Марина Соловйова, директорка департаменту охорони культурної спадщини КМДА

За півтора року повномасштабної війни, дякуючи ППО і всім силам оборони, Київ зазнав відносно невеликих пошкоджень пам’яток культурної спадщини. Проте безвідповідальність чиновників різних рівнів та бажання ділків збагатитися, за кілька десятків років встигли змарнувати у столиці чимало історичних будівель. Найбільший у всіх сенсах приклад – Гостинний двір на Контрактовій площі. А ще будинки, пов'язані з всесвітньо відомим авіаконструктором Ігорем Сікорським, художником Олександром Мурашком, меценатами Терещенками. А ще – потворні будки самовільно «засклених» балконів на пам'ятниках архітектури…

Чи можливо і в які терміни  реанімувати унікальні київські архітектурні пам’ятки? Як врегулювати для порятунку умираючих будов юридичні повноваження міської влади та міністерства культури? На ці питання Укрінформу відповідає новопризначена Марина Соловйова - директорка департаменту охорони культурної спадщини КМДА, яка на держслужбу прийшла із громадсько-правничого сектору захисту історичних об’єктів Києва.

КИЇВ ПРОСИТЬ ПЕРЕДАТИ ГОСТИННИЙ ДВІР У КОМУНАЛЬНУ ВЛАСНІСТЬ

- Пані Марино, у Києві є прекрасна будівля – Гостинний двір.  Пам’ятка національного значення (хоча цей статус у 2011, за Януковича, знімали) руйнується фактично вже навіть більше 10 років. Натомість подібні старовинні торгові ряди в Європі, наприклад, Сукенніце у центрі Кракова,  є найпривабливішими пам’ятками для мільйонів туристів. Чому в Києві інакше? 

- За часів президентства Януковича з Гостинного двору постановою Кабміну було знято статус пам’ятки національного значення. Це дуже обурило суспільство і громада встала на захист Гостинного двору. На мій погляд, це була репетиція Майдану: бо там був «Беркут», людей били. Однак громада сказала: «Ні, ми не дамо знищити цю пам’ятку».

Після цього там сформувалася ініціатива, яка назвалася «Гостинною республікою». Організовували дуже цікаві мистецькі заходи і постійно повторювали, що архітектурна домінанта Подолу, його перлина має належати громаді і місту.  

До того як мене запросили на державну посаду я була адвокатом – однією з тих, хто захищав Гостинний двір у судах, упродовж 10 років. Спочатку був позов про скасування наказу Кабміну про зняття з Гостинного двору статусу пам’ятки національного значення. Потім ми боролися, щоб скасувати чи визнати таким, що втратило чинність рішення Київради про надання земельної ділянки під реконструкцію. Також боролися за скасування розпорядження КМДА про реконструкцію, дозвіл на будівництво. Була низка окремих судових справ, які ми всі виграли.

 - Коли стало більше впевненості, що судові справи можна виграти?

- Спочатку суди нас не чули, але після Революції Гідності раптом ситуація змінилася. Нарешті судді зрозуміли, що Гостинний двір - це пам’ятка і її варто берегти. Ми спромоглися повернути статус, скасувати всі рішення влади, які надавали можливість знищити Гостинний двір.

За підтримки депутатів ми зверталися до Фонду держмайна з клопотанням  про розірвання договору оренди з руйнівником-орендарем. Це також був дуже важливий крок. Спираючись на висновки експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ,  суд розірвав договір оренди. Після цього ми думали, що все - перемога, кияни повернули Гостинний. Однак, до остаточного завершення ще не дійшли…

Я спілкувалася і дуже поважаю архітектора Валентину Петрівну Шевченко, яка реставрувала Гостинний двір у 1980-х роках. Це вона передала нам, адвокатам, всі документи і завдяки цьому ми перемогли в судах. Змогли довести, що Гостинний двір - це не нова будівля, а реставрована історична.

- Чому донині Гостинний двір стоїть пусткою і руйнується?

- КМДА має розуміння і концепцію, що робити з Гостинним двором. До початку повномасштабної війни були на це кошти. Пропонували, щоб на 2-му поверсі  запрацював  Музей історії Києва. Також там має бути картинна галерея. А на 1-му - торгівельні ряди з українськими товарами. Поділ, Контрактова площа  ожили б!

І сьогодні ми продовжуємо просити передати Гостинний Києву. Зараз війна, зрозуміло, немає  таких коштів, щоб відреставрувати всю будівлю. Але ми зобов’язані зробити якісну консервацію, щоб припинити руйнування.

- Які конкретні кроки мають бути зроблені для  консервації Гостинного двору?

-  Ми не можемо робити за  кошти міста будь-які дії на об’єкті, який належить державі. КМДА буде звертатися до Кабміну для того, щоб передали врешті-решт Гостинний двір у комунальну власність.  А далі все може відбуватися дуже швидко. Тому що всі підготовчі етапи Київська міська державна адміністрація вже зробила.

