Петро Пантелеєв, заступник голови Київської міської державної адміністрації

Літній період для міських служб гаряча пора ‒ ремонти, реконструкції, модернізації, будівництва... За літо необхідно підготувати комунальне господарство до нового опалювального сезону, адаптувати до нових правил функціонування ринку комунальних послуг, і взагалі реалізувати “мільйон” малих та великих ініціатив, покликаних суттєво поліпшити міське середовище. Про те, що робить столиця для цього, Укрінформ розпитав заступника голови Київської міської державної адміністрації Петра Пантелеєва, буквально вихопивши його зі щільного робочого графіка у марафоні між численними комунальними об’єктами.

ПРО ЗАГАЛЬНУ СТРАТЕГІЮ

— Як відомо, у столиці сьогодні реалізується “Стратегія розвитку Києва ‒ 2025”, згідно якої українська столиця за кілька років має перетворитися у дійсно європейське місто. Окресліть головні напрямки, за якими наразі рухаєтесь. 

— У нашому прагненні досягти європейських стандартів ми спрямовуємо зусилля в першу чергу на поліпшення екологічної ситуації в місті. Зокрема, шляхом масштабної модернізації небезпечних або технологічно незадовільних інфраструктурних об’єктів.

Йдеться, в першу чергу, про реконструкцію сміттєспалювального заводу “Енергія”, який планується обладнати сучасною системою хімічного очищення газів. Завод після цієї реконструкції буде настільки ж безпечним для навколишнього середовища, як у Відні, Гамбурзі, Парижі, Барселоні та інших європейських містах. 

Велику увагу ми приділяємо вирішенню проблеми хімічно небезпечного об’єкту — занедбаного заводу “Радикал”. Спільно з Міністерством екології місто планує реалізувати тут проект демеркуризації — видалення залишків ртуті, яка застосовувалася у виробництві, та забрудненого грунту, який теж містить отруйну ртуть.

Окрім цього, зараз обговорюємо долю підприємства "Радон" — сховища радіаційних відходів, що розташоване біля Києва. З 80-хх років XX століття сюди звозили  відходи з сусідніх областей. Зараз вони зберігаються на глибині 10 метрів в спеціальних контейнерах і потрібно вирішити, що з цим “добром” робити. У нас відбулися зустрічі в Зоні відчуження та з Міністром екології Остапом Семераком, на яких ми напрацювали шлях вивезення радіоактивних відходів за межі Києва.

Інша стратегічна мета — це наведення ладу в сфері теплоенергетики. Місто має застарілий теплоенергетичний комплекс, який довгий час був в оренді, експлуатувався комерційної структурою, і зараз технічну зношеність можна назвати критичною.

Я нагадаю, що минулого року київська влада зробила історичний крок — повернула комплекс місту, і вже цього року почалися роботи для його відновлення. До цих заходів, зокрема, долучаються й наші європейські партнери. На сьогодні є підписаний протокол про наміри з ЄБРР (так званий “префінанс”) про можливе фінансування заходів з комплексної модернізації топливно-енергетичного комплексу міста у сумі до 140 млн євро.

ПРО ЕКОЛОГІЮ

— Давайте зупинимося докладніше на екологічній складовій. Місто дійсно потребує серйозного “очищення” від сміття. Є шанс найближчим часом якщо не повністю ліквідувати цю болючу проблему, то хоча б суттєво просунутися в її вирішенні?

— Напрямок з поводження з відходами  — один з основних наших пріоритетів. Про плани перетворення заводу “Енергія” на екологічно безпечний об’єкт я вже згадав. До наявних електричних фільтрів на заводі буде додано ще систему хімічного очищення газів (зараз проект проходить експертизу). На “Енергії” сьогодні  щодоби спалюється близько 700 тон сміття, це понад 250 тис тон - за рік. Це п'ята частина від офіційного обсягу столичного ТПВ (тверді побутові відходи).

