Кандидати Закарпаття: “Нові обличчя” з помилками в документах та клон єдиного угорця
Через виборчі перегони – у маленькому сонному Закарпатті у літню пору відпусток зовсім не нудно
Список мажоритарників та кандидатів від партій на дострокових парламентських виборах на шести округах складається аж із 93 прізвищ. Тут і старі, добре відомі на Закарпатті обличчя (балотуються чинні нардепи ВР від регіону), і нові, яких так прагне виборець (вони сконцентровані у двох політсилах, що на цьому будують свої кампанії — “Слуга народу” та “Голос”). Тут і клони-двійники, через яких зчиняються справжні політичні скандали регіонального (як у випадку з Іваном Балогою), або навіть міжнародного рівня (ЦВК зареєструвала на “угорському” окрузі двійника єдиного мажоритарника від угорської меншини Василя Брензовича). Тут і «багатоходівочки», розроблені для того, аби побороти чи зберегти вплив “сім”ї” в регіоні — в Ужгороді для противаги братам Андріївим створили коаліцію, а Балоги, щоби зберегти вплив, поміняли свої старі округи. Словом, у маленькому сонному Закарпатті у літню пору відпусток зовсім не нудно — от що вибори позачергові роблять!
МІНІМУМ КАНДИДАТІВ — У МУКАЧЕВІ, БО НЕ ХОЧУТЬ БОРОТИСЯ З БАЛОГОЮ
За даними закарпатської ОПОРИ, на позачергових виборах до ВР у шести мажоритарних округах Закарпатської області ЦВК зареєструвала 93 кандидати у народні депутати (невдовзі один вибув). Більшість самовисуванці — 47 кандидатів. Найбільше зареєстрованих кандидатів в окрузі №68 із центром в Ужгороді – цілих 20 осіб, на одного менше в окрузі №72 (центр – Тячів) – 19. Ну, а найменше кандидатів – на мукачівському окрузі №69 — бо ж боротися з Віктором Балогою в його рідному Мукачеві – справа маловигідна.
Щодо гендеру на виборах, то в регіоні картина сумна: із 92 кандидатів до Верховної Ради жінок – аж шестеро.
Восьмеро з нинішніх кандидатів є чинними народними депутатами. Це Роберт Горват (округ 68), Віктор Балога (округ 69), Павло Балога (округ 71), Василь Петьовка (округ 72), Іван Балога (округ 73), Юрій Чижмарь (за списком «Радикальної партії Олега Ляшка»), Валерій Лунченко (за списком «Народного Фронту»), Василь Брензович (за списком «БПП Солідарність»). За даними закарпатської ОПОРИ, усього 12 політичних партій висунули своїх кандидатів на Закарпатті, а саме – «Опозиційна платформа – За життя» (6 кандидатів), «Слуга народу» (6 кандидатів), «Свобода» (5 кандидатів), «Єдиний центр» (5 кандидатів), «Голос» (5 кандидатів), ВО «Батьківщина» (4 кандидати), «Об’єднання Самопоміч» (3 кандидати), політична партія «Патріот» (3 кандидати), «Європейська солідарність» (3 кандидати), «Радикальна партія Олега Ляшка» (2 кандидати), «Сила і честь» (2 кандидати) та «Опозиційний блок» (1 кандидат).
Серед самовисуванців 15 є членами політичних партій, а саме – «Відродження», «КМКС» Партія угорців України», «Спільна дія», «Українська партія», ВО «Батьківщина», «Зелена планета», «Українське об’єднання патріотів «УКРОП», «Єдиний центр», «Європейська партія України».
