Олександр Возний, начальник Управління екології та природних ресурсів КМДА

Хоча загроза російських ракетних атак зберігається, столиця, як і сотні інших населених пунктів країни, потроху заліковує заподіяні агресором “рани”. В місті демонтують аварійні конструкції — зруйновані балкони, МАФи, віконні рами, дахи, піддашшя, паркани. Попереду — складніші роботи з демонтажу будівель, які не підлягають відновленню. Наразі ж сапери і рятувальники зосередилися на очищенні від небезпечних предметів лісопаркових зон, берегів водойм та інших природних об’єктів.  Тому киян і гостей столиці просять утриматися від відвідин пляжів і зелених зон. За винятком перевірених та безпечних (перелік — тут). Натомість, за даними Київської міської військової адміністрації, найбільш забруднені вибухонебезпечними предметами й уламками околиці міста, де відбувалися бойові сутички: Пуща-Водиця, Виноградар, Святошинське лісопаркове господарство, автомобільні дороги у напрямках Житомира й Вишгорода.

Детальніше про шкоду, заподіяну рашистами столичному довкіллю, ліквідацію  наслідків ворожих атак, а також про шляхи розв’язання інших екологічних проблем мегаполіса — у розмові з начальником Управління екології та природних ресурсів КМДА Олександром Возним.   

ПРО ЯКІСТЬ ПОВІТРЯ

- Пане Олександре, в середині травня на Київщині, зокрема у Вишгородському районі і в Зоні відчуження, виникло кілька лісових пожеж. Чим вони викликані та як позначилися на стані повітря в столиці?

- На півночі Київської області загорілися трав’яний настил та підлісок. У Зоні відчуження пожежа поширилася на досить велику площу, майже 500 гектарів. Горів сміттєвий полігон у Вишгородському районі. Служба надзвичайних ситуацій швидко локалізувала загоряння. Допомогли й дощі, які пройшли нещодавно.

Гасіння пожеж цього року ускладнює велика кількість боєприпасів, які не здетонували, в лісах все ще дуже багато розтяжок та мін. Тому всі дії в районах, де у лютому й березні тривали бої, координують військові. І пожежна техніка не може рухатися так швидко, як раніше. До того ж, потрібно враховувати, що за час російської агресії в Україні знищено близько тисячі одиниць пожежної техніки, що також гальмує темпи приборкання вогню.

Як ці пожежі впливають на стан повітря? Зазначу, що з першого дня повномасштабного вторгнення автоматична система моніторингу атмосферного повітря продовжувала працювати. Єдине, що було обмежено доступ до неї. Перевага цієї системи у тому, що кожен мешканець міста в онлайн-режимі може ознайомитися з даними про якість повітря в його районі. Зараз це можна зробити у застосунку “Київ Цифровий”. Для того, щоб люди могли отримувати інформацію онлайн, система щохвилини аналізує показники датчиків якості повітря і видає результат на електронну мапу. Фахівці збирали й аналізували цю інформацію, ще раз наголошу, безперервно. Доступ до системи громадян тимчасово обмежували і знову відновили на початку квітня.

При цьому за всі три місяці воєнного стану ми зафіксували буквально декілька випадків, коли було перевищення гранично допустимих норм за одним-двома показниками. І ситуація, до того ж, досить швидко нормалізовувалася.

- А як взагалі змінювалися показники забрудненості повітря під час активних бойових дій поблизу Києва? З одного боку, в перші тижні війни на вулицях міста фактично не було транспорту, припинили роботу деякі підприємства, що, теоретично, мало позитивно позначитися на якості повітря, а з іншого - виникало багато пожеж унаслідок влучання ворожих ракет і снарядів як у передмістях столиці, так і в самому Києві.

- За спостереженнями, у той час, коли люди масово виїхали з міста, ми на практиці підтвердили гіпотезу, згідно з якою 80% викидів шкідливих речовин припадає на пересувні джерела, тобто на автомобільний транспорт. І справді, тільки-но на вулицях міста майже не залишилося машин, Київ отримав надзвичайно чисте повітря. Тобто, показники були навіть не “добрі”, а “дуже добрі”. Що у звичайному режимі життя мегаполіса майже недосяжне. Знову ж таки, це не стосувалося днів, коли у Київській області тривали інтенсивні пожежі.