ЧОМУ ФОНД РОДИНИ СІКОРСЬКОГО НЕ МОЖЕ ВРЯТУВАТИ КИЇВСЬКИЙ БУДИНОК

- Що ви відповідаєте тим, хто робить закиди, мовляв, культурна спадщина у повномасштабний період російсько-української війни не на часі?

- Війна йде за нашу ідентифікацію, культуру, мову. Наш північний сусід хоче знищити все українське. А ми  в тилу маємо зробити все, щоб не розруху бачили ті, хто повертатиметься з перемогою з фронту, а те, як ми працювали і зберегли надбання.  Бо, як казав прем’єр-міністр Великобританії Черчилль у роки Другої світової війни:  за що ми тоді  воюємо? На культуру, на культурну спадщину варто спрямовувати певні кошти і правильно ними розпоряджатися.

- Скільки часу потрібно для консервації будівлі?

- Коли у нас будуть розв’язані руки, ми  вже у бюджеті наступного року зможемо закласти певні кошти хоча б на консервацію. Напрацювання проєкту консервації займе  3-5 місяців.  

- Чи потрібні нові законодавчі норми для того, щоби ефективно зберігати пам’ятки?

- Ми підготували певні зміни до Закону про охорону культурної спадщини. Найперше, вважаю, варто підвищити відповідальність за руйнування пам’яток. Сьогодні фізична особа, яка довела до плачевного стану пам’ятку, яка є у власності, - має заплатити штраф… 1700 грн.;  юридична особа - від 17 тис. до 170 тис. грн.

Можливо,  для юридичних осіб така відповідальність має бути інша– кілька  мільйонів. Остаточно це законодавець має визначати.

Друга дуже важливе пропозиція. Якщо фізична чи юридична особа отримала пам’ятку у власність і за 2-3 роки доводить її до ганебного стану (не реставрує, не відновлює, не проводить певні заходи, які передбачені охоронним договором), - в такому випадку Київ повинен мати право  повернути її в комунальну власність  шляхом викупу. Це має бути законодавчо врегульовано. Сьогодні  тільки держава може повернути пам’ятку. А стосовно міста норми в законі немає.

- Наскільки є прозорими і законодавчо вивіреними процедури передачі у власність історичних будівель?

- Згідно закону, пам’ятка може бути в державній власності, в комунальній і в приватній. Це не заборонено. Але варто відслідковувати і дивитися, що відбувається з тим чи іншим об’єктом.

Наприклад, на Великій Житомирській, 32 - «будинок зі зміями і каштанами». Його відновлює  власник.  Реставрація дуже цікава, на мій погляд, дуже правильна. Якби у нас були всі власники такі відповідальні, то ми б мали інший Київ.

На жаль, переважно беруть пам’ятку, доводять до руйнівного стану, потім чомусь там стається пожежа чи її виключають зі списку пам’яток. Руйнують - і будують хмарочос.

На мою думку, варто проводити багато заходів, які мають показувати  суспільству значимість і цінність пам’яток, шедеврів міської архітектури. Ми отримали це від батьків і маємо передати нашим дітям. Жити в місті, де збереглися старовинні будівлі чи фонова забудова,  гармонійно і комфортно, естетичніше, ніж серед самих хмарочосів.

- Будинок, в якому мешкала родина всесвітньо відомого авіаконструктора Ігоря Сікорського, має повернути Міноборони. Як Фонду Сікорського законно долучитися до його реставрації?

- Сьогодні ця  пам’ятка в занедбаному стані. Коли я проходжу по Ярославовому валу, мені завжди дуже шкода, що вона гине.

Будинок Сікорського  - власність держави, належить Міністерству оборони.  Попередній очільник -  пан Резніков підписав згоду на передачу будівлі в комунальну власність. Тепер потрібно винести на Кабмін  питання передачі у власність - з державної в комунальну. Тоді Київ матиме змогу  залучити фонд родини Сікорських  до фінансування реставрації. Певні кошти будуть спрямовані і з київського бюджету.

- За минулий і нинішній роки департамент охорони культурної спадщини КМДА розробив і подав у Мінкультури облікову документацію на 212 об’єктів культурної спадщини у Києві. Проте у 2022-му  у спеціальний реєстр  внесли лише  27 об’єктів, а цьогоріч -  77 одиниць, які накопичилися загалом із 2019 року. Як виправити  ситуацію? Якщо будівля не в цьому реєстрі – її безперешкодно можна просто знести.

- Мене теж здивували ці цифри. Це дуже неправильно і несправедливо. Планую налагодити співпрацю з Міністерством культури і підняти це питання, можливо, на спільних нарадах чи «круглих столах». Якщо будівля не в цьому реєстрі,  то немає запобіжника, який міг би хоч якось гарантувати її збереження.