Загалом комплексна програма про поводження з відходами в столиці передбачає закриття сміттєвого полігону №5 в селі Підгірці та будівництво в комплексі із заводом “Енергія” сучасного переробного підприємства загальною потужністю 700 тис тон на рік. Із органічної фракції тут добуватимуть газ і вироблятимуть електроенергію. Таким чином, «Енергія» перетвориться на екологічно безпечний об’єкт – ТЕЦ на альтернативному паливі. Будівництво заводу планується завершити у 2022 році, і на нього знадобиться 120-200 млн євро. Лише частково ця сума буде покрита із міського бюджету, на решту залучатимемо кошти інвесторів.

— Можете зараз сказати, коли вже нарешті щезне запах, що його періодично розповсюджує Бортницька станція аерації?

— Бортницька станція аерації в м. Києві (БСА) – це єдина станція для очищення каналізаційних вод у Києві. Завдяки їй також очищуються стічні води навколишніх міст, зокрема Вишгорода, Ірпіня, Вишневого, Бортничів, Чабанів, Коцюбинського,  та інших.

Станція збудована ще у 60-х роках минулого століття. Більшість споруд та обладнання не лише технічно, але й морально зношені. Необхідність реконструкції була очевидною, тому в червні 2015 р. між Урядами України та Японії підписана кредитна угода для залучення коштів на реконструкцію БСА. Загальний обсяг залучених коштів — $1,1 млрд. Самі роботи з реконструкції почнуться у І кварталі 2020 року та триватимуть 6 років. Після їх завершення будуть вирішені проблеми очистки стоків та неприємного запаху й впроваджено технологію термоутилізації мулу.

— Наскільки місто готове до співпраці з громадськими ініціативами у питанні організації роздільного збору сміття? Зокрема, з таким популярним нині в столиці проектом роздільного збору як “Україна без сміття”? Його ініціатор та керівник Євгенія Аратовська стверджує, що зверталася до Вас з проханням про допомогу, оскільки проект набирає обертів і виходить за межі організаційних можливостей активістів. Та поки, кажуть, ініціатива не отримала підтримки  з боку адміністрації.

— Якраз днями я зустрічався з Євгенією Аратовською. Ми домовились про співпрацю, адже кожен проект і взаємодія повинна мати конкретне підґрунтя, а головне – результат для людей. Сподіваюся, місто та «Україна без сміття!» працюватимуть спільно у напрямку популяризації сортування відходів, зменшення їх обсягів.

Місто саме зараз працює над регіональним планом з управління відходами в рамках Національної стратегії поводження з відходами. Столиця, як я вже казав, планує збудувати сміттєпереробний комплекс, що матиме загальну потужність переробки 700 тис. тон на рік і включатиме етап сортування.

— Як плануєте боротися із самовільними сміттєзвалищами?

— Це велика біда для міста і кожного з нас. Безвідповідальне ставлення до природи, таке собі сміттєве браконьєрство, коли замість цивілізованого вивезення та оплати утилізації сміття його вивозять на пустирі, зелені зони тощо. Я переконаний, що за такі дії необхідно карати жорстко. Дуже розраховуємо на прийняття законопроекту №5153, який дозволить збільшити штрафи за самовільне вивезення сміття до 30 тис. грн і спростити процедуру притягнення до відповідальності.

— А ви вже продумали механізми його реалізації в масштабах міста? Як і хто буде контролювати?

— У Києві працюють інспектори з благоустрою. Спільно з поліцією та за умови більш жорсткого покарання для порушників, переконаний, з цим вдасться впоратись. Також плануємо залучити до процесу муніципальну охорону, яка теж матиме повноваження і допомагатиме міським інспекторам.

— Міська система відеонагляду, сподіваємось, теж буде активно використовуватися?

— Звісно! За нашою пропозицією до законопроекту внесена норма про можливість накладення штрафних санкцій за фактом відеофіксації порушення. Тобто буде абсолютно реально затримати й покарати порушника, що самовільно викидає сміття. Зараз ми не можемо ефективно боротися з такими негідниками, оскільки вартість вивезення машини сміття комунальниками коштує 5000 грн, а максимальний штраф за порушення — усього 1700 грн. Іншими словами, треба зловити мінімум трьох порушників, щоб за їх рахунок вивезти хоча б одну вантажівку сміття. Тому ми сьогодні вимушені в місцях стихійних звалищ (в передмісті, на окраїнах, в промислових зонах) застосовувати пасивний захист — ставити блок-пости і шлагбауми, закриваючи можливість проїзду. Це, наприклад, на вулицях Канальній, Колекторній тощо.

