося по допомогу до Багатосторонньої агенції гарантування інвестицій MIGA. Це організація, що історично веде діяльність та гарантує інвестиції в середовищах, де виникає напруженість чи формуються нестандартні умови ведення бізнесу. Для MIGA це профільна діяльність, вони це робили не в одній країні. Ми виконали фундаментальну роботу для того, щоб вони додали Україну до свого порядку денного.

Працює ця організація таким чином: вона мультиплікує кошти, які отримує від донорів. І оскільки MIGA входить до групи Світового банку, її донори - це різні країни, чиї уряди надають їй мандат на підтримку інвестицій по всьому світу. Після цього у класичній моделі вони запускають ринок великих перестрахувальників. Адже ринок працює так, що страхова компанія, яка страхує певний об’єкт -  життя, автомобіль, корабель чи будівлю, самі інвестиції як втрачену вигоду інвестора та підприємця, - спочатку (умовно) продає цей ризик, перестраховується у великих спеціалізованих компаніях. А ті, своєю чергою, перестраховуються у великих перестрахувальників — світових грандів. MIGA завжди зверталася до таких партнерів - перестраховиків, інституцій розвитку чи експортно-кредитних агенцій, - які на кожен долар, зазвичай, надавали 5 доларів страхового покриття.

- І як це працюватиме в Україні за нинішніх екстремальних умов?

- Враховуючи ситуацію - пряме військове вторгнення у нашу країну,  - ринок перестрахування для України не працює. Його учасники не купують українські ризики. Тому MIGA по суті залишається тільки із тими коштами, які надають донори. Агенція намагається мультиплікувати цей ресурс через фінансових посередників, наприклад через банки. Зокрема діє програма, у межах якої багатостороннє агентство розширює ліміти для Райффайзен банку, це традиційний їхній партнер в Україні. А нещодавно в Лондоні з ініціативи Мінекономіки підписали угоду між MIGA та Прокредитбанком. Це дозволяє використовувати мультиплікатор, залучаючи банківський ресурс. У цьому випадку Прокредитбанк, який працює зокрема з малим та середнім бізнесом, зробить страхову послугу доступною своїм клієнтам. Спеціалізовані лінії рефінансування завжди існували у таких банках, і фінустанови по суті перепродували ресурс, додаючи свою комісію за управління коштами. За таким же принципом українські представники малого та середнього бізнесу, клієнти Прокредитбанку, можуть до нього звертатися і купувати страхове покриття своїх інвестицій.

Окремо MIGA доступна для гарантування прямих інвестицій. Мова про тих  позичальників та інвесторів, які відповідають вимогам і критеріям міжнародних фінансових інституцій. Основні вимоги - прозорість ведення бізнесу, відсутність політичного минулого у власників та, безумовно, наявність прозорої фінансової аудійованої звітності за міжнародними стандартами. Поки що йдеться лише про пілотні кейси. На Міжнародній конференції з відновлення України,  що відбулася наприкінці червня у Лондоні, представники MIGA анонсували перші угоди щодо прямого гарантування воєнних ризиків інвестицій. Їх підпишуть уже найближчим часом.

- А перспективи залучення на наш ринок інших глобальних гравців?

- Також є така організація як DFC, американська фінансова корпорація з розвитку, що теж має окремий мандат на роботу в Україні. Публічно оголошений ресурс - 1 мільярд доларів, які можуть надаватися через різні інструменти. Це й інструменти гарантування, і прямого кредитування В межах цього механізму корпорація може страхувати інвесторів саме від упущеної вигоди в разі настання форс-мажорного чи страхового випадку.

Тут принцип такий же: компанії, які можуть напряму до них звертатися і які відповідають їхнім критеріям, це вже роблять. На розгляді в DFC вже перебувають пілотні кейси на сотні мільйонів доларів. Ми постійно з ними комунікуємо і сподіваємося, що найближчим часом у них також стартують пілотні проєкти. І тоді вже українському та міжнародному бізнесу буде зрозуміло, що механізм працює і працює повноцінно. При цьому маємо враховувати, що процес ухвалення рішень у таких структурах може тривати до 9-ти місяців.

- Війна ці процеси не пришвидшує? Чи навпаки  - загальмовує, зважаючи на високий ступінь ризиків?

