Вибори на Вінниччині: у кого фора на старті?
Нові регіональні проєкти, трансформація «важковаговиків» напередодні виборів і гендерні квоти
Місцеві вибори на Вінниччині цьогоріч ніби й не випадають із загальних трендів, але й родзинок не позбавлені. Насамперед через традиційно протестний до центральної влади електорат, місцевий колорит і цікаві персоналії учасників виборчого процесу. А також через появу нових регіональних проєктів, трансформацію «важковаговиків» напередодні виборів та амбіції, поховані новими вимогами до списків кандидатів у депутати.
ВІННИЦЯ: ДЕСЯТЬ ПРЕТЕНДЕНТІВ НА МЕРСТВО
На Вінниччині цьогоріч голів обиратимуть у 63 об’єднаних громадах, зокрема, й вінницького міського голову. Наразі на крісло мера Вінниці претендують 10 кандидатів, – спершу було шестеро самовисуванців (однак троє з них в останній день залишили передвиборчі перегони) і сім кандидатів від політичних партій. Чинному міському голові – висуванцю «Української стратегії» Сергію Моргунову доведеться конкурувати з двома нардепами, нинішнім головою ОДА і навіть ексбоксером-шоуменом.
52-річний Сергій Моргунов 2015 року став мером, вигравши у другому турі з результатом 63,9% у висуванки «Батьківщини» Людмили Щербаківської. Цьогоріч соратники Тимошенко також виставили свого кандидата на міського голову Вінниці – дитячу лікарку, колишню заступницю голови обласної ради 68-річну Наталю Солейко.
Утім, швидше за все, вона не стане однією з топових конкуренток Моргунова. Цю нішу наразі ділять двоє інших кандидатів. Це народний депутат України VIII скликання 45-річний Сергій Кудлаєнко, який нині очолює ДП «Дирекція з будівництва Міжнародного аеропорту «Одеса». Його висунула «Європейська солідарність». А також нинішній голова Вінницької ОДА 40-річний Сергій Борзов, який балотується від «Слуги народу». Така «картинка» випливає з результатів опитування соціологічної групи «Рейтинг», проведеного на початку вересня. Згідно з підсумками дослідження, серед кандидатів на мера Вінниці лідером є Сергій Моргунов, якого готові підтримати 72,9% тих, хто визначився та має намір взяти участь у виборах. Рейтинг інших кандидатів значно нижчий: за Сергія Борзова – 5,8%, Сергія Кудлаєнка – 3,8%. Зауважимо, що в ході опитування спливали й інші персоналії, зокрема, фронтмен гурту «ТіК» Віктор Бронюк, який став одним із фундаторів нещодавно створеної «Партії вінничан». Утім, попри прогнози, він вирішив балотуватися за партійним списком до міської ради, хоча йому соцопитування «обіцяло» 10% голосів виборців у разі виходу в другий тур разом із Моргуновим. Та шоумени серед конкурентів Моргунова все ж є: ОПЗЖ позмагатися за крісло мера делегувала колишнього боксера Вячеслава Узєлкова.
Іще одне з відомих імен – народна депутатка України, висуванка «Голосу» Олександра Устінова, яка народилася у Вінниці. Знають вінничани й кандидата у мери Сергія Кармаліту. Нині він підприємець, свого часу був депутатом Вінницької міської ради із досить бурхливим минулим.
Решту кандидатів можна вважати ноунеймами.
Тож чи можливі під час виборів міського голови Вінниці сюрпризи? Чи головна інтрига – лише в тому, чи переможе Моргунов у першому турі?
На думку політолога Олександра Логінова, децентралізація влади забезпечила структурам місцевого самоврядування значні фінансові повноваження і дала в руки міських виконавчих комітетів можливість спрямовувати неабиякі кошти на благоустрій та вирішення наболілих проблем муніципалітетів. І вони цими можливостями скористалися.
- Тому більшість міських голів обласних центрів України мають шанси на переобрання. З доволі стереотипним мотиваційним формулюванням: «Він уже щось зробив». Успішну конкуренцію їм можна було би скласти за наявності стратегії якісних змін і команди, яка здатна цю стратегію реалізувати. Ані першого, ані другого у Вінниці наразі нема, – каже Логінов.