Зазначу, що від самого початку вторгнення стаціонарні підприємства, які прийнято вважати “основними забруднювачами”, функціонували. Стаціонарні джерела – передовсім, теплоелектростанції, - працювали навіть у посиленому режимі, забезпечуючи місто не лише теплом, а й електроенергією, використовуючи більше палива, ніж зазвичай. Це був унікальний випадок. Шкода тільки, що ми підтвердили свою гіпотезу саме таким шляхом.

- Чи стане досвід зменшення транспортного потоку (тільки уже через стимулювання відмови від авто й адміністративні обмеження) у пригоді при пошуку шляхів розв’язання глобальної проблеми забруднення повітря у повоєнний період? Київ же останнім часом - минулого року, зокрема — бувало, потрапляв до переліку найбільш забруднених у світі міст.

- Насамперед, хотів би заспокоїти киян, відповівши на запитання про те, яким чином ми потрапляли до цього рейтингу. Річ у тім, що рейтинг фактично одноосібно формує швейцарська компанія IQAir на своєму сайті. Важливо знати, що основний напрямок роботи цієї компанії – продаж кліматичного обладнання. В тому числі, очищувачів повітря. Також вона продає портативні датчики, які може купити будь-хто, встановити у себе на балконі і вимірювати якість повітря. Але, хочу зазначити, лише за одним показником: розміром часток пилу. І проаналізувавши, яким чином IQAir бере інформацію, укладаючи рейтинг, з’ясовуємо, що коли компанія говорить про якість повітря у європейських країнах, вона використовує офіційні дані від державних природоохоронних органів. В Україні ж вона отримувала показники від восьми анонімних користувачів. І наше місце в рейтингу визначали фактично ці вісім людей, які на власний розсуд встановили датчики. Тому Київ і потрапляв до топ-10 чи й до топ-5 найзабрудненіших міст світу.

Ми ще торік звернулися до IQAir з листом, попросивши їх брати до уваги наші дані (на той час у місті вже працювали дві сучасні референтні станції моніторингу повітря). На початку цього року ми звернулися до них повторно: коли ви транслюєте інформацію про Україну, будь ласка, беріть офіційні дані органу, який відповідає за якість атмосферного повітря у Києві. Ми продовжуємо діалог і, сподіваюся, найближчим часом на їхньому сайті з’явиться більш достовірна інформація про стан повітря в Києві.  

Що стосується нашого обладнання, хочу запевнити: ми, як представники держави, відповідаємо за достовірність даних, які оприлюднюємо. Все наше обладнання сертифіковане, повірене. Устаткування такого типу працює у провідних європейських столицях — у Лондоні, Берліні, Парижі. Ми використовуємо у наших постах моніторингу японське обладнання компанії “Horiba”.

- Тобто, при укладанні рейтингу йдеться не про те, як забруднюють, а про те, як “рахують”...

- Так. А проблематика в Києві така ж, як і в будь-якому мегаполісі з великою кількістю автомобілів. Під час заторів ми отримуємо викиди певних шкідливих речовин в атмосферу. Формула всім відома: менше авто – менше викидів, сильніший вітер – швидше відбувається розсіювання забруднюючих речовин.

Звичайно, відбудовуючи країну після перемоги, ми дуже хотіли б бачити Київ поміж міст із добрим станом повітря (знову таки, треба не забувати, що йдеться про мегаполіс). Не виключено, що для цього необхідно буде запровадити певні зони обмежень для окремих категорій автотранспорту. Сподіваємося, вже в недалекому майбутньому на вулицях з’явиться більше електротранспорту. Також разом з  Департаментом транспорту напрацьовуємо план зі скорочення викидів від автотранспорту.

- І, так розумію, ситуація з промисловими забруднювачами поліпшується. Зважаючи на те, що останніми десятиліттями багато великих підприємств з різних причин “залишили” центральну частину Києва. З одного боку, дехто вважає, що це погано, бо втрачаються промисловий потенціал та робочі місця. Але з екологічної точки зору — це, безумовно, добре.

- Ви абсолютно праві. Для екології це добре. Ми бачимо, що великих промислових об’єктів у Києві майже не залишилося. Території, що були під заводами, забудовуються житловими масивами, які не несуть екологічної загрози з точки зору забруднення довкілля.

