Олег Хоменко, генеральний директор УКАБ

Український агросектор завершує 2023 рік з рекордною врожайністю та зі збитками. У цьому році перестав працювати «зерновий коридор», Єврокомісія заборонила імпорт деяких видів агропродукції з України до сусідніх країн-членів ЄС, а польські та словацькі вантажні автоперевізники почали блокувати роботу пунктів пропуску на кордоні з Україною. До цього можна додати нестачу коштів, здорожчання логістики та забруднення сільськогосподарських земель вибуховими предметами. Водночас цьогоріч українські аграрії отримали рекордну урожайність. Загалом у 2023 році зростання виробництва відбулось майже у всіх сферах сільського господарства. Укрінформ розпитав генерального директора асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Олега Хоменка про стан українського аграрного сектору, наслідки цьогорічних проблем для вітчизняного АПК та прогнози на майбутній рік.

ДРУГИЙ РІК ВІЙНИ: І ЗНОВУ РЕКОРДНИЙ ВРОЖАЙ

- В Україні завершується збір цьогорічного врожаю. Чи у 2023 році така ж ситуація, як торік, коли в полях незібрана кукурудза стояла до весни, чи все ж урожай буде зібраний весь і вчасно?

- Ситуація, на жаль, повторюється: кукурудза буде зимувати в полі з декількох об’єктивних причин. По-перше, це завантаженість елеваторів та відсутність місць для зберігання зерна у господарствах. Фактично для них єдиний на сьогодні варіант – це поліетиленові рукави для зберігання. Однак використання таких засобів суттєво впливає на якість продукції. В цих рукавах неможливо забезпечити правильні умови для зберігання без втрат якості зерна та без його пошкоджень. Йдеться про те, що після кількох етапів завантаження, розвантаження, транспортування таке зерно вже буде бите. Тобто 100% якості зерна в рукавах зберегти неможливо.

Тепер аграрії, зважаючи на погодні умови, ухвалюють рішення щодо збиральної кампанії. За підвищеної вологості або ж коли техніка не може пройти по ґрунту забезпечити нормальне збирання кукурудзи, звісно, неможливо. Але через нестачу потужностей для зберігання аграрії будуть вимушені залишити кукурудзу в полях. Через це багато зерна в качанах зіпсується під дією зовнішніх факторів.

- За вашими оцінюваннями, скільки кукурудзи приблизно може залишитися в полі?

- Об’єктивно сказати складно. Залежить від того, як відбуватиметься завантаження та вивантаження з елеваторів, та від того, скільки залишатиметься вільного місця. За припущеннями УКАБ, десь до 15% врожаю кукурудзи залишиться в полі, але це дуже попередні дані.

Тепер в Україні всі елеватори завантажені. Однак поступово більш-менш ситуація стабілізується, і ми виходимо на бажані рівні, але ще дуже багато зерна не вивезено. За нашими розрахунками, якщо в цьому сезоні зберігатиметься щомісячний обсяг експорту на рівні листопада, то на кінець поточного маркетингового року в Україні залишиться приблизно 17,1 млн тонн перехідних залишків.

- Скільки елеваторів працює в країні сьогодні, чи їх вистачає?

- У нас ще в довоєнні часи елеваторної інфраструктури не вистачало для закриття усіх потреб у зберіганні та перевалюванні зерна. А тепер, після шкоди, яку наніс ворог, елеваторній інфраструктурі й поготів бракує цих потужностей. Аграрії фактично стали заручниками ситуації: немає де зберігати зерно і водночас його важко експортувати через те, що глибоководні порти не працюють на повну потужність.

- Чи правильно я розумію, що рукава не можуть повноцінно замінити елеватори?

- Звісно, не можуть. Елеватори забезпечують повноцінну технологію зберігання зерна. Натомість під час завантаження зерна у рукави відбувається декілька технологічних процесів, які пошкоджують зерно. Відповідно пошкоджене зерно втрачає якісні показники та вартість. Тому рукави – це винятково тимчасові заходи.

