Чому ЄС варто відмовитися від російських зрідженого газу та трубопровідної нафти
Прокачуючи через Україну нафту до Європи, Росія щороку отримує $6 млрд. Як позбавити агресора цього заробітку?
Припинення транзиту російського природного газу українською ГТС залишить державу-агресорку без $4,5 - $6 мільярдів прибутків на рік. А головне – мінімізує енергетичну залежність Європи від кремля, рівень якої після 2022 року, на щастя, помітно знизився. Але РФ продовжує заробляти на продажу до ЄС скрапленого газу та трубопровідної нафти, а це – додаткові фінансові ресурси на війну. Тому цілком логічним для міжнародної санкційної політики кроком було б поширення обмежень й на вказані сегменти енергоринку. Чи зможе Україна переконати у цьому партнерів?
Завдання №1: витіснити з ринку ЄС російський СПГ
Плюси та мінуси відмови від прокачування «блакитного палива» з РФ нашою територією Укрінформ аналізував напередодні. Поміж негативів для нас, по-суті, лише втрата приблизно $800 мільйонів, які Україна щороку отримувала за транзит та використовувала, в основному, для експлуатації ГТС. Тепер на утримання системи в робочому стані доведеться витрачати власні гроші. Але країна свідомо пішла на такі втрати й, на думку багатьох, мала б піти на це набагато раніше.
Переконати ж європейських партнерів у тому, що вони мають ще тугіше «затягувати паски», доволі складно. Адже їх принципова позиція в розробці та впровадженні антиросійських санкцій, мусимо визнати, завдає чималих збитків й самим європейцям. Багато обивателів (та й представників політичного й економічного істеблішменту) у Європі оцінюють ситуацію з точки зору сьогоднішньої матеріальної вигоди, а не майбутніх загроз – приходу агресора й на їхню землю, чому варто запобігати вже зараз.
Треба визнати, російський скраплений природний газ, як-то кажуть, не робить особливої погоди на європейському ринку. Але разом з природним газом, який донедавна прокачували українською ГТС та продовжують транспортувати через Туреччину, навіть незначні його обсяги дозволяли кремлю впливати на цінову ситуацію та маніпулювати нею в своїх геополітичних ігрищах. Як позбавити Москву ще й цього інструменту?
Експерт з енергетичних питань, військовослужбовець ЗСУ Максим Білявський звертає увагу на небезпечну минулорічну тенденцію з нарощування РФ видобутку газу (більш ніж на 9% порівняно з 2023-им).
«При цьому в 2025 році агресор може збільшити виробництво скрапленого природного газу до 40 мільйонів тонн, що вкотре вказує на гостру необхідність введення нових санкцій. Така тенденція пов’язана зі спробою Росії збільшити постачання природного газу до Китаю. Водночас загальний експорт російського газу до ЄС всіма маршрутами зріс до 32 мільярдів кубометрів, порівняно з 28,3 мільярда кубів у 2023 році», - наголосив експерт.
Примітно, що торік агресор наростив постачання СПГ на 18,2% - до 19,3 мільярда кубометрів. Виторг склав щонайменше 10,2 мільярда євро.
Натомість експерт з питань енергетики Геннадій Рябцев вважає, що вплив російського СПГ на європейський ринок залишається мінімальним. Адже свого часу керівництво Газпрому проігнорувало тенденції до зміни структури світового ринку природного газу.
«В РФ вважали, що СПГ – це «забавка», якою пограються та й припинять. Точно так, як свого часу і сланцеву революцію у США в Москві називали «інтернет-бульбашкою». І доки всі будували газовозні флоти, розробляли й патентували технології скраплення, Газпром перекладав гроші платників податків у власні кишені й нічого не робив. Тому нарощування обсягів постачання російського скраплення газу в Європу – це зростання з нуля до одиниці», - переконаний Рябцев.
І надалі збільшити ці обсяги росіяни фізично не зможуть, бо не мають ані газовозів, ані технологій. В умовах, коли російський СПГ не має великої привабливості для споживачів порівняно з іншими постачаннями, Газпром навряд чи зможе відвоювати суттєву ринкову нішу.
