Промисловий безвіз з ЄС: переваги та виклики для України
Україна розраховує, що угоду про взаємне визнання сертифікатів відповідності продукції з Європою вдасться укласти вже цьогоріч
За словами прем’єр-міністра Дениса Шмигаля, поміж ключових цьогорічних завдань у межах інтеграції нашої країни в єдиний європейський ринок – продовження транспортного та економічного, а також якнайшвидше отримання Україною промислового безвізу з ЄС. І якщо збереження перших двох інструментів співпраці з Євросоюзом більшою мірою залежить від політичної волі євроспільноти (а на рівні європейських інституцій, попри спротив деяких держав-сусідів, вона є), то у питаннях «промислового» безвізу м’яч, як-то кажуть, вже давно на українському полі. І те, що завершення та формалізацію цього багаторічного процесу не раз відкладали, – переважно, наша вина. Пов’язано це не лише з війною, а й із повільним внутрішнім реформуванням і адаптацією вітчизняних правового поля та системи стандартизації до європейських вимог.
Згадаймо, що вже зробили Україна та її партнери на цьому шляху, що ще належить зробити і які труднощі при цьому доведеться долати.
ВИГОДИ ДЛЯ УКРАЇНСЬКОГО БІЗНЕСУ: ШВИДШЕ, ДЕШЕВШЕ ТА БЕЗ ПОСЕРЕДНИКІВ
Затвердження так званого промислового безвізу дасть додатковий поштовх для економічного розвитку України та сприятиме залученню нашого бізнесу до європейських ланцюжків доданої вартості і подальшій економічній інтеграції української економіки в європейський ринок. Із цим погоджуються, вочевидь, переважна більшість вітчизняних політиків та експертів. А ось ступінь нашої готовності до цього кроку оцінюють по-різному. Як різними вважають і ймовірні терміни підписання відповідної угоди та ризики, які при цьому доведеться брати до уваги (як і при кожній міжнародній домовленості, йдеться про врахування через консенсус інтересів кожної зі сторін, що може бути певним викликом для партнера).
«Промисловий» безвіз – неофіційна назва Угоди про оцінку відповідності та прийнятність промислової продукції (Agreements on Conformity Assessment and Acceptance of Industrial Goods, або ж Угода ACAA). Такі угоди укладались ЄС із державами, які були кандидатами у члени Євроспільноти, та країнами Середземномор'я. Це дозволяло продукцію, якої стосувалися домовленості, вільно просувати на внутрішньому ринку ЄС – без додаткових бюрократичних процедур та посередників – резидентів країн Європи.
Угода ACAA стане частиною економічної євроінтеграції України в галузі технічного регулювання.
«Суть угоди полягає у взаємному визнанні сертифікації продукції. Зараз наші товари, сертифіковані за українськими вимогами, при експорті до Європейського Союзу мають проходити повторну сертифікацію там. Це довго, дорого і є нетарифним торговим бар’єром проти української продукції на ринку ЄС. Тобто, є обмежувальним фактором для експорту. Натомість підписання угоди забезпечить визнання органами сертифікації ЄС сертифікатів, виданих в Україні за європейськими вимогами. Це полегшить експорт українських товарів. Так само українські органи сертифікації визнаватимуть сертифікати, видані в ЄС. Це позбавить європейських виробників необхідності повторно сертифікувати їхні товари в Україні», – пояснює в коментарі Укрінформу заступник голови комітету Верховної Ради з питань економічного розвитку Дмитро Кисилевський.
Для нас Угода передбачатиме визнання того, що українська система технічного регулювання та оцінювання відповідності є рівноцінною європейській системі. «Тобто, в результаті її підписання торгівля товарами між ЄС та Україною у секторах, які охоплюються угодою, відбуватиметься на тих же умовах, що і в торгівлі між країнами-членами ЄС. Підписання «промбезвізу» дозволить виробникам промислової продукції отримувати необхідні сертифікати в Україні, а не шукати офіційного представника у Євросоюзі. Враховуючи, що їх отримання забирає час, кошти і зусилля, наші підприємства зможуть зберегти все це та направити не на хоча й важливу, але бюрократію, а на власний розвиток», – наголошує в коментарі Укрінформу голова підкомітету з питань промислової політики економічного Комітету парламенту Муса Магомедов.
