Як протидіяти продажу Росією викраденого в Україні зерна
Ефективною відповіддю на спроби РФ експортувати награбоване в нашій країні стануть блокада російських портів та санкції проти покупців краденого товару
Російські федеральні канали вихваляються рекордними запасами зернових та нарощуванням експорту агросировини: чорноморські порти РФ, мовляв, не встигають відвантажувати збіжжя. Перед початком збирання цьогорічного врожаю перехідні запаси зерна і справді були на небаченому для країни-агресорки рівні. Ось тільки досягнули цього не завдяки вдалому господарюванню на російських полях, а через викрадення врожаю з українських нив та елеваторів. І хоча методи путінської «хлібозаготівлі» на захоплених землях змінюються - від прямого розграбування запасів до скуповування за безцінь усього, що виростили українські селяни в окупації, — суть ідеї залишається незмінною: максимально викачати ресурс з тимчасово окупованих районів та заробити на продажу чужої агропродукції. І, на жаль, на такий товар, пропри дію міжнародних санкцій проти Росії, у світі знаходяться покупці. Що ж можуть протиставити цьому Україна та її партнери?
Еволюція експропріації: від грабунку до скуповування «за копійки»
Викрадати українське зерно, спрямовуючи його на внутрішній російський ринок та намагаючись продати за кордон, росіяни почали фактично із перших тижнів тимчасової окупації українських територій. Збіжжя вивозили залізницею й автотранспортом до Криму та Ростовської області, а також транспортували через порти Севастополя та Бердянська.
Однією з перших викрадених окупантами великих партій українського збіжжя було зерно, вже завантажене на кораблі, які через початок масштабної російської агресії не встигли залишити Бердянський порт. Відома історія, коли ще наприкінці березня минулого року росіяни відтягнули із порту в невідомому напрямку п’ять повністю або частково завантажених суден.
За даними видання Financial Times, торік на початку травня в тимчасово окупованих районах Запорізької області окупанти створили компанію «Державний зерновий оператор», яку очолив бізнесмен із Санкт-Петербурга. Окупаційна адміністрація звітувала, що в той період із регіону щодня вивозили до 5000 тонн зерна залізницею та ще 1500-2000 тонн - автотранспортом.
Тож іще у травні минулого року Міністерство закордонних справ України оприлюднило заяву із засуджденням дій РФ щодо розпоряджання відібраним в українських аграріїв, трейдерів та переробників збіжжям. Як зазначалося, крадіжки харчових ресурсів з території незалежної суверенної держави є одним із проявів мародерства. Наше зовнішньополітичне відомство попередило споживачів, що партії зерна, які продає РФ, можуть частково або повністю містити викрадене в Україні зерно. Отже, будь-яка країна, яка свідомо купує таку сільськогосподарську продукцію, є співучасником злочину.
Вже на той час, за оцінками українського уряду, окупанти викрали щонайменше пів мільйона тонн зерна вартістю понад $100 мільйонів. “Крадіжку Росією українського зерна підтверджують як численні свідчення українських аграріїв, так і документальні докази: розпорядження так званої “мерії Бердянська” № 10-п від 07.05.2022 щодо вилучення пшениці та ячменю у приватної компанії; пресреліз законодавчих зборів Красноярського краю РФ № 379 (13593) від 27.04.2022 щодо рішення комітету у справах села та агропромислової політики провести експропріацію врожаю у фермерів із тимчасово окупованих районів Херсонщини; пропозиції Міністерства сільського господарства Росії відкласти введення в дію федеральної державної інформаційної системи (ФДІС) відстеження походження зерна та продуктів перероблення зерна на 1 рік. Запровадження ФДІС “Зерно” мало на меті встановлення контролю за використанням харчових ресурсів на території РФ, але у зв’язку з воєнною агресією Росії проти України, вже розроблена система стала небажаною для РФ з огляду на необхідність обліку незаконно вивезеного з української території зерна”, - йдеться в заяві нашого зовнішньополітичного відомства.
