Під наглядом «муніципалів»: київські лікарні й парки довірили ветеранам

У столиці на повну силу запрацював проєкт «Муніципальна охорона», що приймає на роботу учасників бойових дій

Підприємство, зареєстроване ще кілька років тому, нарешті має солідний штат, власну форму і досвід боротьби з правопорушниками. Кілька сотень охоронників на столицю – це небагато. Але муніципали взялися за найменш вигідні економічно об’єкти, де зроду-звіку не було власної охорони – лікарні, парки, бібліотеки, школи. Ми вирішили перевірити, як працюють учорашні воїни АТО/ООС у лавах охоронного підприємства, що їх об’єднало в «міський батальйон».

«КОЙОТИ» ЗА ВИКЛИКОМ

Парк Перемоги, сонячний день, граються діти, відпочивають мами. “Це зараз тут дітлахи, а увечері збирається зовсім інший контингент, потенційно небезпечний”, – говорить Дмитро Загуменний. Шукачі наркоманських “закладок”, п’яні, агресивна молодь — це все основна маса “клієнтів” варти. Чергові — позитивні хлопець із дівчиною у формі кольору “койот” і розвантажувальних жилетах — доповідають, що наразі все спокійно. “Нас уже знають. Часто підходять, дякують, кажуть: добре, що ви є і можна викликати на допомогу”, – усміхається охоронниця. Коли починали роботу в цьому парку, тут була вольниця, пригадує Дмитро Загуменний, керівник апарату КМДА і куратор «Муніципальної охорони». “«Завжди ми тут пили і шашлики смажили і ніяка охорона нам не завадить» – так нас зустріли, – каже. – Тепер знають, що тут муніципальна варта і нічого сюди потикатися. Бо буде ГШР і неприємності”.

ГШР — це група швидкого реагування. Коли патрульні, чергові бачать, що самим не впоратися, викликають її. 7 хвилин — і група з трьох “бійців”, підготовлених для дій у загрозливій ситуації, на місці. Володіє прийомами безпечного знешкодження і затримання з правом передати порушника поліції. Познайомилися з хлопцями ближче — і бажаючих бешкетувати в парку значно менше. “Я вже переконався, що найкраща статистика — коли порушень мінімум. Значить, вдалося спрацювати на випередження”, – каже Загуменний.

Минулого року в столиці сталося близько 6000 всіляких подій, говорить Олександр Кацубо, директор КП. “Найчастіше стараємося до виклику поліції не доводити. Розбираємося самі”, – пояснює він. Для цього охоронник має в арсеналі, найперше, дуже авторитетний вигляд. Коли підлітає трійка оперативних, вправних чоловіків у формі майже військового зразка і чорних жилетах, треба бути дуже нерозважливим, аби їм чинити спротив. “У розвантажувальних жилетах — боді-камера (відеореєстратор), рація (зв’язок без втрати часу на набір номеру), антивандальний телефон, газовий балон, наручники-стяжки (пластикові, одноразові) і кийок за спиною, – перелічує Кацубо. – Все, що дозволено Кабміном для роботи суб’єктів охоронної діяльності”. Увечері — бронежилет. Постійно його не поносиш — близько 15 кг важить (другого класу захисту), а взагалі не зайвий. “Був випадок — відкрили по наших хлопцях вогонь з травматичної зброї. Людина інвалідність після цього отримала: виробнича травма”, – розповідає директор. Нічого не вдієш — робота з ризиками. Тому люди застраховані — у кожного поліс з широким пакетом медпослуг. На жаль, кілька разів уже користувались.

ОЗБРОЄНІ БОДІ-КАМЕРАМИ І ПІДТРИМКОЮ МІСТА

«Муніципальна варта» була заснована в 2017-му, коли в місто повернулося вже чимало учасників АТО. Спочатку вона разом з правоохоронцями патрулювала вулиці столиці. Далі напрямок вирішили розвивати, і саме як соціальний проєкт, із залученням ветеранів. «Люди, які зі зброєю захищали нас на Сході, точно здатні захистити містян у Києві, – пояснює логіку Дмитро Загуменний. – В розрахунку на них з’явилося КП «Муніципальна охорона»». З минулого року воно активно набирає людей. Вся варта сьогодні — близько 400 чоловік. На них 238 столичних об’єктів — школи, садочки, лікарні, бібліотеки, парки і навіть 6 фонтанів. “Фонтани — це на Майдані. Навколо них завжди щось відбувається, – пояснює Дмитро Загуменний. – Ніби їх охороняємо, а по факту — центр столиці”. Десь облаштовані тривожні кнопки, десь охоронники присутні особисто. В школах досить по одному, в лікарнях — 2-3 пости. В школі головне — визначити загрозу і своєчасно подати сигнал тривоги на пункт цілодобового централізованого спостереження, пояснює Кацубо. Його отримає найближчий екіпаж і до прибуття на місце вже з’ясує, що відбувається і складе план дій. “Відносно спокійні об’єкти. Крадіжки — рідко, хіба вечорами можуть зібратися на території любителі випити”, – розповідає директор КП. А от у парках, лікарнях небезпека підвищена і реагувати треба негайно.

