Росія використовує стратегію гендерної дезінформації в Україні, аби примусити журналісток замовчати - дослідження
ГО «Жінки в медіа» опублікували дослідження «Недооцінена загроза: гендерна дезінформація щодо українських журналісток».
Через відсутність уваги до проблеми гендерної дезінформації як з боку держави, конкретних інституцій, почасти медіа, жінки, які піддаються інформаційним атакам, змушені сам на сам боротися з проблемою та її наслідками, що у довгостроковій перспективі може призвести до зниження рівня залученості жінок у суспільно-політичні процеси. Порушуючі важливі теми і виборюючи права інших, медійниці не завжди готові боротися за свої, адже прецеденти публічного виявлення і відповідного реагування на саме гендерну дезінформацію — це поки що окремі кейси, а не систематичне реагування.
Короткі висновки дослідження:
- Контент-аналіз у період з 24 лютого 2022 року до серпня 2023 року інформаційного простору України та Росії (медіа, соціальні мережі, радіо, телебачення) із використанням інформаційно-аналітичного сервісу Attack Index показав наявність гендерної дезінформації щодо українських журналісток.
- Росія використовує стратегію гендерної дезінформації в Україні, аби примусити журналісток замовчати та сформувати певне негативне уявлення про гендерну рівність і роль жінок у демократичних суспільствах.
-
Загальний контекст інформаційного поля засвідчив, що в аналізований період у російському інформаційному просторі загострилося негативне ставлення до ідей фемінізму та гендерної рівності. Наприклад, російські медіа закріплюють асоціативний ряд: «фемінізм – сексуальні збочення – проукраїнські погляди (націоналізм) – тероризм».
- На противагу, в українському інфопросторі складаються асиметричні російським наративи: «Фемінізм – рух сильних жінок», «Історія українського фемінізму набагато давніша за традиції комунізму», «Гендерний підхід – рівність можливостей, загальнолюдські цінності».
- Самостійними агентами поширення гендерної дезінформації є українські праворадикальні групи. Однак, вони не роблять мейнстриму та не надто впливають на публічний дискурс.
- Важливо на всіх рівнях (держава – поліція – редакція медіа – громадські організації) подбати про створення атмосфери та системи, в яких жінки-журналістки могли б розрізняти факти гендерної дезінформації та повідомляти про них, не боячись відсторонення від виконання майбутніх завдань, та бути впевненими, що зможуть отримати необхідну допомогу та підтримку.
Над дослідженням працювали:
Ліза КУЗЬМЕНКО — медіаекспертка та тренерка з питань гендерної рівності та недискримінації, голова ГО «Жінки в медіа», членкиня Комісії з журналістської етики, національна консультантка медійних та гендерних проєктів Ради Європи в Україні, ПРООН, International Media Support (IMS). У 2016-2019 роках працювала на Громадському радіо.
Лариса КОМПАНЦЕВА — докторка філологічних наук, професорка, заслужена працівниця освіти, завідувачка кафедри стратегічних комунікацій та прикладної лінгвістики Національної академії Служби Безпеки України. Сфера наукових інтересів: стратегічні комунікації, гендерний аналіз, лінгвістика гібридної війни.
Рецензентки: Олена СТРЕЛЬНИК — українська вчена, докторка соціологічних наук, авторка праць із соціології материнства та питань гендерної нерівності; Альона РОМАНЮК — фактчекерка, головна редакторка проєкту «По той бік путінської брехні», викладачка НН Інституту журналістики КНУ ім.Т.Шевченка.
Завантажити дослідження:
***
Це дослідження було підготовлене ГО «Жінки в медіа» в рамках проєкту «Голоси України», що був реалізований Європейським Центром свободи преси й медіа (ECPMF) за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Авторки несуть відповідальність за зміст дослідження. Погляди, висловлені у дослідженні, не обов’язково відображають погляди ECPMF та / або Федерального міністерства закордонних справ Німеччини.