Поступово, аби повністю не відбити у фермерів з окупованих територій бажання працювати на землі та щоб зберегти видимість “законності”, росіяни обмежили прямі крадіжки збіжжя зі складів та елеваторів, натомість, користуючись безвихідною ситуацією, в якій опинились місцеві аграрії, почали за безцінь скуповувати в них сільськогосподарську продукцію. Закупівельні ціни часто були вдвічі, а то й утричі нижчими за собівартість вирощеного. Не маючи альтернативи, фермери змушені іти на таку торгівлю.
Таким чином, завдяки прямому грабежу та ціновому диктату, до кінця 2022 року окупанти вивезли із захоплених територій щонайменше 1,8 мільйона тонн зерна. Зрозуміло, що цифра умовна. Визначити реальні обсяги викраденого в Україні збіжжя, що поповнили «закрома Путіна», перепрошуємо за тавтологію, нереально. Не забуваймо також про те, що російські мародери активно вивозили (і вивозять) із півдня та сходу України насіння технічних культур — передовсім, соняшника — та перероблену продукцію, зокрема олію.
Така ж ситуація і з цьогорічним врожаєм.
“Є єдина російська закупівельна компанія, яка має право купувати сільгосппродукцію та зерно. І вартість - приблизно 3000 рублів (зараз це трохи більше 1200 гривень, - ред.) за тонну. Ми розуміємо, що ця вартість приблизно вдвічі-втричі нижча, ніж собівартість вирощеної продукції”, — розповідав в ефірі телеканалу FREEДОМ міський голова Мелітополя Іван Федоров.
Вдаючись до таких форм вилучення сировини в українських аграріїв, РФ розпочала власний експортний сезон із найбільшими запасами пшениці за три десятиліття. На жаль, і в самій Росії врожаї зернових в останні два роки були непоганими. Як повідомляв Bloomberg, за даними компанії SovEcon, у липні РФ відвантажила на експорт 4,4 мільйона тонн пшениці, майже на 60% більше, ніж зазвичай. При цьому левова частка перевалки здійснювалася не у порту Новоросійська, до якого ведуть традиційні логістичні маршрути із «хлібних» регіонів РФ, а через порти (в тому числі, й «віджаті» в України) на Азові. Що, як би окупанти це не приховували, підтверджує місце походження сировини: південь на схід України.
Застосувавши модель машинного навчання, що виявляє зміни текстури та кольору на основі часових рядів супутникових зображень, аналітики Bloomberg з'ясували, що від початку повномасштабного вторгнення Росія викрала з України лише пшениці не менш ніж на 1 мільярд доларів. Адже майже чверть української пшениці вирощують на нині тимчасово окупованих Росією територіях.
Кому викрадене агресором зерно «не пахне»
На жаль, виявилося, що для багатьох країн — і не лише тих, що відкрито підтримали російську агресію проти України, а й тих, які декларують нейтральну позицію, - викрадене у наших аграріїв зерно й зароблені завдяки російському демпінгу на ньому гроші — то не проблема. Приміром, фактично без жодного «маскування» Росія постачає українське зерно до Сирії. Його ж у межах показових акцій з демонстрації світові «російського гуманізму» Кремль обіцяв лідерам низки африканських країн.
Щоправда, завдяки активним діям України на міжнародній арені та, звісно ж, остерігаючись санкцій, запроваджених проти РФ нашими партнерами, покупці дедалі рідше вдаються до прямих закупівель у Росії краденої агросировини. Тож росіяни намагаються заплутати сліди, приховуючи походження агропродукції. Про деякі схеми розповів президент Української зернової асоціації Микола Горбачьов. За його словами, навіть підсанкційні країни обережно ставляться до можливої купівлі викраденого в України зерна. Зокрема, був випадок, коли Лівія відмовилася купувати його. Тому і справді торгувати краденим РФ стає дедалі складніше.