«Тут шансів небагато. Бо це - не єдина газова труба, якою можна маніпулювати у своїх цілях. Тому навіть без запровадження додаткових санкцій європейських ринок для російського газу втрачений», - вважає експерт.
Та хоч як би там не було, але відмовлятися від ідеї перекрити і ще одне джерело фінансування Москвою війни проти України не варто. Максим Білявський пропонує п’ять варіантів дій для обмеження постачань російського скрапленого природного газу на європейський ринок:
1. Прямі санкції на ресурс як товар. Заборонити імпорт російського СПГ на рівні ЄС. Це вимагатиме одностайного рішення країн-членів, і навряд чи це можна реалізувати у короткостроковій перспективі, враховуючи поточний політичний ландшафт у Словаччині та Угорщині.
2. Фінансові обмеження операцій розрахунку. Заборонити операції, пов'язані з купівлею, транспортуванням або страхуванням постачань російського СПГ.
3. Митний барʼєр. Введення високого мита зробить російський газ економічно невигідним для імпорту. У цьому напрямі потрібне єдине рішення на рівні всього ЄС через ЄК, враховуючи спільні інтереси в енергетичній безпеці.
4. Інфраструктурний комплекс обмежень. Наприклад, заборона доступу російських танкерів до портів ЄС. Окрім цього, можливо є сенс використати міжнародне законодавство для обмеження транспортування СПГ через територіальні води країн-членів Євросоюзу.
5. Дипломатичний діалог. Робота з країнами-членами, які поки що залежать від російського СПГ (наприклад, Іспанія та Франція), щоб знайти спільні рішення стосовно зменшення обсягів імпорту. Знадобиться також проактивна позиція на рівні ЄК щодо заохочення європейських компаній розривати довгострокові контракти з агресором на постачання СПГ.
Додамо, що президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн вже запропонувала Дональду Трампу замінити постачання російського скрапленого газу до ЄС американським СПГ.
«Імпорт російського СПГ до ЄС має бути заборонений в межах подальших санкцій та замінений постачаннями зі США та від інших партнерів. На ринку достатньо скрапленого природного газу, щоб не фінансувати злочинний російський режим разом з його агресією, воєнними злочинами та гібридними атаками», – наголосив Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга.
Завдання №2: скасувати винятки з європейського нафтового ембарго
Що ж до російської трубопровідної нафти, яка постачається деяким європейським споживачам через Україну (для Угорщини, Словаччини і Чехії, які не мають виходу до моря, зробили тимчасові виключення з енергетичних санкцій ЄС проти Росії), то насьогодні серйозних розмов про можливе припинення транзиту на державному рівні, принаймні в публічній площині, немає.
Щоправда, напередодні група опозиційних депутатів зареєструвала в парламенті законопроєкт про заборону транспортування всіх російських вуглеводнів територією нашої країни під час воєнного стану.
Дехто з політиків та експертів вважає, що є сенс почекати, доки проблема, як-то кажуть «сама розсмокчеться». Адже Європа планує повністю відмовитися від російських вуглеводнів до 2027 року. А Чехія, вочевидь, зробить це вже в середині 2025-го.
Хоча багато хто в Україні та за її межами наполягає: повністю зупинити транзит треба якнайшвидше.
«Оскільки Польща перебрала з 1 січня головування в ЄС, і країна покінчила зі споживанням російських енергоресурсів та є державою Балтійського регіону, то є добра нагода покінчити і з російською нафтою на Балтиці - зачинити нафтове «вікно в Європу» для агресивного режиму кремля, а також прибрати винятки для трубопровідного постачання нафти в санкційному режимі ЄС для «троянських коней» Путіна - режимів Орбана та Фіцо», - переконаний, приміром, президент Центру глобалістики «Стратегія XXI» Михайло Гончар.
За оцінками фахівців, на постачаннях трубопровідної нафти нафтогоном «Дружба» Росія заробляє навіть більше, ніж завдяки транзиту газу українською ГТС – до $6 мільярдів щорічно. При цьому транзитні заробітки України набагато нижчі, ніж у випадку з помпуванням блакитного палива - до $150 мільйонів на рік. Та й то левова частка цих грошей іде на обслуговування транзиту. Тобто, для нас перекриття “Дружби” коштував би порівняно недорого. Хоча ця нафтова труба, на відміну від газової, яка використовується для внутрішніх постачань, може виявитися якраз непотрібною. ЇЇ доведеться або консервувати (а це додаткові витрати), або утилізувати на металобрухт.
