Відновлювана енергетика: перспективи 2016

За оцінками Global Footprint Network, приблизно кожні вісім місяців, ми викидаємо більше C0₂ в атмосферу, ніж усі ліси планети здатні зрівноважити протягом всього року.

Якщо раніше щороку в секторі відновлюваної енергетики (ВДЕ) спостерігалось зростання показників, то, на жаль, вже другий рік поспіль прогрес відсутній. Зменшення обсягів виробленої об’єктами ВДЕ електроенергії відбувалося у 2015 році і за всіма ознаками продовжиться в 2016.

Водночас пріоритети розвитку сектору відновлюваної енергетики в Україні прямо передбачені „Національним планом дій з відновлюваної енергетики на період до 2020 року” та „Енергетичною стратегією на період до 2030 року”, Законом України про ратифікацію Кліматичної Паризької угоди. Так, вищезгаданим Нацпланом дій встановлено збільшення частки відновлюваних джерел енергії у загальному балансі встановлених потужностей до рівня майже 11% до 2020 року, що становить близько 5,7 ГВт, а обсяг виробництва електроенергії – до 13 млрд кВт·год (показники наведені без урахування великих гідроелектростанцій). На 2016 рік були передбачені індикативні показники 3,1 ГВт встановленої потужності (без великих ГЕС і ГАЕС) і 6,5 млрд кВт·год виробітку, але за результатами 7 місяців 2016 року ледь вдалось перейти межу 1 ГВт встановленої потужності та досягти лише 1 млрд кВт·год виробітку. Це демонструє значне відставання розвитку галузі від запланованих показників.

Нагадаємо, що Україна одна з перших ратифікувала на законодавчому рівні Кліматичну Паризьку угоду, і прийняла відповідний Закон України, підтверджуючи амбітні цілі по скороченню частки вуглецевої енергетики і одночасному збільшенню частки ВДЕ у структурі виробництва енергоносіїв. Проте приріст встановленої потужності українських ВДЕ у 2016 та 2015 роках (32 МВт за 7 місяців 2016 року та 30МВт нових потужностей за підсумками 2015 року) не такий значний, як досягнення сектору в 2010 – 2014 роках (наприклад, 280 МВт нових потужностей - у 2014 році), що було близьким до передбачених урядовими програмними документами показників росту.

Сумарний обсяг виробництва всіма видами ВДЕ генерації за 7 місяців 2016 року теж зменшився у порівнянні з аналогічним періодом 2015 року і становить 1,007 млрд кВт·год, що на 63 млн кВт·год (близько 6%) менше минулорічного показника. Вирішальну роль у формуванні цієї несприятливої тенденції відіграло зниження виробництва ВЕС (за 7 місяців цього року вітроелектростанціями вироблено на 86 млн кВт·год менше (сумарно 486 млн кВт·год ), ніж за 7 місяців у 2015 році). Незначне відставання від минулорічних показників (на 7 млн кВт·год менше) зафіксовано у МГЕС. Натомість сонячні електростанції (СЕС) і виробники електроенергії з біомаси демонструють зростання виробництва, при цьому, якщо зростання обсягів виробництва СЕС можна охарактеризувати як незначне -  2,3% від базового рівня 2015 року, то виробники електроенергії з біомаси - зростаючими темпами збільшують виробництво, а саме 25% приросту від бази 2015 року, та найближчим часом, можливо, зрівняються по рівню виробітку з МГЕС.

У галузі вуглецевої та атомної енергетики посилюються негативні тенденції: зростання цін, наростання кризи неплатежів на ринку електроенергії, скорочення виробітку всіма видами генерації (на 6% за півріччя 2016, минулорічний рівень спаду виробництва становив 13,6% від обсягу 2014 року).Зокрема, атомні електростанції, частка яких в загальному виробництві електроенергії на початок 2016 року становила майже 60%, за 2015 рік скоротили виробництво електроенергії порівняно з 2014 роком на 1% – до 82,6 млрд кВт·год, а за півроку 2016 – на 4,2 млрд кВт·год, (майже на 10% від рівня аналогічного періоду 2015) - до 37,9 млрд кВт·год. Теплові електростанції і теплоелектроцентралі, які відчувають гострий дефіцит вугілля через військові дії на Донбасі, в 2015 році скоротили виробництво електроенергії на 26% – до 53,5 млрд кВт·год, у першому  півріччі 2016 року спад продовжується – на 1,4 млрд кВт·год або 5%  від рівня аналогічного періоду 2015. Гідроелектростанції в 2015 році скоротили обсяг виробництва електроенергії на 26% – до 6,4 млрд кВт·год, а за 5 місяців 2016 року показали зростання на 27,7% - до 4,1 млрд кВт·год, втім за інформацією ПАТ „Укргідроенрго”, коливання виробітку часто пояснюється різною щорічною приточністю води у річках Дніпро та Дністер, від яких залежить виробництво електроенергії на гідростанціях.

(довідково: скорочується і загальний рівень споживання електроенергії в Україні - за 2015 рік на 12,2 %, а за півроку на 6,5%, - найбільший спад демонструють промисловість і населення).