“За краденим зерном кораблі заходять у порти як злочинці – вночі: відключають GPS-трекери, проходять як невидимки, вантажаться, а потім йдуть у невідомому напрямку. Однак програма marine traffic дає змогу відстежити, куди ці судна прямують, скільки і що перевозять. Усі ці факти Україна фіксує”, – запевнив керівник профільної асоціації.
Наприкінці серпня Офіс директора Національної розвідки США, який контролює 18 розвідувальних агентств країни, оприлюднив поданий до Конгресу Сполучених Штатів звіт про вплив вторгнення Росії на продовольчу безпеку у світі та зокрема про викрадення Росією українського зерна, - нагадує «Голос Америки».
«Більшість вантажних суден, які використовувалися для транспортування українського зерна з окупованих Росією територій були російськими. Вони часто курсували вздовж узбережжя Туреччини, зрештою доставляючи вантажі до сирійських портів, а також до Ізраїлю, Ірану, Грузії та Лівану», - йдеться у звіті. Водночас розвідники зауважують: “Ми не можемо підтвердити, чи знали покупці російських вантажів про українське походження зерна”.
Залежно від місця походження врожаю та зберігання, РФ, ймовірно, змішує “конфісковане” українське зерно із збіжжям, вирощеним у самій Росії, що ускладнює спроби визначити обсяги сировини, викраденої з України.
При цьому цілком очевидно, що мета таких дій РФ — не лише заробляти на війну в Україні на краденому українському збіжжі, а й максимально обмежити можливості нашого аграрного експорту. За словами Миколи Горбачьова, демпінгуючи на продажу краденої агропродукції та блокуючи постачання з України, Російська Федерація намагається витіснити нас із традиційних ринків. І, на жаль, дотепер ворогові це частково вдавалося, особливо в період із березня до липня минулого року, доки не діяла Чорноморська зернова ініціатива. Найяскравіший приклад — активна російська експансія на єгипетському ринку. Заблокувавши морський експорт з України, росіяни активно демпінгували, перехоплюючи контракти. Цьогоріч у серпні Єгипет став найбільшим покупцем російської пшениці, отримавши понад 900 тисяч тонн такої продукції. У грошах це приблизно $250 мільйонів.
Експерти також підрахували, що із березня 2022-го до початку роботи «зернового коридору» РФ захопила приблизно 90% того сегменту китайського ринку, який, зазвичай, працював з Україною. Завдяки «зерновому коридору» ситуацію вдалося частково виправити. Але до довоєнних обсягів постачань нашої агропродукції до Піднебесної ще далеко. Надто після того, як у липні цього року Росія вийшла із «зернової угоди».
Також країна-агресорка у 2022-ому майже повністю витіснила Україну з індійського ринку соняшникової олії. У тому числі, й завдяки продажу викраденої з окупованих територій продукції та переробці українського насіння на наших та своїх олійно-екстракційних підприємствах.
За даними Українського клубу аграрного бізнесу, частка експорту українського збіжжя до країн Африки за цей період скоротилася з 14 до 7%, Азії – з 19 до 12%, південно-східної Азії – з 13 до 4%. Основна причина таких змін – блокування морських портів. До війни Україна могла експортувати морем до 7 мільйонів тонн зернових на місяць, максимальна ж можливість альтернативних маршрутів – 3,7 мільйона тонн.
До речі, за даними ООН, до повномасштабного вторгнення Росія та Україна разом експортували близько 34 % пшениці, що продається у світі, 17 % кукурудзи та 73 % соняшникової олії.
Якою має бути реакція на російський удар по світовій продовольчій безпеці
Найпоказовіше в цій — на жаль, поки що незакінченій - історії те, що у випадку зі знищенням та розкраданням росіянами агропродукції в Україні йшлося про навмисні заздалегідь продумані дії, які згідно з міжнародною термінологією підпадають під визначення геноциду.
