Bellingcat опублікувало розслідування щодо «вагнерівців»
Міжнародна група журналістів-розслідувачів Bellingcat оприлюднила розслідування щодо затримання у липні 2020 року під Мінськом групи з понад 30 росіян, причетних до так званої ПВК «Вагнера».
Про це повідомляє видання The Insider, яке брало участь у підготовці розслідування, передає Укрінформ.
Як зазначається, протягом року Bellingcat за участю The Insider розслідував обставини унікальної операції спецслужб, під час якої розвідникам, які працювали під виглядом охоронної компанії при «Роснафті», вдалося вивезти з Росії десятки найбільш значних бойовиків ПВК Вагнера, які причетні до військових злочинів в Україні.
"У першій частині розслідування ми розповідаємо про те, як українським розвідникам вдалося завербувати бойовиків ПВК Вагнера та отримати з їхніх рук прямі докази їхньої участі у військових злочинах", - йдеться у повідомленні.
За визначенням журналістів, сценарій спецоперації за своєю складністю та продуманістю "залишає далеко позаду найкращі серіали HBO та Netflix".
Як повідомляється, у 2018 році в Головному управлінні розвідки Міністерства оборони України звернули увагу на той факт, що після повернення додому до Росії багато бойовиків з ПВК Вагнера сидять без роботи, спиваючись і впадаючи в депресію.
Українська розвідка вивчала «вагнерівців» з 2014 року і на той момент багато дізналася про методи вербування, про ротацію бойовиків між групою Вагнера та іншими ПВК, про їхню взаємодію з ФСБ та ГРУ, багато інших деталей. Так виникла ідея спробувати під виглядом вербування заманити в пастку деяких «вагнерівців», які брали участь у військових злочинах на території України, а тепер живуть без роботи.
За інформацією журналістів, до вересня 2019 року ГУР МОУ зібрало персональні дані понад тисячі найманців, переважна більшість з яких воювала на сході України в період між 2014 та 2018 роками. З них особливий інтерес становили кілька десятків осіб, які "засвітилися" у скоєнні військових злочинів на території України. Для їхнього "вербування" було створено групу зі співробітників спецслужб.
"Для успішної реалізації проекту, який отримав кодову назву «Авеню», їм потрібна була якась ПВК, правдоподібне міжнародне завдання та переконливий куратор проекту, який зображував би представника російських спецслужб. Для максимальної правдоподібності команда вирішила використати реальну, але припинену діяльність ПВК «МАР», яку було створено у Санкт-Петербурзі у 2012 році", - зазначають розслідувачі.
Основатель ПВК «МАР» Алексей Марушенко, второй слева
Після цього постало питання про регіон, що підходить для "роботи", та компанії для "вербування". "...Команда повинна була вигадати правдоподібне небойове завдання, і в якості такого було обрано охорону нафтових об'єктів «Роснафти» на Близькому Сході. Нафтові свердловини «Роснафти» знаходилися неподалік від лінії фронту і справді потребували захисту, тому як потенційний об'єкт для охорони виглядали переконливо», - йдеться у розслідуванні.
Як повідомляється, важливу роль у проекті відіграв колишній офіцер середньої ланки ГРУ, заарештований та завербований українською розвідкою у «ДНР» кількома роками раніше: "Він повернувся до Росії і вийшов на пенсію, але через деякий час на прохання українських розвідників знову почав шукати роботу в Міноборони і успішно знайшов. Він став важливим членом команди, який міг надавати інформацію, попереджав про ризики та потенційно був корисним для підтвердження легітимності операції з вербування, якщо в цьому виникне потреба".
На російських сайтах, де вже раніше вербували бойовиків, було розміщено низку розпливчасто сформульованих оголошень про вакансії в компанії, яка пропонує «послуги у сфері охорони державних та приватних компаній по всьому світу» із зарплатою 225 тисяч рублів.
У квітні 2020 року «головному рекрутеру» було доручено провести співбесіду з деякими з найперспективніших кандидатів, щоб спробувати з'ясувати, чи можна використовувати когось із них як довірених осіб для вербування інших бойовиків, які мають значення для України. І таку людину було знайдено - Артем Міляєв 1981 року народження, який не лише написав, що отримав військовий досвід у Чечні, на Донбасі та в Сирії, а й зазначив, що був заступником командира штурмової бригади в «ДНР», де командував більш ніж 100 бійцями. Він був відомий українській розвідці під позивним «Шаман».
