Африканський похід України

Завдання нашої країни на найближчий період  –  «відкриття» Африки

Україна активно формує вектор підтримки з боку країн Глобального Півдня, зокрема, започатковуючи активну гуманітарну політику в Африці та Азії. Саме така активна позиція Україниспричинила нервову реакцію у Кремлі, внаслідок чого РФ улітку 2023 року навіть вийшла з так званої Стамбульської зернової угоди. У 2023 році Україна продемонструвала гарний приклад «поліфонічної геополітики» та інформаційної роботи​​ на мультикультурних рівнях. З точки зору мети і завдань її зовнішньої політики, Україні ще тільки доведеться «здобути» Африку.

Це надзвичайно важливо, враховуючи зростальний політичний вплив африканських країн. Варто згадати ПАР, що входить до групи БРІКС, чи Нігерію, яку американська розвідувальна спільнота у своєму аналітичному звіті «Мультисвіти» відносить до найбільш динамічних країн майбутнього. У структурі голосування генеральної асамблеї ООН Африка дає вагому кількість голосів. Поки що ці голоси подекуди нейтральні стосовно України, але світу потрібно, щоб ці голоси були за.

Вплив України на африканські країни наразі відбувається за допомогою програми «Grain from Ukraine», до якої долучилися амбасадори – знавці Африканського континенту. Зокрема, першим амбасадором Grain from Ukraine на Африканському континенті стала колишня Президент Малаві доктор Джойс Банда, яка нині активно працює в низці міжнародних організацій, зосібна входить до виконавчого комітету ООН Жінки  (UN Women).

До ініціативи також долучився регіональний директор програм Центральної та Західної Африки Національного демократичного інституту (США) доктор Крістофер Фомуньо, який очолював міжнародні місії зі спостереження за виборами та керував програмами підтримки демократії в багатьох країнах Африканського континенту.

Третім амбасадором Grain from Ukraine стала ексміністр освіти Нігерії та ексвіцепрезидент Світового банку доктор Обі Езеквесілі, яка нині є старшим радником Ініціативи політики економічного розвитку Африки та регіональним директором Національного демократичного інституту в Африці.

Сама програма «Grain from Ukraine» започаткована у листопаді 2022. Вона реалізовується завдяки понад 30 державам-донорам, які купують українське зерно для передавання його африканським країнам, що потерпають від дефіциту продовольства. Зокрема, це країни Євросоюзу, Катар, Туреччина, Японія, Норвегія, Корея, Канада та США. Сума коштів вже досягла 200 млн доларів. Загалом програма «Grain from Ukraine» забезпечувала зерном щонайменше 5 мільйонів людей.

Саме так з гуманітарної місії народжується нова українська проактивна зовнішня політика.

«ВІДНАЙТИ» АФРИКУ

У глобальному розрізі 40–45% українського агроекспорту припадає на країни Азії, 30–35%  –  на ЄС, до 15%  –  на Африку і менше 10%  –  на СНД. Вже під час аналізу цих показників очевидно, що африканські країни для України, за рідкісним винятком,  –  terra incognita.

Пошук нових ринків збуту для української агропродукції, на відміну від більш складних промислових товарів, підпорядковується простому принципові: де багато людей, там і багато їдять, а значить, ми йдемо до них. Звичайно ж, з певними застереженнями: в Китай не їдуть зі своїм рисом, а в Індонезію  –  зі своїм маслом.

Ринок ЄС залишимо за дужками, оскільки операції в цьому напрямі форматуються чинною угодою про ЗВТ. Італія і Іспанія купують українське зерно, Німеччина, Нідерланди і Польща  –  соняшникову олію. Зате продукти переробки української аграрної сировини чекають в Азії і Африці.

Частково збалансовані для України ринки країн Північної Африки: Єгипет, Туніс, Марокко. Водночас недостатньо освоєні ринки Алжиру та Лівії. Країни Аравійського півострова також можна віднести до оптимуму: Саудівська Аравія, ОАЕ.

Ну і справжній неосвоєний експортний клондайк для України  –  африканські країни (на південь від озера Чад, екваторіальні, Південна Африка). З одного боку, там значні чисельність населення і попит на продовольство: Ефіопія, Нігерія, Кенія, Ангола, Конго та інші.

З іншого  –  мізерні обсяги постачання продукції сільського господарства з України, що можна пояснити специфікою регіону. Вхід на внутрішні ринки цих країн можливий лише за політичної та фінансової підтримки з боку держави, коли співпраця в агросфері підкріплюється іншими опціями (постачання озброєнь, технологій, співробітництво у сфері видобутку природних ресурсів, будівництво промислових та інфраструктурних обʼєктів).

Тобто потрібна чітка зовнішньополітична доктрина України щодо африканського напрямку з включенням країни до програм допомоги континенту.

Приватні компанії цей ринок не відкриють, але якщо в контексті державно-приватного партнерства Україні вдасться це зробити, вона отримає майже безлімітний і водночас глибоко диверсифікований ринок як за видами товарів, так і за споживачами.

Отже, завдання України на найближчий період  –  «відкриття» Африки. Пазл її експортної диверсифікації в аграрному секторі, крім ЄС, має складатися з 20 азіатських і африканських країн з річним споживанням української сільськогосподарської продукції на рівні понад $1 млрд кожна.

БРАТИ ПРИКЛАД З УСПІШНИХ

Як розвивати аграрний потенціал, добрий приклад подають Нідерланди. Обробляючи 1,8 млн га площ, що можна порівняти з однією аграрною областю України, ця країна експортує агропродукції на 90 млрд євро (щоправда, також обладнання, технології, інновації, сервіс і техніку).

Секрет успіху Нідерландів полягає у створенні 10 мегакластерів і міжсекторального розвитку національної економіки та використанні хабових переваг.

Що стосується України, це означає, що розвивати агрокомплекс потрібно разом з хімпромом і машинобудуванням. Тваринництво буде джерелом, зокрема органічних добрив. Академічні інститути можуть стати центрами інновацій, а освітні установи масово готувати висококваліфікованих фахівців. І в ядрі кластера  –  держава як центр трансферту інвестицій, інновацій та перетікання фінансування.

Олексій Кущ, економіст
Джерело: The Gaze
Об’єднана Україна