РЕАЛЬНІ ШАНСИ ПРОЙТИ МАЮТЬ ЧЕТВЕРО
- Якщо проаналізувати кандидатів щодо того, які шанси вони мають, аби потрапити до ВР, то можна сказати наступне. За списками партій фактично прохідними до ВР є двоє закарпатців, акцентує політолог Михайло Шелемба. – У списку “Слуги народу” — це Ігор Кривошеєв (той самий ужгородський тамада, чи то пак, керівник компанії з організації івентів, який керував штабом “Зе!команди” на Закарпатті на виборах Президента — авт.) та Анатолій Костюк (політолог, колишній журналіст). Також прохідний номер – у мера Ужгорода Богдана Андріїва, який іде 10-м у списку партії мерів (“Довіряй ділам” – ред.) Кернеса. Ну і якщо “За життя” набирає необхідний відсоток — то у Раду проходить також Іван Чубірко, ексзять Медведчука, чинний депутат Закарпатської облради.
У списках інших партій закарпатці є на таких позиціях, що потрапляння в Раду їм навряд чи світить. Наприклад, відомий громадський активіст з Ужгорода Юрій Світлик — 59-й у списку в “Голосі”. До речі, акцентує Шелемба, саме у списку “Голосу” на цих виборах — найбільше закарпатців, четверо, щоправда, на далеко не перших позиціях.
- Щодо імен у списку кандидатів у депутати від Закарпаття, то аналізуючи їх, почну з того, що сенсації не сталося: усі чинні закарпатські нардепи, крім Михайла Ланя, ідуть у ВР, – каже Михайло Шелемба. – Момент сенсації — це зміна виборчих округів: маю на увазі те, що депутати, які роками підряд висувалися на одних і тих же округах, цього разу їх поміняли. Це, насамперед, стосується братів Балог – Віктора, Івана та Павла. Виходить так, що прізвище Балоги — це така політична константа, бренд на Закарпатті, який якщо й змінюється — то тільки розташуванням братів Балог на політичній карті. Ставка робиться на те, що і так проголосують. Наразі Віктор Балога традиційно балотується у Мукачеві, у нього тут є суперники, але це, до прикладу, екскурсовод Олександр Шершун (“Голос”), тобто, перевага явно — у чинного нардепа. Іван Балога, який раніше йшов по 73-му округу з центром у Виноградові (відомий як “угорський” округ, бо населення тут – переважно етнічні угорці — авт.), нині йде у 70-му, а на 73-му цього разу — Павло. Виставив ЄЦ також кандидата і в Ужгороді, це Василь Йовді. По Хусту, де явна перевага молодого, але впевненого Валерія Лунченка, Балоги цього разу не балотуються взагалі.
ОБ'ЄДНАНІ УГОРЦІ З ОФІЦІЙНИМ БУДАПЕШТОМ ЗА СПИНАМИ
Від угорців Закарпаття до парламенту йде Василь Брензович, який був членом БПП, а зараз — самовисуванець. Задля його підтримки КМКС об'єдналася з іншою силою від угорської меншини на Закарпатті — Демократичною спілкою угорців України. Балотується він від 73 округу, де проживають переважно угорці. Тому в Брензовича тут явна перевага, і є висока ймовірність того, що цього разу в Раді буде мінус один Балога (мова про Павла, який також балотується у 73 окрузі). У минулому скликанні Брензович був у ВР за списком БПП.
Втім, з угорським кандидатом цього разу на виборах виникло цілих два скандали. Перший стосувався того, що кандидат Брензович на цих виборах став жертвою політтехнології “клонів у списку”. Адже у цьому ж 73-му окрузі балотується його однофамілець Василь Брензович, житель глухого села на депресивній гірській Великоберезянщині, тимчасово безробітний.
Інший момент у скандал не переріс, але тривожні дзвіночки є. На них звернув увагу аналітик з угорського питання Дмитро Тужанський, регіональний представник КВУ на Закарпатті.
- 27 червня лідери двох ключових угорських організацій України – Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС, KMKSZ) та Демократичної спілки угорців України (УМДС, UMDSZ) – підписали політичну угоду про співпрацю (узгодження кандидатів та взаємну підтримку) на найближчих парламентських виборах в Україні 21 липня. У мережу виклали фото Василя Брензовича та Василя Зубанича, які підписують політичну угоду, а за спинами політиків стоять генеральний консул Угорщини в Ужгороді Йожеф Бугайло, держсекретар з питань національної політики уряду Угорщини Янош Арпад Потапі та генконсул Угорщини в Береговому Матіаш Сіладі. Тобто, офіційні представники держави Угорщина присутні на підписанні політичної угоди угорців в державі Україна, – акцентує Тужанський.