Хоча насправді торік рукави дійсно допомогли. Я знаю випадки, коли зерно так зберігалось й рік, декому вдалось навіть забезпечити його нормальне збереження. Тому це суто питання часу – для вмілого використання цієї технології треба, щоб люди набили руку, працюючи з нею, щоб навчились правильно регулювати температуру, контролювати замокання, доступ гризунів, які можуть прогризти поліетилен, і т.д.

- Цього року експерти також прогнозували скорочення посівних площ під озимими. Проте в Мінагрополітики говорять навпаки, що аграрії не планують скорочувати посівні площі. Тож яка ситуація з озиминою посівною насправді?

- Озима посівна вже завершилась, цьогоріч дійсно посіяли менше, ніж торік. Ми проводили аналіз і виявили, що в період, коли закінчувались сприятливі умови для посівів озимини, вже було помітне скорочення посівних площ. І виробників можна зрозуміти: хто буде сіяти пшеницю, якщо вона йде в збиток?

- Ріпаку теж посіяли менше?

- Ця культура минулого року демонструвала прибуток у 8 доларів на тонні. Але цьогоріч виробництво ріпаку також пішло в мінус – майже 28 доларів на тонні.

- Як ви загалом оцінюєте цьогорічну посівну компанію? Чи вдалась вона? На початку року було багато побоювань щодо скорочення врожаю, але ми бачимо, що негативні прогнози не здійснились, і цього року Україна матиме досить високий врожай. Чи можна говорити, що агросектор поступово відновлюється?

- Ми не можемо говорити про відновлення агросектору. А от цьогорічні природно-кліматичні умови дійсно були ідеальними для вирощування сільськогосподарських культур. Все склалося вдало: і кількість опадів, і їхня своєчасність, і температурні умови. Це дало змогу проводити всі агрозаходи та необхідні технологічні операції своєчасно. Тому можна сказати, що саме погода, великою мірою, сприяла збільшенню врожаю.

- Мінагрополітики повідомило, що врожайність пшениці в Україні також досягла рекордних показників? Це теж завдяки природним умовам?

- Так, це природа. Врожайність висока, однак цьогоріч ми втратили трохи в якості пшениці. Пшениця цінна своїми борошномельними властивостями, тобто високою клейковиною зерна. Так от, цього року такої пшениці в Україні зібрали мало.

- Тобто більше вирощуємо фуражної пшениці?

- Так. Це якраз відображення того, що хоча погодні умови у нас й були ідеальні, але відсутність добрив та слабке використання технологій для підживлення спричинили зниження якісних харчових показників пшениці.

- Чому так сталось, що цьогоріч вносили менше добрив? Це через їхній дефіцит?

- Насправді добрива не у дефіциті. Вони є на ринку, питання у вартості. Кожен аграрій дивиться на норму застосування добрив та препаратів, зважаючи на собівартість, яка у нього складається. Якщо в структурі собівартості добрива займають 50% – це зумовлює відмову від них через нерентабельність. Мінімально необхідну кількість добрив, звісно, вносять, але все, що понад норму, на цьому тепер намагаються економити.

Вартість добрив торік, порівняно з довоєнними цінами, зросла майже у два рази. Тепер стабілізувалась на середньозваженому показнику за тонну. В Україні використовують переважно азотні добрива, а вони, як відомо, прив’язані до вартості газу.

- Подорожчання добрив відбулось лише на українському ринку чи на світовому теж?

- Добрива подорожчали як в Україні, так і за кордоном. Наприклад, селітра у 2021 році коштувала 383 долари США за тонну, у 2022 – 821 долар США за тонну, цього року – 547 доларів США. Тобто ціна трохи знизилась, але не впала до довоєнних показників. NPK – це найнеобхідніші добрива, торік коштували 1533 доларів США за тонну, цього року – вже 1095 доларів США, але ж у 2021 році ціна була 766 доларів США.

ПРО ЗБИТКОВІСТЬ ВИРОБНИЦТВА ТА ПЕРЕРОБКУ

- На вашу думку, усе ж яка основна економічна проблема аграріїв?

