У Києво-Печерській лаврі відкрили пам’ятну дошку на честь князя Костянтина Острозького
До 509-ої річниці битви під Оршею в Національному заповіднику «Києво-Печерська лавра» відкрили меморіальну дошку на честь князя Костянтина Острозького, який очолив українсько-литовсько-польсько-білоруське військо у битві проти московської армії у 1514 році.
Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.
«Увічнення пам'яті князя Костянтина Острозького - це наш крок із вшанування справжніх українських героїв, а також нагадування всім нинішнім та майбутнім поколінням, як треба будувати, любити державу, як треба захищати державу та віру, при цьому жити з величезною повагою до всіх сусідніх народів. Князь Острозький - унікальна особистість, яка шанується чотирма народами - українцями, білорусами, поляками та литовцями. І сьогоднішня дошка - це ще один важливий крок увічнення пам'яті та повернення цього діяча нашому народу», - сказав в.о. гендиректора НЗ «Києво-Печерська лавра» Максим Остапенко.
Захід розпочався з молебню за перемогу України під проводом отця Іоанна. Продовжилася подія урочистим відкриттям і освяченням пам'ятної дошки князю Острозькому, встановленої на північному фасаді Успенського собору.
Надзвичайний і Повноважний Посол Литовської Республіки в Україні Вальдемарас Сарапінас зауважив, що, як і в 16 столітті, Росія намагається завоювати українські землі, але завдяки мужньому спротиву українців та підтримці партнерів, росіянам не вдасться загарбати Україну.
«На жаль, ця жахлива війна та рашисти продовжують свою «чорну справу», намагаючись порушити наші плани, мрії та наше життя. Сьогодні, як і в часи Костянтина Острозького, Російська імперія намагається завоювати Україну, але це їм не вдасться. Ми знаємо, які незламні Збройні сили України і який незламний народ. Повірте, Литва також була, є і завжди буде разом із вами», - сказав він.
Меморіальна табличка Острозькому являє собою барельєф із портретом князя та підписами про роки життя та діяльність. Меморіальна дошка є подарунком від скульпторів Бориса Крилова, Олеся Сидорука та засновника ливарної майстерні Ігоря Давидова.
«Барельєф ми виготовляли близько двох місяців, бо у нас була готова модель: дві такі ж дошки є у Любліні та у Вільнюсі. Вони ідентичні. Наш задум був поєднати три країни постаттю князя», - зазначив Кирилов.
Водночас у своєму листі Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Польща в Україні Бартош Ціхоцький зауважив, що відкриття пам'ятної дошки є символічною подією, яка підкреслює особливий вимір відносин між Польщею, Литвою та Україною.
Читайте також: Князь Острозький став патроном ЛитПолУкрбригу
«Битва під Оршею 1514 року є великою перемогою об'єднаних українських, польських, литовських і білоруських військ під проводом князя Острозького над військом московського царя Василя ІІІ. Це доказ того, що єдність перед спільним ворогом - це запорука перемоги. Це має особливий вимір зараз, коли Європа та світ об'єднуються перед обличчям російської агресії в Україні», - зачитала лист заступник посла Агнєшка Гуральська.
Захід відбувся за участі представників 30-ї Окремої механізованої бригади ім. князя Острозького, а також білоруського полку ім. Кастуся Калиновського у складі ЗСУ. У межах події троє бійців з полку імені Калиновського отримали нагороди від ради Білоруської Народної Республіки за мужність при виконанні бойових завдань.
«Костянтин Острозький у 1514 році сформулював вислів «якість перемагає кількість» реальністю. Тоді наші народи змагалися пліч-о-пліч проти одного ворога. Час іде, а ворог залишається, наші народи знову стоять разом за спільні ідеали», - сказав командир полку імені Калиновського Денис Прохоров.
Битва під Оршею відбулася 8 вересня 1514 року між 15-тисячним війська Великого Князівства Литовського і Руського під командуванням князя Костянтина Івановича Острозького та московською армією на чолі з воєводою Іваном Челядніним.
Згідно з "Rerum Moscoviticarum Commentarii" Сигізмунда фон Герберштейна, першоджерелом інформації про битву, значно менша армія Литви і Польщі (менше 30 000 осіб) розбила 80 000 московських солдатів, захопивши їхній табір і командувача. Ці дані уточнюються сучасними істориками.