Підписання Угоди ACAA , за його оцінками, скоротить експортні витрати України на постачання такої продукції на 4,9%, а витрати на імпорт – на 2,3%.
Промисловий безвіз у межах ЄС поширюється на 27 груп товарів. Але для України на першому етапі його планують запровадити лише у трьох пріоритетних галузях: машини, низьковольтне обладнання та електромагнітна сумісність. Далі перелік товарних груп поступово розширюватимуть.
Але вже на першому етапі йтиметься про низку беззаперечних вигод для України та для українського бізнесу. Поміж переваг Магомедов називає, зокрема, такі:
1. Експорт та імпорт товарів, які потребують оцінювання безпечності органами з оцінювання відповідності, подешевшають, а процедура сертифікації буде коротшою та вимагатиме менше ресурсу й зусиль.
2. Заощадження витрат, часу та сил на сертифікацію призведе до пожвавлення торгівлі з ЄС. Зростуть доходи вітчизняних підприємств від експорту, а отже – і відрахування до держбюджету.
3. Промисловий безвіз зробить європейський ринок більш доступним для нових або невеликих українських компаній, які раніше не могли пройти сертифікацію своїх товарів у Європі через високу вартість оцінювання відповідності і дорожнечу послуг посередників.
4. Поліпшиться іміджева складова наших товарів, а отже – підвищиться довіра потенційних імпортерів. Оскільки українська продукція визнаватиметься такою, що відповідає високим стандартам ЄС. Це допоможе нам відкрити нові ринки для експорту.
5. Український бізнес зможе активніше інтегруватися в європейські ланцюжки виробництва. Таким чином, за словами Магомедова, і вся наша економіка зможе краще вбудовуватися в європейський ринок.
«Готуючись до подолання викликів війни та до розбудови і відновлення економіки в повоєнний період, маємо консолідувати зусилля щодо збільшення експорту для майбутнього економічного зростання країни. Нові можливості відкриває набуття Україною статусу кандидата на вступ до ЄС. У межах експортного напряму маємо використовувати такі можливості та інструменти, як просування українських товарів і послуг за кордоном, розвиток експортних компетенцій українського бізнесу, дослідження зовнішніх ринків, організація участі українських експортерів у міжнародних заходах», – наголосив під час Міжнародного форуму «Промисловий безвіз» (АСАА) в системі відновлення та розвитку економіки України» заступник міністра економіки Віталій Кіндратів.
Укладання угоди про промисловий безвіз стане важливим етапом на цьому шляху.
«Про важливість, унікальність та складність цієї угоди свідчить, скажімо, те, що подібний документ Європейський Союз нині має лише з однією країною. Це промислово-розвинений і технологічний Ізраїль. І ще з 5-7 країнами, у тому числі, США й Канадою, ЄС домовився про інші механізми, якими узгоджуються норми і стандарти певних видів продукції. Тобто, це не широка загальноприйнятна й «легка» практика із тих, що легко імплементувати. Це означає, що підписати такий документ як АСАА важливо й престижно. Це полегшує і поліпшує торговельно-економічні відносини та в підсумку призводить до збагачення обох сторін-підписантів документа», – додала в коментарі Укрінформу радниця голови комітету з міжнародної торгівлі в канадському парламенті, партнерка комунікаційної агенції Good Politics Анна Лачихіна.
РОБОТА ТРИВАЄ МАЙЖЕ ДВА ДЕСЯТИЛІТТЯ: ЩО ЗРОБИЛИ?..
Загалом перемовини про підписання Угоди ACAA ЄС з Україною тривають із 2005 року. Спочатку фіналізація документа планувалася на 2011-ий. Утім, з тих чи інших причин (пов’язаних, передовсім, із політичними та економічними форс-мажорами) дату його підписання не раз відкладали. Але й тоді – у тому числі, й зараз, в умовах великої війни, – робота над виконанням «домашніх завдань» для нашої країни не припинялася.