БУДИНКИ  ТЕРЕЩЕНКА, МУРАШКА Й БАРОНА ТА ПАМ’ЯТНИК ЩОРСУ

- Велика Палата Верховного Суду повернула територіальній громаді Києва будинок Терещенка на розі бульвару Шевченка і вулиці Михайла Коцюбинського. Якими є реальні терміни початку збереження пам’ятки?

- Рішення, яке ухвалила Велика палата Верховного Суду, знакове. Воно може взагалі змінити судову практику. Потім його можуть брати до уваги при розгляді подібних справ. Наприклад, можливо, стосовно дому Підгорського («замок барона» ) на Ярославовому валу. Він у приватній власності, і він потерпає. Можливо, тепер може бути переглянутий його статус.

- До речі, це означає, що у нас все таки судова влада змінюється?

- Так, я думаю, що сьогодні суди теж змінюються. Суспільство змінюється, відношення до пам’яток інше. Велика війна багато чому нас навчила…

- Інша проблема із будинком, де мешкав художник Олександр Мурашко. Звідти ніяк не можуть переселити останнього мешканця. Як вирішувати такі питання?

- Так, чудова садиба Мурашка в центрі міста. Ця будівля знаходиться на балансі департаменту культури. У будинку живе пан Олександр. Йому і його родині варто запропонувати житло в іншому місці. Знаю, що були пропозиції, але вони не були прийняті. Однак треба домовитися - відселити людину, а потім зайнятися відновленням будівлі.

- Скільки на це піде часу?

- Найперше, треба підготувати наукову документацію про пам’ятку.  Вона розробляється близько року (проводиться експертиза, відбуваються певні погодження), а потім вже реставрація і відновлення. Хоча спочатку там має бути консервація. Тому що там уже дерева ростуть на даху. Для консервації пам’ятки теж треба виготовити науково-проєктну документацію, на це йде десь півроку.

- Скільки працівників департаменту мають повноваження робити приписи про збереження пам’яток?

- У департаменті 28 працівників, з них 4 інспектори можуть виїжджати оглядати пам’ятки. Якщо проводяться роботи, які не є реставраційними, на які немає документів, - інспектор виписує припис і зупиняє ці роботи. Якщо роботи не зупиняються, звертаємося до поліції та департаменту благоустрою і, врешті-решт, зупиняємо. Якщо це не діє, тоді ми накладаємо фінансові санкції - штраф.

Нам не вистачає інспекторів, не вистачає юристів. Маємо дуже багато судових спорів. Я буду просити про збільшення штату і зміни структури департаменту.

- Чи в компетенції департаменту – вплинути на ситуацію із встановленням потворних будок на балконах, навіть на історичних будівлях з табличкою «пам'ятник архітектури»?

- За місяць, як працюю, до нас з такими питаннями не зверталися. У Будапешті, Празі,  Парижі,  Берліні люди дуже цінують свої старовинні будівлі і ніколи там не будуть самостійно «склити» балкони, які паплюжать центральні вулиці. І в нас це має бути регламентовано.  Якби до мене звернулися із питанням,  чи можна пам’ятці архітектури зробити лоджію чи балкон, склом закрити -  я б відмовила.

- Як часто небайдужі кияни повідомляють про правопорушення?

- Дуже багато містян до нас звертається. Скажімо, на будівлі по вул. Січових стрільців, 31 художниця почала малювати мурал. Вона дізналася в департаменті, що треба пройти консультаційну раду, після якої б вирішили, давати дозвіл чи ні, але вона це проігнорувала. Місцеві мешканці і депутати звернулися з тим, щоби зупинити цю самовільну творчість на будинку.

А ще кияни часто звертаються стосовно того, щоб прибрати російську, імперську і радянську символіку: дошки, пам’ятники, таблички.  Просять це пришвидшити. Створена спеціальна комісія при КМДА, до роботи якої долучається наш департамент й Український інститут національної пам’яті. З Мінкультури опрацьовуємо питання про пам’ятники Пушкіну і Щорсу.

- І коли вже Київ попрощається із пам’ятником Щорсу?

- Мінкультури має спочатку виключити його з реєстру, а потім ми вже можемо визначатися, як його демонтувати і куди везти.

- Назвіть три найважливіші невідкладні завдання департаменту?

- Зберегти так звану фонову забудову. Друге – зберегти  Гостинний двір і будинок Сікорського. І третя дуже велика мрія – завершити облаштування чудового ландшафтно-історичного простору від Львівської площі, по моїй улюбленій Пейзажній алеї,  далі алеї художників, Скляному мосту, а потім на схили Дніпра, які  входять у буферну зону Софії і Лаври.  Але, як мені сказали, там є земельні ділянки виділені під забудову.  Треба все вивчити, розібратися і зробити так, щоби найбільша користь була для киян.  

Валентина Самченко, м. Київ
Фото Геннадія Мінченка