Вирішальна роль імпорту енергообладнання для стійкості України в умовах російської агресії та для переходу до «зеленого» майбутнього
Які закони й механізми допоможуть розвиватися відновлюваній енергетиці
Російська агресія перетворила енергетичний сектор України на важливе поле бою, бо Росія постійно атакує інфраструктуру, яка підтримує українські системи енергетики й теплопостачання. З початку повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року ці атаки завдали безпрецедентної шкоди, наблизивши енергосистему України до межі. Проте водночас є можливість відновити енергетичний сектор так, щоб не лише пережити війну, але й вийти з неї сильнішою, екологічнішою і більш самодостатньою країною, йдеться у публікації «Вокс Україна».
Дані імпорту енергетичного обладнання в Україну свідчать як про негайні потреби, так і про довгострокові стратегічні міркування. Внутрішні виробничі потужності були недостатніми для задоволення попиту на енергію після руйнування енергетичної інфраструктури, тому ми бачимо значне зростання імпорту критичного енергетичного обладнання. Частка імпорту енергетичного обладнання в загальному імпорті України зросла майже удвічі з 1,4% у 2021 році (0,9 млрд євро із 61,6 млрд євро) до 2,7% у 2023 році (1,6 млрд євро із 58,7 млрд євро), що відображає необхідність ремонту та заміни втраченого. Найбільше зріс імпорт дизельних генераторів та систем накопичення електроенергії, бо вони необхідні для забезпечення резервного живлення під час частих відключень, спричинених російськими атаками, що не припиняються.
Рисунок 1. Імпорт енергетичного обладнання за категоріями, загалом за рік (2021–2023), млн євро
Пріоритизація обладнання для виробництва енергії «традиційними» способами, зокрема дизель-генераторів, вказує на невідкладну потребу стабілізувати постачання електроенергії в умовах війни. Дизельні генератори можна швидко підключити, вони забезпечують надійне живлення, що є вкрай важливим, коли мережа є під постійною загрозою. Однак така короткострокова залежність від технологій, заснованих на викопному паливі, містить довгострокові ризики. Внутрішні нафтопереробні потужності України були знищені внаслідок російських бомбардувань, що спричинило залежність від імпорту нафтопродуктів, і ця залежність створює значні економічні ризики через потенційні збої в ланцюгах постачання і нестабільність цін. І це – не кажучи про ризики блокування та вплив на викиди парникових газів (ПГ).
Водночас війна чітко вказала на стратегічне значення відновлюваних джерел енергії. Наприклад, сонячні батареї – це децентралізоване рішення, менш вразливе до масштабних атак. Незважаючи на скорочення імпорту обладнання для відновлюваної енергетики (імпорт сонячних панелей впав зі 193 мільйонів євро у 2021 році до 52 млн євро у 2022 році, перш ніж частково відновитися), зростає визнання необхідності переходу на відновлювані джерела енергії. Інтеграція сонячної та вітрової енергій разом із надійними акумуляторами, щоб нівелювати нестабільність постачання відновлюваної енергії, є одним із ключових принципів стійкої енергетичної інфраструктури, яка зможе витримати майбутні руйнування.
Хоча безпосереднім пріоритетом має бути забезпечення достатньої кількості електроенергії та тепла для населення цієї зими, а також наявність у системі достатніх обсягів маневрових потужностей (наприклад, газових електростанцій), є достатньо можливостей для зростання відновлюваної генерації. Вищі амбіції щодо відновлюваної енергетики представлені в усіх головних документах уряду, навіть коротко – та середньострокових, включно з нещодавно ухваленим Національним енергетичним і кліматичним планом на 2025–2030 роки. Важливо, що розгортання невеликих відновлюваних джерел енергії вже стало ключовим, забезпечуючи більш надійне електропостачання не лише індивідуальних споживачів, але і громадських будівель, зокрема шкіл та лікарень. Повністю автономна генерація ще не є метою, але встановлення децентралізованих відновлюваних джерел енергії було важливим для електропостачання під час як планових, так і позапланових відключень електроенергії, з якими Україна стикалася протягом війни. Особливо це стосується кількох останніх місяців, коли Росія посилила ракетні атаки та атаки на ключову інфраструктуру.