Навряд чи це можна назвати втручанням в українську виборчу кампанію, бо хоч угорський уряд і презентував останнім часом велику кількість нових "гуманітарних" проєктів на Закарпатті, та щоразу згадує при цьому лідерів угорської громади, та й зрештою за останні п'ять років навіть без жодних виборів угорці втілили чимало різних проєктів.
А от що варто закидати представникам угорського уряду – то це некоректність, бо не годиться бути наглядачами та фактично освячувати такі політичні рішення у сусідній країні.
При цьому треба зазначити, що, звісно, відкрита підтримка Будапешта значно підвищує шанси кандидата від угорських організацій на парламентських виборах в Україні. Але, перепрошую, як за такої кампанії й за такої участі в ній офіційних представників угорського уряду сприймати кандидатів від угорської громади? Чи коректно їх взагалі так називати? Чи це кандидати від угорського уряду? А у разі обрання когось із угорців по мажоритарці – як його сприйматимуть в українському парламенті за такої підтримки? Який він матиме вплив? Схоже, що максимум, на який зможе претендувати такий депутат, – це виконувати роль "зіпсованого телефону" між Києвом, Закарпаттям та Будапештом.
Ще один момент, на який хотілося б звернути увагу стосовно угорців – це те, що вперше за останні 10 років угорські організації не домовилися про співпрацю й підтримку однієї з крупних політичних сил в Україні, а йдуть на вибори самостійно, висунувши своїх кандидатів. Але особливістю є не це, а якраз можливе залучення до цього процесу ресурсів Угорщини. Це виклики, бо це ставить питання — як інтерпретувати цей вплив політично та юридично? – каже аналітик.
КЛОНИ ТА БАГАТОХОДІВОЧКИ ПО-ЗАКАРПАТСЬКИ
Варто сказати, що Брензович не єдиний постраждав від “клонів”. На ужгородському окрузі зареєстровано цілих два Андріїви та один Андрєєв — аби відібрати голоси в ужгородського мера Богдана та його брата Андрія Андріїва.
З'явився двійник і на 70-му окрузі в Івана Балоги, це стало окремим скандалом, бо через брак інформації, необхідної для реєстрації кандидата, ЦВК викреслила “клона” зі списку, щоправда з помилкою – “галочку” на сайті ЦВК поставили якраз напроти “справжнього” Івана Балоги, чим змусили політика понервувати. Згодом цю прикрість виправили, а буквально днями через суд “клон” Івана Балоги таки з'явився у списку кандидатів на 70 окрузі на сайті ЦВК.
Цікава також іще одна “багатоходівочка”, яку розіграли четверо політиків, що об’єдналися довкола Роберта Горвата на ужгородському окрузі — на противагу братам Андріївим. Мова про Павла Чучку, Володимира Чубірка і Віктора Щадея. Це об'єднання покликане послабити вплив Андріївих – ще одного сімейного політичного проекту на Закарпатті, на кшталт Балог, але з центром в Ужгороді. Шанси в об'єднання є, вважає політолог Михайло Шелемба, але тут треба визнати, що люди на Закарпатті голосують не за конкретних людей — у сенсі Андріївих чи Балог, а за сімейний бренд. Тому, як це політичне об'єднання проти Андріївих спрацює і чи спрацює взагалі — подивимося під час виборів, каже політолог.
ВДИВЛЯЮЧИСЬ В НОВІ ОБЛИЧЧЯ...