- Відсутність обігових коштів. 2021 рік був успішним і сформував певну фінансову «подушку» для аграріїв, якою вони скористалися у 2022 році і завдяки якій пройшли перший рік війни. Цей рік ми проходимо, по суті, з допомогою державної програми «Доступні кредити 5–7–9%», яка дала змогу поповнити обігові кошти та стабілізуватися підприємствам. Тепер важливо, щоб програма продовжила своє функціонування. Вона критично необхідна, аграрії активно нею користуються, і це дієва історія. Ми не просимо грантові кошти, ми просимо кошти на поворотній основі, які аграрії повертають, ще й з відсотками. Мені здається, що сільськогосподарський товаровиробник сьогодні – один з найбільш дисциплінованих учасників на фінансовому ринку.

Але все ж, за підрахунками УКАБ, цьогорічні збитки сектору за оптимістичними прогнозами сягнуть приблизно 3 млрд доларів США. І це – оптимістичний сценарій.

- Яка з галузей найбільш збиткова?

- Щодо прибутковості, скажімо, рослинництва, то у 2021 році у нас майже всі культури були прибутковими. Наприклад, виробництво озимої пшениці приносило прибуток 81 долар США за тонну, ріпаку озимого – 325 доларів США за тонну, ячменю ярого – 45 доларів США за тонну, соняшнику – 322 долари США за тонну, кукурудзи – 67 доларів США за тонну та сої – 274 долари США за тонну.

У 2023 році всі культури, за винятком сої, – збиткові. Виробництво пшениці збиткове на 36 доларів США за тонну (станом на жовтень цього року), ячменю – 83 долари США за тонну, кукурудзи – 56 доларів США за тонну, соняшнику – 39 доларів США за тонну. Соя, якщо взяти оцінки станом на жовтень, приносить 15 доларів США на тонну прибутку, а якщо орієнтуватися на наші розрахунки станом на липень, то 93 долари США на тонну. Соя зберігає прибутковість завдяки переробці та попиту на продукти переробки. На жаль, всі інші культури сьогодні аграрії виробляють собі у збиток.

- З огляду на неприбутковість майже всіх культур чи збережеться цьогорічна тенденція до скорочення посівних площ під зерновими та збільшення площ під олійними на наступний рік?

-Так, ми очікуємо збільшення посівних площ сої – це логічно. Щодо олійних також буде збільшення однозначно, зростуть й площі під цукровим буряком. Адже український цукор тепер має великий попит в Європі. Якщо порівнювати з попередніми роками, коли діяли експортні обмеження (квоти на експорт цукру відмінили у 2022 році, – ред.), то за цей рік Україна вже у три рази перевиконала колишню квоту на ввезення цукру до Європейського Союзу.

- Чи можна сказати, що всі галузі вітчизняного сільського господарства, за результатами року, будуть збитковими?

- Ні, тваринництво тепер якраз у вигідному становищі. Річ у тім, що зниження вартості зернової групи сприяло здешевленню кормів та збільшенню обсягів їхнього виробництва. У цій ситуації птахівництво, наприклад, виходить на рентабельну собівартість продукції. Загалом весь бізнес, що пов'язаний з виробництвом кормів для тварин, цього року матиме прибуток.

Найбільш значний фактор впливу на прибутковість агросектору – значно ускладнена експортна логістика. За умови її здешевлення українські аграрії змогли б отримати прибутки.

- Мінагрополітики наголошує на тому, що Україна має постійно нарощувати переробку й так збільшувати прибутковість сільського господарства. На вашу думку, що заважає українським аграріям нарощувати переробку? Що має зробити влада найперше, щоб досягти цієї мети?

- Скажу чесно, переробка стала дуже модною історією: всіх закликають до переробки, до пошуку та забезпечення доданої вартості. Все це зрозуміло. Питання – в тому, а з чим нас чекають в Європі? Що і як ми маємо переробляти, щоб бути конкурентними на європейських ринках?

Можливо, ми могли б забезпечити тамтешнє сільське господарство кормами. Чому б ні? Переробка наших зернових тут, в Україні, і вже готову продукцію у вигляді кормів постачатимемо за кордон. Я б пропонував думати над переробкою під таким кутом. І буде великим досягненням, якщо владі вдасться створити нормальні умови для інвесторів, що будуть готові інвестувати в переробку в Україні, і це має бути одне з головних завдань для нас.

