Коли валізи дорожчі за людей: дайджест пропаганди за 25 листопада
Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав фейки та наративи пропаганди за 25 листопада 2024 року.
- Москва лякає експортом «Орєшніка» до Азії
- Внутрішні переселенці – не тема для хайпу
- Корупція під прикриттям пропаганди
- Чому у Росії валізи важливіші за людей
Москва лякає експортом «Орєшніка» до Азії
З 2022 року Кремль щосили намагається знайти засоби, здатні стримати міжнародну підтримку України. Удар міжконтинентальною балістичною ракетою по Дніпру очікуваного ефекту не справив. Тому Москва вирішила полякати Захід експортом «Орєшніка».
«Росія розглядає можливість розміщення ракет середньої і меншої дальності в Азії в разі появи там ракет США. Жодних обмежень за наявними міжнародними зобов’язаннями на розгортання «Орєшніка» немає», — заявив 25 листопада заступник глави МЗС РФ Рябков.
НАСПРАВДІ, це гарний доказ того, що у Кремлі відчувають гострий дефіцит ідей. Удар по Дніпру 21 листопада був дорогою піар-акцією Москви, яка включала і шоу Захарової, і сидячий стендап самого Путіна. Щоб продовжити її медійний ефект, балакучим головам Кремля доручили озвучувати погрози про розміщення російської міжконтинентальної балістики в інших країнах.
Цілком зрозуміло, що адресатами цих погроз є «англосакси», які насмілились переступити чергову червону лінію Путіна, дозволивши Україні бити вглиб РФ західною далекобійною зброєю. У відповідь командувач ракетних військ стратегічного призначення ЗС РФ Каракаєв нагадує, що «комплекс «Орєшнік» може вражати цілі на всій території Європи». Але все це — від безсилля.
Внутрішні переселенці – не тема для хайпу
Широко розголосу набула заява одного з депутатів Верховної Ради про те, що буцімто «уже близько 150 тисяч внутрішньо переміщених осіб повернулися на тимчасово окуповані території». Зокрема, було заявлено, що з 200 тисяч переселенців з Маріуполя до розбомбленого міста нібито повернулися до 70 тисяч осіб.
НАСПРАВДІ, жодних достовірних кількісних даних, які б підтверджували подібні заяви, не існує. Того ж дня згаданий депутат визнав, що його слова були необґрунтованим припущенням, і що можна стверджувати лише про «окремі випадки поїздок на ТОТ».
Варто зауважити, що подібні заяви резонують із наративами російської пропаганди, яка з 2022 року широко рекламує «принади окупації». А паралельно – просуває наратив про те, що Україна буцімто кидає переселенців напризволяще, дискримінує їх і принижує. Всі ці зусилля (і відповідні бюджети) спрямовані на те, щоб хоч якось стримати втечу населення з ТОТ.
Коментуючи скандальну заяву депутата, заступниця Керівника Офісу Президента України Ірина Верещук зауважила: «Усе, що держава обіцяє за законом, вона робить. Можливо, цього недостатньо, але в нас йде війна, і ресурси обмежені. Втім, це не є причиною їхати в окупацію. Ніколи не повірю, що тисячі українців їдуть в російську окупацію через відсутність 2-3 тисяч гривень на місяць державної допомоги. Так, держава не може подарувати всім переселенцям по квартирі. Але тимчасове житло є. Так, ми не можемо кожному переселенцю дати таку саме роботу за такі саме гроші, як було. Бо ми на війні. Але для тих, хто хоче працювати, робота є».
Корупція під прикриттям пропаганди
Про реалії життя в окупації, зокрема, свідчать постійні корупційні скандали, які доводиться інформаційно перекривати щільним потоком пропаганди. Наприклад, зараз на Z-ресурсах триває пропагандистська кампанія під назвою «Лица». Офіційно вона присвячена людям, які нібито «відбудовують свої міста, зруйновані війною і мріють про життя в новій Росії».
НАСПРАВДІ, за лаштунками цієї «відбудови» відбувається розпил бюджетних коштів, із якого пропагандистам перепадають лише крихти. Особливо цікаво спостерігати за цим на прикладі окупованого Маріуполя, чиї мешканці вже скаржаться особисто Путіну на крадіжки їхніх ділянок «новою владою», яка забудовує їх багатоповерхівками під продаж.