Рішення передати набір на аутсорсинг «Шаману» швидко дало свої плоди, зазначають розслідувачі. До кінця травня фальшива ПВК отримала десятки нових заявок, усі вони посилалися на «Шамана» як на свого референта.
"До початку червня 2020 року ГУР МО отримало сотні сторінок докладних, написаних від руки зізнань бойовиків про їхню роль у незаконних бойових діях у Східній Україні, на Близькому Сході та в Африці, а також імена командирів та фотографії медалей, виданих Кремлем, і навіть такі відео- і фотоматеріали про військові злочини, що ніде не публікувалися раніше, наприклад таких, як збиття українського військового вертольота на Донбасі 2014 року", - зазначають розслідувачі.
Підкреслюється, що багато новобранців надали інсайдерські дані як про вторгнення Росії в Україну в 2014–2015 роках, так і про те, як російська держава надавала підтримку формально «приватній» військовій компанії Вагнера.
До другої половини червня 2020 року команда ГУР мала 180 найманців, готових вирушити на кілька місяців до Венесуели. З них ГУР обрала 40, чиї військові злочини були доведені та яких мали затримати. Розвідники планували організувати для них переліт, а потім примусово посадити літак, коли він пролітатиме над українською територією.
"Через пандемію вилетіти з Росії можна було лише через територію Білорусі, а найзручнішим і найправдоподібнішим рейсом через територію України був рейс до Стамбула... Транзит здавався найзручнішим варіантом", - йдеться у розслідуванні.
Зазначається, що цей літак був би в українському повітряному просторі близько 28 хвилин — цього цілком достатньо, щоб виконати процедуру аварійної посадки під хибним приводом.
"Вивчивши Чиказьку конвенцію, що регулює комерційні повітряні перевезення, команда дійшла висновку, що існує лише два сценарії, які дозволять Україні законно посадити літак на своїй території. Перший — невідкладна медична допомога... Другий сценарій — загроза вибуху на борту... Саме цей варіант і було взято за основу як найнадійніший", - зазначають розслідувачі.
Водночас, йдеться в розслідуванні, групі ГУР знадобилася допомога СБУ у складанні невеликого списку найманців, які були найбільш важливими для України, і щоб цю допомогу запросити, було потрібне схвалення Офісу Президента, а також саме глави держави.
"За словами опитаних ексспівробітників ГУР, Президента України вперше було поінформовано про запропоновану спецоперацію 15 червня 2020 року під час чергового понеділкового брифінгу з питань безпеки з керівниками спецслужб. Співрозмовники сказали нам, що Президент Володимир Зеленський загалом схвалив операцію, заплановану на 26 червня 2020 року і попросив підготувати докладний план. Цей концептуальний план було підготовлено і затверджено міністром оборони 1 липня 2020 року. З цього моменту два старших офіцери, які відповідають за проект: Василь Бурба, директор ГУР, і Руслан Баранецький, заступник директора СБУ, регулярно проводили брифінги для президента про хід реалізації проекту "Авеню"", - стверджують розслідувачі.
За їхніми даними, СБУ підтвердила: бойовики, рекрутовані ГУР, мають величезне значення, багато хто з них уже перебував у списках терористів, яких найбільше розшукує спецслужба. Серед них були і бійці, які брали участь у вирішальних боях під Іловайськом та Дебальцевим, і бойовики, які збили у червні 2014 року український військово-транспортний літак Іл-76 під Луганськом, та потенційно важливі свідки у справі збитого "Боїнга" рейсу MH17. Один із найманців навіть говорив про те, що на початку липня 2014 року він супроводжував через російсько-український кордон "Бук" - зенітно-ракетний комплекс, з якого було збито літак.
У розслідуванні наголошується, що команда СБУ швидко підготувала свій список із 28 осіб. ГУР, доводячи число до намічених 45, додало до списку найманців, які не мали українського досвіду, аби бойовики не мали зайвих підозр.
