конашенков «знищив» більше половини української армії: дайджест пропаганди за 2 листопада

НАСПРАВДІ, усе було влаштовано так, щоб «Путін зберіг обличчя». Ось коротка хронологія того, як він його втрачав.

Росія вийшла з «зернової угоди» 29 жовтня, двічі змінюючи офіційне пояснення свого виходу.

31 жовтня Кремль змінив вже не пояснення, а трактування – «призупинення участі Росії у «зерновій угоді».

2 жовтня Москва вже повернулася в «зернову угоду».

Вся ця «легенда прикриття» недорозвідника Путіна, крім того, що реально Ердоган вказав йому на його місце у «зерновій угоді», свідчить про те, що у російського диктатора дійсно не вистачає реальних важелів впливу на глобальний порядок денний.

Так, Росія ще може суто на пропагандистському рівні поволати, що через її вихід із зернової угоди, наприклад, в Британії (чомусь) майже вдвічі подорожчають продукти з пшениці і стверджувати, що «читачі Daily Mail звинуватили Зеленського у воєнному злочині через зрив зернової угоди».

Пройшов лише тиждень і поява Красовського в етері RT (з пропагандистським фільмом «Спорт. Росія: XXI століття», знятим ще влітку), говорить про те, що і Симоньян і «решта колективу RT» таки поділяють цю «дичину».

До того ж, про призначення будь-якої іншої людини (хоча б демонстративно – на рівні т.в.о.) на посаду, яку займав «відсторонений» Красовський, RT так і не повідомляло.

Відзначимо, у липні після атаки на Вінницю, коли десятки мирних людей загинули, серед яких троє дітей, Красовський опублікував запис із заявою, що «мало Вінниці, мало!».

Тобто, тоді, чотири місяця тому, для Симоньян дітовбивство ще не було «омерзительно». А в жовтні раптом стало. А у листопаді знову перестало.

Жодного пояснення поверненню Красовського в етері від Симоньян немає. Останні її дописи в Telegram датовані 31 жовтня і присвячені тому, як «прекрасно житиме Вірменія, якщо дружитиме з Росією».

А щодо Бастрикіна, то він, згідно з заявою прес-служби СКР, ще з 24 жовтня «чекає від керівника ДСУ СК Росії в Москві Стрижова доповідь про висловлювання ведучого RT Красовського, який закликав в етері топити та спалювати дітей в Україні».

Схоже, що безнадійно чекає. Так само безнадійно чекати якихось протестів з боку відомих героїв спортивного фільму Красовського, які могли б публічно заявити про небажання асоціюватись із цим п…ом (пропагандистом). Серед них, до речі, і Юрій Сьомін, який двічі (у 2007-му і 2010-му) очолював київське «Динамо».

Тому демонстративне повернення Красовського в етер (хоча згодом RT все ж поспішно видалив з усіх платформ його фільм) і мовчання з цього приводу офіційних і публічних осіб свідчить лише про одне: підтримка вогню ненависті до українців й надалі залишатиметься наріжним каменем путінської пропаганди. Але будь-який вогонь у підсумку гасне у холодній петлі справедливості. Юліус Штрайхер не дасть збрехати.

Шойгу офіційно визнав невиконання однієї з цілей «СВО»

Міністр оборони Шойгу офіційно визнав невиконання, принаймні, однієї з цілей «спецоперації». Ціль звучала ультимативно: «НАТО має повернутись у межі 1997 року» і підкріплювалася тезою: «без розширення Альянсу на схід не було б розширення Росії на захід».

Ще влітку 2021 року Путін висловлював занепокоєння нарощуванням військового потенціалу та інфраструктури НАТО біля кордонів РФ.

Тобто усі подальші дії Росії в Україні мали за мету усунути «проблему НАТО біля своїх кордонів».

