Не тільки про гроші: виклики співпраці та довіри між активістами та місцевою владою
Довіра та соціальна згуртованість є головними чинниками стійкості спільнот до шоків війни - дослідження
Повномасштабне вторгнення Росії змусило органи місцевого самоврядування (ОМС) активно співпрацювати з різними акторами, зосібна з громадськими організаціями. У попередній хвилі дослідження, яка проходила в березні 2023 року, ми побачили, що місцева влада частково зберегла довіру до себе, незважаючи на погіршення економічної ситуації у громадах та сумнівні рішення з розподілу бюджетних коштів. Другу хвилю опитування ми провели в листопаді 2023 року.
Яким є рівень взаємодії та довіри між владою і громадськими активістами тепер і що змінилося на початок 2024 року? Що заважає громадянам ефективно взаємодіяти з місцевими органами влади? Як ці виклики пов’язані з соціальною згуртованістю громад? – Це головні питання статті від експертів «Вокс Україна».
Дослідження базується на опитуванні громадських активістів, проведеному в листопаді 2023 року. Детальніше про дизайн дослідження можна дізнатися у попередній публікації, де ми описували результати першої хвилі опитування активістів або у повному звіті англійською. Обидві хвилі опитування проводили в рамках спільного проєкту Центру соціологічних досліджень, децентралізації та регіонального розвитку KSE Institute та London School of Economics and Political Science в межах програми «PeaceRep».
ДОВІРА ДО ОРГАНІВ МІСЦЕВОЇ ВЛАДИ
Довіра до місцевої та центральної влади формується на основі різних факторів (Jennings, 1998). Центральні органи влади громадяни оцінюють з погляду економічної ефективності, тобто якості надання публічних послуг (Jennings, 1998) та задоволеності станом економіки (Nye, 1997), а від місцевих органів влади більше очікують підзвітності, прозорості та якісного представлення інтересів мешканців (Jennings, 1998). Детальніше про природу довіри ми писали в дослідженні на основі першої хвилі опитування.
За 2023 рік довіра в суспільстві до голів громад знизилася з 63% до 48%, а до місцевих рад – з 58% до 44%. Важливо, що в січні 2024 року довіра вперше опустилася нижче від рівня 2021 року, до повномасштабного вторгнення (рис. 1).
Рисунок 1. Динаміка довіри до урядових інститутів
Результати нашого опитування вказують на кілька суттєвих перешкод, які заважають респондентам взаємодіяти з місцевою владою. Якщо відкинути найбільш очевидну причину – брак часу через роботу, сім’ю чи інші зобов’язання, – 19% не довіряють місцевій владі, а ще 14% зазначили, що мали негативний досвід взаємодії з нею. Отже, згадки про недовіру до місцевої влади та невдалий попередній досвід співпраці становлять третину всіх відповідей. На другому місці (29%) – брак часу на громадську діяльність.
Рисунок 2. Фактори, що перешкоджають взаємодії активістів з місцевою владою
15% респондентів зазначили, що їм важко взаємодіяти з місцевою владою. Із них 10% відповіли, що процес занадто складний, а ще 5% сказали, що не розуміють процедур, пов'язаних із ним. Лише 14% респондентів повідомили, що не мають суттєвих проблем у разі взаємодії з органами місцевого самоврядування.
ДИНАМІКА СПІВПРАЦІ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ З ІНШИМИ СУБ’ЄКТАМИ ПІД ЧАС ВІЙНИ
На початку повномасштабного вторгнення різко активізувалася співпраця ОМС зі Збройними силами України, добровольчими формуваннями територіальних громад (ДФТГ), а також з органами безпеки та правоохоронними органами. Подібна тенденція спостерігалася й у співпраці з громадськими та міжнародними організаціями, а дослідження Центру розвитку інновацій показує, що під час війни посилилась і співпраця мешканців та ОМС.
Однак наприкінці 2023 року рівень співпраці ОМС з іншими суб'єктами помітно знизився.
Рисунок 3. Частка активістів, які оцінюють співпрацю ОМС із різними інституціями як «систематичну»
Попри таке зниження, рівень співпраці все ще залишається вищим, ніж до повномасштабного вторгнення. Органи місцевого самоврядування далі активно співпрацюють з міжнародними організаціями, залучаючи фінансову допомогу для відновлення та відбудови громад. Рівень співпраці з цим типом акторів та з ветеранськими організаціями за останні пів року майже не знизився. Це може бути пов’язане з переформатуванням співпраці ОМС на більш системну та проєктну, тоді як у 2022 році місцева влада мусила залучати всіх доступних акторів. Також причиною цього може бути зміна характеру шоків війни та наявності ресурсів для роботи з ними у різних акторів: ОМС впорались із першими шоками разом із волонтерами, але для втілення великих проєктів, таких як відбудова чи забезпечення ветеранів, вигідніше залучати великі донорські фонди.
