Де взяти додаткові пів трильйона на оборону: бачення уряду

Видатки цьогорічного бюджету зростуть на понад ₴500 мільярдів. З’ясовуємо, за рахунок чого

Кабмін визначився із джерелами додаткових надходжень для задоволення цьогорічних бюджетних потреб держави. Напередодні урядовці затвердили та зареєстрували в парламенті два ключові законопроєкти – «Про внесення змін до Закону «Про Державний бюджет України на 2024 рік» щодо фінансового забезпечення сектору безпеки і оборони» (№11417) та «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» (№11416).

Верховна Рада тим часом ухвалила кілька рішень, які допоможуть виконати непросте завдання – знайти до кінця року додатково пів трильйона гривень на фінансування заходів безпеки та оборони. Зміни стосуються, зокрема, підвищення акцизів на пальне та можливостей зупинення виплат за частиною державного боргу, якщо не вдасться вчасно домовитися з кредиторами про його реструктуризацію.

БЮДЖЕТНІ ЗМІНИ: ОЦІНКА ПОТРЕБ ТА ПОШУК РЕЗЕРВІВ

Про те, що за нинішньої інтенсивності бойових дій передбачених Бюджетом-2024 грошей для протистояння ворогові Україні може не вистачити (а потреби безпеки та оборони ми фінансуємо винятково власним коштом, без можливостей використання міжнародної фінансової допомоги), почали говорити ще під час ухвалення держкошторису. Спочатку йшлося про потенційну нестачу десятків мільярдів гривень, згодом – сотень, а ближче до літа – до пів трильйона. Хоча в Мінфіні до останнього говорили про меншу суму. Зрозуміло, що ніхто не підганяв видатки під «красиву» цифру. Це – справді мінімальні потреби для того, щоб мати бодай якийсь паритет в оборонних витратах із ворогом.

Загалом пропонується збільшити наш цьогорічний бюджет на 500,3 мільярда гривень. Левова частка – 495,3 мільярда – очікувані додаткові витрати на оборонні потреби. Приблизно третина цих коштів піде на закупівлі і модернізацію військової техніки та озброєння для ЗСУ (+185,8 млрд грн). Окремо Збройні сили отримають 147,2 мільярда на поточні потреби. Додатковий ресурс передбачено й для інших силових відомств.

При цьому планують переглянути деякі витрати.

Зокрема, уряд пропонує скоротити бюджетні витрати на 65,7 мільярда гривень, у тому числі на обслуговування державного боргу – на 61,8 мільярда та на виконання державою гарантійних зобов’язань за позичальників, котрі отримали кредити під державні гарантії, – на 3,9 мільярда гривень. Тобто, левову частку ресурсу розраховуємо заощадити завдяки перенесенню на пізніші терміни виплат перед комерційними кредиторами в межах попередньої реструктуризації, які, згідно з досягнутими 2022 року домовленостями, мали відновитися із цьогорічного серпня.

В питанні нової реструктуризації, про необхідність якої почали говорити ще принаймні з минулої осені, не все так райдужно. Час «ч» – 10 серпня, крайній термін здійснення першого платежу, – наближається, а з кредиторами Україна так і не домовилася. Перший раунд переговорів завершився безрезультатно. Ключові кредитори – власники нашого боргу у $20 мільярдів, – не пристали на пропозиції Києва щодо списання частини заборгованості та перенесення виплат за рештою.

Цього тижня відбувається другий переговорний раунд, про перебіг якого зі зрозумілих причин не повідомляється.