Нові обличчя, яких так прагне виборець, представили партії “Слуга народу” та “Голос”. Останню палко підтримує інтелігенція краю, адже в “Голосі” Закарпаття — відомі в регіоні громадські діячі, зокрема, організатори Революції Гідності в Ужгороді (мова про Юрія Світлика та Павла Гомоная, які йдуть за списком цієї партії), є навіть правник-конституціоналіст Михайло Савчин. Добру підтримку як мажоритарник на 72-му окрузі має відомий хірург 128-ї бригади Олександр Данилюк, який пройшов Дебальцевський плацдарм, останнім часом працював у команді Уляни Супрун.
- Загалом, у “Голосі” на Закарпатті є нові люди, які в значній більшості не мають якихось родинних чи бізнесових зв’язків, у цьому плані вони прозорі. Вони також активні в громадському житті. Єдиний мінус — вони непрохідні у списку, – акцентує Михайло Шелемба.
Щодо списку “Слуги народу”, каже політолог, – це люди, які були малопомітні раніше у якихось громадських рухах чи процесах і не мають відповідного досвіду, але позиції у списку “Слуги народу” в них кращі, аніж у їхніх колег у “Голосі”.
А от із мажоритарником на 68 окрузі від “Слуги народу” Олександром Пекарем виник навіть “політично-правописний” скандал: річ у тім, що в мережі з'явилося резюме кандидата, в якому знайшли 20 (!) орфографічних помилок.
- Утім ні інтелігентність, ні неграмотність “нових облич” на закарпатського виборця не надто діють, обиратимуть представників від цих двох сил – за брендом лідерів цих партій, тобто, голосуватиме значна більшість закарпатців не за них конкретно, а за Зеленського чи Вакарчука, відповідно, – каже Шелемба. – Я не маю підстав прогнозувати їхню впевнену перемогу на закарпатських округах, але палки в колеса “старим обличчям” вони точно будуть ставити.
ПРОГНОЗУЄМО ДУЖЕ НИЗЬКУ ЯВКУ І ДЕПУТАТІВ-КНОПКОДАВІВ
– На відміну від президентської кампанії, яка проходила на Закарпатті неймовірно мляво та непомітно, що зрештою відобразилося на рекордно низькій явці, парламентська кампанія – значно жвавіша. Хоча це, зрештою, не гарантує вищої явки, оскільки парламентські вибори припадають на літо, а тому мобілізувати неймовірно інертний і пасивний електорат, яким є закарпатці, буде дуже важко. Відтак, уже зараз очевидно, що всі зусилля місцевих мажоритарників спрямовані на дуже прагматичні цілі – розпорошити ядро електорату конкурентів і захопити структурований власний електорат. Звідси – така велика кількість «двійників» на більшій частині закарпатських мажоритарних округів. Так само цим продиктовані й постійні кулуарні перемовини та домовленості на регіональному рівні між публічно антагоністичними політичними силами. Як і по всій країні, Закарпаття зіштовхнулося з питанням якості кандидатів: під гаслом оновлення влади та запитом на нові обличчя у парламент ідуть відверті дилетанти, випадкові люди без будь-якого політичного досвіду. Тому великих сподівань, що Закарпаття матиме у новому парламенті мажоритарників з числа справді нових облич – невеликі, а якщо бути відвертим – то їх нема взагалі, – каже Дмитро Тужанський, регіональний представник КВУ на Закарпатті.
Водночас, акцентує аналітик, є багато питань до тих кандидатів у депутати від Закарпаття, які потрапили в умовно прохідні частини списків: їх взагалі не помітно, хоча було би логічно чекати від них нових ідей, програм розвитку та стратегій для регіону, формування команди фахівців для роботи в парламенті, адже на них не тисне кампанія. І це також насторожує з точки зору майбутньої продуктивності представників Закарпаття у парламенті – чи не будуть вони умовними кнопкодавами, які тиснутимуть, хай тільки на одну свою кнопку, але за вказівкою партійних босів і без будь-якої власної думки чи ініціативи. Також до викликів кампанії на Закарпатті варто віднести підкуп, бо і регіональна специфіка, і наявність мажоритарки створюють сприятливі умови для цього – і перші сигнали про можливий підкуп уже надходять.
Тетяна Когутич, Ужгород