— Про сміття зрозуміло. Перейдемо до іншої надважливої екологічної теми. Скажіть, чи стане найближчим часом вода в кранах киян якіснішою?

— Так, ми зараз обговорюємо вибір нової технології знезараження води, оскільки рідкий хлор для цих цілей — це вже вчорашній день. На сьогодні індустрія пропонує великий вибір новітніх засобів водопідготовки. Ми вивчили всі плюси і мінуси технологій, їх доцільність та ефективність роботи в столиці. Спільно з провідними українськими вченими та нашими закордонними колегами обговорюємо можливість переходу на більш сучасну технологію, одна з яких — водоочищення з використанням діоксиду хлору. Ця технологія вже використовується в багатьох європейських країнах. “Київводоканал” зі свого боку вивчає це питання, і після консультацій ми маємо невдовзі прийняти рішення.

— Це спричинить підвищення тарифів на воду для містян?

— Слід розуміти, що собівартість знезараження води зростає, адже ростуть ціни на хлор, виробництвом якого в Україні займається єдине підприємство. Важливо, що нова технологія знезараження передбачає виробництво реагентів прямо на виробничих потужностях водоканалу. Тому однозначно зараз важко сказати наскільки нова технологія вплине на тариф і чи буде вона дорожчою, ніж якби залишалось знезараження хлору. А от ризики колосальних витрат на ліквідацію можливих надзвичайних ситуацій, пов’язаних із подальшою експлуатацією хлорного господарства дуже значні. Рідкий хлор - дуже небезпечна речовина, для зберігання якої потрібен спеціальний полігон і санітарна відстань до помешкань не менше 30 км. А ви подивіться, до Деснянської водозабірної станції, де сьогодні зберігаються запаси рідкого хлору, житлова забудова вже підійшла майже впритул.  Ми просто зобов’язані убезпечити людей і поступово переходити на нові технології.

— Нова технологія потребуватиме модернізації наявного обладнання?

— Ні, вона не передбачає глобальних технологічних переробок обладнання. І, відповідно, нема потреби в  капітальних витратах. Це також один з її плюсів.

ПРО КОМУНАЛЬНЕ ГОСПОДАРСТВО СТОЛИЦІ

— Як іде оновлення комунікацій до зими? Розкажіть про карту ремонту теплових мереж: як це працює і що дає киянам?

— Загалом Київ має більше 2600 км тепломереж, середній показник зносу яких, за різними оцінками, становить 80% — це те, що потребує нагальної заміни. Цього року буде замінено 130 км мереж — наче й невелика частка, та якщо порівнювати з минулими роками, то це обсяги, мабуть, як за попередні 5 років разом взяті.

Тобто, маємо суттєвий прорив і досвід широкомасштабного проведення робіт. Місця ремонтів обиралися за принципом найбільшої аварійності та кількості споживачів, які залежать від тієї чи іншої мережі. Старі й аварійні трубопроводи міняють на нові, попередньо ізольовані, що в десятки разів знизить тепловтрати та аварійність. Для систем опалення — це металеві труби в спеціальній подвійній ізоляції, для гарячого водопостачання — також ізольовані, але пластикові труби. Подібні технології використовуються в усіх країнах зі схожим кліматом і централізованим теплопостачанням, зокрема, в країнах Скандинавії, Німеччині тощо. Термін експлуатації таких трубопроводів суттєво збільшується, а втрати тепла в них мінімальні. Адже такі мережі мають надійну тепло- та гідроізоляцію, а також металеві дроти-датчики, які спрацьовують у випадку найменшого пошкодження труби. Тому оперативність ліквідації аварій на таких трубопроводах теж зростає в рази.

