Хто в Україні платить податки під час війни і кому їх потрібно знижувати, а кому підвищувати

Що насамперед необхідно зробити в податковій системі 

Отже, хто під час війни в Україні платить податки, кому їх необхідно знижувати, а кому – підвищувати? Про це в експертному огляді у фейсбуку пише український експерт Олексій Кущ.

Надходження податків у зведений бюджет (центральний + місцевий) з боку ДПС (без урахування митниці) у 2023 році становило 1 трлн 214 млрд грн.

З них коштом громадян було сплачено:

• податок на додану вартiсть з вироблених в Українi товарiв (робiт, послуг) з урахуванням бюджетного вiдшкодування – 18% надходжень;
• податок та збiр на доходи фiзичних осiб – 41% надходжень;
• акцизний податок – 9%.

Сукупно населення сплатило як кінцевий споживач та отримувач доходів – 68% всіх державних податків.

Бізнес виконував лише функції транзитера зі сплати.

Безпосередньо сам бізнес сплатив:

• податок на прибуток підприємств – 12% (переважно державні компанії та банки);
• рентну плату за користування надрами – 5%;
• єдиний податок – 5%.

Тобто разом платежі бізнесу становили 22% від сукупних податкових надходжень.

Податок на майно, що платить як бізнес, так і населення, становив лише 4%, а екологічний податок – мізерні 0,3%.

Отже, за податковими надходженнями розподіл між населенням та бізнесом: 68% проти 22%.

Можна робити певні висновки.

По-перше, істотно поліпшилась ситуація з акцизними зборами.

По-друге, є приріст сальдового надходження ПДВ до бюджету в результаті скорочення обсягів відшкодування під час експорту сировини.

Тобто моя теза про поступове (протягом 5 років) скасування відшкодування ПДВ за сировинним експортом є правильною – це значно збільшить обсяг податкових надходжень і відповідно зменшить перерозподіл державних коштів на користь декількох ФПГ.

По-третє – стимулювання доходів населення (у цьому разі через сектор оборони) посилює рециркуляційну фінансову бюджетну модель, – ці гроші не тільки збільшують внутрішній платоспроможний попит, але й нарощують доходи бюджету.

По-четверте – бізнес майже не сплачує податок на прибуток. Якщо вирахувати частку державних компаній та банків, залишиться мізер.

Звичайно, тут присутній і фактор збитковості під час війни, але така ситуація була і до війни.

Тому всі розмови про необхідність зменшення ставки податку на прибуток вважаю контрпродуктивними.

От що дійсно потрібно – то це застосування механізму зменшення податкових зобов'язань за цим податком на суму інвестицій бізнесу в науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи і інновації.

Застосування податків на «надуті доходи», як у випадку з банками, можна вважати правильним кроком, і цей досвід треба поширювати на інші види бізнесів, які під час війни отримують надприбутки.

А от такі податки, як рента та екологічний збір, у нас мізерні, хоча промисловість концентрується переважно у слабих переділах та видобуванні природних ресурсів.

Їх треба суттєво збільшувати.

Аномальна ситуація із податком на майно: з одного боку, населення сплачує за свої квартири, з іншого – дієвого податку на розкіш, значні активи так досі й немає.

Ба більше, податок сплачується з бази нарахування у метрах квадратних, а має – з ринкової вартості.

Отже, за трикімнатну квартиру десь на передмісті можна заплатити податку значно більше, ніж за однокімнатну квартиру в центрі, в елітному житловому комплексі, хоча її вартість може бути у багато разів вищою.

Ключовий акцент податкової реформи має бути направлений на модернізацію податків на працю, зокрема у контексті зниження ставок за мінімальними та збільшення ставок за значними доходами, що вирішується завдяки застосуванню прогресивної шкали.

Крім того, необхідно розглянути можливість злиття всіх податків та зборів на працю у єдиний кумулятивний податок.

Можливо, скасування ЄСВ поки що бюджет не потягне, а от злиття податку на доходи з військовим збором треба зробити вже давно, адже функціонально існування цих двох податків окремо позбавлене сенсу.

Окремий військовий збір можна залишити за операціями з нерухомістю, цінними паперами та іншими доходами, відмінними від заробітної плати.

Олексій Кущ, економіст, фінансовий аналітик

Джерело: Facebook