ПРО ЕКСПОРТ У НАДСКЛАДНИХ УМОВАХ

- Польські вантажні перевізники далі блокують роботу прикордонних пунктів на польсько-українському кордоні. За вашими оцінюваннями, як це вплинуло саме на український агроекспорт? Які збитки матимемо?

- Важко оцінити збитки. По суті, експортери почали шукати об'їзні шляхи. Більше турбувало, наскільки швидко проходять в Україну вантажівки з паливно-мастильними матеріалами, тобто чи надходять до нас товари критичного експорту. Від цього залежить функціонування економіки й агросектору зокрема. Блокада, звісно, збільшила вартість логістики, але хоч не припинила постачання зовсім. Це – головне.

- Транспортному блокуванню передувала заборона від Єврокомісії на імпорт з України пшениці, кукурудзи, соняшнику та ріпаку, яку скасували у вересні. Тоді ж Україна запропонувала запровадити процедуру ліцензування експорту цих чотирьох видів продукції для того, щоб контролювати їхні обсяги постачання. Вже відомо, що Болгарія погодила цю процедуру. А чи запрацював цей механізм з іншими країнами?

- Так, механізм ліцензування з 5 країнами ЄС працює, і, наскільки мені відомо, компанії, які звертались за ліцензіями, почали отримувати. Однак для українських аграріїв основні експортні ринки неєвропейських країн. За повноцінного функціонування українських морпортів цієї проблеми взагалі б не було. Основним для нас є транзит через територію сусідніх країн для подальшого експорту в Африку та Азію. І він більш-менш працює.

- Блокада кордону відбувається на тлі роботи українського тимчасового морського коридору. Як ви оцінюєте його роботу в нинішніх умовах?

- Думаю, що з огляду на умови, в яких ми опинились, функціонування навіть тимчасового морського коридору дуже важливе. Те, що військові змогли забезпечити його роботу, має однозначно позитивний ефект для галузі. Ми бачимо, що у нас вартість логістики та фрахту одразу почала падати. Та й страхування перевезень подешевшало.

- На скільки подешевшала логістика?

- За оцінюваннями УКАБ, зменшення відбулось приблизно на 15%.

- Скільки вже транспортували агропродукції морським коридором?

- В листопаді 2023 року було експортовано 2,7 млн тонн через морські порти Одеси. Якщо казати про експорт не тільки морським коридором, а всіма каналами, то станом на 15 грудня з початку 2023/2024 МР Україна експортувала зернових, олійних та продуктів їхньох переробки близько 24 млн тонн. Водночас станом на аналогічний період торік було трохи більше 33 млн тонн. Тобто скорочення експорту у нас приблизно становить 9 млн тонн за цей період.

- Окрім морських портів Одеської області, Україна також експортує через Дунайські порти. Як ви оцінюєте їхню роботу? Чи працюють вони на повну потужність?

- Дунайські порти виручили нас та дали змогу забезпечити безперебійність експорту. Восени були проблеми із судноплавством через обміління Дунаю, й тому трохи зменшились обсяги завантаження. Але загалом дунайські порти продемонстрували свою ефективність, навіть незважаючи на обстріли та атаки ворога.

- Нещодавно у ЗМІ з'явилась інформація про те, що Укрзалізниця планує підвищити тарифи на залізничні вантажні перевезення з наступного року. Низка українських бізнес-асоціацій виступила проти цього рішення. Зокрема, вони попереджають, що це може сильно вдарити по аграрній галузі. Прокоментуйте, чи дійсно підняття тарифів на залізничні вантажні перевезення матимуть масштабні негативні наслідки для агробізнесу?

- Цього року вартість зерновозів в один момент зросла в чотири рази: за два дні – до 4100 грн за добу. Це було в той момент, коли українським аграріям необхідно було терміново вивозити зерно старого врожаю, і тому різко зріс попит на зерновози.