Відносно карти — це один із елементів загальної стратегії комунального підприємства “Київтеплоенерго”, діяльність якого будується на принципах прозорості і кияни можуть бачити, де й як міняють комунікації. Це сервіс можна знайти на сайті «Київтеплоенерго» — https://kte.kmda.gov.ua/gmap/.

До речі, про прозорість, в минулому місяці підприємство було одним зі столичних лідерів за показниками закупівель в системі Prozorro.

— Розкажіть про комунальну програму з енергоефективності “70 на 30”. З чого вона почалася та з якими труднощами стикається місто і громадяни в ході її реалізації?

— Сьогодні ми бачимо, як руйнується міф про переваги локального теплозабезпечення. Років 10-20 тому був період, коли невеличкі приватні котельні будувалися в столиці у великих кількостях. Пройшов час, котельні застаріли і назріла потреба їх модернізації та ремонту. Натомість деякі власники не бачать в цьому економічної доцільності. Сьогодні ми в Києві маємо складну ситуацію, коли приватні власники п’яти таких котелень надіслали нам листи з повідомленням про те, що вони відмовляються від подальшого утримання і управління котельнями. Причому листи написані в такому стилі: “ Робіть, що хочете, ми більше цим не займаємось”. Тобто, людей, по суті, просто “кинули”. Тепер міська влада має клопіт, як підготувати та запустити ці будинки в опалювальний період. Тому переконаний, для таких великих міст, як Київ, альтернативи централізованому теплозабезпеченню немає.

У той же час ми активно розвиваємо “теплову” децентралізацію — але вона стосується лише теплових пунктів. Комунальне господарство столиці будувалося за радянською моделлю, коли функціонували великі центральні теплові пункти, від яких трубопроводами гарячого водопостачання та опалення напряму охоплювалися 10-15 об’єктів. Тепер, орієнтуючись на передовий міжнародний досвід, ми переводимо господарство на індивідуальні теплопункти (ІТП), що встановлюються безпосередньо в будинках. Тепло подається централізовано, а пункти вже дозволяють регулювати споживання тепла будинком та його мешканцями, що дуже важливо в умовах високих тарифів, та забезпечують більш прогнозоване функціонування системи в цілому.

Але оскільки обладнати одночасно всі будинки Києва теплопунктами нереально — це величезні кошти — проект потребував нових підходів. Крім того, нове законодавство говорить: будинки – це спільна приватна власність усіх мешканців. Саме тому ми запропонували програму спільного фінансування  “70 на 30”. Її суть в тому, що кожен багатоквартирний будинок, незалежно від того, є там ОСББ, чи ні, міг би отримати 70%-вий грант з бюджету міста на встановлення ІТП та проведення енергозберігаючих заходів. Досвід показав, що частка  30%, яку вносять самі люди, врешті окуповується за половину опалювального сезону — далі люди мають чисту вигоду у вигляді зменшення сум в платіжках.

— І як просувається процес?

— Загалом активність мешканців треба розвивати! Особливо в будинках, де немає самоорганізації. Хоч насправді сьогодні є багато інструментів, щоб зробити комфортнішим життя і заощадити на дорогій комуналці. За рахунок технічних заходів з енергоефективності в Києві реально знизили свої комунальні платежі мешканці вже 300 будинків (із 8,5 тисяч будинків старого житлового фонду), а ще 130 стали переможцями цього року й розпочали вже впровадження енергоефективних заходів. Є такі випадки, коли проекти з енергоефективності дозволили сплачувати окремим жителям модернізованих з нашою допомогою будинків втричі менше, ніж їхні сусіди по мікрорайону. Аналізуючи вартість нерухомості в їх будинках, ми побачимо, що квартири там коштують мінімум на 20% дорожче. Це також може бути мотивом.

Однак, перед нами стоять ширші завдання. Сподіваємося, шляхом співробітництва з Європейським банком реконструкції та розвитку (ЄБРР) нам вдасться виконати більш глобальні проекти модернізації обладнання та систем управління теплоенергетичним комплексом.

— Мені здається, найбільша проблема на цьому шляху — досить низька здатність громадян до самоорганізації. Чи, можливо, є інші причини?