НАСПРАВДІ, Шойгу своїми діями з 24 лютого і словами 2 листопада розписався у тому, що завдання не виконано, а розширення НАТО на схід триває значно успішніше, ніж Росії на захід.

І довів це цифрами та фактами (цитата):

— Угруповання НАТО біля кордонів Росії зросло з лютого в 2,5 рази, перевищивши 30 тисяч осіб, у найближчій перспективі може ще збільшитися;

— НАТО надає Україні озброєння, постачає розвідувальну інформацію, веде інформаційну та санкційну війну проти РФ;

— НАТО створює в Європі нові багатонаціональні батальйонні тактичні групи у Болгарії, Угорщині, Румунії та Словаччині;

— Конфронтація між РФ та Заходом посилюється;

За Шойгу додамо ще декілька пунктів:

—  НАТО впритул наблизилося до північних кордонів РФ за рахунок Швеції та Фінляндії.

—  101-ша повітряно-десантна дивізія США з’явилася в Європі вперше за 80 років на тлі загострення відносин між НАТО і Росією. Загалом дивізія складається з 4,7 тис. військових.

—  ударна група ВМС США на чолі з атомним авіаносцем Gerald Ford із 90 бойовими літаками вирушила до Європи.

—  ВПС США перекинули до Європи 12 винищувачів п’ятого покоління F-22A Raptor з Аляски в рамках зміцнення східного флангу НАТО.

—  США прийняли історичне рішення – про створення свого нового військового штабу в Польщі на постійній основі.

Отже, на тлі цих та багатьох інших фактів усім трьом російським арміям (Суровікіна, Кадирова та ПВЗК (приватна військово-зеківська компанія «Вагнер»), які ось вже 8-й місяць просуваються на захід за допомогою «оборонних» дій на сході України, варто замислитись, що ж далі буде і з іншими цілями «спецоперації».

«Вбивчо-смішна» математика МО РФ

І наостанок про цифри. Міністерство оборони РФ неодноразово ловили на брехні, маніпуляціях і взагалі спробах видати бажане за дійсне. 

Що зрештою призвело і до бунту «воєнкорів», а згодом навіть і Кадирова. Але, здається, в однієї з трьох російських армій, що воюють в Україні, й досі своя математика і своє розуміння тактики і стратегії не тільки ведення бойових дій, а й повідомлень про них.

Так, офіційний спікер МО РФ Конашенков у денному зведенні за 2 листопада повідомив, що ЗСУ протягом доби втратили загалом 500 осіб. Не більше, не менше.

НАСПРАВДІ, така оцінка має мало спільного з реальністю. «Реальність» Конашенкова абсолютно не збігається навіть із «реальністю» його безпосереднього шефа – Шойгу.

Наприклад, після оголошення мобілізації, останній заявив, що з початку «спецоперації» було вбито 61 207 українських військових, ще 49 тисяч отримали поранення.

При цьому сумарні втрати ЗСУ, про які на той час у своїх щоденних зведеннях регулярно повідомляв Конашенков, вже перевищували 83 тисячі осіб! Хто ж тоді брехав: Шойгу чи його спікер?

Підраховано, що Конашенков з 24 лютого загалом вже «знищив» понад 100 647 українських військових. З цих цифр випливає, що окупанти вже вісім місяців щодня вбивають в середньому близько 400 українських військових.

Кількість щоденних втрат української армії, згідно з даними Міноборони РФ, не залежить навіть від ситуації на фронті. За версією Конашенкова, було лише кілька аномальних стрибків лінії графіку вбивств українських військових. І ці стрибки якось дивним чином збігалися саме з відступом окупантів.

Так, різке зростання втрат української армії, за даними МО РФ, відбулося наприкінці березня під час відступу окупантів з-під Києва. А також на початку вересня, коли вони накивали п’ятами у Харківській області. Про «великі втрати української армії» Конашенков повідомляв також під час бойових дій у Маріуполі та боях за Сєвєродонецьк та Лисичанськ у червні.