10 хвилин на порятунок життя: як працюють столичні “швидкі”
У Києві прагнуть догнати Мадрид і Лондон за швидкістю прибуття «карети» на виклик
...Коли викликана нами “швидка допомога” запізнюється, ми лаємо лікарів. Коли прилітає миттєво – хвалимо.
А насправді, час приїзду карети швидкої допомоги від медиків не залежить, принаймні у Києві. Бо їх дім – створена столичною владою комунальна організація «Київмедспецтранс». Тут розміщено спеціалізований автопарк, працюють водії і визначено стандарти роботи, якими в КМДА, мабуть, не без приводу пишаються. Керівник організації Віталій Безносюк мав сміливість запевнити: «За 5 останніх років ми є тією юридичною особою, на діяльність якої об’єктивно ніхто не скаржиться».
БЕЗ УАЗІВ І СКАРГ
Так було не завжди. Ще 6-7 років тому кияни скаржилися: машини на виклик не поспішають, водії більше дбають про те, аби десь не стукнутися чи не подряпати крило, аніж про порятунок пацієнтів. А все чому? А тому, що, мовляв, карети швидкої, ніде не застраховані. Для багатьох тоді стало відкриттям, що «швидкі» – то окрема, не підпорядкована лікарням структура. «Інакше бути не може – такого повного циклу інженерно-технічного обслуговування жодна лікарня виконати не в змозі. Воно мусить бути централізованим - заради ефективності», – пояснює керівник апарату КМДА Дмитро Загуменний. А тому «Київмедспецтранс» має спеціалізоване автогосподарство, гаражі, технологічні дільниці, ремонтні приміщення та спеціально підготовлений персонал…
«У нас працюють представники 48 професій. Ми виконуємо всі види ремонтів і «МРТ» для спецмашин – електронну діагностику, унікальну для України», – говорить Безносюк. - Виконуємо більш як 6 000 планових ремонтів на рік, плюс - екстрені. Яка лікарня таке б собі дозволила?»
Пізніше Дмитро Загуменний роз’яснив: “Ще сім років тому, коли організація не мала стільки обладнання, ремонт спецавтомобіля тривав у середньому 200 годин. А сьогодні – 24-28. Якщо карета швидкої допомоги була б закріплена за лікарнею, то вона перебувала на ремонті не менше 10 днів».
Наразі в цій організації 696 спецавтомобілів (крім карет швидкої – спеціальний, спеціалізований та технологічний транспорт, є навіть флюорографічні кабінети на колесах (їх два), поінформував Безносюк.
Чи дійсно скарг на водіїв чи машини від населення немає? Колись були, запевняє керівник, але вже давно: «Працюю тут сім років, і раніше претензії надходили щотижня. За 2013-2014 роки був змушений звільнити близько 200 працівників за пиятику, порушення трудової дисципліни, недбале ставлення до роботи. І допомогло!».
В організації переконують, що й на техніці не економлять. Є тут «форди», «сітроени», «пежо» – всі не старші за 7 років. «31 модель західних виробників. Немає вже ні радянських, ні російських УАЗів чи «Газелей». А ще 5 років тому майже 90% автопарку складалося саме з них, ще й таких, що виїздили по 20-25 років», – каже Безносюк.
Остання партія з 39 сучасних карет прибула у березні цього року. І значна частина - з апаратами ШВЛ на борту. «Кожний такий спецавтомобіль оснащений медичним обладнанням майже на 2 млн гривень. Це - мінілікарня», - пояснює керівник.
До речі, всі машини застраховані. А отже водії почуваються вільніше й упевненіше на дорозі.
“Я на “швидкій” - 34 роки. Звісно, машини тих часів з нинішніми не порівняти. У сучасних почуваєшся значно впевненіше, можна просто в дорозі в повному обсязі надавати допомогу пацієнтові — до передачі лікарям”, - розповідає фельдшер Ігор Іванченко. Ще один плюс — швидка заміна машини в разі поламки. Раніше треба було довго чекати, нині на це йде 10 хвилин. У кожній кареті є тривожна кнопка - пацієнти ж різні трапляються: агресивні, безхатченки, п’яні винуватці домашніх конфліктів. “Іноді навіть поліцію на себе викликаємо», - каже фельдшер.