Рисунок 2. Імпорт енергетичного обладнання за видами технологій, млн євро
Міжнародні партнери відіграли важливу роль у підтримці енергетичного сектору України. Завдяки пожертвам у натуральній формі та скоординованим зусиллям міжнародних партнерів, таких як Фонд енергетичної підтримки України, Координаційна група з енергетики G7+, Цільова група підтримки України та Механізм цивільного захисту ЄС, було доставлено значну кількість критично важливого енергетичного обладнання, що посилило здатність країни відновити енергопостачання, незважаючи на постійні атаки. Однак зовнішню допомогу потрібно доповнити надійною внутрішньою політикою, яка створює умови для органічного розвитку сегменту відновлюваної енергетики.
Україна вже почала робити кроки в цьому напрямку. Були ухвалені законодавчі акти, такі як Закон № 3220-IX (липень 2023 року), спрямований на спрощення підключення виробників відновлюваної енергії до мережі та збільшення переваг для проз’юмерів (осіб, які одночасно споживають і виробляють енергію). Також дедалі більше з’являються фінансові та ринкові механізми, а в липні 2024 року уряд України розпочав програму кредитування під 0% для домогосподарств, що купують та встановлюють обладнання для виробництва відновлюваної енергії та системи зберігання енергії, а також відповідну підтримку бізнесу. Хоча наразі ці суми невеликі, створення нового п’ятирічного продукту для допоміжних послуг є важливим інструментом для забезпечення ринкових інвестицій у систему.
У багатьох випадках невеликі сонячні панелі вже приносять відчутну вигоду навіть за нинішніх занижених тарифів на електроенергію, причому мінімальні оцінки періоду їхньої окупності з дослідження, проведеного на початку цього року, становлять менше ніж вісім років. Важливо пам’ятати, що для інтеграції відновлюваних джерел енергії в систему буде потрібно багато накопичувальних потужностей. У середині 2024 року оператор електромережі Укренерго зробив важливі кроки в цьому напрямку, провівши успішний аукціон на 99 МВт акумулювальних потужностей.
Якщо ці ініціативи розширити та підтримувати, вони можуть сприяти переходу до значно більш «зеленої» енергетичної системи, зменшивши залежність країни від імпортованого викопного палива та зміцнивши її довгострокову енергетичну безпеку. Незважаючи на те, що безпосередня увага зосереджена на іншому, відновлювані джерела енергії вже можуть допомогти, і їх необхідно пріоритизувати під час відбудови системи, разом зі збільшенням балансувальних потужностей та місткості акумуляторів.
Для осіб, які ухвалюють рішення, і зацікавлених сторін, залучених до енергетичних і кліматичних стратегій України, зрозуміло, що війна дає можливість відновити енергетичну систему так, щоб вона стала більш «зеленою». Хоча в короткостроковій перспективі, особливо під час майбутнього опалювального сезону, необхідно вжити всіх заходів, щоб забезпечити українців електроенергією і теплом, внеском відновлюваних джерел не можна нехтувати. Це дуже актуально з огляду на кліматичні зобов’язання України, її майбутній вступ до Європейського Союзу, а також довгострокову економічну конкурентоспроможність української економіки.
Ставки високі. Енергетичне майбутнє України висить на волосині, і рішення, ухвалені сьогодні, матимуть довгострокові результати для стійкості країни та її довкілля. Багато речей потрібно робити одночасно. Частиною історії є забезпечення безперервної роботи АЕС, які відігравали й далі відіграють важливу роль у забезпеченні України електроенергією. Збільшення з’єднань і потужностей для торгівлі електроенергією за допомогою ENTSO-E також має ключове значення для постачання енергії, тоді як посилення заходів з енергоефективності та управління попитом може зменшити тиск на генерувальні потужності. Безперервна стабільність системи та балансувальні потужності є надзвичайно необхідними та вимагатимуть фундаментальних інвестицій в енергомережу, а також у більші акумулятори та високоманеврені газові станції. Децентралізація та подальше розгортання невеликих відновлюваних потужностей також дуже важливі. Вкладаючи інвестиції насамперед у відновлювані джерела енергії, як малого, так і комунального масштабу, у поєднанні з іншими вищезгаданими активами, Україна може не лише відновити те, що було втрачено, але й створити більш безпечне майбутнє. Війна виявила вразливі місця старої енергетичної системи – тепер настав час побудувати нову.
Докладний звіт можна прочитати на сторінці «Low Carbon Ukraine».
Фото: depositphotos.com/ua
Автори:
Іджит Тахмісоглу, аналітик «Берлін економікс»
Павел Білек, Berlin Economics
«VoxUkraine» – аналітичний центр, який досліджує розвиток економіки, державного управління, суспільних та реформаторських процесів.