Він вважає, що не спрацює й висування медіа-облич, як, наприклад, Вячеслава Узєлкова у Вінниці.
- Я вважаю, що балотування Узєлкова – це тільки результат «внутрівидової конкуренції» в ОПЗЖ між групами Медведчука-Рабіновича та Льовочкіна-Бойка, які курують Вінницьку область. Останнім слід було виставити хоч когось, аби підтвердити власну присутність на рівні регіону і наявність певного впливу на процеси. Вони й виставили, – переконаний політолог.
Чи відбудуться вибори міського голови Вінниці в один тур, покаже час. Але місту на користь був би саме такий варіант, – вважає представник Комітету виборців України у Вінницькій області Владислав Телень.
- Соціологія, яку нам показують різні суб’єкти виборчого процесу, свідчить, що у цьому році вибори міського голови можливо пройдуть в один тур і дуже хочеться, щоб усе відбулось саме так. Бо якщо в законі зразка 2015 року була чітко визначена дата проведення другого туру, то наразі діє інша норма. А саме, – день проведення другого туру виборів міського голови призначається на неділю тритижневого терміну з дня встановлення офіційних підсумків виборів. Це може призвести до того, що підсумки виборів міського голови, якщо вони не будуть проведені в один тур, встановлюватимуться аж до грудня! А це не дасть змоги нормально організувати роботу новообраних депутатів, затягнеться бюджетний процес тощо. Думаю, що це нікому не потрібно, – каже Телень.
МІСЦЕВІ РАДИ: ПАРТІЙНІ ФРАНШИЗИ І ПОЛІТСИЛИ, «ПІДКОШЕНІ» ГЕНДЕРНИМИ КВОТАМИ
Що стосується виборів до місцевих рад, то на Вінниччині спостерігаються тенденції, притаманні й іншим регіонам.
- Ситуація є приблизно схожою до інших областей: ми бачимо низхідні тренди загальнонаціональних політичних проєктів, висхідні – регіональних. Це відбувається не тому, що партії з місцевою специфікою зуміли запропонувати виборцям кращий образ майбутнього, а тому, що з переліку однаково малозмістовних продуктів люди можуть віддати перевагу «своїм». І ця ознака може зіграти вирішальну роль у мотивації виборців, адже нічого оригінального (за деякими винятками) партії та кандидати громадянам не пропонують, – вважає Олександр Логінов.
На думку політолога, Вінницька область – традиційно протестне по відношенню до центральної влади електоральне поле. А тому голосувати тут будуть за команди чинних міських і сільських голів, а також за опозиційні «бренди».
- Подивимося дані соціологічного опитування «Рейтингу» по місту, які мої слова підтверджують. Фаворит – «Українська стратегія Гройсмана» з яскраво вираженою регіональною вінницькою специфікою (51,2% тих, хто визначився і мають намір прийти на вибори). На межі подолання 5-відсоткового бар’єру – «Партія вінничан», яка буквально за кілька тижнів виникла «з нічого». І навпаки, «Батьківщина» в обласному центрі вперше з 2002 року – практично за межею прохідного бар’єру, – каже експерт.
Загалом, поборотися за симпатії мешканців Вінниці збираються 18 політичних партій. Окрім згаданих «Української стратегії» та «Партії вінничан», приблизно однакові шанси пройти до міської ради з рейтингом на межі 10-11% мають «Європейська солідарність» і «Слуга народу», а також «Опозиційна платформа - За життя» з «граничними» 4,7%.
Що ж стосується ради обласної, то обласна виборча комісія зареєструвала виборчі списки усього 10 політичних партій. На думку представника КВУ у Вінницькій області Владислава Теленя, у політичних сил бажання покерувати областю аж ніяк не менше, аніж містом. А майже удвічі менша кількість партій, що висунули своїх кандидатів у депутати, зумовлена специфікою нового виборчого законодавства.