Тим часом, аби убезпечитися від санкцій за невчасні розрахунки із кредиторами, Верховна Рада напередодні ухвалила законопроєкт №11396, яким дозволила урядові зупиняти виплати за зовнішнім державним боргом до 1 жовтня 2024 року – навіть, якщо про реструктуризацію до початку серпня домовитися не вдасться. Таким чином, Україна виграє час для продовження перемовин. З одного боку, таке рішення – не дуже добре для іміджу та кредитного рейтингу країни, та з іншого – це дозволить уникнути формального дефолту. В умовах війни, погодьтеся, не до іміджу…

Безумовно, можливість заощадити понад 60 мільярдів гривень дозволить спрямувати вивільнені кошти на інші потреби. Але для задоволення усіх цьогорічних потреб держави цього, зрозуміло, не вистачить. Потрібно не лише економити, а й десь додатково заробляти чи принаймні позичати. Власне, для пошуку таких джерел уряд і пропонує податкові зміни. Більшу частину необхідних коштів маємо отримати за рахунок збільшення дохідної частини держбюджету (+214,5 мільярда гривень). Ще 160,2 мільярда доведеться позичати на внутрішньому ринку.

Але експертні оцінки перспектив останнього – доволі песимістичні: можливості таких запозичень обмежені, адже інструмент ОВДП в умовах війни й так використовується на повну. Тож більшість українських юридичних та фізичних осіб, які мають вільні кошти, вже вклали цей ресурс в облігації. До того ж, «середній розрахунковий» щомісячний обсяг запозичень передбачений вже й чинним бюджетом. Тобто, 160 мільярдів – це не просто про продаж щомісяця ОВДП на 30+ мільярдів гривень, а про 30+ додатково до інших запозичень на внутрішньому ринку.

І це – один з потенційний ризиків виконання поставлених завдань (у разі схвалення законодавчих актів парламентом та їх підписання Президентом). Експерти кажуть ще й про ризики того, що меншими, ніж розраховують в уряді, будуть надходження від запропонованих податкових змін, але «недобір», вочевидь, не стане таким суттєвим.

ВІЙСЬКОВИЙ ЗБІР – РОЗШИРЮЄМО КОЛО ПЛАТНИКІВ

Далі, власне, про очікувані податкові новації, завдяки яким бюджет має до кінця року додатково отримати 140 мільярдів гривень. Головні сподівання – на підвищення до 5% ставки військового збору (ВЗ) з доходів фізичних осіб, а а також скасування пільг зі сплати військового збору для юридичних осіб та підприємців-спрощенців. Деталізуємо.

Для найманих працівників: ставку військового збору з доходів, визначених статтею 163 Податкового кодексу, пропонують підвищити з 1,5% до 5%.

Для юридичних осіб: передбачається обов’язкова сплата військового збору в розмірі 1% доходу від будь-якої діяльності для платників податку на прибуток підприємств та платників єдиного податку ІІІ та ІV групи.

Для ФОПів: військових збір у розмірі 5% в розрахунку двох мінімальних заробітних плат на місяць із платників єдиного податку І, ІІ та ІV групи, а також у розмірі 1% від доходу ФОПами – платниками єдиного податку ІІІ групи.

Плата «за розкіш»:

● військовий збір у розмірі 5% від вартості куплених банківських металів;

● ВЗ у розмірі 30% від вартості реалізованих ювелірних виробів,

● у розмірі 15% від вартості набутого рухомого майна та його першій реєстрації.

● у розмірі 5% від доходу з продажу першого нерухомого майна фізичними особами.

Також 5% збору стягуватиметься з мобільних операторів (йдеться про відрахування з усіх сум, сплачених кінцевими користувачами таких послуг).

Окрім того, пропонується запровадити обов’язкову щомісячну сплату авансових внесків з податку на прибуток підприємств паливно-заправними мережами.

Ще одна пропозиція – віднести води, включаючи мінеральні та газовані, з доданням цукру чи інших підсолоджувальних або ароматичних речовин до підакцизних товарів та встановити специфічну ставку акцизного податку в розмірі 0,1€ за 1 літр напою, – має на меті «вбити двох зайців»: додатково поповнити держказну й обмежити споживання шкідливих для здоров’я українців напоїв. Напередодні, до речі, комітет ВР з питань фінансів, податкової та митної політики підтримав окремий законопроєкт на цю тему – 9032-1 про запровадження податку на солодку воду з наступного року. Але новими податковими змінами пропонується пришвидшити впровадження цієї норми, ввівши її вже в поточному році.