- Дещо загальмовує саме на перших етапах реалізації. Оскільки це взагалі безпрецедентний кейс для всіх, і ніхто не розуміє, як це оцінювати, яка система ризиків і т.д. Тому погоджуюся, що підготовчий етап триває довше, ніж мало б бути. Проте після успішного втілення “пілотів” реалізація інших проєктів, переконаний, пришвидшиться. Для цього втілюється низка заходів, головна мета яких - мобілізувати ринок послуг перестрахування. За цим напрямом є декілька ініціатив. Європейський банк реконструкції і розвитку створює окремий трастовий фонд, куди вже зголосилися зробити внески декілька країн. Також гарантії надала Європейська комісія. Таким чином, гарантоване фінансування фонду - 80 мільйонів доларів. Мета — зібрати хоча б 300 мільйонів. Цей ресурс також буде доступний перестрахувальникам. Оскільки він умовно безкоштовний, гроші сплачуватимуться тільки за адміністрування ЄБРР, то це по ланцюжку запустить увесь страховий ринок. Такий механізм має запрацювати до кінця року.

ПРО ЗАЛУЧЕННЯ ВНУТРІШНЬОГО РЕСУРСУ І НАЦІОНАЛЬНИЙ СТРАХОВИЙ ПУЛ

- Можливості залучення на страховий ринок внутрішнього ресурсу є?

- Так, паралельно із зусиллями на міжнародній арені уряд розглядає можливість створення власного міжнародного пулу, який управлятиметься так само або через міжнародну фінансову інституцію, або на міждержавному рівні з делегуванням представників від країн-донорів. Мета така ж: мобілізувати ринок перестрахування, який потім мультиплікується, перетворюючи умовний мільярд доларів на 5 мільярдів  страхового покриття. Нині це відпрацьовується як пілот на “зерновій угоді”. Йдуть перемовини, і уряд, як ви знаєте, зробив заяву про можливість використання грошей Дорожнього фонду для перестрахування - якраз для покриття ризику кораблів, які рухатимуться в Чорноморському басейні. І зараз ведеться активна робота з міжнародною страховою спільнотою, щоб створити механізм, за якого ці кошти використовуватимуться не напряму власниками суден, а страховими компаніями, які мультиплікуватимуть цей ресурс. Вважаю, що розробити такий механізм вдасться дуже швидко. До його узгодження залучені й Мінвідновлення, і Мінекономіки, і андерайтери  - асоціації Lloyds і Marsh & McLennan та інші провідні сітові страхові та перестархові брокери.

При ухваленні рішення, коли страхова компанія підписує ризик, вона звертає увагу на низку факторів, один з яких - доступність інформації і статистичних даних щодо потенційних страхових випадків. Ми розуміємо, що зараз є відкриті дані, які можна збирати самому, без доступу до закритих джерел, десь є дані навівзакриті, для службового користування, оскільки це чутлива інформація (приміром, про напрямки польотів). Тому напрацьовуємо інструменти  створення платформи обміну даними для професійних гравців, які матимуть доступ до ресурсу лише за умови авторизації. Тобто там буде певний рівень доступу і, звичайно, деталізація буде мінімально достатньою для ухвалення рішень. Є вже перші ідеї зонування окремих територій кольорами, залежно від ступеня ризику, - від червоного до зеленого. Таким чином демонструватимемо партнерам і страховому бізнесу, що не вся Україна є “червоною”, що є відносно безпечні місця, як і місця, де статистично ніколи не було страхових випадків. Відповідно, з урахуванням цього формуватиметься розмір страхової премії. І рішення про надання такої страховки має ухвалюватися набагато легше, ніж там, де ризики постійно високі. Над таким порталом обміну даними ми теж працюємо разом зі світовими гравцями, щоб пришвидшити запуск ринку перестрахування, який, своєю чергою, має оживити ринок страхових послуг в Україні.

Окремо триває співпраця з Національним банком України, який є регулятором  ринку страхових послуг. НБУ хоче запустити національний страховий пул, на кшталт Моторного (транспортного) страхового бюро, яке обслуговує покриття ризиків в автоцивілці. Цей пул також буде саморегулюючим, тобто існуватиме завдяки відрахуванням від кожної проданої страхової премії. Українські страхові компанії матимуть можливість або перестраховуватися в цьому пулі, або йти до великих перестрахувальників, які задіюватимуть усі ті інструменти, про які я говорив до цього.

