Російські пропагандисти вдалися до підробки документів, маніпуляцій та редагування фото, аби «підтвердити» втручання України у грузинські вибори
26 жовтня у Грузії відбулись парламентські вибори. За даними грузинської Центральної виборчої комісії, на них перемогла проросійська правляча партія «Грузинська мрія». Втім, президентка країни Саломе Зурабішвілі та опозиційні політичні сили не визнали цих результатів та заявили про масові фальсифікації. На тлі цього чимало громадян Грузії, які не згодні з даними результатами, вийшли на акції протесту .
Російська пропаганда одразу «знайшла» у цих протестах «український слід» задля загострення ситуації.
Поширювати фейкові матеріали російські пропагандистські ЗМІ почали ще до голосування у Грузії. Зокрема, 25 жовтня інформагентство ТАСС створило одразу дві пов’язані між собою новини про начебто підготовку представниками українських спецслужб «екстремістів», буцімто для дестабілізації ситуації у Грузії. Далі їх почали тиражувати інші російські ЗМІ та низка кремлівських ботів у соцмережі Х .
Спочатку ТАСС оприлюднив нібито відповідь начальника Маріупольського районного управління поліції у Донецькій області Олега Ягольника на запит Головного управління СБУ у Дніпропетровській області. У цьому «документі» йдеться, що СБУ начебто шукає українських та грузинських громадян, які раніше проживали в Україні, а після початку повномасштабного вторгнення РФ переїхали до Грузії чи планують це зробити.
У тексті «новини» пропагандистів також зазначено, що нацполіція Дніпропетровської області за запитом ГУ СБУ в цьому ж регіоні нібито «шукає» для «організації заворушень в Грузії» етнічних грузинів, які проживають в Україні. Зокрема, йдеться про чинних та колишніх військових полку «Азов» та військовослужбовців ЗСУ. Водночас зазначимо, що у самому «листі», який ТАСС оприлюднив як «доказ», немає інформації про це.
Проте «колишнього бійця» «Азову» російське інформагентство таки «знайшло». ТАСС опублікував ще одну «новину» про це у той самий день. Пропагандисти стверджують, що офіційний Київ нібито відправив до Сакартвело громадянина України грузинського походження Аваліані Закро Нодаровича 1997 року народження, який є уродженцем Маріуполя. Фейкороби стверджують, що ця особа – колишній боєць полку «Азов», і він начебто має керувати екстремістами, які нібито мають організувати заворушення у Грузії. До матеріалу також додається фото чоловіка.
Ці дві «новини» від ТАСС є фейком. Розберемо підроблений документ.
По-перше, адреса, яку вказали пропагандисти у шапці листа, а саме вулиця Володимира Великого, 15Б у місті Дніпро, не має жодного відношення ані до поліції, ані до СБУ. За даними YouControl , за цією адресою зареєстровано 19 юридичних осіб, і серед них немає зазначених органів.
По-друге, у тексті «документа» зроблено ряд граматичних помилок та використано низку нетипових для української мови слів та словосполучень. Зокрема, у фразі фейкоробів «відповідно зацікавлених СБУ категорії», вжито «категорії» замість «категорій» та «відповідно» замість «щодо». Росіяни також використали некоректне формулювання «для постійного місця мешкання» замість «для постійного місця проживання».
Щоб підтвердити маріупольське походження «диверсанта», ТАСС вирішив у наступній публікації таки знайти хоч одного «азовця». За допомогою сервісу для пошуку людей по фото search4faces у забороненій в Україні російські соцмережі ВКонтакте ми змогли встановити особу чоловіка . На фото справді уродженець Маріуполя, який має прізвище Аваліані, проте він підписаний не Закро, а Олександр Аваліані . На фото - праворуч.
У нього в друзях є профіль без фото з іменем «Закро Аваліані», проте він містить дату народження 22 вересня (так само як і Олександра Аваліані - ред.) 1996 року.
Крім того, у російські пошуковій системі Яндекс також вдалося знайти акаунт так званого Закро Аваліані на інтернет-порталі Mail.ru. У профілі даної людини вказано, що вона народилася 22 вересня 1996 року, а не 1997, як зазначають пропагандисти.
Найімовірніше всі три профілі належать одній людині. Але серед світлин немає нічого, що підтверджувало б причетність до української армії і полку «Азов». Зазначимо, що він викладав останні у фото у своїй сторінці у ВКонтакті у квітні 2024 року з Німеччини.