— В Києві вже більше 2 тисяч будинків із 11 тисяч самоорганізовані,  але, зазначу, що в світі немає жодної країни, де би рівень самоорганізації жителів міст сягав 100%. Мабуть в цьому питанні потрібно балансувати. Законодавство, наприклад, сьогодні дозволяє приймати юридичні рішення (вибір управляючої кампанії, участь в програмах фінансуванні тощо) загальними зборами мешканців — їм не обов’язково при цьому створюючи юридичну особу. Потрібно просто бажання і цілеспрямованість.

Проблема, як я бачу, здебільшого не у пасивності, віці чи рівні доходів жителів “неорганізованих” будинків, а в ефективній комунікації. Діалог з людьми — найскладніша річ. Причому на усіх рівнях. На жаль, навіть зміни законодавства не супроводжуються потужними інформаційними кампаніями. Через що, маємо купу проблем, як то кажуть, на рівному місці. Наприклад, в новому Законі про житлово-комунальні послуги навіть самим фахівцям складно розібратися, не кажучи вже про звичайних людей, яким щоразу доводиться самотужки опановувати нові підходи. Можливо, це теж стримує самоорганізацію людей навколо вирішення власних комунальних проблем.

Ми, звичайно, на муніципальному рівні інформуємо жителів Києва, намагаємось роз’яснити, але без комплексного інформування ще на етапі обговорення законодавчих ідей потім тяжко усе одразу донести до споживачів. Є ще багато речей, які не полегшують, скажімо так, функціонування галузі і відлякують людей від участі в управлінні будинком. Наприклад, ті чи інші незаконні вимоги регуляторних органів, зокрема Держпраці, до ОСББ, які наразі юридично не є господарськими суб’єктами.

ПРО РЕКОНСТРУКЦІЮ ПАРКІВ

— Вже третій рік поспіль КДМА реалізує програму мера Віталія Кличка щодо модернізації, оновлення та будівництва парків у місті. Які парки планують реконструювати цього року?

— Дійсно, в минулому році облаштовано 10 суперсучасних парків, в цьому році — вже 15. Їх красу, комфорт та безпеку може побачити кожен, завітавши в парки “Наталка”, “Відрадний”, “Сирецький”, “Перемога” тощо. Загалом, якщо брати до уваги більш дрібні об’єкти — міські сквери, зони відпочинку, то на цей рік запланована реконструкція 92 об’єктів. Сума фінансування складає приблизно 500 млн грн, тобто, це вже не просто ремонти, а благоустрій за найкращими стандартами.

В середині літа завершуємо реконструкцію Куренівського парку зі справжнім  дитячим автомістечком, де маленькі мешканці зможуть не просто дізнатися про правила дорожнього руху, а й по-справжньому стати його учасниками. Цього року також добудовується остання черга парку Кіото, виконаного в японському стилі, його алея сакур вже стала надзвичайно популярним місцем відпочинку киян. В Пущі-Водиці парк має алею дерев’яних історичних скульптур — теж дуже цікава ідея. У парку “Наталка” на Оболоні є великий дитячий майданчик з інклюзивним ухилом. Парк “Сирецький” зводиться поряд з дитячою залізницею. Коли ми почали роботи, долучилася також й “велика” Укрзалізниця. Сьогодні вони завершують в парку реконструкцію дитячої залізничної станції, яку перетворили на копію київського вокзалу. У парку “Відрадний” після його реконструкції громадськість наполягла також на роботах з розчищенню озера,  що живиться з власних джерел — ми виділили на це кошти.

— Що буде з Гідропарком?

— Безумовно, Гідропарк потребує перетворень, але до цієї роботи потрібно підходити комплексно, враховуючи розташування, наявність приватних територій тощо. Є група дизайнерів, які вже працюють над ідеями його упорядкування, хоча проект дуже непростий, щоб говорити про якісь конкретні терміни проведення там робіт.

Однак ми будемо працювати в цьому напрямку, оскільки наша мета залишається незмінною – комфортний і безпечний Київ.

Оксана Поліщук, Київ

Фото: Володимир Тарасов, Укрінформ