Енергетичною стратегією України до 2030 року визначено,що для забезпечення зростаючого попиту на електроенергію та компенсації виведення з експлуатації цілком зношених потужностей до 2030 року треба буде побудувати відповідно 11 ГВт, 23ГВт або 27 ГВт потужностей за песимістичним, середнім або оптимістичними сценарієм розвитку економіки. Це означає приріст у 20%, 40% або 50% від 55 ГВт нинішньої сумарної  встановленої потужності ОЕС України.

Експерти-енергетики одноголосно вказують на необхідність колосальних фінансових витрат як на підтримку і „латання дірок” зношеного обладнання традиційної енергетики (під назвами реконструкція та модернізація), так і на добудову/побудову нових блоків. Окремими статтями фінансових витрат є безпечне виведення з експлуатації вже непридатних вугільних та атомних блоків, які відпрацювали свій ресурс (а таких понад 70%), консервування або зупинка шахт з подальшим підтриманням їх у стані, безпечному для природи та інфраструктури населених пунктів, побудову сховищ для відпрацьованого ядерного палива, усунення наслідків згубних екологічних впливів на природу та людину.   

У 2016 році НЕК „Укренерго”  на виконання положень Закону України «Про засади функціонування ринку електричної енергії України» та «Порядку підготовки Системним оператором плану розвитку Об'єднаної енергетичної системи України на наступні десять років», затвердженого наказом Міненерго від 29.09.2014 № 680, розробленоПроект «Плану розвитку ОЕС України на 2016 – 2025 роки», що передбачає збільшення у період з 2015 до 2025 року обсягу генеруючих потужностей ОЕС України на 10 168 МВт. Нібито все нормально, проте, гляньмо на деякі деталі ... „Протягом зазначеного періоду на ТЕС генеруючих компаній (ГК) в результаті нового будівництва та реконструкції діючих енергоблоків планується ввести 1 488 МВт генеруючої потужності, а також вивести з експлуатації фізично зношені енергоблоки сумарною потужністю 1 745 МВт, в результаті чого загальна потужність ТЕС ГК зменшиться на 257 МВт”. При цьому на будівництво і реконструкцію Проект передбачає 63,8 млрд грн, а про вартість робіт з виведення з експлуатації фізично зношених енергоблоків у Проекті не вказано, хоча вартість таких робіт порівнюється з вартістю побудови нових потужностей. На сьогодні, за середніми оцінками, орієнтовна вартість будівництва 1 Вт нових потужностей ВДЕ коливається  від 1 до 2 євро/Вт. Тобто за 2 млрд євро (60 млрд грн.), що передбачено Проектом плану, можна побудувати  майже 1400  МВт нових ВДЕ потужностей.

Проектом Плану визначено будівництво третього та четвертого енергоблоків Хмельницької АЕС загальною потужністю 2000 МВт. Добудова двох блоків може обійтися Україні в 4 млрд євро, що дешевше будівництва одного нового блоку, повідомляє Недашковський – нинішній президент НАЕК „Енергоатом”. Проте така добудова виявляється дорожчою побудови  2 000 МВт нових потужностей ВДЕ, вартість якої близько 3 млрд євро.

Зрозуміло, що просте порівняння вартості побудови 1 Вт встановленої потужності традиційної та ВДЕ генерації не буде коректним, тому що мають бути враховані всі фактори, що формують спроможність одиниці встановленої потужності забезпечити надійне та безперебійне постачання потрібних споживачу обсягів електричної енергії. Перш за все, це здатність ВДЕ повноцінно брати участь у диспетчерському регулюванні обсягів виробництва, до чого передові технології ведуть ВДЕ семимильними кроками (наукові та інженерні розробки дешевих засобів акумуляції, „розумні мережі”, тощо). Фахівці економісти та енергетики здійснили більш глибокі, з урахуванням додаткових порівняльних характеристик традиційних ТЕС і ВДЕ (на прикладі ВЕС) розрахунки, – результати яких повністю заперечують „розкручену” у ЗМІ та навколоенергетичних напівпрофесійних колах тезу про те, що ніби-то Україні варто сконцентруватися на реконструкції існуючої теплової та атомної генерації, а не думати провідновлювальну енергетику. Висновок: будівництво ВЕС (аналогічна ситуація і щодо сонячних, гідро-, біогазових станцій) - сьогодні і в перспективі економічно вигідніше реконструкції старих теплових блоків. 

Невтішні результати І півріччя 2016 року лише підштовхують до пошуку виходу із становища, в яке завели галузь екстенсивні принципи і затратні механізми функціонування крупних вуглецевих та атомних об’єктів. Суми коштів, необхідні для підтримання їх у життєздатному стані, збільшуються з року в рік і надалі зростатимуть. До цих витрат додаються зростаючі суспільні затрати на усунення (на жаль уже тепер лише часткове) руйнівних екологічних та техногенних наслідків. Чи не час зупинитися... – і, поміркувавши, відмовитися від віджилої, брудної і дорогої традиційної енергетики, а спрямувати кошти на розвиток та реалізацію проектів відновлюваної енергетики.