«Думаю, це завдання групи Єрмака-Макфола (чи в нинішньому чи в оновленому після виборів у США складі) – порушувати питання перед Європейською комісією про перегляд обмежень, які запрацювали з грудня 2022 і лютого 2023 років щодо ембарго на постачання нафтової сировини та нафтопродуктів з РФ. Коли зробили дуже дивні винятки для однієї європейської приватної компанії, якій надали необґрунтовані конкурентні переваги. Маю на увазі угорську компанію MOL. Думаю, Україна має право вимагати від Єврокомісії пояснень щодо такої вибірковості», - вважає Геннадій Рябцев.
Нагадаємо, влітку минулого року Україна спробувала через власний санкційний режим пришвидшити процес витіснення російської трубопровідної нафти з ринку ЄС. Втім, у підсумку пішла на компроміс із європейськими партнерами, на яких тиснула влада Угорщини. В червні частково заборонили транзит нафти компанією «Лукойл» нашою територією. Із липня постачання припинилися взагалі. Проте ключовий європейський вигодоотримувач від купівлі російської нафти – угорська енергетична компанія Mol Nyrt, - досяг домовленості про продовження постачань. З вересня Mol, яка контролює нафтопереробні заводи в Угорщині та Словаччині, взяла на себе відповідальність за приймання нафти на кордоні Білорусі та України. Раніше за транспортування ресурсу до пунктів в Угорщині та Словаччині поблизу кордону з Україною відповідала російська сторона.
Офіційні представники Єврокомісії підтвердили право України впроваджувати санкції проти «Лукойла» й запевнили, що це жодним чином не впливає на стабільність європейського енергоринку. Продавати ж нафту угорській Mol продовжують інші російські виробники. Утім, ціна сировини вже не є для угорців такою привабливою. Адже російські знижки дозволяли Угорщині мати найнижчі ціни на пальне в Європі. Також країна з неабиякою вигодою продавала надлишок нафти та вироблені з неї нафтопродукти на зовнішніх ринках.
1 листопада на сайті електронних петицій президента України зареєстровано звернення до глава держави «Про заборону сприяння експорту російських енергоресурсів через територію України».
Президента просять ініціювати та забезпечити через рішення РНБО введення санкцій та повну заборону транзиту через Україну енергоносіїв (нафти та газу) російського походження від кордонів з РФ та Республіки Білорусь. А ще - інтенсифікувати співпрацю із західними партнерами щодо скасування виключення із санкційного режиму ЄС для трубопровідного транспортування нафти, а також для СПГ російського походження.
«Останні дослідження доводять, що вже відсутні загрози для ринків ЄС у разі припинення транзиту нафти та газу через Україну. Саме Європейська Комісія чітко зазначила, що… не вважає ризиком для європейської безпеки припинення транзиту нафти через Україну», - йдеться в петиції, поміж авторів якої голова правління мережі «АНТС» Ганна Гопко, енергетичний експерт, керівник ТОВ «Оператор ГТС України» (2019-2022) Сергій Макогон, директорка з адвокації в енергетичному секторі «ICUV» Вікторія Войціцька, директор Центру досліджень енергетики Олександр Харченко, президент Центру «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар, експерт з питань економіки Мережі «АНТС» Ілля Несходовський.
Утім, менш як за місяць до завершення відведеного на підписання терміну петиція зібрала лише трохи більше 13% необхідних голосів.
Це – непряме свідчення того, що консенсусу довкола можливого ухвалення одноосібного рішення про припинення прокачування російської трубопровідної нафти в країні наразі немає.
«В умовах, коли, напавши на Україну, Росія порушила всі міжнародні норми, ми не зобов’язані дотримуватися нафтового контракту з агресором. Але все таки тут йдеться і про інтереси наших європейських партнерів. На що маємо зважати й за жодних обставин «не рубати з плеча». Але можемо переконувати самих європейців ухвалити сміливе рішення», - пояснює в коментарі Укрінформу директор Бюро комплексного аналізу та прогнозів Сергій Дяченко.
Владислав Обух, Київ