Саміт НАТО у Варшаві – підсумки й уроки

Валерій Рябих

У Варшаві завершився черговий саміт НАТО, якому багато пророчили стати «історичним» і таким, що принесе нові можливості для безпеки.

Тож чи виправдала зустріч лідерів країн-членів НАТО сподівання, які на неї покладали і як можуть змінити світ ті рішення, що вони прийняли?

Цілком очікувано, що Саміт не виправдав мрії романтиків, зокрема тих, що сподівались на те, що в Альянсі вже зараз захочуть бачити Україну. Однак і скептики, що говорили про слабкість альянсу, зростаючі протиріччя серед його членів, зокрема і щодо питання відносин НАТО з РФ, не стали пророками.

Виходячи з аналізу Комюніке, що було оприлюднене за результатами Варшавського саміту, а також заяв, що пролунали під час Саміту, Альянс зберігає єдність в розумінні свого основного завдання, а також є одностайним, як в питанні оцінки існуючих загроз, так і в питанні відповіді на них.

ЄДИНІ ЯК НІКОЛИ

Вже на початку документу стверджується, що «ключове завдання НАТО залишається незмінним: гарантувати те, щоб Альянс залишався безпрецедентною спільнотою свободи, миру, безпеки і спільних цінностей, в тому числі індивідуальної свободи, прав людини, демократії та верховенства права... Для того, щоб захищати і обороняти нашу неподільну безпеку і наші спільні цінності, Альянс повинен і буде продовжувати ефективно виконувати всі три основні завдання, що визначені в Стратегічній концепції: колективна оборона, врегулювання кризових ситуацій та гарантування безпеки на основі співпраці».

Більш того, можна констатувати – НАТО у порівнянні з тим, що цей союз являв собою на початку російської агресії проти України, яка кардинально змінила безпековий ландшафт не тільки в Європі, але й у цілому світі, стало більш спроможним у своїй реакції на сучасні, в т.ч. й гібридні загрози, що йдуть, в першу чергу, з боку путінської Росії, та більш рішучим і єдиним у своїх діях. Також тут готові до відповіді на кібернетичні атаки та, навіть, застосування проти членів Альянсу ядерної зброї.

НАТО, в першу чергу, зберігає рішучість та єдність в питанні оцінки сучасних загроз і пріоритетності їх розстановки. Зокрема, оцінюючи безпекову обстановку, в НАТО говорять про існування «дуги нестабільності і відсутності безпеки уздовж периферії НАТО і за її межами». Поряд з ІДІЛ, міжнародним тероризмом та неконтрольованою міграцією з зон конфліктів особливе місце в ряду загроз, що формують цю «дугу нестабільності», в Альянсі віддали тим, що походять з Росії. «Агресивні дії Росії, що в включають провокаційні військові дії на периферії території НАТО, а також її готовність, що усіляко демонструється, досягти політичних цілей шляхом загрози і застосування сили, є джерелом регіональної нестабільності, становлять фундаментальний виклик Альянсу, порушили євроатлантичну безпеку, а також загрожують реалізації нашої давньої мети – вільної і мирної цілої Європи», -  говориться в підсумковому документі.

Відмічаючи те, що НАТО прагне будувати партнерські відносини з Росією, в тому числі через механізм Ради Росія-НАТО (РРН) в Альянсі констатують, що «в той час як НАТО виступає свої міжнародні зобов'язання, Росія порушила цінності, принципи і зобов'язання, що лежать в основі відносин між Росією і НАТО, як це передбачено в Базовому документі Ради Євроатлантичного Партнерства 1997 року, Основоположному акті НАТО-Росія 1997 року, та в Римські декларації 2002 року.

Зокрема, до дестабілізуючих дій та політики Росії в НАТО відносять:

-      триваючу незаконну і нелегітимну анексію Криму, яку в Альянсі ніколи не визнавали і не визнають і яку закликають Росію припинити;

-      порушення суверенних кордонів шляхом застосування сили;

-      навмисну дестабілізацію на сході України;

-      великомасштабні раптові навчання бойових підрозділів, що суперечать духу Віденського документа, а також провокаційні військові дії поблизу кордонів НАТО, в тому числі і в Балтійському і Чорноморському регіонах і регіоні Східного Середземномор'я;

-      безвідповідальну і агресивну ядерну риторику, військову доктрину і реальні дії з боку РФ;

-      неодноразові порушення повітряного простору НАТО.