Комусь робота подобається – і таких керівництво максимально мотивує можливостями для розвитку, говорить Кацубо. Людина приходить охоронником третього розряду, може дорости до четвертого, далі – посади старшого охоронника і керівні командирські, й зарплата відповідно зростає. Сьогодні охоронник, залежно від навантаження, заробляє 12-15 тисяч. Не межа мрій, каже Олександр, але бонусами – колектив однодумців і психологічно комфортне середовище, пакет соцгарантій. Місто виділяє кошти на надбавки. «Деякі розглядають нас як майданчик на час адаптації до цивільного життя. Не проблема – КП і задумане для тих, хто повернувся зі Сходу й шукає себе далі, – говорить директор підприємства. – Ставимося з розумінням, даємо помірне навантаження».

На повну силу «Муніципальна охорона» працює всього кілька місяців і зараз на етапі розвитку. За словами Загуменного, наразі очікує на нові авто, що відповідали б стандартам швидкого доїзду, вдосконалює форму. «Перші зразки були надто тендітні. Місяць поносив взуття і можна викидати, – розповідає Олександр Кацубо. – Піші патрулі за день можуть до 40 км натоптати». Тому варта, що працює в парках, просить хоча б велосипеди, а ще краще – електроскутери. Території великі, миттєво на виклик не прилетиш. В розробці – тривожна кнопка у смартфоні, мобільний додаток. «Щоб людина в парку могла викликати допомогу і було зрозуміло, де її шукати» – пояснює Дмитро Загуменний.

Боді-камери – теж нововведення. Їх мусять вмикати, прибувши на місце події. «Люди найчастіше конфліктують у нетверезому стані й на ранок не пам’ятають навіть, чому їх затримали, скаржитися в поліцію починають. А покажеш їм відео – людина каже «дякую», просить видалити його і претензій вже не має», – пояснює Дмитро Загуменний. Тому нагрудні відеореєстратори – інструмент самозахисту охоронника, в якому нещодавно зрозуміли потребу: пішли скарги. «Нам за роботу не дякують, порушники лише скаржаться», – пояснює Кацубо. «Ще й конкуренти руку докладають, – вважає Загуменний. – На відміну від деяких роботодавців, місто платить офіційну зарплату, а не мінімалку.

Переманює молодих ефективних працівників». На КП навіть до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету поскаржилися. Дмитро Загуменний переконаний – необґрунтовано. “Ми покриваємо лише витрати на заробітну плату та інші основні потреби, тому не отримуємо прибутку. Більше 80% штату – учасники бойових дій, а це – додаткові відпустки, соцгарантії», – говорить керівник апарату КМДА.

БЕРУТЬ ІЗ БЕЗДОГАННОЮ РЕПУТАЦІЄЮ І СТРЕСОСТІЙКИХ

Потрапити на роботу в “Муніципальну охорону” складно і просто водночас. Двері відчинені для колишніх військових, учасників бойових дій навіть із пораненнями, каліцтвами. “Створюємо для них підходящі умови роботи — виконують штабні, господарські функції, або в оператори йдуть”, – розповідає Кацубо. Для інших кандидатів — головне, щоб були в гарній фізичній формі й здатні приймати швидкі рішення, додає Дмитро Загуменний. Але потім починається відбір. “Не беремо “аби взяти”: психологічні тести, постійний супровід відділу по роботі з персоналом, особисто керівник спілкується з людьми”, – пояснює керівник апарату КМДА.

Спочатку кандидатів за допомогою колег з МВС вивчає відділ внутрішньої безпеки — чи не тягнеться за людиною шлейф правопорушень, навіть адміністративних. “Якщо притягували за домашнє насильство, сусіди скаржились, не беремо. Дорослу людину перевиховати неможливо”, – говорить директор. Довідка про відсутність непогашеної судимості — і на співбесіду. Перший місяць випробувальний. Ніякі психологічні тести не покажуть того, що практика — наприклад, рівень стресостійкості. Дечому ще можна довчитися. “Для тих, хто відпрацював місяць і лишився, проводимо навчання з тренерами навчального центру МВС, – розповідає Кацубо. – Проходять курс з безпечного затримання правопорушників і поводження з провокаторами”. З ними зіштовхнутися, каже, можна не тільки на публічних заходах, а навіть у школі — професійний провокатор влаштовує конфліктну ситуацію, спільник знімає на камеру – і скандал готовий.

Сам директор — колишній офіцер-розвідник, за плечима 17 років у ЗСУ. Говорить, що створив майже армійську структуру, хоча охоронні фірми зазвичай наймають колишніх поліцейських. “У нас свої правила, армійський режим. Для військових зрозумілий: є вертикаль, чітке підпорядкування, режим. А цивільні довго не втримуються — не розуміють дисциплінарних особливостей”, – зізнається Кацубо.