- А які, до речі, пріоритети страхування й перестрахування інвестицій? Є різниця, чи то йдеться про внутрішній, чи про іноземний ресурс?

- Все залежить від ступеня готовності інвестора, його поточного стану. Є інвестори, які відповідають усім критеріям та вимогам, що дозволяє міжнародним партнерам та організаціям здійснити тверезу і повномасштабну оцінку того або іншого претендента на страховку. Умовно, вони мають подивитися його анамнез: фінансову звітність, інформацію про його статус та про умови, в яких він веде бізнес. В Україні уже багато компаній, які пройшли міжнародний аудит, зараз це вже не коштує шалених грошей. І ми закликаємо всіх вітчизняних підприємців - зокрема середнього формату - переходити до такої системи оцінювання діяльності. Це допоможе не тільки у страхуванні, а і в залученні інвестицій, кредитуванні тощо.

Ті ж компанії, які з якихось причин ще не готові до такого аудиту, чи масштаб їхнього бізнесу, обігу капіталу не дозволяє це зробити, можуть звертатися по страховку до українських компаній. Ця страховка буде трошки дорожчою, тому що, поміж іншого, до її вартості додаються посередницькі послуги інших гравців страхового ринку. Але є ще одна важлива ініціатива для українських інвесторів. Це ухвалений у 1-му читанні законопроєкт про розширення повноважень експортно-кредитної агенції. Документом передбачене надання українській ЕКА додаткових бюджетних коштів, які йтимуть, власне, на страхування воєнних ризиків для українських заявників. І цей механізм, я думаю, найближчим часом уже запрацює. Активна робота над підготовкою проєкту до другого читання триває.

ВИОНС: Обсяг інвестицій, необхідних для відбудови України, сягатиме $1 трлн

- А як згадана вами “зернова угода” допомагає (чи допомогла) в адаптації відповідних процесів, виявленні якихось вузьких місць? Адже, пам’ятаю, на етапі підготовки угоди та одразу після її підписання фахівці найбільше говорили про необхідність налагодження страхування воєнних ризиків і про пов’язані із цим проблеми. Пізніше ж на перший план вийшли гальмування росіянами виконання угоди у Спільному координаційному центрі та інші вихватки агресора.

- Питання із “зерновою угодою” більш специфічне та більш  комплексне. Оскільки там є багато стейкхолдерів, і там є безпосередня загроза з боку російського морського флоту, що підігрівається постійними погрозами з боку кремля. З іншого боку, сама “зернова угода” підштовхує нас до тестування усіх механізмів, про які я говорив. І тому триває співпраця в консорціумі з різними міністерствами, з представниками страхової спільноти, з перестраховиками, страховими брокерами, перестраховими брокерами, українськими банками, які, потенційно, випускатимуть свої акредитиви. Ми вже, по суті, тестуємо модель більшого страхового пулу. І незабаром побачимо, як працює оця гарантія уряду як гарантора останньої надії. Головне, що вже є необхідний ресурс - кошти Дорожнього фонду, які можуть бути використані для запуску страхування.

І це  - така собі “розвідка боєм” перед масштабуванням цієї ідеї для покриття усіх збитків, завданих агресором. А ви розумієте, що може йтися про колосальну суму, до трильйона доларів. Обсяг інвестицій буде шаленим. Це безпрецедентно, ніколи у світовій історії такого ще не було. Тут, звичайно, українських бюджетних коштів і навіть коштів Дорожнього фонду не вистачить. Тому ми так сподіваємося на ресурс партнерів України, гроші міжнародних організацій і т.д. Але “зернова угода”, її модель, дозволить нам потім показати партнерам цей кейс і сказати: дивіться, ось тут спрацювало, тут були державні гроші, замість яких (з вигодою для інвесторів) може бути використано міжнародний фінансовий ресурс. Тобто, в принципі, механізм дії той же. Просто у “зерновій угоді” після виходу з неї РФ, скоріш за все, братимуть участь лише українські банки, а далі, при мобілізації згаданого міжнародного пулу, більшу роль відіграватимуть перестрахові компанії і страховики, котрі  працюватимуть із ринком напряму.                                                                                                                        

- І при формуванні приватного ринку страхування й перестрахування в Україні акцент, так розумію, робитиметься на участі великих міжнародних гравців, оскільки потуг вітчизняного страхового бізнесу буде явно недостатньо?