Також в НАТО відмічають, що військове втручання Росії, значна її військова присутність і підтримка режиму в Сирії, а також використання своєї військової присутності в Чорному морі для проекції сили в Східному Середземномор'ї створили додаткові ризики і виклики для безпеки союзників та інших країн регіону.

В Альянсі також констатували, що, не зважаючи на неодноразові заклики з 2014 року для Росії з боку союзників і міжнародного співтовариства про зміну обраного нею курсу, на цей час політика РФ не змінилась. Тож в Альянсі вважають, що умов для розвитку відносин та повернення до «business as usual» з РФ на даний час не існує і говорять про те, що «характер відносин альянсу з Росією і прагнення до партнерства залежатиме від чіткого, конструктивних змін в діях Росії, що свідчить про відповідність з нормами міжнародного права і своїх міжнародних зобов'язань і обов'язків».

В частині виконання нормам міжнародного права і своїх міжнародних зобов'язань в НАТО також дали чітко зрозуміти РФ, що це означає. «Ми  будемо твердими в нашій підтримці суверенітету України і територіальної цілісності в рамках її міжнародно визнаних кордонів і права України вирішувати своє власне майбутнє і курс зовнішньої політики, вільної від втручання ззовні, як це викладено в Заключному акті Гельсінкі», - зазначається в Комюніке. В практичній площині це означає, що в НАТО чітко дають зрозуміти РФ, що ніколи не будуть узаконені її дії по зміні кордонів, зокрема анексії Криму та підтримці сепаратизму, як в Україні, так і інших країнах-сусідях. Також не може бути і мови про відмову від політики стримування і введених проти РФ обмежень та санкцій в зв’язку з її агресією проти нашої країни до повного відновлення територіальної цілісності України.

ТРИМАТИ ПОРОХ СУХИМ…

Говорячи про необхідність збереження діалогу з РФ, в НАТО розуміють, що інколи такий діалог, зокрема в публічній сфері може призвести до зворотного результату, коли в РФ зможуть використати це в своїх цілях – або для впливу на єдність євроатлантичного співтовариства в питанні оцінки дій РФ, або для досягнення стратегічної переваги над Альянсом. Тому, зберігаючи в цілому примирливий тон заяв та стверджуючи, що «як і раніше відкриті для періодичного, цілеспрямованого і конструктивного діалогу з Росією» тут на всяк випадок продовжують нарощувати власні можливості по недопущенню можливості успіху РФ в будь яких агресивних діях по відношенню до Альянсу. Так в НАТО констатували, що виконання заходів в рамках прийнятого на саміті в Уельсі Плану дій щодо готовності НАТО (Readiness Action Plan, RAP) значно підвищило готовність, оперативність і гнучкість Альянсу в умовах безпекового середовища, що суттєво змінилось в зв’язку з діями РФ. В Комюніке ще раз наголосили на тому, що саме RAP відповідає на виклики, пов'язані з Росією та їх стратегічні наслідки.

Заходи з гарантування безпеки, що було здійснено в рамках RAP забезпечили безперервну військову присутність, на ротаційній основі і значну активність в східній частині Альянсу, яка в більшій мірі піддається загрозам з боку РФ. В НАТО впевнені, що ці заходи оборонного характеру демонструють колективну солідарність і рішучість захищати всіх союзників.

До більш широких заходів в рамках реалізації RAP, що вже втілено в життя в НАТО відносять такі:

  • посилено Сили реагування НАТО (СРН), підвищено їх готовність та істотно збільшено розмір, що робить цей елемент більш здатними і гнучкими і спроможним формувати з'єднання об’єднаних сил дивізійного рівня, до складу якого можуть входити повітряні, морські компоненти, а також підрозділи сил спеціальних операцій;
  • створено нові Об’єднані сили високого ступеню готовності до дій (Very High Readiness Joint Task Force, VJTF), що здатні до дій вже протягом 2-3 діб. При цьому ці сили були сертифіковані та готові до використання з 2015 року, а план ротації підрозділів з 7 країн, що будуть формувати VJTF (Франція, Німеччина, Італія, Польща, Іспанія, Туреччина, Сполучене Королівство) затверджено вже на період до 2022 року;
  • створено вісім багатонаціональних підрозділів інтеграції сил НАТО (NATO Force Integration Unit, NFIU), що повинні будуть забезпечити оперативне розгортання сил НАТО (Об’єднаних сил високого ступеню готовності до дій; та складових елементів сил відповіді НАТО – NATO Response Forse elements, NRF) для посилення можливостей Альянсу по здійсненню дій у відповідь на можливу агресію;
  • вжито необхідних заходів для підвищення здатності НАТО посилитись за рахунок нових проектів в області інфраструктури і підвищення гнучкості в швидкому переміщенні сил по території країн-членів Альянсу;
  • в рамках структури сил НАТО, створено штаб багатонаціонального корпусу Північний-Схід в Польщі, а також засновано штаб багатонаціональної дивізії Південий-Схід, які здатні прийняти командування підрозділами інтеграції сил НАТО і забезпечити гнучкість управління і контролю в цих регіонах;
  • прийняте рішення посилити Постійниий компонент військово-морських сил НАТО додатковими можливостями;
  • розширено програму навчань НАТО;
  • підсилено можливості з розширеного планування та прискореного прийняття рішень з метою забезпечення як військового, так і політичного реагування;
  • погоджено стратегію по ролі НАТО в боротьбі з гібридною війною, яка здійснюється в координації з ЄС.
  • прийнято рамкові заходи по адаптації НАТО у відповідь на зростаючі виклики і загрози з півдня.