Тепер ми в комунікації з Мінагрополітики, Мінінфраструктури та Укрзалізницею працюємо над розв’язанням проблеми подорожчання зерновозів. Зокрема, УЗ вживає заходів для зняття дефіциту на ринку. На останніх торгах ціна вже була 2700–2800 грн. Рішення УЗ щодо додаткових аукціонів та збільшення пропозиції вагонів з 250 до 300 на добу одразу збило ціну. Але насправді це досі дуже висока ціна для аграріїв в сьогоднішній складній ситуації.

- У 2022 році Україна експортувала сільськогосподарської продукції майже на 23 млрд доларів США. Чи є якісь попередні оцінювання цьогорічного експорту? З огляду на всі логістичні перешкоди варто очікувати падіння виручки?

- Все залежить від динаміки світових цін. Тепер світові ціни падають, і ми від них залежні. Але, мені здається, експортна виручка цього року буде меншою, незважаючи на зростання в натуральних обсягах, якщо розглядати показники за календарний рік, а не маркетинговий.

ПРО ЗАКОНОДАВЧІ ЗМІНИ: БОРОТЬБА З «ЧОРНИМ» ЗЕРНОМ ТА ДРУГИЙ ЕТАП РИНКУ ЗЕМЛІ

- У Верховні Раді перше читання пройшли законопроєкти, мета яких – боротьба з так званим чорним експортом зерна. Багато асоціацій виступили проти цих законопроєктів. Яка позиція УКАБ щодо цього? На ваш погляд, чи буде дієвий механізм, який запропонували депутати?

- Якщо держава починає щось регулювати, то дуже важливо, щоб ринкові результати були прогнозованими та зрозумілими для всіх учасників ринку. З «чорним» зерном та неповерненням валютної виручки боротися потрібно, ми це розуміємо, адже Україна не може дозволити, щоб 10 млрд доларів не доходили до бюджету. Проте від нововведень не повинні страждати сумлінні платники податків.

Наявність «чорного» зерна створює тиск на ринок і на компанії, які працюють «в білу». Вони побоюються, що наслідком боротьби з чорним ринком зерна стане перерозподіл всього ринку. Цього, звісно, не можна допустити. Тому під час підготовки до другого читання законопроєктів, в якій УКАБ також брав участь, вже напрацьовано більш-менш прийнятний механізм. Тепер головне, щоб на практиці не виникало ніяких несподіванок.

- З наступного року в Україні стартує наступний етап земельної реформи. У Мінагрополітики кажуть, що саме його запровадження допоможе підштовхнути ринок до зростання і, зокрема, сприятиме зростанню вартості земельної ділянки. Водночас аграрії висловлюють пересторогу щодо доцільності запуску другого етапу в умовах повномасштабного вторгнення. Чи дійсно запуск ринку землі на часі, як це декларує міністерство, чи все ж ліпше було б почекати?

- УКАБ виступає тільки за вільний ринок. Моя особиста позиція: попри все, потрібно вже завершувати цю реформу, необхідно дати людям можливість розпоряджатися своїм майном. Якщо ціна буде низька, власники ділянок їх не продаватимуть. Окрім продажу, є ще оренда, і люди розуміють, що мають різні можливості для розпорядження своїм майном.

Уявімо, ціни на ринку з будь-яких причин впадуть, у такому разі ніхто свою ділянку просто не продасть. Думаю, люди розуміють і знають, яка ціна була до повномасштабного вторгнення і яка ціна може бути після Перемоги, тому собі в збиток точно ніхто не продаватиме.

Коли ми говоримо про інвестиції в агросектор, про садівництво, зрошення, хмелярство, виноградарство, то це саме ті сфери, які потребують довгострокових капіталовкладень.

- Довгострокові проєкти потребують гарантій, а якщо земля не у власності, то яка буде гарантія?

- Усі розмови про те, що землю викуплять іноземці, ніщо інше, як лякалки, що стримують розвиток ринку. Реформа має застереження і запобіжники стосовно сценарію монополізації. Якщо тепер не розпочати другий етап, то потім він узагалі не розпочнеться. Ми не маємо інших варіантів, окрім довести земельну реформу до кінця.

Анастасія Кравченко, Київ

Фото: Євген Котенко