Проте знайти одразу понад 40 квитків на рейс Мінськ — Стамбул у липні виявилося непросто. "За допомогою найнятого розвідниками українського турагента було знайдено 34 квитки на рейс, який вилітав до Туреччини 25 липня, ще 13 квитків було знайдено на рейс двома днями пізніше. Таким чином, основні особи, які цікавлять ГУР, були включені до списку 34-х, решті сказали, що вони полетять пізнішим рейсом", - йдеться у розслідуванні.
"Куратор" наказав членам групи зібратися на центральному автовокзалі Москви о 8:00 24 липня, звідки автобусом їх мали доставити до Мінська. За планом вони прибували до Мінська пізно ввечері та вирушали прямо до аеропорту, звідки вилітали наступного ранку о 10:50.
Усі 33 учасники першої групи прибули до Москви вчасно, але один із них в останній момент зрозумів, що захворів, і так і не виїхав. Увечері автобус із «вагнерівцями» успішно подолав кордон Білорусі та попрямував у бік аеропорту. Але доїхати до аеропорту їм не вдалося, зазначається у першій частині розслідування.
"Бойовики мали сісти у Мінську в літак Turkish Airlines, який здійснив би екстрену посадку у Києві, але в останній момент операція несподівано була «відкладена» українським керівництвом, бойовики застрягли у Мінську і незабаром були заарештовані місцевим КДБ", - йдеться у матеріалі.
Розслідувачі зазначають, що за словами двох опитаних колишніх оперативників, за день до виїзду «вагнерівців» до Мінська, 23 липня 2020 року, начальник ГУР Василь Бурба та заступник голови СБУ Руслан Баранецький, які відповідали за цей проект, прибули до Офісу Президента, щоб подати фінальну доповідь про майбутню спецоперації. Оскільки на той момент Президент Володимир Зеленський був зайнятий, їх перенаправили на зустріч із керівником його Офісу Андрієм Єрмаком.
"За словами опитаних нами джерел, Василь Бурба відразу після зустрічі зателефонував керівникам проекту з команди ГУР і пояснив, що Офіс Президента просить відкласти операцію на тиждень. На той час Президент Зеленський щойно досяг угоди з Росією про припинення вогню на Донбасі, про що він оголосив у той же день, 23 липня, на спільній пресконференції з президентом Швейцарії. Припинення вогню, яке все ще вимагало схвалення Нормандської четвірки, набирало чинності 27 липня 2020 року. Формальним приводом перенесення спецоперації нібито було те, що якщо її буде проведено , як спочатку заплановано, 25 липня, це зірве перемир'я", - стверджують журналісти.
За їхньою інформацією, керівники проекту пояснили Бурбі, що затримка спецоперації на тиждень неможлива і призведе або до втрати довіри з боку «вагнерівців», або до появи підозр серед білоруських чи російських спецслужб, або до того й іншого. Крім того, шанси знайти новий комплект квитків за такий короткий термін були мінімальними.
"Бурба передав Єрмаку, що шанси на успішну зміну графіка невеликі, але пообіцяв подумати, що можна зробити, щоб послабити політичний тиск", - наголошується у розслідуванні.
За словами журналістів, наступного ранку, коли перша група з 33 осіб виїжджала з Москви, команда ГУР змогла успішно перебронювати квитки на п'ять днів пізніше, у четвер, 30 липня. Другій групі з 13 найманців поміняли квитки на суботу 1 серпня. Цього ж ранку Бурба повідомив Єрмаку, що план все ще виконується, але з п'ятиденною затримкою, яка дозволить набути чинності мирній угоді.
"Ні Президент Зеленський, ні його Офіс не відреагували на наше прохання прокоментувати причину перенесення операції. Раніше Зеленський стверджував, що «це точно не була наша операція. Я точно розумію, що ідея цієї операції — це була ідея, скажімо так, інших країн, точно не України. І те, що Україну максимально затягували в це питання, — це правда». Під іншими країнами дехто зрозумів США, а дехто — Росію", - зазначають автори розслідування, зазначаючи, що на всіх стадіях підготовки операції Зеленського інформували про неї, а її фінальний план було підписано міністром оборони України.