В НАТО стверджують що ці заходи по адаптації залишатиметься основною рушійною силою військової адаптації НАТО і повинні бути актуальними протягом тривалого часу.

Говорячи про досягнуте, в НАТО також планують і далі підсилювати власні спроможності зосередившись на речах, що мають суттєво підвищити оборонну спроможність Альянсу.

Зокрема, тут зосередяться на розвитку системи стратегічного прогнозування розвитку обстановки шляхом посилення власних розвідувальних можливостей. Так, в НАТО проведуть розвідувальну реформу, яка, як тут стверджують «повинна бути постійним процесом», метою якого є забезпечити своєчасне виявлення загроз, планування операцій, та процес прийняття рішень в Альянсі. В рамках реформи буде створено новий об’єднаний підрозділ розвідки та безпеки (Joint Intelligence and Security Division), який буде очолюватись помічником Генерального секретаря з питань розвідки і безпеки. Основною метою діяльності нового підрозділу буде «забезпечення більш ефективного використання наявного персоналу і ресурсів, а також забезпечення максимально ефективного використання розвідувальної інформації, що надається союзниками».

Велика увага приділятиметься реалізації Спільної розвідувальної програми (Joint Intelligence, Surveillance and Reconnaissanc, JISR), що була прийнята на саміті в Чикаго в 2012 році і вже частково реалізована. В підсумковому документі відзначили, що реалізація JISR сприяла підвищенню ситуаційної поінформованості Сил реагування НАТО через підвищення кваліфікації кадрів в сфері збору та обміну інформацією та оперативними даними. Також в НАТО сприятимуть подальшому обміну оперативною інформацією, в тому числі, за допомогою платформ і мереж НАТО і оптимізації використання багатосторонніх платформ і мереж для підвищення загальних можливостей по реалізації Спільної розвідувальної програми.

Наступним заходом з посилення можливостей Альянсу є розвиток військово-морської складової. В Альянсі покладають на неї чотири завдання: участь в колективній обороні і стримуванні, врегулюванні криз, забезпечення колективної безпеки, а також безпеки на морі. Наріжним каменем морських спроможностей Альянсу є Постійні військово-морські (Standing Naval Forces) і вони повинні бути посилені і стати частиною розширених сил віповіді НАТО. На цей час в НАТО активно працюють над розобкою морської стратегії Альянсу, а також концепцією майбутніх морських операцій НАТО, які, як тут вважають є ключем до морської могутності НАТО. Увага до розвитку морських сила НАТО в першу чергу спричинена загрозами Альянсу з боку РФ, зокрема на Балтиці та в Північній Атлантиці, які тісно пов’язані, в тому числі, з  російською «антидоступною» концепцією (anti-access/area denial concept – A2/AD) на європейському театрі дій, яка передбачає відокремленням акваторії Балтійського моря в разі конфлікту з НАТО. Крім того, в НАТО можуть бути суттєво стурбовані загрозами для шляхів комунікацій, що спричинені діями Китаю в Південно-Китайському морі – і тут також морські спроможності НАТО, як ніколи – наразі.