З Ігорем Іванченком ми розговорилися, спілкуючись з медичною бригадою, що чекала біля карети, поки її ретельно обробляли антисептиком з оприскувача. Це - одне з авто, призначених для транспортування хворих на COVID-19.
Епідемія примусила вдосконалити стандарти чистоти та оперативності. Крім ретельного миття на спеціальних порталах, ці машини ще й посилено дезінфікують.
Водночас, перерви між викликами скоротилися до 5-10 хвилин, зізнається водій Юрій Корсун. «Не встиг повернутися – і знову за кермо, викликів дуже багато. Зараз на підстанції й не відпочинеш», – розповідає він. Але на київських шоферів не скаржиться, вони, мовляв здебільшого чемні і «швидку» пропускають, та й смуга для громадського транспорту виручає.
«Швидкі» тепер мають подвійне навантаження, пояснює лікар Євген Петренко, що працює в бригаді з Іванченком. Жоден стаціонар не приймає хворого, якщо є підозра на гострі респіраторні захворювання, підвищена температура. «Бачимо ознаки, що можуть свідчити про COVID-19, – згідно з чинним наказом, веземо до інфекційного відділення, а там вже на місці вирішують: забирати до себе чи повертати нам, – каже медик. – От і уявіть, що коїться на «швидких»: спочатку транспортуємо в інфекційне відділення, а через 2-3 дні переправляємо в інші стаціонари, якщо ПЛР-тест негативний».
Це вимушений крок, але виправданий - переконаний лікар. Він дозволяє уникнути внутрішньолікарняних заражень.
За словами медиків, на додачу активізувалися пацієнти з хронічними хворобами, що під час карантину до лікарів не зверталися, а зараз – масово почали. У результаті кожен водій «швидкої» за 12-годинну зміну перевозить майже 30 пацієнтів. «За квітень 42 000 осіб транспортували у Києві каретами «швидкої», а за рік набігає в середньому до 700 000», – говорить Безносюк.
Наразі цей показник буде збільшуватись, прогнозують працівники “швидкої”.
ОЛЛ-ІНКЛЮЗІВ ДЛЯ «ШВИДКИХ»
Одна з трьох баз «Київмедспецтрансу» на Почайній – ніби зелена оаза серед промзони. За кошти спонсорів її засаджено самшитами, ялівцями та червонолистими кленами. Без бюджетних коштів облаштували власну їдальню - все, як розповіли в КМДА, на партнерських засадах та ентузіазмі.
Тут налагоджено повний цикл обслуговування техніки – все власними силами. «До приватних фірм з питань ремонту не звертаються, інакше б ці роботи коштували в 3-4 рази дорожче», - пояснює керівник апарату КМДА Дмитро Загуменний.
Є тут акратофори з запасом води на місяць та підземні бензосховища. «Завдяки цим резервам організація може працювати автономно цілий місяць у випадку надзвичайних ситуацій», – пояснює Загуменний.
Стратегічними запасами пального вже користувалися, й неодноразово. «Під час Майдану виручали вони нас часто, а також у тяжкі 2014-2015 роки. В АТО/ООС від нас, до слова, відправлено 17 карет, - підраховує Віталій Безносюк. - Одна підірвалася на міні, другу спалило вогнеметом… А інші працюють, вже більш як 3000 поранених перевезли».
На критій дахом ділянці можна одночасно ремонтувати і оглядати 24 машини. «Ось, зверніть увагу: мотоцикліст уночі влетів в карету, що стояла на проїжджій частині під червоним світлофором, - показує Безносюк пошкоджене авто, що саме «лікували» майстри. – Від удару вона аж на бік упала!». (Отже не всі столичні водії такі уважні, як нам розповідали!)
