Очевидні сліди воєнних злочинів: Що вже зачислено Росії у Гаазі

Щодо злочинів Росії, які зачислено Головним прокуратором Міжнародного Кримінального Суду в Гаазі

Серед українців та більшості цивілізованих людей і народів, мабуть, є мало тих, котрі не вважають Владіміра Путіна воєнним злочинцем. Своєю поведінкою, зокрема в Україні та Сирії недавно, він це підтвердив. Можна  також аналізувати його поведінку в Грузії 2008 року і в самій Росії, де він влаштовував теракти, щоби дати причину безпощадної розправи у Чечні, тощо.

Таке окреслення Путіна, одначе, виявилось проблематичним для номінанта на Держсекретаря США, коли на переслуханню в Комітеті закордонних справ Сенату США сенатор з Флориди Марко Рубіо поставив таке питання Рексу Тилерсонові. Сенатор Рубіо подав Тилерсону приклади воєнних злочинів, зокрема з останньої російської агресії в місті Алеппо у Сирії, де вбивали росіяни і їхні сурогати президента Асада жінок і дітей, але Тилерсон не погодився висловити такого окреслення, очевидно, маючи на увазі, що у майбутньому, незважаючи на результати процесу чи у ролі держсекретаря, чи головного екзекутивного службовця енергетичної фірми, важко буде йому вести переговори з самим Путіним у будь-якому відношенні й навіть з його міністром Лавровом, після такого гострого обвинувачення.

Беручи під увагу не тільки Алеппо, але далеко до того і досі події в Криму та на Донбасі, а тим більше брутальне збиття Малайзійського літака з 298 цивільними пасажирами на борту 17 липня 2014р., обвинувачення у воєнних злочинах Путіна – це справа дуже ясна, хіба єдине питання у кількості злочинів. Форум для розглядання злочинів Росії, в тому числі й Путіна, який несе як диктатор повну відповідальність за ці злочини, – це Міжнародний Кримінальний Суд у Гаазі. Позовником у цьому суді може бути тільки держава. Тому немає чого сподіватися, щоби Президент Сирії Асад, якого захищає Путін, був позовником. Зрештою сам Асад давно повинен був стояти перед судом за воєнні злочини.

З Україною ця справа трохи менше проблематична. Правда, щоби внести формальний акт обвинувачення, корисним було б формально проголосити воєнний стан на своїй території. Цього досі Україна не зробила, бо таке проголошення припинило б допомогу від Міжнародного Валютного Фонду. Також Україна ніколи не ратифікувала Римського Статуту як договору, що визнало б юрисдикцію Суду.

Одначе 14 квітня 2014р. Україна рішенням Верховної Ради України внесла Декларацію, визнаючи юрисдикцію суду над злочинами, скоєними на її території режимом Януковича від 21 листопада 2013р. до 22 лютого 2014р., а 8 вересня 2015р. Україна через ВРУ внесла другу декларацію, визнаючи юрисдикцію над злочинами на її території від 20 лютого 2014р. до невизначеної дати, тобто продовжуючи до сьогоднішнього дня.

14 листопада 2016 р. Головний прокуратор Суду виніс свій звіт, в першу чергу називаючи анексію Криму Росією “продовженням стану окупації”, що підтвердив Комітет Людських Прав Організації Об'єднаних Націй. Головний Прокурор також заявив про визнання безпосереднього вторгнення Росії у збройний конфлікт на сході України без дозволу України.

Щодо злочинів Росії у згаданих конфліктах зачислено такі:

Крим: Переслідування кримських татар (понад 19 000 татар покинуло Крим та поселилися на території України), вбивство і викрадання осіб, котрі були в опозиції до насильної анексії, негуманне трактування арештованих чи затриманих, арешти та затримання без суду за протиставлення до т.зв. референдуму з 16 березня 2014р., включно з насильним перевезенням з одної тюрми до другої та навіть на територію Росії, а також впровадження примусової військової служби населенню окупованої території через насильне надання російського громадянства, що несе за собою примусову військову службу для Росії.

Східна Україна: Прокуратура задокументувала понад 800 інцидентів , що становлять злочини. 9578 осіб вбито та 22236 поранено, між цими приблизно 2000 цивільного населення вбито внаслідок бомбардування цивільних пунктів, Знищення цивільних об'єктів, резиденцій, шкіл (у багатьох випадках є докази, що це було зроблено навмисне), затримання і арешти зокрема осіб на території Донбасу, які проявляють лояльність до України, більше 400 осіб зовсім зникли, а також тортурування арештованих і затриманих та сексуальні злочини під час жорстокого допитування затриманих, а також і випадково супроти звичайного населення. До речі, бракує відповідального обчислення цих злочинів через брак повідомлень і доступу до потерпілих.

Дослідження злочинів на цих територіях продовжуватиметься.

16 листопада 2016р., кілька днів після звіту Головного Прокурора Суду, Президент Росії Путін дав доручення урядові Росії відкликати участь Росії в підписанні Римського статуту. Росія підписала Римський Статут у 2000р., але  ніколи цього статуту не ратифікувала як договір, тим самим не приймаючи юрисдикцію суду, бо сам Путін і Росія знали і знають, хто такий Путін і що таке Росія, а погодитися на юрисдикцію у такому випадку дуже небезпечно. Один російський спеціаліст з міжнародних відносин пояснив, що коли у 2000р. Росія підписала Римський статут, вона хотіла бути частиною модерного світу, а тепер не хоче, бо тут можуть бути поважні наслідки. На злодію шапка горить!

Рексу Тилерсону та його зверхнику Президенту Трампу, мабуть, треба ознайомитись із цим звітом, перш ніж домовлятися з воєнним злочинцем у ролі союзника.

Аскольд Лозинський