Хочеш голосувати - знайди себе в Реєстрі виборців, доки не пізно

Кореспонденти Укрінформу перевірили роботу “Кабінету виборця” на сайті ЦВК. Усе працює. А ви, шановні, вже знаєте, де будете голосувати?

Передвиборча президентська кампанія набирає обертів. Доки кандидати “пачками” реєструються в ЦВК, а деякі вже й встигли подати на центрвиборчком до суду, виборці мають можливість (і за великим рахунком, повинні) перевірити, чи включені вони до Реєстру виборців та де мають голосувати.

Нагадаємо, що згідно законодавства виборець може бути включений до списку для голосування лише на одній виборчій дільниці. І такі списки укладаються Державним реєстром виборців за так званою виборчою адресою — тобто за місцем реєстрації громадян (по-старому, прописки). Орган ведення Державного реєстру виборців не пізніш як за вісім днів до дня виборів передає примірник попереднього списку виборців та виготовлені іменні запрошення дільничним виборчим комісіям. Тобто 22 березня 2019 року на конкретних виборчих дільницях з’являться списки потенційних виборців.

Наступного ж дня вони мають бути оприлюднені і кожен охочий може підійти за адресою своєї виборчої дільниці та перевірити наявність і правильність своїх персональних даних згідно запису в паспорті. Інакше в день голосування бюлетень для голосування можуть і не видати. Таке інколи трапляється.

Перевірку можна здійснити і не виходячи з дому - за допомогою онлайн-сервісу "Кабінет виборця" на веб-сторінці "Державний реєстр виборців" (в правому верхньому кутку сторінки) .

Потрібно зайти в «Кабінет...» на вкладку “Перевірка включення”, де вказати свої дані — повне ПІБ, дату народження та електронну пошту. На пошту прийде код для отримання підтвердження запиту, і після його підтвердження за кілька секунд висвітлюється результат: чи є особа в Державному реєстрі виборців, а також номер та адреса відповідної виборчої дільниці, де вона буде в списках для голосування.

Зокрема, автор цих рядків змогла таким чином перевірити власні дані, а також дані свого чоловіка. Усе зійшлося.

Наш експеримент показав також, що запитів на перевірку з однієї електронної адреси можна подати скільки завгодно і таким чином можна перевірити будь-кого із знайомих. Наприклад, система дала змогу перевірити дані родичів, які проживають і голосуватимуть в Київській та Черкаській області відповідно. Тобто, якщо у людини немає комп’ютера чи доступу в інтернет її дані може перевірити будь-хто “комп’ютеризований”.

Для перевірки важливі лише 6 “пунктів” - прізвище, ім’я, по-батькові, число, місяць та рік народження. Інших персональних даних не потрібно. Розробники Реєстру певно прорахували, що вірогідність 100% збігу ПІБ та дати народження практично нульова. В Україні може бути, припустимо, сотня “Іваненків Іванів Івановичів”, та щоб хтось із них народився в один і той же день — малоймовірно. А якщо такі виборці, повні тезки, і виявляться в реєстрі, то проживатимуть вони точно в різних місцях. Та й паспорти матимуть з різними номерами...

Однак, є серед українських виборців велика частина тих, хто може отримати від Реєстру виборців наступне невтішне повідомлення:

Причина — місце проживання людини офіційно ніде не зареєстроване. “Я підключився до системи, ввів ім'я і все решту, і отримав результат: система видала, що моє ім'я у Реєстрі виборців є, але при цьому не вказано, на якій саме виборчій дільниці я би міг проголосувати. Це напевно тому, що раніше під час навчання в університеті, я жив і був зареєстрований у гуртожитку. Після закінчення навчання виселився з гуртожитку, але звідти не виписувався. Скоріш за все, мене за наказом ректора (він має таке право при зарахуванні та відрахуванні студентів) автоматично виписали з гуртожитку, і я “завис” взагалі без будь-якої прописки. У повідомленні підказується, що для обрання місця голосування мені потрібно звернутися у відділ реєстрації виборців за місцем проживання”, - каже Славко Маслій з Києва.

Загалом, таких як Славко, в Україні сьогодні може виявитися чимало. Особливо серед чоловіків призовного віку, реєстрація місця проживання яких тісно пов’язана з обов’язковим військовим обліком. Жоден відділ реєстрації не прийме у чоловіків віком від 18 до 27 років заяву на “прописку” без відмітки військового комісара про постановку на військовий облік. На жаль, дехто з молодих людей згоден жертвувати своїм виборчим правом аби тільки уникнути військового обліку.

Посвідчення, а схожі на талони, але не відкріпні

Повертаючись до виборчого права і того, як можна його реалізувати. Виборці, які з певних причин не проживають за місцем реєстрації, згідно закону, мають можливість обрати іншу дільницю для голосування.

Для цього потрібно не пізніше, як за п’ять днів до виборів – тобто у випадку нинішніх виборів до 26 березня, знайти найближчий до себе Державний реєстр виборців. Зазвичай, це відповідний структурний підрозділ районної (або районної у місті) держадміністрації. Та подати до нього спеціальну заяву і документи, які засвідчують підстави зміни місця голосування. Це можуть бути довідки з навчання, місця роботи, документи на право власності або оренду житла, документи про робоче відрядження, путівка до санаторію, тощо. Звісно, прийти потрібно з паспортом. В результаті громадянин отримує посвідчення про тимчасову зміну місця голосування, яке діє одноразово. Причому зміна місця для голосування у першому турі виборів не позбавляє необхідності повторити цю процедуру перед другим туром.

До речі, переміщеним особам та громадянам України, які досі проживають на окупованих територіях, але захочуть голосувати, жодних довідок про підстави для зміни місця голосування не потрібно — достатньо лише штампу в паспорті про відповідну “прописку” на цих територіях.

На відміну від “багаторазових” відкріпних талонів, які існували до 2014 року, і якими дуже добре користувалися виборчі шахраї у так званих виборчих “каруселях” (власників талонів масово возили від дільниці до дільниці, де вони без перешкод голосували), посвідчення про тимчасову зміну місця голосування діє одноразово. Тобто, людина просто зникає з одного списку виборців у Реєстрі і з’являється в іншому. Таким чином, “каруселити” не дадуть, а от проголосувати — будь ласка!

Оксана Поліщук. Київ