За цей час вдалося привести у відповідність до європейських норм тисячі національних стандартів, технічних регламентів, метрологій, акредитацій тощо. Ухвалено низку важливих законів: «Про метрологію та метрологічну оцінку», «Про стандартизацію», «Про технічні регламенти та оцінки відповідності». І наприкінці минулого десятиліття країна нарешті наблизилася до інспекційного етапу, за підсумками якого й має ухвалюватися рішення про підписання угоди.
У межах попередньої оцінювальної місії аналізували виконання Києвом імплементаційних заходів: стану адаптації горизонтального та секторального законодавства до актів законодавства ЄС; систем стандартизації, метрології, акредитації, оцінки відповідності, ринкового нагляду; галузей машин, електромагнітної сумісності обладнання та низьковольтного електричного обладнання.
«У 2020-2023 роках тривала робота оцінювальної місії ЄС щодо готовності української інфраструктури якості до укладення Угоди АСАА. За результатами оцінювання європейська сторона зазначила, що Україна досягла чималого прогресу в наближенні законодавства про національну інфраструктуру якості та законодавства про промислову продукцію до базових положень та норм Євросоюзу. Однак, виявлено й помилки, які Україна має виправити. Робота усе ще триває, і хоча ми й перебуваємо все ближче до її завершення, останній відтинок може бути доволі складним», – вважає Муса Магомедов.
І загалом, за його висновками, отримати промисловий безвіз помітно складніше, ніж інші: згадані вже транспортний, економічний чи, приміром, митний безвізи. Адже проблема не тільки в законодавстві, яке необхідно привести у відповідність до норм ЄС, а і у необхідності створити органи з оцінювання відповідності та лабораторії, що відповідатимуть високим критеріям Євросоюзу (що складно й фінансово, і технологічно).
«З боку Європи це все контролюватиметься оцінювальними місіями. І тільки після того, як вони впевняться у якісному виконанні усіх вимог, можна буде очікувати на затвердження «промбезвізу», – нагадує Магомедов.
...ЩО НАЛЕЖИТЬ ЗРОБИТИ?..
Водночас Дмитро Кисилевський запевняє, що у висновках європейської оцінювальної місії йдеться не про допущені Україною помилки в процесі імплементації європейських правил та норм, а про застереження, пов’язані з регуляціями, які тимчасово запроваджено на період дії воєнного стану.
«Зокрема, було обмежено роботу органів ринкового нагляду. Відповідно, європейська сторона говорить про те, що контрольну функцію органів ринкового нагляду потрібно відновити хоча б за тими товарами, на які на першому етапі поширюватиметься дія угоди», – уточнив Кисилевський.
Загалом же, за винятком деяких – у тім числі, і вже згаданих – «нюансів», війна, за словами керуючого партнера Bureau of Investment Programs Олександра Бондаренка, майже не гальмує процес надання Україні промислового безвізу. Певне затягування пов’язане із суто політичними чинниками, економічними розрахунки й залежить від позиції/побоювань деяких країн через високу конкурентоздатність української продукції порівняно із товарами польських, угорських, німецьких виробників у конкретних галузях виробництва, насамперед – в АПК.
«Кожна країна ЄС рахує потенційні економічні втрати через те, що українських товарів стане на їхніх ринках більше. Й іспанські, німецькі, польські виробники аналогічної продукції зможуть продавати менше через конкурентну продукцію українських компаній. Наприклад, Німеччина зараз переживає рецесію. І для економіки країни економічно не вигідно пустити на ринок сильного гравця з України. Вони захищатимуть інтереси власних виробників, тож цілком можуть блокувати надання промислового безвізу Україні», – пояснює експерт у коментарі Укрінформу.
Те ж стосується й багатьох інших країн. Адже скрізь у Європі є досить сильні промислові лобі – компанії-лідери галузей, асоціації, які захищають бізнесові інтереси своїх учасників. На думку Бондаренка, саме вони, в першу чергу, блокують рішення про надання промислового безвізу Україні через уряди своїх країн. Ситуація з польськими фермерами та блокуванням кордонів із нашою країною яскраво проілюструвала, як працює таке лобі.