- А з іншого боку, - це не парки, а мікрорайони з автомобілями, системами кондиціонування, переважно, із суцільним асфальтом...

- Так. Але хочу тут навести інший приклад. У нас вже є практика (на жаль, ще не дуже поширена), коли місто для суспільних потреб намагається викупити окремі ділянки у забудовників. Поки що це поодинокі випадки, але сподіваюся, в майбутньому таких прикладів буде більше. Тому що ми розуміємо: після задоволення базових економічних потреб, пов’язаних із житлом та комфортом, люди переймаються тим, щоб дихати чистим повітрям, купатися в чистих озерах і річках. І це – такі собі два потяги, що рухаються паралельними коліями.

ПРО “РАНИ”, ЗАПОДІЯНІ ВІЙНОЮ І СТИХІЄЮ

- На жаль, війна і справді відтерміновує втілення багатьох планів і добрих задумів. А ще — додає непоправних втрат та проблем. У тім числі, й довкіллю. Чи вже вдалося оцінити шкоду, заподіяну ворогом екології Києва?

- Якщо говорити про парки та лісові угіддя, то основний удар припав на Святошинське лісопаркове господарство. Його території простягаються від Пущі-Водиці фактично до Житомирської траси. Тобто — це зона активних бойових дій, що відбувалися протягом майже двох місяців.

У перші тижні війни Київський міський голова видав розпорядження про заборону відвідування столичних лісів. Із чим це пов’язано? Насамперед, із тим, що в лісах є велика кількість залишків боєприпасів, розтяжок, мін, які залишив по собі ворог. І мета цього розпорядження – зберегти життя та здоров’я людей. Ще місяць тому ми фіксували випадки підриву в лісопаркових господарствах на ворожих мінах наших колег із Київської області. Й така небезпека зберігається навіть у місцях, де не було жодних військових позицій.

Щоб оцінити збиток, заподіяний війною нашим лісам, фахівцям потрібно туди зайти. Військові не рекомендують до закінчення воєнного стану заходити на небезпечні ділянки. Тому ми не маємо повної інформації про пошкодження. В Пущі-Водиці тривають активні роботи з розмінування. Й ми бачимо, яку велику кількість боєприпасів звідти вилучають. Тільки-но військові дозволять, ми зможемо вже на місцях оцінити заподіяну шкоду.

- Як відбувається очищення території міста — зокрема, лісів, парків, скверів та берегів водойм - від наслідків бойових дій (де це уже  можливо) та, власне, й від “мирного” сміття, якого після зими, зазвичай, накопичується чимало? Знаю, вже відбулося кілька екологічних заходів у формі толоки. Подібні толоки заплановані й на найближчі тижні. Хоча, як я розумію, з міркувань безпеки цього року вони не такі масові, як зазвичай.  

- Ми з колегами із КО “Київзеленбуд” ініціювали проведення майже двох десятків толок у різних районах Києва. Це прибирання в парках і висаджування дерев та кущів. Проте не можемо активно закликати громадян долучитися до таких акцій, як це було в мирний час. Але комунікуємо з громадськими активістами: якщо є можливість та бажання –  долучайтеся. Ми забезпечимо необхідним інвентарем і посадковим матеріалом, який у нас залишився або який надали благодійники.

Хочу зазначити, що з огляду на скрутну економічну ситуацію, навесні ми не закуповували дерева та кущі для посадки. Використовували рослини, які вирощували наші комунальні підприємства або ті, що безплатно передали компанії, які займаються вирощуванням та продажем саджанців. Загалом в цьому році ми висадили в Києві близько 1600 дерев та майже 10 тисяч кущів.

На сайті Управління екології та природних ресурсів є графік запланованих толок. Там також інформуватимемо і про наступні подібні заходи. Якщо вам зручно і це відбувається недалеко від вашого будинку, долучайтеся. Але  – і це один з ключових меседжів  – зважаючи на ситуацію, можливо, й не варто чекати на заклики від міської влади. Якщо хочете навести лад у своєму дворі або мікрорайоні, можете об’єднатися з друзями, сусідами і прибрати якусь частинку або навіть озеленити якусь ділянку.