- Маємо розуміти, що український страховий бізнес не страхує воєнні ризики. Такий принцип їхньої роботи. Модель існування вітчизняних компаній передбачає, що вони завжди купують перестраховку, інакше муситимуть нести відповідальність своїм капіталом, який у наших умовах обмежений. Тому вітчизняні гравці завжди продавали ризики та купували додаткове перестрахування.

До того часу, доки перестрахування не запрацює, український ринок не зможе відновитися. Компаніям потрібно десь цей ризик “паркувати”: це може бути або Експертна кредитна агенція, яка працюватиме напряму з інвесторами чи надаватиме страховим компаніям покриття, або, наприклад, згадані міжнародний чи національний страхові пули.  Але їм однак треба буде знайти, хто стане гарантером останньої надії. Наші страхові компанії зробити цього самотужки не зможуть.

ПРО ПОШУК ІНВЕСТИЦІЙ ТА УКРАЇНСЬКИЙ ФОНД РОЗВИТКУ 

- Паралельно із формуванням ринку страхування і перестрахування, звісно ж, влада та наші міжнародні партнери активно займаються пошуком саих інвестицій для України. Чи є результат? Розкажіть зокрема про перспективи створення Фонду розвитку України.

- Я б розпочав із зусиль українського уряду і, власне, платформи Advantage Ukraine, яку створено з ініціативи Президента для того, щоб, з одного боку, зібрати якісні проєкти в Україні, а з іншого - розповісти світові про всі ці можливості, в тому числі і про ті елементи дерегуляції та стимулювання інвестицій, які здійснює уряд. Через цю платформу вже надходять запити від інвесторів, консолідуються локальні проєкти. І найголовніше те, що із самого початку виділяються кошти. Це і ресурс ЄБРР, і гроші ІFС, Міжнародної фінансової корпорації. Європейський інвестиційний банк отримав гарантії від Європейської комісії, готується великий пакет допомоги Єврокомісії Ukraine Facility, в межах якого буде акумульовано велику суму.

Тобто інвестиційний ресурс є. Головне, щоб у нас були проєкти, які відповідають вимогам міжнародних партнерів. Тому що вимоги диктує той, хто дає гроші. А партнери кажуть: для інтеграції не тільки в міжнародні ланцюжки виробництва і постачання, а ще й у глобальні ринки капіталів ви маєте “привести себе до ладу”, скажімо так, з точки зору юридичної, фінансової і звітної гігієни. Наша платформа якраз і відбирає такі проєкти, відбирає ініціаторів, власників перспективних прозорих бізнесів, все пояснює та роз’яснює потенційним реципієнтам міжнародних програм. У планах - проводити освітні заходи, розказувати середньому українському бізнесу, чому це важливо. Ми вже започаткували низку регіональних заходів, які втілюємо з допомогою партнерів, наприклад Програми USAID “Конкурентоспроможна економіка України”. І вони можуть у перспективі надавати гранти українським підприємствам, які хочуть трансформуватися і стати доступними (відповідати міжнародним критеріям) для залучення інвестицій.

- Є цікаві проєкти?

- З моменту запуску платформи до нас звернулися майже 1500 компаній. Поміж них ті, хто шукає інвестиції та можливості торгової співпраці - зокрема близько 500 зацікавлених у потенційних інвестиціях. Платформа Advantage Ukraine працює з понад 130 проєктами загальною вартістю $67 млрд. Це поточні стратегічні інвестиційні проєкти та можливості із залучення боргового і акціонерного капіталу в шести ключових секторах:

- у галузі будівництва та інжинірингу, зокрема виробництва будівельних матеріалів, обладнання, конструкторських робіт. Інвестиційний портфель з 32 проєктів вартістю $30,8 млрд.

- в енергетиці, зокрема виробництві “зеленої” енергії, водню та біометану - 36 проєктів вартістю $25 млрд.

- в логістиці, у тому числі з модернізації транспортної інфраструктури - 30 проєктів вартістю $6,5 млрд.

- в аграрному секторі, проєктах глибокої переробки та повного використання відходів - 18 проєктів вартістю $700 млн.