Кабінет міністрів також запропонував зміни в оподаткуванні міжнародних поштових та експрес-відправлень. Від оподаткування ПДВ пропонується звільняти лише поштові відправлення вартістю до 45 євро. Тоді як зараз від оподаткування ПДВ та митом звільнено відправлення вартістю до 150 євро.

Додамо, що напередодні Верховна рада ухвалила ще один законопроєкт – №11256-2, – втілення якого потенційно приноситиме до бюджету від 2,5 до 6 (за різними оцінками) мільярдів гривень щомісяця. Документом передбачено підвищення ставок акцизів податку на пальне до мінімального рівня, встановленого в Євросоюзі.

Відповідно до положень європейських норм, мінімальні ставки акцизного податку мають зрости: для бензину – до 359 євро за 1000 літрів, для дизельного пального – до 330 євро за 1000 літрів, для скрапленого газу – до 125 євро за 1000 кілограмів (орієнтовно 68 євро за 1 000 літрів).

Зараз ставка акцизу для бензину – 213,5 євро за 1000 літрів, для дизелю — 139,5 євро, автогазу – 52 євро, для альтернативного палива – 162 євро.

Підвищення буде поступовим – у період до 2028 року.

За прогнозами експертів, впровадження із вересня нових акцизів на пальне, безумовно, позначиться на вартості бензину, дизпалива й автогазу, але воно (за винятком хіба що скрапленого газу) не буде значним. За оцінками директора Консалтингової групи «А-95» Сергія Куюна, бензин, ймовірно, подорожчає на 1,5 грн/л; дизель – на 2 грн/л; автогаз – на 5 грн.

«По бензину та дизелю взагалі є всі шанси пройти непомітно, якщо світовий ринок у серпні просяде. Газ подорожчає. Але однак залишиться дуже вигідним пальним. Зараз він дешевший від бензину на 30 гривень, буде – на 27», – каже експерт.

За його розрахунками, завдяки цим нововведенням бюджет щомісяця отримуватиме понад 6 мільярдів гривень.

УРЯДОВІ ІНІЦІАТИВИ: АНАЛІЗ ЕФЕКТУ ТА РИЗИКІВ

Звісно, політики та експерти без особливого захоплення сприйняли інформацію про ймовірне підвищення деяких податків, адже це і їхніх гаманців стосується. Втім, усі визнають невідворотність таких кроків.

«До останнього часу ми уникали суттєвого збільшення податків. У 2024 році певний резерв був отриманий за рахунок введення податку на надприбутки банків, зарахування військового ПДФО у повному обсязі до держбюджету, а також детінізації. Свідченням останнього є суттєве перевиконання плану надходжень від Податкової служби (на 11%, +53 млрд грн у першій половині 2024) та Митниці (на 7%, +19 млрд грн), що за підсумками року може сягнути 100 мільярдів гривень. Та цей резерв однак не закриває потреби на оборону, і його вже враховано у розрахунках», – коментує голова фінансового комітету парламенту Данило Гетманцев.

За таких умов інших варіантів, аніж погодитися на пропозицію Кабміну підвищити окремі податки (військовий збір, акцизи, в т.ч. на паливо і тютюн), збільшити відповідну податкову базу, а також розмістити більше ОВДП, за його словами, у народних обранців немає.

Як наголошує парламентарій, ідеться про погане рішення, яке стримуватиме економічне відновлення, зростання доходів громадян і потенційно нестиме ризики для макрофінансової стабільності.

«Утім іншого шляху, аніж закрити розрив у військових видатках, зараз немає, бо вже за кілька місяців ми стикнемося зі значним дефіцитом коштів на поточне утримання війська, що почне різко поглиблюватися під кінець року. Якщо не зможемо профінансувати військо і захистити українські землі, то, погодьтеся, питання сплати і підвищення податків буде в принципі марним», – вважає Гетманцев.

Із тим, що підвищення податків за нинішніх обставин невідворотне, згоден і старший економіст Центру економічних стратегій Юрій Гайдай. Проте він вважає, що, підтримавши такі нововведення, Україна ризикує знову перекласти увесь тягар додаткових витрат на громадян, котрі працюють офіційно, та на «білу» частину бізнесу, залишивши «поза увагою» тіньовий сектор.