Окремо хочу запевнити, що всі об’єкти зеленого господарства столиці і всі комунальні підприємства, які опікуються їх утриманням, працюють майже на повну потужність. Для того, щоб мешканці міста могли безпечно й комфортно проводити час у зелених зонах, в наших парках та скверах, розуміючи, що рекреаційне навантаження на них зростає, – адже ліси закриті. Хотілося б подякувати всім працівникам зеленого господарства міста Києва за ту роботу, яку вони, попри всі труднощі, виконують. Завдяки їхній щоденній праці столичні парки та сквери залишаються чистими і доглянутими. Поміж собою говоримо: наша місія — готувати столицю до перемоги, щоб Київ зустрів її зеленим, квітучим, доглянутим. Навіть такий хештег завели у соціальних мережах – #ГотуємоКиївДоПеремоги.  

- На жаль, шкоди столичному довкіллю час від часу завдають і природні катаклізми. Чи вже ліквідували наслідки зливи та буревію, що сталися 12 травня, а також “погодних негараздів” 28 травня? І що з порятунком історичної липи Петра Могили, яку, поміж іншого, пошкодила стихія?

- Через буревій, про який ви кажете, в місті було пошкоджено майже 200 дерев. Всі наслідки стихії вже ліквідовано. Можу сказати, що наші колеги впоралися із цим завданням на “відмінно”.

З приводу липи Петра Могили, яка має досить поважний вік, близько 400 років, – справді, на жаль, буревій пошкодив склетну гілку цього дерева. Ми одразу залучили науковців, які допомагають комунальникам. Лікування почалося досить оперативно – вже на другий день після буревію. Рани липи очистили, обробили спеціальним розчином для того, щоб там не розмножувалися шкідники, закрили сіткою від потрапляння бруду. Далі під наглядом науковців буде здійснено санітарну обрізку дерева – для того, щоб розвантажити гілки, а також встановлено підпори. За висновками науковців, липа – хоч і пошкоджена, –  але житиме. А ми, зі свого боку, запевняємо: зробимо все можливе, щоб вона ще не одне покоління киян радувала своєю красою.

- А чи багато таких дерев-пам’яток у столиці? І які з них найбільше вражають Вас особисто?

- У Києві близько 140 зелених пам’яток природи. Це і 150-літні клени, і 350-річні липи, і, звісно, вікові дуби. В більшості випадків йдеться про дерева, яким 300-400 років, але серед дубів Києва є і справжній рекордсмен. Це Дуб Ґрюневальда, який вважають найстарішим дубом нашого міста. Його вік – 800-900 років. Росте він у Конча-Заспі на території одного із санаторіїв.

ПРО ЦИФРОВІЗАЦІЮ ТА НОВІ ЗЕЛЕНІ ЗОНИ

- Звісно, всі ці “історичні” дерева-пам’ятки стоять на обліку, про них знають комунальники й науковці. Але ж є й ідея так би мовити “інвентаризувати” кожне столичне дерево. Маю на увазі створення так званої онлайн-мапи не лише зелених насаджень, а й кожного дерева, яке там розташоване. Що із втіленням цього проєкту і - знову ж таки - як впливають на нього війна, нестача фінансів, інші проблеми?

- Торік ми розпочали в Києві проєкт з оцифрування/обліку дерев. В чому його ідея? Фактично ми як менеджери, котрі працюють на мешканців міста, хочемо розуміти, яким активом керує громада (а дерева також є її активом) – тобто, скільки цих дерев, в якому вони стані тощо. Є чудовий застосунок, який дозволяє сфотографувати кожне дерево, внести його характеристики і таким чином взяти на облік. Цього в цифровому режимі в нашому місті ще ніхто не робив.

Тобто, наша основна мета – повна прозорість роботи в усіх питаннях екології. Це пов’язано і з повітрям, коли всі бачать інформацію в режимі реального часу, а не після того, як вона пройде через якийсь фільтр. Така ж ідея і з обліком зелених насаджень: люди мають розуміти, де і які дерева є в місті, в якому вони стані, щоб ці дерева не зникали “за нез’ясованих обставини”.

Торік внесли до програми близько 3 тисяч дерев. На жаль, цього року через війну роботи зупинено. Зокрема, тому, що потрібне спеціальне обладнання, яке чітко визначає gps-координати кожного дерева. Зараз доступ до подібної інформації обмежено. Тож всі роботи ми припинили. Але поновимо, щойно буде така можливість.