Як свідчать нові докази, зібрані експертами з прав людини, ще за кілька місяців до того, як Путін віддав наказ про повномасштабне вторгнення, Росія активно готувалася до розкрадення запасів українського зерна та до провокування голоду українського населення. І першим атакам після 24 лютого 2022 року агресор навмисно піддавав передовсім багаті на зерно райони, а інфраструктуру виробництва харчових продуктів окупанти активно захоплювали та руйнували, - йдеться у звіті міжнародної правозахисної юридичної компанії Global Rights Compliance.
GRC з’ясувала, що російський оборонний підрядник почав закуповувати вантажівки для перевезення зерна, а також придбав три нові 170-метрові суховантажі ще в грудні 2021 року. Що свідчить про завчасне планування розграбування українських продовольчих ресурсів «у безпрецедентних масштабах». Росія почала захоплювати українські фермерські господарства менш ніж за тиждень після вторгнення, а на піку вивозила з окупованих територій по 12 тисяч тонн зерна щодня.
На супутникових знімках, наданих компанією виданню The Independent, видно вантажівки-зерновози на складі в Мелітополі з номерними знаками, зареєстрованими в окупованому Криму. На інших знімках - вагони з надписом "зерно", що від'їжджають із залізничної станції Бердянськ.
При цьому в Global Rights Compliance наголошують, що російське вторгнення не тільки поставило на межу виживання багатьох українців, а і вплинуло на мільйони людей по всьому світу, посиливши загрози для глобальної продовольчої безпеки.
Усі докази розслідувачі планують надати Міжнародному кримінальному суду, що, вочевидь, призведе до першого міжнародного судового переслідування Путіна за воєнний злочин голоду як методу ведення війни.
На думку партнерки Global Rights Compliance Катріони Мердок, "дуже ймовірно", що Росію визнають винною. Відтак може з’явитися ще одним ордер на арешт Путіна.
І це — один з меседжів, які українська дипломатія намагається донести до світу з усіх міжнародних майданчиків.
“Злочинне вилучення, вивезення та використання українського зерна є черговим свідченням деструктивних дій РФ, які, зокрема, порушують основні принципи Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО) – гарантування продовольчої безпеки та подолання голоду. Така політика держави-агресора ставить під питання доцільність її членства в ФАО та інших міжнародних організаціях”, - наголошують в МЗС України.
Згідно зі звітом розвідки США, країни Африки на південь від Сахари, а також Афганістан, Пакистан, Сирія та Ємен є особливо вразливими у контексті політичної нестабільності, у тому числі через загрози для продовольчої безпеки, пов’язані з розв’язаною Росією війною. За висновками аналітиків, вторгнення Росії в Україну спричинило чи не найбільш руйнівний період за останні десятиліття для глобальної продовольчої безпеки. Дії РФ, поміж іншого, призвели до підвищення цін на їжу та сільськогосподарські ресурси.
Через санкції та інші заходи цивілізований світ намагається вплинути на агресора. Зокрема, невдоволення деструктивними діями Кремля, що вже позначились на світовій продовольчій безпеці, висловлював Китай. Єгипет, один із найбільших у світі імпортерів пшениці, в липні розкритикував вихід Росії із Зернової ініціативи і заявив, що продовжуватиме імпортувати українську пшеницю. Як повідомив тоді міністр постачання Єгипту Алі Ель-Мосілі, країна планує продовжувати отримувати українську пшеницю через Європу.
А наприкінці вересня з’явилася інформація про те, що Каїр вирішив узагалі відмовитися від російського зерна. Але неприємною ноткою в цій історії стало те, що причиною такого кроку була не стільки солідарність єгипетських партнерів із нашою країною, як занадто висока ціна, за якою держава-агресорка хотіла постачати збіжжя (у тому числі, й викрадене в Україні). Тож, передовсім, Каїр розраховує на майбутні постачання зерна із Франції та Німеччини.
Водночас, за даними Financial Times, Євросоюз розглядає можливість постачання зерна та добрив до Єгипту з України в межах угоди про міграційну та економічну підтримку Каїра.