Жертвами шахрайства окупаційної влади стають навіть гастарбайтери з Центральної Азії, яких завезли до Маріуполя для «відбудови» зруйнованого міста. Але кошти на будівництво «вітрини русского мира» розкрадаються у промислових масштабах ще з часів трьох розбитих мерседесів. І чим далі — тим швидше. Тому сталося те, що мало статися: гастарбайтери залишилися без зароблених грошей. Став назрівати бунт, який окупаційна влада вирішила погасити, роздавши гастарбайтерам кількадесят «відбудованих» квартир. Ну а «крайніми» в цій схемі виявились місцеві власники зруйнованих помешкань, які вже третю зиму залишаються без даху над головою.
Чому у Росії валізи важливіші за людей
І наостанок про нові аварії на російських пасажирських «суперджетах». 25 листопада стало відомо, що у Красноярську здійснив аварійну посадку літак SSJ (Sukhoi Superjet 100) російської авіакомпанії «Азимут». Причиною стала несправність шасі.
Це був вже другий за добу Superjet «Азимута», що зіткнувся з поломкою. Інший літак, що виконував рейс із Сочі до Туреччини, загорівся напередодні, після приземлення в аеропорту Анталії. Пасажирам довелося екстрено евакуюватися через надувний трап. Загалом на борту перебувало 95 осіб.
НАСПРАВДІ, як каже одна з пасажирок цього рейсу, «почалася тиснява, ніхто нікого не пропускав. Усі намагалися навіщось відтягнути свої валізи. Дітей не пропускали, нікого не пропускали».
Примітно, що у жовтні той самий Superjet вже пошкодив шасі під час аварійної посадки в московському аеропорту Внуково.
У липні ще один Superjet розбився в Підмосков’ї, на борту перебував екіпаж із трьох осіб. Усі загинули. Літак виконував перегонний рейс в аеропорт без пасажирів після планового ремонту.
Особливо драматична трагедія сталася на старті піар-кампанії, розкрутки бренду SSJ (який позіціонувався як «найбезпечніший пасажирський літак у світі») ще в процесі міжнародної сертифікації. Літак вирушив у промотур Азією, де його демонстрували потенційним клієнтам. 9 травня 2012 року екіпаж із восьми осіб підняв у повітря 45 пасажирів в аеропорту столиці Індонезії Джакарти. На 18-й хвилині польоту лайнер зник із радарів і перестав виходити на зв’язок. Його уламки було знайдено майже на двокілометровій висоті на горі Салак, ніхто не вижив.
У травні 2019 року сталася ще історія — із рейсом на Мурманськ, який після влучання блискавки розвернувся і аварійно приземлився в Шереметьєво. Шасі надломилися і пробили паливні баки, після чого на борту виникла пожежа. Половину пасажирів — тих, що сиділи у хвостовій частині, — врятувати не вдалося. Загинула 41 людина.
Загалом за 13 років льотної експлуатації SSJ загинули 89 пасажирів і співробітників екіпажу, а також втрачено 9 бортів із 232 побудованих. Більше таких літаків вироблятися не буде, бо SSJ 100 на 72% збирали з імпортних комплектуючих, доступ до яких через санкції перекрито.
Зараз розробляються і випробовуються версії «Суперджета» з російських деталей — «імпортозаміщена» модель отримала назву Sukhoi Superjet New. Але завод у Комсомольську-на-Амурі, де виробляють нові «Суперджети», збирає їх без двигунів.
Звісно, в регулярних аваріях свого «найбезпечнішого пасажирського літака у світі» російська пропаганда цинічно звинувачує Захід. Мовляв, це ж саме Захід ввів санкції і фактично відрізав Росію від поставок запчастин і технічного обслуговування літаків.
Все це дуже символічно для путінської Росії, для якої примарна «імперська велич» важливіша за нормальний розвиток, а показушне «імпортозаміщення» — за людські життя.
Матеріал підготовлено Головною редакцією «Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки» для сайту Укрінформу