Крім того, працюємо над створенням порталу “Екологія”, де буде сконцентровано всю інформацію про зелені зони та водні об’єкти Києва. Також так буде інформація про всі дозволи на викиди, які отримали підприємства, щоб кожен мешканець міг перевірити, що за підприємство розташоване поблизу його будинку, чи має воно дозвільний документ чи не має. Окрім дозволів на викиди, з часом туди додаватимемо всю інформацію про навколишнє середовище, починаючи з екологічних експертиз, оцінок впливу на довкілля (документ, який прийшов на заміну екологічній експертизі). Отже, наша мета – зробити цю діяльність максимально публічною та відкритою.

- Останніми роками у Києві з’явилося чимало нових “зелених” локацій, що популярні серед киян, гостей столиці, поціновувачів селфі та стрімерів. Це і алеї сакур в парку Кіото та на бульварі Верховної Ради, й оази магнолій, бузкові алеї. Чи з’явилося або з’явиться щось подібне цього року?

- На жаль, всі капітальні видатки (капітальні ремонти скверів, парків) поки що призупинено. Далі все залежатиме від економічної ситуації в країні, яка, вочевидь, залишатиметься дуже складною. Думаю, тільки-но з’явиться бодай якась можливість, ми продовжимо роботи, які виконували в попередні роки. Поки що розраховуємо на власні сили й ресурс. Домовилися з нашими комунальними підприємствами з утримання зелених насаджень (їх 10, в кожному районі – по одному), що вони оберуть одну з локацій у своєму районі і своїми силами зроблять ремонт: замінять лави, урни, прокладуть або оновлять доріжки. Моя позиція полягає в тому, що не треба чекати якогось дива, маємо щодня робити щось для того, щоб місто ставало кращим.

- Ось якраз про плани. Буквально за кілька днів до війни Ви анонсували проєкт з розбудови міської  системи контролю якості повітря. Чи доведеться й ці плани відкласти до кращих “фінансових” часів? Чи все ж є можливість продовження робіт?

- На жаль, вони також поки що відкладені. Адже розбудова системи потребує значних коштів. І ми розуміємо, що для міста зараз є більш важливі речі. Сподіваємося, що так само як і з парками, ситуація найближчим часом стабілізується й ми зможемо добудувати систему моніторингу – для того, щоб кожен мешканець міста чітко розумів, що відбувається з повітрям у його районі або на його вулиці. Однак маю запевнити – наявна мережа вже чудово справляється із своїм завданням і дає достатньо інформації про стан атмосферного повітря в Києві.

- А що собою являє ця система, наскільки вона досконала? Чи вся територія міста охоплена пунктами спостереження? Адже якість повітря, приміром, в тихому мікрорайоні з приватною забудовою й довкола ТЕЦ чи обабіч проспекту Перемоги може ой як відрізнятися...

- На жаль, поки що не все місто покрите відповідними автоматичними датчиками. Поясню, як працює сама система. В нас є 5 референтних постів – тобто, абсолютно точних. Це досить великі об’єкти, всередині яких стоїть обладнання, яке щохвилини відбирає проби й аналізує їх. Інші прилади, які доповнюють систему, – це індикативні датчики. Вони невеликого розміру й менш точні, що передбачено законодавством. 

Ми проводили опитування серед киян, де б вони хотіли бачити ці датчики. 40 таких пристроїв встановили у різних районах. І не тільки там, де транспортні розв’язки або інші потенційно забруднені місця. Це ще й парки, береги водойм. Все для того, щоб розуміти, як в той чи інший період рухається повітря, як відрізняється його якість, приміром, у парку та біля дороги. Вся система сертифікована. Тому ми повністю відповідаємо за інформацію, яку вона збирає.

Далі потрібно розбудовувати референтну систему, доповнювати її індикативною. За 2022-2023 роки планували повністю покрити місто автоматичними датчиками контролю якості повітря і паралельно хотіли перейти до встановлення датчиків аналізу води у водних об’єктах Києва, щоб люди так само могли в онлайн-режимі стежити за відповідними показниками. Тільки-но з’явиться така можливість, обов’язково поновимо роботи.

Владислав Обух, Київ

Фото – Геннадій Мінченко