ПОТЕНЦІЙНІ ПРИЧИНИ ЗМЕНШЕННЯ ДОВІРИ ТА ВЗАЄМОДІЇ
Які фактори можуть впливати на загальну тенденцію зменшення як взаємодії, так і довіри до місцевої влади та як вони змінилися за останні пів року?
БАР’ЄРИ ДЛЯ УЧАСТІ В УХВАЛЕННІ РІШЕНЬ
Згідно з дослідженням, проведеним USAID / ENGAGE у серпні 2023 року, українці більш залучені до діяльності у своїх громадах, ніж до участі у громадських організаціях: 53% українців займаються громадською діяльністю у своїх громадах. Близько третини активно використовували різні механізми демократичної участі, найпопулярнішими з яких є створення і підписання електронних петицій до органів місцевого самоврядування та органів державної влади і створення різноманітних колективних ініціатив (будинкових об’єднань і чатів, волонтерських груп тощо).
Як показує наше дослідження, значна частина активістів стикається з перешкодами до участі в ухваленні рішень в громаді. У 30 із 40 громад респонденти стикалися з обмеженнями участі громадян в ухваленні рішень на місцевому рівні. Серед них половина зазначила, що ці бар'єри навмисно створила місцева влада, а не є наслідком воєнного стану.
Рисунок 4. Чи є обмеження з боку органів місцевої влади на участь громадян в ухваленні рішень на місцевому рівні?
Респонденти скаржаться, що влада ухвалює рішення без громадян, через що вони почуваються безсилими і позбавленими впливу. У відкритих питаннях вони згадують такі проблеми місцевої демократії у громадах:
● закритість влади від громадян;
● відсутність консультацій місцевої влади з жителями щодо важливих для громади питань;
● обмеження доступу до засідань місцевої ради;
● обмежений доступ до інформації про діяльність та рішення ОМС;
● недостатнє інформування про проєкти та рішення місцевої влади;
● заблоковані інструменти участі;
● ігнорування звернень громадян та відмова у прийманні громадян депутатами місцевої ради та керівництвом ОМС;
● заборона проведення масових зібрань та протестів;
● тиск місцевої влади на учасників протестів;
● завищена кількість підписів для розгляду електронних петицій та їхнє закриття без відповіді (кількість голосів і строки розгляду місцевих петицій визначають місцеві ради);
● неактивні громадські ради при ОМС.
У 28 громадах із нашої вибірки почали відбудову, і в 6 з них активісти особисто стикалися з випадками обмежень на участь мешканців громади у процесах відновлення.
Основною проблемою, на яку посилаються респонденти, є брак фінансування й через це мінімальні обсяги відбудови у громаді, до обговорення якої, на думку влади, недоречно залучати громадськість. Активісти вважають, що розподіл коштів на проєкти відновлення недостатньо ефективний та прозорий. Вони також згадують випадки корупції, такі як присудження проєктів з відбудови афілійованим компаніям без проведення належних тендерів або обмеження доступу до участі в тендерах. Крім того, активісти зазначають, що зарегульованість і надмірні формальні вимоги ускладнюють участь людей у процесах відновлення.
ТРУДНОЩІ З ДОСТУПОМ ДО ІНФОРМАЦІЇ
Опитування показало, що багатьом активістам важко отримати доступ до необхідної інформації або даних через обмеження, які встановила місцева влада. 27% респондентів повідомили про труднощі в отриманні необхідної інформації (у 20 із 40 громад), тоді як 36% заявили, що не стикалися з жодними перешкодами.
Рисунок 5. Чи стикались ви зі складнощами доступу до інформації чи даних, яких ви потребуєте, через обмеження органів місцевої влади?
Активісти в нашій панелі часто стикалися з перешкодами під час спроб мати доступ до публічної інформації, іноді вдаючись до судових процесів для її отримання. Частина інформації на сайтах місцевих рад або відсутня, або заблокована через обмеження воєнного стану.
Другою найчастіше згадуваною перешкодою є ігнорування запитів, поданих відповідно до Закону «Про доступ до публічної інформації», причому затримки в наданні інформації є поширеною проблемою. Крім того, надана інформація часто не повна або не достовірна. Активісти також згадують про отримання формальних відповідей, які не відповідають на їхні запити належно.