За словами розслідувачів, опитані ними колишні оперативники ГУР МОУ висловили думку, що однією з причин зриву операції могло стати "упереджене ставлення Президента та його апарату до Василя Бурби, який уже мав непорозуміння з Офісом Президента".
"Тріумфальне завершення настільки значущої спецоперації зробило б його героєм в очах широкого загалу і додало б йому політичної ваги, чого, нібито, хотіли уникнути в апараті Зеленського. Джерела, близькі до Бурби, підтвердили The Insider, що відразу після арешту вагнерівців у Мінську він запропонував усім, хто знав про спецоперацію (крім Президента), пройти тест на детекторі брехні, щоб з'ясувати, чи не просочилася інформація до білорусів. Через кілька днів після арештів його було усунуто від виконання своїх обов'язків", - йдеться у матеріалі.
Журналісти зазначають, що новий голова ГУР Кирило Буданов не коментував обставини відкладення спецоперації, але підтвердив, що при проведенні операцій такого масштабу ГУР завжди доповідає Президентові про неї на всіх етапах і погоджує з главою держави свої кроки.
Водночас, зазначають розслідувачі, очолювана Мар'яною Безуглою Тимчасова слідча комісія Верховної Ради, яка розслідувала обставини перенесення спецоперації, 15 листопада опублікованоала звіт, в якому повідомляється, що глава Офісу Президента Андрій Єрмак не мав повноважень переносити спецоперацію. "Зі звіту при цьому неясно, чи давав він такі вказівки чи ні. Так чи інакше, на момент публікації цього матеріалу українська влада так і не надала жодного офіційного пояснення, чому операцію перенесли", - заявляють журналісти.
Як повідомив Bellingcat один із найманців, близько 19:00 28 липня вони помітили припаркований біля санаторію, в якому мешкали, незвичайний мікроавтобус, в якому відразу впізнавалася машина спостереження КДБ. Але вони не надали цьому великого значення, вважаючи, що білоруські спецслужби просто стежать за тим, щоб найманці залишили країну без проблем.
Проте тієї ж ночі, о 4:30, спецназівці з групи «Альфа» КДБ Білорусі увірвалися до санаторію, на найманців одягли наручники та поклали їх на ліжка обличчям униз, накривши голови подушками. За деякими репліками силовиків найманці зрозуміли, що вони щиро впевнені, що приїхали до Білорусі для повалення влади.
У РВВС росіянам незадовго до півночі 29 липня оголосили документи про арешт та висунули обвинувачення. На допитах слідчі запитували затриманих, чи знають вони Сергія Тихановського та Миколу Статкевича (кандидатів у президенти Білорусі, яких заарештували наприкінці травня).
Зрештою найманцям було висунуто обвинувачення у змові з метою повалення уряду та організації масових заворушень у співпраці з заарештованими діячами опозиції.
У день арешту президент Білорусі Олександр Лукашенко публічно звинуватив російських найманців у тому, що вони намагалися зірвати президентські вибори у РБ, а в наступні дні "вдавав, що йому байдуже, яка країна — Росія чи Україна — отримає найманців", зазначають журналісти.
У матеріалі підкреслюється, що українська влада, як тільки з'явилися новини про арешт, почала намагатися переконати Мінськ видати затриманих Києву.
"Це вимагало як формальних дій — підготовки всіх обвинувачень і документів про екстрадицію, що прописані законом, так і неформальної взаємодії з Мінськом у спробі вмовити Лукашенка передати всіх або хоча б деяких із затриманих. Згідно зі свідченнями найманців, деякі — але не всі — з 33 отримали від СБУ повідомлення про кримінальні обвинувачення, висунуті проти них в Україні, рекомендованим листом на їхні домашні адреси. Обвинувачення датовані 29 липня 2020 року - днем затримання у Мінську", - йдеться у розслідуванні.
Вже 30 липня 2020 року міністр закордонних справ Білорусі викликав тимчасового посла України до Мінська, щоб повідомити його про арешт та запросити у Києва інформацію про можливі злочини, скоєні цими людьми на території України.
Генеральний прокурор України 3 серпня спрямував до Білорусі запит про арешт 28 із 33 осіб в очікуванні офіційного запиту про екстрадицію, який було подано 11 серпня 2020 року.