- у видобуванні корисних копалин, критичних мінералів та виробництві продуктів із них, зокрема в налагодженні повного циклу виробництва літій-іонних акумуляторів та електромобілів - 10 проєктів вартістю $3,6 млрд.

- в охороні здоров'я та фармацевтичному секторі - 8 проєктів вартістю $300 млн.

Наразі в активній роботі (пайплайн) 85 проєктів на загальну суму близько $10 млрд. Серед них — агросектор, деревообробка, будматеріали, а також вітряна енергетика.

- А що з необхідним ресурсом, зокрема із перспективою створення Фонду розвитку України?

- За цим напрямом співпрацюємо з грандами світового ринку капіталу,  як-от BlackRock, JPMorgan, McKinsey. Це консорціум, до якого доєдналися ще й такі відомі юристи як Freshfields, вони входять в т.зв. “магічне коло” найкращих юридичних компаній світу. Всі ці професіонали в межах свого внеску в нашу спільну перемогу допомагають нам адаптувати найкращі практики і створити український інструмент, в основі якого будуть міждержавне співробітництво, міжнародний спосіб та міжнародні практики управління. Але однак це буде український фонд, який дозволить нам завжди мати свій фінансовий інструмент, який наповнюватиметься так само, як і міжнародні фінансові організації на кшталт ЄБРР. Але він наповнюватиметься саме для потреб України. Тому що при всій повазі до допомоги, яку ми зараз отримуємо від міжнародних фінансових організацій, ми розуміємо, що у них на порядку денному багато країн, які розвиваються. Зараз фокус на Україні, тому що у нас йде війна. Але у майбутньому, після перемоги, нам буде потрібен свій інструментарій, якому довірятимуть міжнародні донори, міжнародні організації, уряди чи, наприклад, філантропи, багаті люди, супермільярдери на кшталт Ендрю Форреста чи Річарда Бренсона. Тобто ми говоримо вже про глобальну екосистему.

Принцип роботи фонду такий: він буде ініціатором, братиме на себе трохи більшу частину ризику, ніж це зараз роблять міжнародні фінансові організації. Буде сформовано окрему інвестиційну команду, яка аналізуватиме всі потенційні можливості в Україні. І фонд, відбираючи ті чи інші проєкти, демонструватиме, що він заходить в цю інвестицію, а отже цей проєкт вартий уваги,  відповідає усім критеріям та вимогам. Тобто фонд вірить в інвестиційне майбутнє цього проєкту та в повернення капіталу. Отже, довіряти йому можуть і інші інвестори. Таким чином фонд мобілізуватиме додаткові джерела капіталу і, наприклад, навіть зайшовши як міноритарний акціонер на 10-20% у певний проєкт, він залучатиме додаткові приватні інвестиційні фонди, суверенні фонди, міжнародні фінансові організації, експертні кредитні агенції, міжнародні комерційні банки. Все це дозволить мультиплікувати кошти країн-партнерів і тих філантропів, які довірять гроші самому фонду, та перетворювати кожен отриманий долар на 5 доларів мобілізації всієї екосистеми.

- А є якісь розрахунки результату: у що це може вилитися в підсумку для країни та для конкретного бізнесу? Приміром, у підприємця є прекрасний проєкт, на що він може розраховувати? Якими будуть його власний внесок, частка страхувальників, перестрахувальників, що тут — внесок держави, а що доведеться доповнювати за рахунок банківських кредитів?

- Зазвичай співвідношення власних та боргових коштів при реалізації інвестиційних проєктів був на рівні 30 на 70. Тепер треба розуміти, що поступово ця вимога до власного капіталу збільшується, тож зараз вже йдеться приблизно про 50 на 50. І до таких реалій треба бути готовим. Власне, якщо бізнес готовий до залучення міжнародного партнера у спільний капітал, якщо він відповідає усім вимогам, то він може до половини цього власного внеску із кимось поділити. Одним із таких джерел внесків у перспективні проєкти може бути згаданий Український фонд розвитку, який ми створюємо за підтримки BlackRock. З іншого боку, це можуть бути фонди приватного капіталу. Тобто бізнесу треба готуватися, що для започаткування проєкту він мусить мати принаймні 20-30% власних коштів, залежно від того, наскільки він готовий ділитися партнерством у проєкті. А вже борговий капітал - як мінімум, на рівні 50%, - можна буде залучити при такій конфігурації і структурі фінансування.