Зате на практиці ці особливості спрацьовують — любо глянути. “Дуже боїмося, що хлопців у нас заберуть. Ми років 10 охорони добивалися”, – зізнається директор КНП “Київська міська клінічна лікарня №12” Таїсія Лобода. “У нас тут цілодобове прийомне відділення, 80% хворих по “швидкій”. Пацієнти і їх супровід — люди різні, іноді агресивні, п’яні, психічно неврівноважені, – пояснює її заступник Андрій Орел. – Хлопці вгамовують, ми лікуємо. І територію контролюють — хто зайшов-вийшов. Як в армії”. Раніше як було – пацієнт нападає на лікаря, лікар тікає, викликають поліцію, а поки та їде, пацієнт або бушує далі, або втікає сам, пригадує інший заступник директора Євген Давидов. «Якось пацієнт з гранатою до нас прийшов. Кілька разів «мінували» нас – тоді брали хлопців і робили обхід поверхами», – розповідає він. Щоночі в лікарні на Печерську перебуває близько тисячі чоловік – медиків і пацієнтів. За добу тут приймають 200-250 хворих і постраждалих, і нерідко – наркоманів. «У нас єдине в Києві відділення щелепно-лицевої хірургії, наркомани в ньому часті гості. Іноді до них приходять відвідувачі з «гостинцями», і тоді їх неадекватна поведінка тримає в напрузі всі 12 поверхів, – говорить Лобода. – Недавно один такий пацієнт ножами кидався, то охоронники його скрутили – і в поліцію».

ВІД «СОЦІАЛКИ» ДО МУНІЦИПАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ

Охоронники запевняють, що бути «муніципалами» подобається. В’ячеславу дісталася школа в Дарницькому районі – каже, головне, навчитися розуміти дітей, бо вони з різних питань звертаються. «Слідкую, щоб маленькі не залишали школу самі. А іноді по них батьки приходять нетверезі, то пояснюю, що в такому стані в школі перебувати не дозволено», – розповідає він. Вночі охоронник обходить територію, щогодини доповідає черговому ситуацію. Крадіжки у школах рідкість, а от компанії на майданчиках збираються частенько. «Якщо по території незрозумілі люди, втручаємося. Людина з лихою метою (розповсюджувач наркотиків, наприклад) видасть себе поведінкою», – пояснює Загуменний. «Нашої появи і пояснень зазвичай досить – реагують», – говорить Юрій, що прибув до школи у ГШР за нашим викликом. Каже, в будні ще так-сяк, а от у вихідні неспокійно: місто гуляє. За кожною групою 30-40 об’єктів закріплено – чималий шмат роботи. «А «майовки» ж попереду! Тільки збираються у парку 10-15 чоловік, вже знаємо – треба надсилати сюди «патрульку», хай поряд стоїть. Бо зараз вип’ють і почнуться неподобства», – розповідає Кацубо. Щоб самі патрульні не перегинали палицю, дотримувалися дисципліни, періодично роблять об’їзди перевіряючі. «А спочатку, поки мене в обличчя не знали, сам «інспектував». На вихідних у спортивному костюмі йшов у парк і допитувався – а хто ви, що робите? І реакцію спостерігав, – ділиться Загуменний. – І по формі не все гаразд було, і в спілкуванні. Зараз краще». Одна людина може підірвати авторитет цілої організації, зітхає чиновник.

Юрію роботу запропонували невдовзі після повернення з зони проведення ООС побратими через ветеранську спілку. «Всі свої. Не важко – приїжджаєш, порушників затримуєш, – всміхається хлопець. – І можна тут себе реалізувати, по інших роботах не бігаю». 25-річний Дмитро слідкує за порядками у приймальному відділенні лікарні на вулиці Підвисоцького. «Та тут порядок. Наша присутність – вже фактор стримування», – скромно відповідає на питання, як працюється. І зізнається: взагалі-то, вчиться на історичному у КНУ ім. Т. Шевченка, а паралельно прилаштувався, бо графік зручний. Його колега Віталій з іншого посту в цьому ж медзакладі – зі старожилів «Муніципальної охорони» і активіст ветеранського руху. «На фронті разом, і тут разом, а це важливо. Бо, вибачте, і в столиці всілякої нечисті вистачає і боротися треба. Серед своїх легше», – відверто каже чоловік. Загуменний теж відвертий: суспільство неоднозначно сприймає ветеранів і роботодавці поки що теж. Крім психологічних особливостей, які можуть мати такі працівники, пам’ятають про соціальне навантаження – 14 діб додаткової відпустки, збори, оздоровлення… «Для міста це більшою мірою соціальний проєкт і навіть експеримент: як залучити цю категорію людей. Радий, що він успішний і корисний. Найкраща реабілітація – колектив однодумців. Плюс відчуття затребуваності, підтримки міста, виконання для нього важливих завдань», – пояснює ідею Дмитро Загуменний. Вона досить перспективна – муніципальна охорона в майбутньому може виходити на ринок і забезпечувати себе сама. В КМДА виношують проєкт створення муніципальної поліції, що перебрала б на себе реагування на левову частку адміністративних порушень. «А поки – хлопці при ділі», – резюмує Загуменний.

Тетяна Негода
Фото Володимира Тарасова