Водночас, як стверджують розслідувачі, українська влада займалася неформальною взаємодією як мінімум за двома напрямками. "За словами одного з опитаних членів команди ГУР, СБУ надала їх білоруським колегам інформацію про найманське минуле 33 людей, а також про решт бойовиків, «завербованих» ПВК «МАР»... Також відомо, що Президент Зеленський особисто лобіював екстрадицію бойовиків до України у телефонній розмові з Олександром Лукашенком 5 серпня 2020 року", - йдеться у матеріалі.
При цьому російська влада спочатку здавалася спантеличеною арештами та обвинуваченнями, які висунув їм Лукашенко.
"Ще 3 серпня 2020 року кремлівські чиновники не знали справжню передісторію проблем 33 росіян. Один із затриманих тоді найманців повідомив нам, що коли до нього приходив російський консул, він був не в курсі події. І консул, і Пєсков заявляли тоді, що затримані були із співробітниками приватної охоронної компанії, які перебували в Мінську транзитом на шляху до третьої країни у зв'язку з відрядженням", - зазначають розслідувачі.
Але через тиждень російська влада та спецслужби, схоже, розкрили, як найманці опинилися в Білорусі. "Використовуючи безперешкодний доступ до даних російських провайдерів, ФСБ Росії змогла відстежити український слід, у тому числі через IP, з якого публікувалося оголошення на Avito про вакансію та через українську реєстрацію одного з туристичних агентств, що замовили квитки для найманців... (6 серпня 2020 р. - ред.) Слідчий комітет Росії розпочав розслідування у справі", - йдеться у матеріалі.
Наступного дня Путін зателефонував Лукашенку, щоб обговорити ситуацію. Але, за словами журналістів, президент РБ навіть 9 серпня 2020 року – у день президентських виборів – говорив, що не вірить російському наративу про роль «третьої країни» у прибутті найманців. Коли ж після виборів по всій Білорусі спалахнули безпрецедентні за масштабом протести проти масових фальсифікацій, Лукашенко дуже потребував підтримки Кремля.
"Путін привітав Лукашенка з перемогою 10 серпня, і протягом кількох наступних днів російські літаки, які використовуються керівництвом ФСБ, здійснили серію рейсів до Мінська. А вже 14 серпня 2020 року Генеральний прокурор Росії оголосив, що Білорусь видала Росії 32 російських громадян і що вони перебувають на території Росії", - пишуть розслідувачі.
Проте найманці, з якими вони розмовляли, повідомили, що їх випустили до Росії лише 16 серпня 2020 року і відвезли автобусом до підмосковного району.
* * *
Як повідомлялося, 18 серпня 2020 року журналіст Юрій Бутусов написав, посилаючись на свої джерела у правоохоронних органах, що затримання в Білорусі найманців ПВК Вагнера нібито було спецоперацією українських спецслужб, яка провалилася через витік інформації з Офісу Президента.
Керівник ВП Андрій Єрмак заявив, що вважає інформацію про нібито підготовку українськими спецслужбами операції із затримання бойовиків ПВК Вагнера, яка була зірвана через ймовірний витік інформації після наради у глави держави, спланованою дезінформаційною кампанією.
18 серпня керівник Головного управління розвідки Міноборони Кирило Буданов заявив, що російська сторона завчасно готувала фейкову версію про нібито причетність СБУ до затримання 33 «вагнерівців».
Верховна Рада 19 травня 2021 року створила Тимчасову слідчу комісію з питань розслідування можливих протиправних дій представників органів державної влади та інших осіб, які могли сприяти порушенню державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України та становити загрозу національній безпеці України.
Голова ТСК Мар'яна Безугла заявила 15 листопада, що комісія не знайшла підтвердження витоку інформації про спецоперацію із затримання членів ПВК Вагнера з української сторони.
За її словами, ТСК заслухала екскерівника Головного управління розвідки Міноборони Василя Бурбу, його дані "взято до відома, запротокольовано та долучено до матеріалів ТСК".
Наступне засідання ТСК відбудеться за тиждень.
Фото з сайту bellingcat.com