БЕЗПЕКА – ПОНАД УСЕ

Найбільшою відповідальністю НАТО в підсумковому документі названо захист та оборону території і населення країн Альянсу від нападу, як це передбачено в статті 5 Вашингтонського договору. І тут висловлюють рішучість у відсічі можливої агресії «Ніхто не повинен мати сумніви в рішучості НАТО, якщо безпека будь-якого з його членів виявиться під загрозою. НАТО буде підтримувати весь спектр можливостей, необхідних для стримування і захисту від будь-якої загрози безпеки і безпеки нашого населення, де б вона не виникла».

В НАТО роблять ставку на ефективне стримування та оборону на основі відповідного поєднання можливостей ядерних сил, звичайних сил і протиракетну оборону. Тут наголошують на тому, що «до тих пір, поки існує ядерна зброя, НАТО залишатиметься ядерним альянсом»  і розраховують на ядерні потенціали країн-членів – в першу чергу США, а також Великої Британії та Франції. При цьому В Альянсі зазначають, що в питанні ядерного стримування пріоритетне значення буде й надалі віддаватись американській ядерній зброї передового базування, що розміщена в Європі.

Наголошуючи на тому, що основною мето ядерного потенціалу НАТО є збереження миру, запобігання примусу і стримування агресії тут говорять про те, що «будь-яке застосування ядерної зброї проти НАТО докорінно змінити характер конфлікту», натякаючи таким чином на можливість нанесення ядерного удару у відповідь. Хоча поки що оптимістично стверджують, що «обставини, при яких НАТО, можливо, доведеться використовувати ядерну зброю є вкрай малоймовірними».

Протиракетну оборону в підсумковому документі Варшавського саміту також відносять до елементів стримування, хоча розуміють, що цей елемент не може замінити ядерну зброю. Зокрема, в Варшаві країни-члени НАТО підтвердили рішучість в розвитку системи протиракетної оборони. Основні заходи були визначені на саміті в Лісабоні в 2010 році і передбачають розгортання елементів ПРО на території окремих країн-членів НАТО на східному та південному флангах. Незважаючи на протести з боку РФ, в НАТО погодили подальші дії з розвитку власних можливостей з протиракетної оборони і, констатувавши певні успіхи в цьому напрямку, поставили собі за завдання завершення етапу створення наступного ключового елемента протиракетної оборони НАТО – системи командування та управляння, побудова якої стане рубежем готовності системи ПРО НАТО до застосування за призначенням.

Значущим є те, що на саміті НАТО в Варшаві визнали «кіберпростір у якості сфери здійснення операцій, в якій НАТО має захищати себе так само ефективно, як це робить в повітрі, на суші і в морі». Це означає, що будь-які кібер-атаки проти країни члена-НАТО будуть тут розглядатись тут як привід застосування ст.5 Вашингтонського договору та забезпечення колективної оборони, в тому числі і шляхом проведення адекватних дій у відповідь. Це, наряду з розвитком можливостей НАТО по веденню активних дій в кібер-просторі,  може суттєво охолодити деякі гарячі голови, що намагались перевірити реакцію Альянсу на напади в віртуальному просторі на цивільні та військові об’єкти країн-членів НАТО. Тут також наголошують, що розвиваючі спільні спроможності, не забувають і про те, що «кожен союзник буде виконувати свою відповідальність, щоб поліпшити свою стійкість і здатність швидко і ефективно реагувати на кібер-атаки, в тому числі і в гібридних контекстах».

В Альянсі також оптимістично стверджують, що «зробили кроки, щоб забезпечити нашу здатність ефективно вирішувати проблеми, пов'язані з гібридною війною, де спостерігається застосування широкого, складного і адаптивного поєднання  традиційних і нетрадиційних засобів, а також явних і прихованих військових, воєнізованих формувань і цивільних заходів». Тут ставлять собі за заслугу те, що прийняли стратегію і дієві плани реалізації ролі НАТО протидії гібридній війні. В Альянсі вважають, що «основна відповідальність по реагування на гібридні загрози або безпосередній напад лежить на цільової нації» однак рішуче заявляють про те, що «в НАТО готові надати допомогу союзнику на будь-якій стадії гібридної кампанії – в рамках колективної оборони. І тут рішуче заявляють про готовність застосувати статтю 5 Вашингтонського договору в разі гібридної агресії проти одного з членів Альянсу.

УКРАЇНСЬКИЙ КОНТЕКСТ

Незважаючи на те, що в Україні звучать голоси незадоволених результатами Варшавського Саміту для нашої країни, він дійсно став історичним в оцінці Альянсом ролі та місця України для загальноєвропейської та євроатлантичної системи безпеки. Десять зі 139 пунктів підсумкового документа Варшавського саміту НАТО прямо чи опосередковано торкаються України.