«Деталі запропонованої угоди секретні, однак двоє чиновників ЄС повідомили, що вона може містити пункт про імпорт продовольства, який становив найбільший економічний ризик для Єгипту і 110-мільйонного населення країни навіть до початку конфлікту на північно-східному кордоні (мається на увазі загострення протистояння між Ізраїлем та рухом ХАМАС, - ред.)», — зазначає видання.
Незважаючи на такі заходи, Росія продовжує заробляти на експропрійованому в українських селян збіжжі. Виконавчий директор Agricom Group та президент Українського Клубу аграрного бізнеса (УКАБ) Петро Мельник вважає, що цьогоріч обсяги викраденого українського зерна будуть меншими. По-перше, усі перехідні запаси з елеваторів росіяни розікрали торік, по-друге, фермери з тимчасово окупованих територій суттєво скоротили площі посівів, та й можливості для якісного обробітку ґрунту і підживлення рослин були обмеженими. Тим не менше, може йтися про 3−4 мільйони тонн зернових (це - $750 мільйонів - $1 мільярд за нинішніми цінами) з тимчасово окупованих територій, які РФ потенційно експортує цього маркетингового сезону (до 1 липня наступного року).
«Якщо не зупинити цей процес найближчим часом, ми щоразу втрачатимемо нашу сировину і наші кошти, які мають йти до бюджету. Тому санкції потрібні конкретні та дієві», - переконаний Мельник.
За його словами, має бути новий підхід, щоб зупинити дію угод із постачань викраденого зерна, а не лише запровадити санкції проти людей чи суден.
Експерт Центру оборонних стратегій Олександр Хара вважає, що посилення санкцій та звернення до міжнародних судів — справді важливий для України крок, який сприятиме частковому розв’язанню проблеми. Надто, коли йтиметься не лише про додатковий санкційний тиск на Росію, а й на тих, хто свідомо ризикує купувати в РФ викрадене нею зерно.
«Тимчасовою відповіддю може бути робота з нашими партнерами над тим, щоб росіяни не могли продавати крадене. Складність у тому, що вони продають збіжжя не європейцям, а іншим країнам — приміром, туркам, котрі не лише нарощують внутрішнє споживання й переробку агросировини, а й діють як дистриб’ютори при її продажу на близькосхідному та на сусідніх ринках. І для них, на жаль, немає різниці, чи це крадене українське зерно, чи вирощене в самій Росії, - лиш би ціна була невисокою. Працювати з турецькою стороною непросто, адже вона не визнає фактів купівлі краденого зерна: мовляв, Україна не може довести, що це - саме сировина з окупованих Росією територій», - каже експерт у коментарі Укрінформу.
Він пояснює, що довести це справді дуже складно. Бо зерно збирається на тимчасово окупованих територіях, доступу до документації про його походження Україна не має. Також росіяни змішують власне зерно із вирощеним у тимчасово захоплених регіонах. Так само, як роблять це для обходу нафтових санкцій, змішуючи російські вуглеводі із сировиною, видобутою деінде.
Тож найефективнішою протидією такій торгівлі, на думку Хари, мають стати військові удари, що фізично унеможливлюватимуть агроекспорт з російських та захоплених росіянами українських портів. І, звісно ж, важливо запобігати російським атакам на нашу портову інфраструктуру та на судна, що рухаються гуманітарним коридором.
«Правильно було б запровадити блокаду російських портів на Чорному морі, які є найголовнішими портами для експорту зернових і, до того ж, дедалі частіше використовуються для торгівлі нафтою. Це було б симетричною відповіддю на протиправні дії росіян», - переконаний Олександр Хара.
Ще одним прикладом дій у відповідь має стати впровадження спільного моніторингу обігу зерна, яке росіяни крадуть та вивозять із тимчасово окупованих регіонів, про що зараз домовляються Україна та Великобританія. До таких програм, безумовно, треба залучати й інших наших міжнародних партнерів.
Владислав Обух, Київ