- Дивіться, Вінницька область поділена на 10 округів. Це потрібно було знайти нормальних людей у кожному, до того ж, з урахуванням гендерної квоти. Тобто, партія, щоб подати список кандидатів до обласної ради, повинна була мати не менш, як 51 кандидата з урахуванням гендерної квоти: не менше 5 кандидатів на округ. І це для багатьох партій виявилось непосильним завданням. І якщо партія не може цього забезпечити, ТВК чітко виконує вимогу закону й відмовляє їй у реєстрації.
З МІСТОМ УСЕ ПРОСТІШЕ: ЦЕ КОМПАКТНЕ УТВОРЕННЯ, ВОНО ПОДІЛЕНЕ НА ШІСТЬ ОКРУГІВ
Якщо ви подивитесь на інші ОТГ, то там іще менше політичних партій висувають кандидатів у депутати. Мені розповідали голови ТВК, що приходять представники партій і кажуть, що в них немає мінімальної кількості кандидатів. Наприклад, у списку має бути 21 кандидат, а в них є 12-15 людей. Їм казали: документи подати ви можете, але ми у реєстрації вашого списку відмовимо через порушення порядку висування, бо немає мінімальної кількості кандидатів у депутати, – розповів Телень.
Уперше за тривалий час серед політичних сил, представлених в облраді, не буде ВО «Свобода»: партія провела конференцію, але у визначені терміни списків до виборчкому не подала.
На думку Олександра Логінова, це вади стратегії, обраної цією партією, і те, що системну роботу в області вели одиниці з тих, хто наразі претендує на депутатські мандати, зокрема, й із числа націоналістів.
- «Свобода» за останні роки діяла в інформаційному просторі за принципом: «Є гроші – є робота». Присутність націоналістів у нинішньому скликанні обласної ради збіглася з вигідним працевлаштуванням деяких «свободівців» у різних комунальних установах. З одночасною відсутністю змістовних кроків. Як наслідок – відтік прихильників та аморфний стан організації, – вважає він.
Але й у тих партій, які пройшли «реєстраційний бар’єр», з кандидатами не все однозначно, вважає політолог Логінов.
- Як і на попередніх виборах, кандидатські списки формувалися кулуарно. У тому числі, з масовим долученням осіб, які раніше були депутатами від інших партій. Про можливу реалізацією проєкту «Відкриті списки» та попередніх внутріпартійних «праймеріз» заявляли «Слуги народу» та «Партія вінничан», але, здається, і там ці проєкти не були доведені до логічного завершення.
Зокрема, цікаві проєкти були у місцевій організації «Батьківщини»: її очолив народний депутат України Олег Мейдич, після чого більшість відомих в області членів партії вийшли з її лав самостійно, або ж їх «попросили». Відтак, у партійних списках тепер більшість імен, не відомих широкому загалу.
- «Батьківщина», як пишуть ЗМІ, на рівні всієї країни трансформувалася у структуру, що використовують за методом франшизи. На Вінниччині прийшло нове керівництво – почалися «чистки» в обласній організації. І знову ж – немає ідей, нема програми, а харизма ЮВТ уже далеко не та, якою вона була у 2006-му році, – каже Олександр Логінов.
Що ж до фаворитів виборів до Вінницької облради, то соціологи групи «Рейтинг» визначили, що лідером електоральних вподобань і тут є «Українська стратегія», за яку готові віддати свій голос 32,2% тих, хто братиме участь у виборах. Близько 16% готові підтримати «Слугу народу», майже по 11% – у «Батьківщини» та «Європейської солідарності», 6% – «ОПЗЖ». На межі подолання 5-відсоткового бар’єру – «Радикальна партія», «Партія вінничан» та «Сила і честь».
ОБ’ЄДНАНІ ГРОМАДИ: БУДЕ "ГАРЯЧЕ"
Своїх очільників на Вінниччині обиратимуть 63 об’єднані громади, і скрізь буде «гаряче», вважає представник КВУ в області Владислав Телень.