Ще однією проблемою є відсутність підзвітності з боку деяких органів місцевої влади, які не звітують про свою діяльність або не публікують рішення, що ухвалив виконавчий комітет. Часто згадуються труднощі з вебсайтами громад, оскільки знайти необхідну інформацію може бути складно, і ці вебсайти часто не доступні для людей з порушеннями слуху або зору. Крім того, активісти згадують заборону трансляції засідань сесій ради та обмеження доступу до них журналістів та інших громадян.
ВПЛИВ ОБМЕЖЕНЬ НА СОЦІАЛЬНУ ЗГУРТОВАНІСТЬ
Перераховані обмеження загрожують соціальній згуртованості громади. Опитування показує, що наявність цих обмежень пов'язана зі сприйняттям активістами ймовірності протестів. Наприклад, 45% респондентів, які зазначили обмеження на участь в ухваленні рішень, уважають, що протести в їхній громаді є ймовірними. Серед тих, хто стикався з труднощами в доступі до інформації через обмеження з боку місцевої влади, 66% уважають протести можливими. Найбільше занепокоєння зумовлює обмеження на участь у процесах відбудови: 67% респондентів, яким відомо про такі обмеження, очікують потенційних протестів.
Рисунок 6. Протестні настрої за типами громад
Ці результати вказують на негативний вплив обмежень, що накладає місцева влада, на соціальну згуртованість. Коли громадяни відчувають себе виключеними з процесу ухвалення рішень і не мають доступу до необхідної інформації, їхня довіра до місцевої влади знижується. Позбавлення жителів права голосу і впливу може призвести до зростання напруженості та більшої ймовірності протестів, підриваючи стабільність і колективні спроможності, необхідні для ефективного управління та відновлення громад.
Рисунок 7. Протестні настрої залежно від обмежень на участь громадян в ухваленні рішень
ВИСНОВКИ
За 2023 рік довіра в суспільстві до голів громад знизилася з 63% до 48%, а до місцевих рад – з 58% до 44%. Важливо, що довіра на січень 2024-го вперше опустилася нижче від рівня 2021 року, до повномасштабного вторгнення.
На початку вторгнення співпраця між місцевою владою, військовими та міжнародними організаціями різко зросла і залишається вищою, ніж до вторгнення. Однак багато респондентів стикаються з перешкодами у взаємодії з місцевою владою через значну недовіру та попередній негативний досвід співпраці. У 30 із 40 опитаних громад жителі стикаються зі складнощами залучення, такими як непрозоре ухвалення рішень місцевою владою та обмеження механізмів демократичної участі.
Активісти повідомляють про проблеми з фінансуванням, корупцію та надмірне регулювання, що перешкоджають ефективній участі у відновленні. Доступ до публічної інформації також складний: ігнорування запитів, затримки та неповні відповіді є поширеними проблемами.
Це обмежує соціальну згуртованість, підвищує суспільне невдоволення і знижує довіру до місцевої влади, підриваючи ефективне врядування та зусилля з відновлення громад. А саме довіра та соціальна згуртованість – головні чинники стійкості спільнот до шоків війни.
Ми радимо місцевій владі запровадити в себе практики залучення відповідно до реалій воєнного стану, як це відбувається у громадах Харківщини чи в Луцьку.
На початку вторгнення активісти частково взяли на себе функції влади. У громадах, де шоки війни були найбільшими, вони займалися евакуацією, допомагали тим, хто залишився, слідкували за безпекою. Через наявність шоків, із якими місцева влада не могла впоратися самотужки, вона збільшила свою відкритість. Після стабілізації ситуації у громадах спроможність ОМС частково відновилася, і роль підзвітності для жителів знову зросла. Проте влада не готова до більшої співпраці з громадськістю, бо переважно не була відкритою і до повномасштабного вторгнення. Вона розглядає активну співпрацю з громадськими активістами у 2022 році як вимушений крок, а не як нову практику. На жаль, така логіка місцевих очільників обмежує спроможність громад, яку підвищує співпраця з усіма можливими акторами, особливо в ситуації, коли більшість викликів війни нікуди не зникли.
Неможливість проведення будь-яких виборів під час воєнного стану актуалізує необхідність залучення спільноти до публічних обговорень важливих рішень, щоб мешканці відчували свій вплив на життя громади. Дуже важливим є обговорення проєктів відбудови та виділення грошей на ЗСУ, що стане можливим у разі ухвалення відповідного законопроєкту.
ДОДАТОК
Мапа 1. Громади, в яких проживають респонденти дослідження
Автори:
Валентин Гацко, дослідник Центру соціологічних досліджень, вивчення децентралізації та регіонального розвитку Київської школи економіки, аспірант факультету соціології КНУ імені Тараса Шевченка
Андрій Дарковіч, дослідник Центру соціологічних досліджень, вивчення децентралізації та регіонального розвитку KSE Institute