Міжнародні санкції й «діамантова» рука Кремля

У 12-му пакеті міжнародних санкцій найболючішого удару завдано по діамантовій промисловості Росії

Нещодавно Рада ЄС запровадила санкції проти російської держкорпорації «Алроса» (90% видобутку алмазів в РФ та 28% у світі) й її гендиректора. Це додатковий удар по алмазодобувній галузі агресора – у розвиток 12 пакету секторальних санкцій G7 та Євросоюзу, які набрали чинності 1 січня. Звісно, сподіватися, що потік «алмазних» грошей, які кремль використовує на війну, повністю обміліє, не варто. По-перше, – з огляду на готовність деяких країн допомагати Москві обходити санкції. По-друге ж, через зволікання з рішенням про ембарго Росія встигла налагодити обхідні шляхи постачання коштовного каміння на світові ринки. Що ж можуть зробити Україна та її партнери для того, аби санкційний тиск був дієвішим?

ЧОМУ ЗВОЛІКАЛИ З “ДОРОГОЦІННИМ” РІШЕННЯМ

Частка Росії у світовому видобуванні алмазів – 28-30%. Продаж необробленого каміння щороку приносить агресорові до $4 мільярдів. Звісно ж, то не сотні мільярдів доларів, як від експорту вуглеводнів, та все ж за нинішніх умов, коли запроваджені раніше санкції добряче (хоча й не так, як нам би хотілося) дошкуляють Москві, – це доволі серйозна сума, ресурс приблизно на 7 масштабних ракетних атак на кшталт тієї, яку ми пережили 2 січня.

Десь половину всього коштовного каміння, видобутого РФ на власній території та у низці африканських країн, де алмазний промисел контролюють російські бізнес-групи, держава і ПВК, раніше купував Європейський Союз. Звісно ж, ідеться про легальний видобуток. Активними покупцями були і Сполучені Штати Америки, Канада та Великобританія, які запровадили санкції проти російського коштовного каміння ще 2022 року.

Європа ж зволікала. Приміром, від російської сировини залежали до 30 тисяч людей, котрі працюють на підприємствах з огранювання та на спеціалізованих торговельних майданчиках у Бельгії, 5% експорту якої – оброблені діаманти. Саме тому ця країна досить довго пручалася ухваленню колективного рішення про секторальні санкції. Адже відповідну пропозицію п’ять держав – Ірландія, Латвія, Литва, Естонія та Польща  – намагалися внести на розгляд європейських інституцій ще у вересні 2022 року. Тож і склалося так, що алмазні обмеження ввели лише в межах 12-го пакета санкцій проти РФ, а не 8-го, як планувалося раніше.

І це, на жаль, дало Росії час для підготовки контрзаходів. Саме тому у кремлі одразу ж після ухвалення Єврокомісією рішення про 12-ий пакет  санкцій почали вихвалятися тим, що нібито заздалегідь напрацювали інструментарій, який допоможе обійти ембарго.

ТРЕТИНА СВІТОВОГО ВИРОБНИЦТВА ДІАМАНТІВ – ПІД НІЖ?

Нові санкції передбачають заборону на прямий або непрямий імпорт, купівлю чи передання алмазів з Росії. Натомість обмеження щодо оброблених каменів (діамантів) діятимуть лише частково: заборона огранювання алмазів в Європі – уже тепер, а обмеження операцій з російськими діамантами, що обробляються у третіх країнах, почнуть впроваджувати з 1 березня. І не одномоментно, а поступово – «задоволення» розтягнуть до 1 вересня. Що, мусимо визнати, дає Кремлю додатковий час для кроків, які потенційно сприятимуть мінімізації втрат.

До осені наші міжнародні партнери планують напрацювати механізм перевірки та сертифікації необроблених алмазів. Буде впроваджено сертифікати автентифікації виробів, де вказуватимуть не лише країну, в якій огранювали діаманти, а й ту, де видобули алмазну сировину.

