Поєднання цифрової валюти та штучного інтелекту допоможе країнам Глобального Півдня розв’язати глобальну проблему
Чому пауза у введенні цифрових валют може бути зумовлена прогресом у сфері штучного інтелекту
Запуск цифрової гривні забезпечить еквівалентне ціноутворення на наші природні та сировинні ресурси. Про це пише експерт аналітичного центру «Об’єднана Україна» у матеріалі для «Ми — Україна».
Цифрова валюта Центрального банку (Central bank digital currency, CBDC) — цифрові гроші, емітентом яких є ЦБ у тій чи іншій країні. Однією з перших цифрову валюту ввела Нігерія — eNaira. Запущено проєкт цифрової рупії: від 1 грудня 2022 року Центральний банк Індії використовує у розрахунках цифрову рупію CBDC-R. Наприклад, найбільша в Індії мережа роздрібних магазинів почала приймати цифрову рупію e-Rupee.
Про цифровий юан говорять у Китаї. Свої проєкти цифрових валют просувають Казахстан, Зімбабве, Білорусь, Таїланд (там планують видати 50 мільйонам громадян цифрові бати в екваваленті 300 доларів на особу). Тестує цифрову ліру й Туреччина.
ЦБ Ірану почав тестувати цифровий «крипторіал» ще 2022 року. У цій країні хочуть створити забезпечений золотом стейблкоїн Перського регіону для проведення розрахунків за іранські товари, насамперед нафту та природний газ. Що цікаво — все це країни Глобального Півдня.
Водночас США, ЄС та Японія після тестування своїх цифрових валют або навіть на стадії проєктування поставили процес запуску «цифри» на паузу.
Аналогічно призупинив проєкт створення цифрової гривні і НБУ, хоча Смолій, колишній керівник Національного банку, був затятим фанатом запровадження «криптогривні».
Пауза у введенні цифрових валют у країнах Заходу може бути зумовлена прогресом у сфері штучного інтелекту. Справа в тому, що поєднання цифрової валюти та штучного інтелекту (CBDC + AI) може дати країнам Глобального Півдня ту саму омріяну глобальну систему еквівалентного обміну їхніх природних ресурсів на цифровий запис реальної вартості.
Для цього потрібно створити таку архітектоніку:
1. Запустити національні цифрові валюти на рівні центральних банків — це вже відбувається.
2. Створити модель мультичастинних зареєстрованих товарних угод на природні ресурси (модель смартконтрактів).
3. За допомогою ІІ з'єднати пункт 1 та пункт 2.
Створення такої системи означатиме кінець ери фіатних грошей, Ямайської системи та домінування у світі резервних валют. Проте з'явиться модель еквівалентного товарного обміну. Така система потрібна країнам Глобального Півдня і не потрібна Заходу, хоча на Заході розуміють, що цифровий фінтех не зупинити.
Україна ментально та політично перебуває на Заході, але економічно — на Глобальному Півдні, бо ми маємо сировинну економіку. Тому нам вигідний запуск цифрової гривні: вона забезпечить еквівалентне ціноутворення на наші природні та сировинні ресурси. Тобто більше ніяких продажів залізної руди «по 60 доларів» на офшорні компанії, зареєстровані на «віденських бомжів», коли потім та ж руда продається по 200 доларів.
Але запуск цього проєкту в нас буде гальмуватися як через зовнішніх причини (Україні не дозволять стати першою європейською країною з активно застосовуваною CBDC), так і через внутрішні. Нашим експортерам зовсім не потрібне «цифрове око» держави, що стежить, як вони пропускають свій експортний виторг крізь сито контрольованих іноземних компаній для податкової оптимізації.
Автори:
Олексій Кущ, економіст, фінансовий аналітик
Першоджерело: «Ми — Україна»