Росія вже може заощадити на «фабриках тролів»: дайджест пропаганди за 11 вересня 2024
Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав фейки та наративи пропаганди за 11 вересня 2024 року.
- Реальний ризик російської ядерної балаканини
- Як влаштована медіаімперія Соловйова
- Про пральню в церкві та курські ікони на OLX
- Чому не треба повторювати помилку Путіна
Реальний ризик російської ядерної балаканини
«Зеленський втягує Захід у війну, це призведе до того, що Росія буде змушена відповідати, використовуючи більш потужну зброю», — погрожує спікер Держдуми РФ Володін. Якої ж ще «більш потужної зброї» не використала РФ в Україні?
Ще в січні це пояснив експрезидент РФ Медведєв: «В Україні використовувалися, як відомо, різні носії, з різним наповненням, хіба що окрім ядерного поки що».
НАСПРАВДІ, цілком вірогідно, що за погрозами Володіна ховається використання не самої ядерної зброї, а подальші удари по енергосистемі України, в якій тисячі електричних підстанцій. Під загрозою перебувають і десять найважливіших вузлів, пов’язаних з АЕС, руйнування яких може занурити країну в темряву і щобільше, спровокувати радіаційну катастрофу.
Про це 11 вересня в інтерв’ю Bloomberg заявив міністр енергетики України Герман Галущенко, за словами якого, «російські обстріли наближають ядерні ризики до кордонів України з ЄС. Вони точно знають, що роблять. І не випадково атакують підстанції, критично важливі для ядерної безпеки».
Підстанції підтримують стабільність, регулюючи передачу високої напруги в електромережах. На відміну від електростанцій на викопному паливі або поновлюваних джерелах енергії, ядерна генерація потребує постійного потоку електроенергії для підтримки роботи систем безпеки. Без нього паливо всередині активної зони реактора ризикує перегрітися, що й загрожує неконтрольованим небезпечним викидом радіації.
Підкреслюючи цей ризик, МАГАТЕ розширило свою місію з моніторингу України, включивши до неї вже й електропідстанції. Зазначимо, агентство зазвичай займається обліком ядерних матеріалів, а не спостереженням за національними електромережами. І це тільки підкреслює весь той ризик ядерної катастрофи, який несе Росія своїми безвідповідальними діями та подальшими погрозами застосування «більш потужної зброї».
Як влаштована медіаімперія Соловйова
Володимир Соловйов залишається головним російським пропагандистом — з телепрограмою, яка щодня виходить в етері «России 1», і навіть власним телеканалом.
При тому, що 25 років тому він позиціював себе як ліберал, вкрай скептично налаштований до влади. Наприклад, виступав проти повернення радянського гімну та заборони на міжнародне усиновлення російських дітей-сиріт: «Перед тим, як вирішимо принести в жертву святим ідеалам ще 7 тисяч життів, просто задумався — кого ця жертва зробить щасливим?», — говорив він. (І це, не рахуючи заперечень можливості війни з Україною, окупації Криму й т.д).
Але потім почався «Соловйов Live», життя якого складається з ненависті у режимі «24 на 7». Крім самого Соловйова, у кадрі присутні його численні поплічники: Гаспарян, Мардан, Вітязєва та інші. Телеканалу Соловйова вже понад два роки, але на ньому немає реклами. Тому що вона йому не потрібна.
НАСПРАВДІ, ресурс «Можем объяснить» отримав фінансову документацію власників «Соловйов Live» і з’ясував, як він функціонує на різних платформах. Лише з бюджету Москви телеканал отримав пів мільярда за рік. Щодо зарплатні, то Мардан за 2023 рік отримав майже 2,2 млн рублів, Гаспарян – 800 тисяч. А Вітязева — найдешевша — у неї всього близько 200 тисяч рублів.
Через те, що «Соловйов Live» не користується популярністю у глядача (за даними Mediascope, він посідає лише 30-те місце серед загальнодоступних телеканалів), він шукає інші платформи. У лютому 2022 року почала формуватися Telegram-імперія Соловйова.
Сьогодні до його мережі входять понад 1,5 тисячі каналів. Деякі з них видають себе за незалежні медіа, але постійно репостять як самого Соловйова, так і його міньйонів.