До спецкарет тут ставляться дбайливо. Після 15 жовтня – ховають до боксів і гаражів. На кожну заведена електронна «дорожня карта» - база даних, з якої видно, коли спецавто оглядали, ремонтували, скільки щодня спожито пального тощо. Щоб з ними не трапилося лиха, вдень і вночі ведеться відеоспостереження 159-ма камерами на всіх трьох територіях організації. «І вони не зайві. Кілька років тому був випадок – серед ночі залетіла група чоловіків, вимагали від диспетчера ключі від заправки. Втекли, лише коли помітили відеофіксацію», – пригадує Безносюк.
ЧИ БУДЕ ФІНАНСУВАННЯ?
Та, як і усюди сьогодні, найважливіше не техніка, а персонал. Рекламуючи умови роботи в колективі, керівник розповів і про доступні путівки на оздоровлення тим, хто цього потребує, і про переведення на спокійнішу роботу тих, хто захворів, і про можливості оволодіння професією і підвищення кваліфікації. «Років 6 тому тут працювало майже 500 людей віком за 70, згадує він, в тому числі - водіїв. Нині пенсіонерів змінила молодь. Створили навчальний комплекс, де на власному автодромі готуємо пілотів карет швидкої допомоги». Щоб отримати кваліфікацію, водій має відкатати на спецавто не одну сотню годин, частину з них – уночі.
Однак, не все так безхмарно, як хотілося б. Цього року у зв'язку з медреформою в державному бюджеті не передбачено субвенцій на транспортну послугу для таких організацій, як «Київмедспецтранс». А організація працює цілодобово, 40% водіїв – з передмість, і люди чекають зарплати...
«У найкритичніший момент навіть не знали, чи завтра заплатимо людям, – згадує Загуменний. – Фінансування фактично переклали на міський бюджет, а в ньому не було передбачено коштів на транспортну медичну послугу».
Зараз, за словами чиновника, з кризи є шанс вийти – треба лише ухвалити нову міську програму, щоб мати юридичну можливість фінансувати організацію. А мова йде, для розуміння, про 350 млн грн на рік. «Чекаємо на сесію, сподіваємося, депутати підтримають”, – ділиться надією Дмитро Загуменний. Бо розгубити все, чого досягли за останні роки, дуже легко за місяць-другий. Та що там – тиждень не зможе виїжджати «швидка», і для киян це буде катастрофа.
Столичним жителям, звичайно, хотілося б сподіватися на краще. Тим більше, втрачати є що. Для порівняння: у 2013 році середній час подачі «швидкої» дорівнював 40-50 хвилинам, а сьогодні, як запевнив керівник організації, виконується міжнародний регламент – карети доїжджають на виклик за 10 хвилин.
«До 2013 року ми, пам’ятаю, навіть не сприймали комунальні «швидкі» як засіб допомоги. Люди казали: треба приватну викликати, та хоча б доїде, – пригадує чиновник. – Зараз така потреба відпала”.
До того ж, виїзд комерційної карети коштує 2000-3000 грн, і не кожен середній киянин може собі це дозволити, зауважує Загуменний. А комунальна обходиться бюджету у 239 гривень за годину роботи.
Спецавтомобілів зараз достатньо, аби 15% з них (згідно з нормами ВООЗ) стояли в резерві. За міжнародними стандартами, для такого міста, як Київ, треба мати 298 карет, наразі їх - 285, пояснює керівник апарату КМДА.
А Віталій Безносюк розраховує на кошти від мерії. «На поточний рік мер запланував направити нам 50 млн. грн, - пояснює він і ділиться планами. - Якщо отримаємо їх то будемо на 100% відповідати міжнародним нормам щодо забезпечення населення машинами «швидких». Наш орієнтир – Мадрид та Лондон, де карета прибуває на виклик за 6 хвилин 55 секунд та 8 хвилин відповідно.”
До речі, Київ за цим показником серед столиць світу за останні 6 років перемістився з 127-ї позиції на четверту.
Укрінформ
Фото - Геннадія Мінченка