«Я не вірю, що можна зібрати «на вчора» істотні суми через покращення адміністрування та вольове розширення бази чинних податків. Хоча деякі кроки законопроєкт передбачає – обов’язок щодо інвентаризації товарно-матеріальних цінностей на вимогу податкового органу під загрозою адмінарешту майна, вартісні межі для ввезення товарів у ручній поклажі та багажі, ті ж аванси з податку на прибуток для паливних мереж… Але в цілому пропоновані кроки покладають практично все навантаження на «білий» бізнес і найманих працівників», – констатує економіст.

Альтернативою він називає підвищення непрямих податків, тобто оподаткування всього кінцевого споживання.

«І контрабандисти, й «обнальщики», і криптоскамери, й гаражні СТО, і власники магазинчиків з контрабандним польським набілом, італійською ковбасою та побутовою хімією купують товари з ПДВ і акцизами. Збільшення ставки ПДВ до 23% (як у Польщі) могло б замінити підвищення ВЗ для найманих працівників. Підвищення ставки ПДВ до 25% (як у Хорватії чи Данії) могло б замінити 1% податок з обороту для юросіб. Це було б кращою альтернативою у наших обставинах», – пояснює Гайдай.

Також він радить ретельніше підійти до перегляду державних видатків. Адже їх анонсоване скорочення на 65 мільярдів гривень є, радше, технічним, а не реальним.

Поміж безумовно позитивних ініціатив експерт називає впровадження акцизу на солодкі напої. Це справді має позитивно вплинути на здоров’я українців завдяки зменшенню споживання напоїв зі шкідливим вмістом. Але поки що незрозуміло, як ефективно адмініструвати цей акциз.

Водночас економісти позитивно оцінюють те, що уряд наразі не планує втілювати чи не найгірший за нинішніх обставин варіант поповнення держказни – увімкнення грошового друкарського верстата Нацбанку. Хоча певні ризики того, що вдатися до емісії під кінець року таки доведеться, існують. Пов’язані вони, зокрема, зі згаданою об’єктивною відсутністю можливостей для суттєвого збільшення запозичень на внутрішньому ринку. Придбати ОВДП в будь-який момент за крайньої потреби може НБУ. Але – лише за рахунок емісійних коштів.

«Якщо говорити про емісію, то це – найгірший варіант. Бо емісія – це інфляція, вона, власне, є податком на бідних. Ми практикували емісію в 2022 році на суму 400 мільярдів гривень, що, серед іншого, спровокувало інфляцію у 26%. Зараз фінансова ситуація в країні, безумовно, краща, ніж першого року війни. Інфляція дуже низька – 3,3%, золотовалютні резерви – на історично високих рівнях. У Меморандумі про співпрацю з Міжнародним валютним фондом можливість процедури бюджетної емісії передбачено – після консультацій між Мінфіном, НБУ та МВФ, якщо інші джерела покриття бюджетного дефіциту буде вичерпано. Але при цьому визначено й обмеження емісії – максимум 50 мільярдів гривень на квартал. Але нам би не хотілося взагалі вмикати цей інструмент, бо він поганий, найгірший з-поміж усіх варіантів, які маємо зараз», – наголошував в інтерв’ю Укрінформу Данило Гетманцев.

Неабиякий потенціал фахівці вбачають у продовженні детінізації національної економіки. Загалом можливості впливу її виведення з «тіні» на бюджетні надходження оцінюють у 500 мільярдів гривень на рік. Це якраз стільки, скільки Україні не вистачає для фінансування сфери безпеки та оборони у 2024-ому. Проте йдеться суто про теоретичні розрахунки – досягти такого рівня детінізації у найближчі роки, на жаль, не вдасться. Це буде одним з ключових завдань повоєнного періоду. Наразі ж, не маючи однозначно хороших варіантів, маємо задовольнятися «кращими із гірших».

Владислав Обух, Київ

Перше фото: armyinform