Як і очікувалось, на саміті в Варшаві було надіслано потужний політичний сигнал про підтримку України. Зокрема, єдині в НАТО в питанні оцінці агресії проти України і підтримці відновлення територіальної цілісності нашої країни. «Ми будемо твердими в нашій підтримці суверенітету України і територіальної цілісності в рамках її міжнародно визнаних кордонів і права України вирішувати своє власне майбутнє і курс зовнішньої політики, вільної від втручання ззовні, як це викладено в Заключному акті Гельсінкі», - зазначено в Комюніке за результатами саміту.

Також в НАТО впевнені, що «незалежною, суверенна і стабільна Україна, що твердо віддана демократії та верховенству права, є ключем до євроатлантичної безпеки». Ця фраза в Комюніке є даниною внеску нашої країни в забезпечення безпеки Альянсу і відображенням розуміння того, що Україна стримує реальне просування РФ на Захід та дала, ціною життів своїх захисників можливість країнам НАТО на сьогодні бути «готовими та рішучими» відповісти на агресивні дії з боку РФ.  

Аналіз виступів та під час Саміту та документів, що там були прийняті, дозволяє стверджувати, що в НАТО є і розуміння того, що на цей час Україна є чи не єдиною країною в світі, що має унікальний досвід протистояння одній з найпотужніших у військовому відношенні країн світу. Тут також свідомі того, що підрозділи ЗСУ вирішували та продовжують вирішувати завдання по захисту та обороні власної території в умовах, в яких в самому Альянсі не мали змоги перебувати: активного застосування засобів радіоелектронної боротьби, всебічного використання безпілотних літальних апаратів та активного використання різноманітних засобів ураження в тому числі великокаліберних артилерійських систем та реактивних систем залпового вогню. Цей досвід є дуже затребуваний Альянсом і буде ним адаптуватись через програми спільних навчань.

З огляду на це в НАТО наголошують, що «співробітництво НАТО-Україна є важливою частиною вкладу Північноатлантичного союзу в зусилля міжнародного співтовариства щодо проектують стабільності в євроатлантичному регіоні і за його межами». Тут ще не можуть з огляду на внутрішні і зовнішні фактори, відкрито заявити про бажаність та підтримку вступу України до НАТО, однак готові розвивати співробітництво до повної взаємосумісності на політичному, воєнному та законодавчому рівнях, коли б вступ нашої країни до лав Альянсу міг би стати лише формальністю.

Основний результат для України на саміті НАТО у Варшаві полягає в ухваленні Комплексного плану підтримки України. На 10-ти сторінках цього документу прописані напрямки, за якими Альянс готовий співпрацювати.

Відповідно до Комплексного плану, Україна отримує найбільшу в історії НАТО допомогу. Документ передбачає структурну реформу Збройних сил України та системи командування, оптимізацію логістики та спільні тренування, закупівлю обладнання та навчання його експлуатації, переорієнтування оборонно-промислового комплексу на стандарти НАТО. Загалом у тексті розписані 40 пунктів співпраці та допомоги.

Тож поєднання потужної політичної підтримки та не менш потужної практичної взаємодії наряду з заявами НАТО про підтримку суверенітету України і територіальної цілісності дає потужний привід для оптимізму українців. Залишається лише трансформувати цей оптимізм в реальні дії по наближенню України до стандартів Альянсу – від адаптації наших збройних сил, які вже пройшли велику відстань на цьому шляху, приведення оборонної промисловості у відповідність до стандартів НАТО і до повної адаптації законодавчої бази.

ПІСЛЯМОВА

Досвід показує, що прийняті на власних Самітах рішення Альянс завжди втілює в життя – може не спішно, але невпинно. Є всі підстави вважати, що не стануть винятком і рішення Варшавського саміту, в основі яких лежить розуміння керівництвом НАТО та країн-членів загроз з боку РФ. Є великі сподівання на те, що анонсоване керівництвом НАТО Засідання Ради Росія-НАТО, яке має відбутись вже незабаром 13 липня ц.р. в штаб-квартирі НАТО в Брюсселі, буде використано як раз для того, щоб довести продемонструвати російському керівництву одностайність країн-членів НАТО в засудженні дій РФ, що дестабілізують міжнародну та безпекову ситуацію та рішучість у виконанні тих рішень Варшавського Саміту, що мають покласти край безкарним діям росіян і стануть основою для повернення миру в Україну.

Валерій Рябих, Defense Express