Про пральню в церкві та курські ікони на OLX
Одним з помітних представників соловйовської зграї є такий собі Роман Голованов. Останнім часом він рядиться в рясу і всім своїм видом та риторикою доводить, що на практиці означає «російське православ’я головного мозку». Наприклад, побиття митрополита Кримського ПЦУ Климента він прокоментував так: «Розкольників будуть бити. Їхні машини спалюватимуть. Вони — провісники смерті». А далі вже попереджає: «Ми наблизилися до часів Апокаліпсису».
НАСПРАВДІ, тема нібито релігійного апокаліпсису в Україні активно просувається в Росії. Як на рівні масштабних кампаній дезінформації, так і окремих фейків. Наприклад, цього місяця розійшлися повідомлення, як у Луцьку будівлю церкви, відібрану в УПЦ, переробили на пральню.
На світлині, яка слугує за «доказ» твердження, зображено дзвіницю. Над дверима — банер з написом «Пральня «Чисто-та…». У Telegram-каналі російської телеведучої Олесі Лосєвої фотографію прокоментували так: «У Луцьку православну церкву, відібрану в УПЦ, переробили на пральню. Танці виродків тривають».
Далі все це, звісно, підхопили інші Telegram-піхотинці. На пости про нібито перетворення будівлі УПЦ на пральню звернули увагу фактчекери зі StopFake і «Ґвара медіа». За допомогою пошуку за зображенням вони виявили джерело фото. На ньому зображено не церкву УПЦ МП у Луцьку, а дзвіницю церкви Зіслання Святого Духа в місті Теребовля в Тернопільській області, яка вже понад 20 років належить УГКЦ. А обладнати в її дзвіниці пральню є ініціативою самих парафіян церкви. На сторінці міськради у Facebook є навіть, новина про її відкриття з фотографією. Але саме так і був створений черговий фейк про «утиски» православної віри в Україні.
А в серпні на Z-каналах з’явилися скриншоти оголошень, нібито розміщених на сервісі OLX. На них зображені православні ікони, що, як стверджується, були вивезені українськими військовими з Курської області.
За допомогою елементарного пошуку за зображеннями ресурс «Проверено. Медиа» знайшов оригінальне оголошення на OLX. У верхньому рядку замість підрозділу «Курська область/Курськ» вказано місто Конотоп Сумської області. І звісно, жодної згадки Курської області та «трофейного» походження ікони. Ось такий «апокаліпсис».
Чому не треба повторювати помилку Путіна
Ці та багато інших фейків (і не лише на релігійну тематику), як вважає оглядач Bloomberg Марк Чемпіон, свідчать про одержимість Путіна дезінформацією і водночас — про його слабкість. Бо відображають його глибоке переконання, що люди не володіють власними думками та повноваженнями, а їхні погляди є виключно продуктом маніпуляцій або з боку його спецслужб, або іноземних.
Тому, коли у 2013-2014 роках понад мільйон українців вийшли на вулиці, проводячи місяці просто неба при мінусовій температурі й часто під жорстокими поліцейськими атаками, щоб висловити свій протест — це, на думку Путіна, було не народним волевиявленням, а держпереворотом, організованим ЦРУ.
Ця ж катастрофічна помилка змусила його повірити, що українці не чинитимуть опору, коли він почав повномасштабну війну.
НАСПРАВДІ, «сумна правда полягає в тому, що зараз Путін напевно може вже заощадити собі трохи грошей», — пише Чемпіон. Коли у вас є такі люди, як Трамп, Маск або Найджел Фарадж із Великої Британії, щоб розпалювати соціальні конфлікти та поширювати дезінформацію «в ім’я свободи слова», кому потрібна операція «Доппельгангер»?
Тільки у Twitter щомісяця публікується близько 6 млрд повідомлень, третина з яких — політичні, що перевищує квоти, встановлені для російських «фабрик тролів». І хоча важко підрахувати, скільки з цих повідомлень складається зі свідомої брехні, дослідження показали, що саме фальшивими новинами в соцмережах діляться на 70% частіше.
Чемпіон вважає, що російські операції впливу реальні, але є і власні проблеми. Наші вітчизняні вебсайти, ведучі ток-шоу, блогери та політики зараз створюють більше фальшивих новин, теорій змови та підбурювання до насильства, ніж Росія коли-небудь могла б придумати.
«Давайте не будемо повторювати помилку Путіна — старіючого шпигуна часів холодної війни, вважаючи, що наш хаос і дисфункція значною мірою є справою рук Кремля. Він просто підбурює нас і насолоджується шоу», — закликає Чемпіон.
Матеріал підготовлено Головною редакцією «Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки» для сайту Укрінформу