Український фонд розвитку ставить собі за мету зібрати протягом найближчих років до 10 млрд доларів, що дозволить йому мультиплікувати це, умовно, у 50 мільярдів доларів інвестицій в Україну, залучаючи в т.ч. і кредитні, і страхові ресурси. Зараз ставка залучення міжнародного капіталу, безумовно, не найкраща. Тому що інфляційні процеси, в т.ч. через війну в Україні, впливають на весь світ. У нас облікова ставка просто шалена, на рівні 22%. У світі ставки запозичень у валюті на рівні 6-7% річних. Однак сама природа формування ставки, де є плаваючий індекс та фіксована маржа, свідчить, що за 2 роки, коли інфляційні процеси спадуть, ці індекси вдасться понизити, і ті, хто сьогодні залучить  кошти на 10-14 років, однак отримають більш конкурентну та нижчу ставку в майбутньому.

ПРО ПОКРАЩЕННЯ ІНВЕСТКЛІМАТУ ТА ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙ

- Згадуючи ваші слова про наведення ладу тут, у себе... як війна та  усвідомлення масштабів повоєнних потреб цьому сприяють? Звісно ж, доведеться залишити тему корупції, ефективності й неупередженості судової системи, захисту прав власності за дужками, оскільки це потребує окремої розмови. А що стосується таких елементарних речей як дерегуляція, інвестиційні преференції? Той же закон “про інвестиційних нянь” працює?

- Робота за цими напрямами триває. Мінекономіки створило окрему групу з дерегуляції, в межах якої збираються представники різних міністерств і  скасовують застарілі або дублюючі дозволи, ліцензії тощо. Насправді, як мені відомо, таку ревізію майже завершено. І в діалогах із бізнесом ми вже рідко чуємо, що щось із “регуляторки” йому заважає. Тобто, якщо раніше підприємці казали, що ця історія їм вже набридла, то зараз ми все максимально спростили або цифровізували. А ті “глобальні” речі, про які ви згадували, - це  хронічні хвороби. Політична воля їх подолати є, і країна поступово рухається у цьому напрямку. Але оскільки система тектонічно обростала цим камінням протягом десятків років, зрозуміло, що за день чи за тиждень всього цього “багажу” не позбудешся.

В частині стимулів держава має доволі конкурентні інструменти. Це індустріальні парки, “інвестняні”. Ухвалене за цими напрямами законодавство дозволяє почати роботу над підзаконними актами, що приведе нас до більш спрощених механізмів. Знаєте, на початку ідеї України зі стимулювання інвестицій деким з іноземних інвесторів сприймалися з певним подивом. Але зараз критерії участі у програмах уточнюються, приводяться у відповідність з міжнародними практиками. Приміром, поріг інвестицій, які дають право участі у програмі підтримки з боку держави, зменшили з 20-ти до 12-ти мільйонів євро. І при доопрацюванні “підзаконки”, я впевнений, Мінекономіки приведе все у відповідність до стандартного і звичного для цивілізованого світу процесу оцінювання інвестиційної привабливості. Відповідно, цей механізм стане більш зрозумілим та популярним. Нагадаю, йдеться про можливість для інвестора заощадити до 30% капітальних витрат через відтермінування або скасування певних податків та мит. Можна завезти устаткування без ввізного мита, без імпортного ПДВ, можна відтермінувати сплату податку на прибуток... 

Такий механізм працює і для резидентів індустріальних парків. Саме кластеризація виробництв з новою індустріалізацією навколо таких осередків демонструє свою ефективність в інших країнах. Більше того, з ініціативи Мінекономіки вносяться зміни в порядки, які дотепер певною мірою обмежували муніципалітети у витратах та в підтримці таких проєктів на своїй території. Створення багатьох індустріальних парків ініційоване саме громадами. І вже надано дозвіл, зроблено виключення з переліку обмежень, для того, щоб громади могли за свої кошти, гроші бюджетів розвитку, підводити мережі до індустріальних парків. Тоді технічні умови з  під’єднання до комунікацій резидентів таких парків будуть набагато простішими, а сам процес — дешевшим. А це -  додатковий стимул для виробничого бізнесу та інвесторів. Розроблені й порядки компенсації за під’єднання до мереж, але поки що у бюджеті, на жаль, немає коштів, щоб задіяти відповідні інструменти на практиці. Але робота над полегшенням умов ведення бізнесу у таких кластерах триває, запропоновані інструменти постійно удосконалюються. Тож маємо вже чимало позитивних відгуків від інвесторів. Сподіваємося, після внесених нещодавно законодавчих змін та напрацювання “підзаконки” цей інструмент ставатиме дедалі популярнішим.

