Чому сьогодні так важливе ощадливе споживання електрики

Допоможіть енергетикам, ощадливо споживаючи електрику. Тим паче, що це не так вже й важко

Давайте візьмемо якийсь рандомний понеділок опалювального сезону 2021/2022 років.

Чому понеділок? А тому, що у ті часи Укренерго щопонеділка давало статистику по стану енергосистеми: запаси вугілля, скільки виробили електрики за тиждень, що по ремонтах, експорт/імпорт і всяке різне.

Нехай це буде 6 грудня 2021 року. Як тоді було з погодою, не пам’ятаю, архіви прогнозів обіцяли умови не з найлегших: температура плюсова, але мокрий сніг.

І от станом на 12:00 того дня в аварійному ремонті було два енергоблоки ТЕС. Це був період, коли склади теплової генерації не могли похвалитися великими запасами вугілля. І з причини відсутності палива ще 20 блоків ТЕС і ТЕЦ випали із процесу виробництва електрики.

Сумарно маємо 22 енергоблоки, які не виробляють електроенергію. Але не було не те що відключень світла – Укренерго навіть не сигналізувало про якийсь там дефіцит.

Що ж змінилося за майже два роки так, що вихід в аварійний ремонт кількох енергоблоків на фоні збільшення споживання призвів до дефіциту?

Удар перший. Найболючіший. ЗАЕС.

Запорізька АЕС – це до 25% від загальної генерації у часи до повномасштабного вторгнення. 6 ГВт потужності. Із вересня 2022 року не працює.

Удар другий. Вуглегірська та Запорізька ТЕС.

За проєктом це фактично електростанції-близнюки. Вуглегірська ТЕС мала встановлену потужність 3,6 ГВт і була найпотужнішою тепловою станцією в Україні. У 2022 році на її території йшли бої. Були пожежі. Про існування Вуглегірської ТЕС можемо забути.

Запорізька ТЕС: встановлена потужність працюючих блоків – 1,25 ГВт, законсервованих – 1,6 ГВт. Потрапила в окупацію разом із ЗАЕС. Зупинилась у травні 2022 року.

Удар третій, але не по хронології. Луганська ТЕС.

Ще одна потужна електростанція – 1,45 ГВт. Ще до початку повномасштабного вторгнення зазнала ударів зі сторони окупованої частини Луганщини. Зупинилася у лютому 2022 року. Ще одна електростанція, про існування якої можемо забути.

Це лише частина втрат української енергосистеми після 24 лютого 2022 року. Коли у грудні 2021-го у нас не працювало більше 20 енергоблоків – нам було чим їх замістити. Наприкінці листопада 2023-го кожен енергоблок – на вагу золота.

Упродовж осені-зими 2022-2023 кожна із ТЕС зазнавала російських атак. Частина генерації взагалі знаходиться на прифронтовій території. Туди прилітає майже за годинником. Те, що прифронтові електростанції ще здатні щось виробляти – це чудо.

І вишенька на тортику. «Як це енергетики готувалися, що у них тепер аварійні ремонти?»

Навіть із прикладу за грудень 2021-го видно, що в аварійний ремонт енергоблоки постійно випадали ще до атак на енергосистему. Бо вони у нас уже передпенсійного, а то й пенсійного віку.

Трипільська ТЕС – почала працювати з 1977 року.

Ладижинська ТЕС – з 1970 року.

Бурштинська ТЕС – з 1969 року.

Зміївська ТЕС – з 1960 року.

Гідроелектростанції також молодим віком не похваляться. А на додаток до віку – зверху ще ракети та дрони.

Енергетики готувалися до зими. Але вони не маги, щоб помахом руки повернути енергосистему до первозданного стану. І якщо ви, шановні читачі, слухали дійсно тямущих у галузі людей, то ви про це точно чули. І про те, що за морозів ймовірний дефіцит – також чули.

Тому не плюйте в душі людей, які роблять усе можливе, аби таки уникнути відключень. Допоможіть їм, ощадливо споживаючи електрику. Тим паче, це не так і важко.

І якщо вже полізли на сайт ENTSO-E перевірити черговий вкид про небачений експорт електрики до Європи – намагайтеся не переплутати комерцію (вкладка Scheduled Commercial Exchanges) та фізичні перетоки (Cross-Border Physical Flows). Останні – це зумовлений законами фізики процес, над яким енергетики не владні. Закон фізики – це не юридичний закон, яким можна крутити, як заманеться.

Вікторія Наконечна, Київ