Також отримання Україною промислового безвізу, за словами економіста, суттєво залежить від міждержавних торговельних угод та загалом від рівня торговельних відносин між Україною та окремими країнами-членами ЄС. А також від експортно-імпортної політики тієї чи іншої держави та Європейського союзу у цілому.
Водночас маємо визнати, що продукція далеко не всіх українських виробників відповідає європейськими стандартам і може пройти сертифікацію за правилами ЄС. «Комусь треба вийти на більш технологічний рівень виробництва та отримати нові системи сертифікації, які ще просто до України не дійшли. Але все це робиться протягом 6-12 місяців – залежно від виробництва та активної роботи виробника в цьому напрямі. Тим більше, що законодавча складова питання сертифікації вже гармонізована з європейським законодавством на 90+%», – каже Олександр Бондаренко.
При цьому ми знаємо, що багато українських виробників вже успішно працюють на європейському ринку. Їхній приклад і прислужиться тим, кому ще треба «підтягнутися».
«Українські товари вже постачаються до ЄС і проходять там сертифікацію. Тобто, вони вже відповідають тамтешнім вимогам. Але зараз при постачаннях наш бізнес витрачає додатковий час і гроші. Очікуємо, що угода ACCA пришвидшить та здешевить цей процес для категорій, яких стосуватимуться домовленості. Успішний рух дозволить Міністерству економіки розпочати консультації з бізнесом щодо внесення до угоди в майбутньому інших категорій», – переконаний Дмитро Кисилевський.
...І КОЛИ РЕЗУЛЬТАТ?
Що ж до перспектив підписання самої угоди за вже визначеними пріоритетними позиціями, то спрогнозувати, коли це станеться, складно. Адже це залежить від багатьох чинників. І бажання України при цьому – не головне.
«Робота з підготовки до укладення угоди АСАА почалася після підписання економічної частини Угоди про асоціацію з ЄС. Були ухвалені базові закони, технічні регламенти на основі актів законодавства ЄС та європейських стандартів. Міністерство економіки, яке є лідером процесу з української сторони, планує цього року розпочати переговори про укладання угоди. Безпосередньо переговори можуть тривати як місяці, так і роки залежно від додаткових вимог з боку ЄС», – прогнозує Дмитро Кисилевський.
А Анна Лачихіна при цьому звертає увагу на складність узгодження положень технічної частини майбутньої угоди. Адже йдеться про купу нюансів і деталей.
«Узгодження обома сторонами потребує кожна норма, що стосується фізичних, хімічних, споживчих та інших властивостей величезної номенклатури товарів. І таких деталей на порядок більше, ніж, приміром, при розгляді питань політичного характеру – скажімо, при гармонізації законодавства в галузі прав людини чи навіть при ухваленні безвізового режиму. Хоча свого часу це теж було непросте політичне рішення, тим не менше – процес був легшим з технічної точки зору. До того ж, промислові товари – це лінії, які налаштовані певним чином, це налагоджений відповідним чином технологічний процес. Якщо він відрізняється від того, що є стандартом у Європейському Союзі, це означає, що українським підприємствам також доведеться повністю переналаштовувати технологічні процеси. А це – також час», – каже експертка.
Тим не менше, сумнівів у тому, що Україна має пройти цей шлях якомога швидше, ні в кого немає.
«Адже приєднання України до Угоди ACAA з ЄС – це ще один важливий крок на нашому шляху до євроінтеграції, до спільного європейського дому та майбутнього. За останні роки ми вже зробили їх чимало, і в жодному разі не повинні зупинятися. Вільний рух товарів та єдиний ринок з Європою – наша амбітна мета, досягнення якої неможливе без промислового безвізу. Сподіваємося, цього року, як і наголошує прем’єр-міністр, ми зможемо це зробити. Від цього залежить, як розвиватимуться наші підприємства та вітчизняна економіка, а отже – якою буде наша здатність захищати свої землі та будувати краще сьогодення для людей», – підсумував народний депутат Муса Магомедов.
Владислав Обух, Київ