- Судячи з інформації, яка надходить із ТВК, практично в усіх громадах, як великих, так і маленьких, дуже багато зареєстрованих кандидатів на посаду сільського, селищного або міського голови. Кандидати усі різні, представники партій і самовисуванці. Думаю, що цього року вибори будуть конкурентними у всіх населених пунктах, тому що після проведення адміністративно-територіальної реформи ОТГ набувають багато повноважень і отримують для своєї роботи достатньо фінансів. З того, що ми бачимо, всюди буде запекла боротьба.
Принаймні, практично в усіх містах обласного значення і великих райцентрах на посади голів ОТГ балотуються чинні міські/селищні голови. Цікаво, що поборотися за крісло очільників громад вирішили не тільки давні опоненти чинних керівників, а й недавні союзники і члени їхніх команд. Наприклад, про повне порозуміння і співпрацю з нинішнім екс-головою РДА Уткіним Укрінформу свого часу розповідав міський голова Гайсина Анатолій Гук. Нині ж вони поборються за мерське крісло.
До речі, Анатолій Гук – найстарший із чинних міських голів України, йому 76 років. Наразі він балотується від «Української стратегії», хоча щонайменше півтора десятка років був відданим соратником Юлії Тимошенко. Від «Слуги народу» висувається чинний мер Козятина Олександр Пузир, який теж донедавна був членом «Батьківщини». Йому колишні однопартійці, до речі, добряче попсували нерви. ТВК відмовила йому в реєстрації кандидатом на посаду міського голови, бо місцевий осередок надав документи, згідно з якими він начебто все ще батьківщинівець. І тільки за рішенням суду Олександру Пузиру вдалося домогтись реєстрації.
А ось у Жмеринці найконкурентніша пара кандидатів на міського голову розпалася: висуванець «Батьківщини» – секретар міськради Юрій Світлак днями помер через хворобу, за непідтвердженими даними, – від ускладнень, спричинених коронавірусом. Світлак упродовж кількох років був в.о. міського голови Жмеринки, – з травня 2018 року, після того, як з його ініціативи міська рада висловила недовіру тодішньому меру Анатолію Кушніру. Влітку 2020 року за рішенням Верховного суду України Анатолій Кушнір повернув собі посаду. Утім, у чинного мера є ще сім суперників.
ЯК ПОРАХУЮТЬ РЕЗУЛЬТАТИ?
Слід зазначити, що результати місцевих виборів-2020 можуть суттєво скоригуватись унаслідок підрахунку голосів. І мова навіть не про ймовірні зловживання, а про труднощі, з якими доведеться зіткнутися членам ДВК.
- Кожна ДВК рахуватиме бюлетені за трьома видами виборів – депутатів ОТГ, райрад і обласної ради. У когось буде три партійні списки, а в громадах, де до 10 тис. виборців – два партійні й один мажоритарний. Можу сказати, що проводилась імітація підрахунку голосів і всі зрозуміли, що це дуже важкий процес з точки зору правильного дотримання технології. І він дуже затратний у часі. Вважаю, що на великих виборчих дільницях, де зареєстровано понад 2,5 тисячі виборців, навіть при явці 60%, тричі доведеться перераховувати велику кількість бюлетенів. Причому їх спочатку потрібно дуже коректно розкласти. За видами виборів, за партіями, потім – за кандидатами. Тобто, тільки на розкладання бюлетенів буде витрачено декілька годин, ще до початку підрахунків.
А ще ж обираються сільські, селищні та міські голови! Мій більш ніж двадцятирічний досвід підказує: хоч що було б написано в законі, деякі ДВК першими рахують саме ці бюлетені. Адже тут головне – першими поздоровити переможця, бо це може забезпечити якісь бонуси у майбутньому. Тому це буде дуже складний процес підрахунку голосів, який може затягтися на кілька днів. А особливо там, де точитиметься боротьба за кожен голос. Це врахували, і тому якщо раніше на встановлення результатів відводилося від 5 до 10 днів, то наразі цей термін продовжено до 12 днів.
Антоніна Мніх, Вінниця
Фото Олександра Лапіна, Укрінформ та з відкритих джерел