Пізніше, 28 жовтня, російські ЗМІ та z–телеграм-канали поширили відео з протестувальниками біля стін парламенту Грузії. На відео маніфестанти йдуть у бік поліції, яка відступає. У дописі під відео йдеться, що начебто народний депутат України Олексій Гончаренко особисто привіз до Грузії «професійних протестувальників», які керують натовпом.
Це фейк. Ці кадри насправді були зроблені ще 14 травня у Тбілісі та пов'язані з акцією протесту проти грузинського закону про «іноагентів». На відео ми бачимо, як протестувальники прямують у бік поліції.
Слід зазначити, що Олексій Гончаренко справді перебував у Грузії у день виборів, проте в якості спостерігача від ПАРЄ, про що писав заздалегідь у своїх соцмережах.
Ще одним фейком , який поширили пропагандисти, є інформація про те, що в Україні нібито відкрито набирають чоловіків для «втручання» у політику Грузії. Аби це підтвердити, фейкороби оприлюднили фото оголошення, в якому буцімто інформується про заробіток у Грузії, зокрема і для чоловіків, яким у разі згоди начебто допоможуть з перетином кордону. За цю роботу обіцяють оплату в 100 євро на день для звичайної «масовки» і 150 євро для тих, хто буде мітингувати з прапорами.
Створюючи підробку, пропагандисти забули вирізати з крайнього верхнього кута оригінальної фотографії вотермарку з логотипом сайту міста Рівне. Далі за пошуком по ключових словах «site:www.0362.ua оголошення» нам вдалося знайти оригінал фото , яке було опубліковано на сайті міста Рівне ще в 2021 році. Щоправда, пропагандисти «проапгрейдили» оригінальне фото, змінивши деякі елементи – ворота, дах будівлі, асфальт, поштову скриньку та сходи із цеглою на фоні.
Аналіз фейку за допомогою плагіну для верифікації фото та відео InVID також підтвердив, що пропагандистське «фото» сфабриковане.
Ще однією псевдоновиною, яку поширили державні пропагандистські російські ЗМІ, зокрема РИА Новости , є повідомлення про так званих “українських снайперів”, яких відправили до Грузії на протести.
Це фейк. Його спростували фактчекери з проєкту Myth Detector. Вони змогли ідентифікували одного з протестувальників, який був одягнений у камуфляжний одяг. Ним виявився громадянин Грузії Лаша Каціашвілі, який працює вчителем з цивільних питань у школі та не має жодного стосунку до української армії. За словами Каціашвілі, він хайкер і часто ходить на мітинги з друзями у формі. «Ми з друзями дуже часто ходимо в походи, і одяг у такому стилі теж пов'язаний з цим. Через зручність я завжди ходжу на такі мітинги і подібні зібрання в такому вигляді», - сказав Каціашвілі.
Чоловік також надав Myth Detector інформацію про інших осіб, які стоять поруч із ним на відео, поширеному росЗМІ. Він розповів, що був із чотирма друзями на мітингу перед будівлею парламенту 28 жовтня, але у форму для походів були вдягнені троє, зокрема й сам Каціашвілі, а поширені пропагандистськими ЗМІ кадри, на яких видно похідний рюкзак і шеврон із зображенням українського та грузинського прапорів, належать Георгію Котолашвілі.
Новину про “підготовлених в Україні снайперів” російська пропаганда вигадала для залякування грузинських протестувальників подіями на Майдані Незалежності та вулиці Інститутській у Києві в 2014 році, коли снайпери вбили Героїв Небесної Сотні.
Загалом це цілеспрямований вкид для дестабілізації ситуації у Грузії. Одразу після цього один з кремлівських пропагандистів Сергій Мардан , у себе у соцмережах написав, що у відповідь на “українських снайперів” треба направити до Грузії “російських снайперів”, тим самим закликаючи до прямої військової агресії проти Грузії.
Таким чином РФ проводить масштабну дезінформаційну кампанію у Грузії. Протест грузинського народу та опозиції проти фальсифікації виборів проросійською правлячою партією кремлівські пропагандисти намагаються видати за “українську спецоперацію”, спрямовану на дестабілізацію ситуації в країні.
Раніше Укрінформ спростував фейк про мобілізацію чоловіків від 19 до 21 року, яким обіцяють виплати в 400 тисяч гривень.
Андрій Оленін, Дмитро Бадрак