- А інновації? Чи готові міжнародні партнери ділитися новими розробками в межах трансферу технологій, чи все-таки ми маємо розраховувати на себе, оскільки ті кажуть: добре, ми дамо вам гроші, щось придумаємо зі страхуванням, перестрахуванням, а решту робіть вже самі - думайте, винаходьте, реалізуйте?

- Насправді це могло б бути так, як ви змалювали, якби ми не отримували від партнерів інвестиційний ресурс. Адже якщо ти отримуєш гроші з якогось джерела, від інвестора, то інвестор, як правило, має у цьому власний інтерес. Тобто не треба жити з ілюзією, що ми все це отримуємо просто так. У принципі, всі програми стимулювання експорту, програми підтримки, міждержавні фінанси і т.д., передовсім передбачають участь міжнародних компаній в роботі нашого ринку. США зазвичай підтимують американські компанії, Франція — французькі, обумовлюючи інвестиції їхнім входженням у проєкти - принаймні у ролі підрядників... І тут уже наше завдання, завдання уряду забезпечити певний рівень локалізації, в т.ч. за рахунок трансферу технологій і адаптації окремих елементів виробничого ланцюжка в Україні. І це завжди звучить як така собі рекомендація. Коли приходять іноземці і пропонують свої гроші, ми кажемо: ми розуміємо контекст, розуміємо, що нам треба використати французьких, англійських, німецьких підрядників, постачальників, але у нас є такі й такі підприємства, які можуть бути їхніми локальними партнерами. Нам потрібна додана вартість в Україні, ми не хочемо йти в суцільний прямий імпорт. І у партнерів немає бажання “підсадити нас на імпортну голку”, тому що усі програми фінансового стимулювання, які пов’язанні із залученням їхніх постачальників та підрядників, все одно передбачають, що десь 40-50%, а іноді й 60-70%, можуть надходити з інших джерел, в т.ч. - і від українського партнерства. Це дозволяє задіювати той механізм трансферу технологій, про який ви говорите. Вони радо готові ділитися технологіями, тому що ми відкриваємо для них новий ринок. А масштаби заподіяних агресором збитків — небачені. Роботи після війни — непочатий край. Тому вони готові приходити сюди й брати участь у розподілі очікуваних прибутків. Для нас же це — інвестиції, економічне відновлення і якісна відбудова.

- І наостанок про терміни реалізації проєктів та програм, про які ми з вами згадали. Формування обрисів реального приватного ринку страхування, перестрахування, створення порталу для поєднання усіх учасників відповідних процесів, наповнення конкретним ресурсом Фонду розвитку України... Що із цього матимемо вже найближчим часом, а на що доведеться почекати до завершення війни?

- Деякі елементи перестрахування, наприклад від ЄБРР, запрацюють до кінця цього року (принаймні, є такі очікування). У створенні платформи обміну даними теж рухаємося доволі динамічно. І до кінця року, може навіть раніше, вже восени, вона запрацює. Те, що стосується міжнародного пулу перестрахування під егідою України,  - це доволі копіткий і тривалий процес. Можливо, він запрацює ще до завершення воєнних дій, але він точно користуватиметься попитом і по завершенні війни.

Є плани до кінця року викристалізувати юридичну модель і запустити реєстрацію Українського фонду розвитку. Поки що не можу говорити про те, яким буде конкретний механізм, усе це ще обговорюється. І вже навесні, у березні, переконаний, ми побачимо першу активність фонду, він почне розглядати угоди, аналізувати потенційні об’єкти інвестицій. До цього часу вже визначаться перші донори, які зроблять внески у капітал фонду. Тобто, ідеться про лічені місяці для втілення усього, що задумано.

Владислав Обух, Київ

Фото Юлії Овсянникової