Як це працюватиме на практиці, поки незрозуміло (принаймні, не фахівцям). Адже приклад санкцій, що вводилися проти Росії на інших ринках, демонструє: за наявності партнерів, котрі не приєдналися до  санкційного режиму і готові співпрацювати з державою-агресоркою  – чи то заради власної вигоди, чи просто, щоб «насолити» Заходу, – методів обходу санкцій може бути багато. Це і підробка документації, і підміна та змішування сировини, що походить з різних країн, і таємне транспортування, і продаж виготовленої з неї готової продукції на «чорному» ринку.

Тим паче, що у світі – до трьох десятків бірж, які торгують алмазами й діамантами. І далеко не всі з них розташовані у країнах Великої сімки та ЄС. І якщо, незважаючи на те, що Ізраїль не приєднався до санкцій, сумнівів, що на найбільшій у світі алмазній біржі Рамат-Гана не вдаватимуться до махінацій, немає, то про торговельні майданчики та діамантові хаби у деяких інших країнах (зокрема, партнерах РФ по БРІКС) цього не скажеш. Приміром, 75% світового експорту і ледь не 90% ринку огранювання діамантів припадає на Індію, яка, як відомо, стала неабиякою «рятівною паличкою» для Кремля при продажу російської нафти та деяких інших сировинних товарів. Що вже й казати про Африканський континент із його величезним чорним ринком алмазів та згаданим уже впливом РФ на низку багатих на їх поклади тамтешніх країн. Вони можуть стати непоганим майданчиком для  нелегального експорту сировини з Росії.

«До 90% усіх алмазів обробляються в Індії. На цьому ринку, за оцінками експертів, там працевлаштовано до 3 мільйонів людей. Тому, як на мене,  дуже важливим є запровадження подальших вторинних санкцій – на компанії та осіб, які перепродують сировину і готові товари. Це більш ефективний інструмент. Але виявляти, звідки походить сировина, досить складно. Ініціатори санкцій планують до вересня розробити механізм такого відстеження. Плюс є так званий «процес Кімберлі» (схема сертифікування, затверджена ООН у 2003 році, яка гарантує учасникам, що необроблені алмази, що продаються, отримані законним шляхом, – ред.), куди Росія також входить, як і ще понад 70 країн. Але залишається чорний ринок, який, зрозуміло, надає широкі можливості для зловживань», –  пояснює в коментарі Укрінформу радниця голови комітету з міжнародної торгівлі в канадському парламенті, партнерка комунікаційної агенції Good Politics Анна Лачихіна.

ДОШКУЛЬНІСТЬ “АЛМАЗНОГО” УДАРУ ПОКАЖЕ ЧАС

Ще одна небезпека – зменшення впливу санкцій на доходи агресора завдяки можливому підвищенню цін на експортний товар через скорочення пропозиції. Отже, продавець може отримувати більше виручки при менших обсягах реалізації. Так уже було на нафтовому та на газовому ринках, на яких Росія, попри скорочення фізичних обсягів експорту, усе ще непогано заробляє. І доволі показовою є ситуація з російським експортом добрив, який у 2022 році приніс Москві майже $17 мільярдів – на 70% більше, ніж 2021-го. Усе – через підвищення цін, спровоковане самою ж Росією.

Тож висновок, з одного боку, втішний для нас: через обмеження на ринку алмазів Росія однозначно не дорахується кількох мільярдів доларів на рік. А з іншого – це не стане для неї надто дошкульним ударом.

«Хоча Україна довго добивалася впровадження санкцій на торгівлю алмазами, обсяги цього ринку насправді не настільки значні, як на ринку нафти, якою РФ торгує по всьому світу, навіть незважаючи на запровадження країнами Великої сімки та Євросоюзом цінові ліміти й обмеження. Лише в жовтні РФ продала нафти на $18 мільярдів. Це в десятки разів перевищує заробітки кремля на алмазах. Тобто, йдеться про обмеження для невеликої частки російської економіки. Хоча це також важливо: чим більше ринків перебуватимуть під санкціями, та пильною увагою заходу, тим краще для України і для всього  цивілізованого світу», – переконана Лачихіна. 

Владислав Обух