Парад переходів: Московські батюшки змінили ряси на суддівські мантії

ФСБ перетворило переходи парафій з Московського патріархату в Київський на скандальні провокації

Нас не дуже цікавили поодинокі переходи парафій з Московського патріархату у Київський, але судячи з усього, вони сильно зацікавили Луб'янку. ФСБ перетворило переходи іноді на скандальні провокації, іноді довгі судові процеси, вартістю як автомобілі преміум-класу.

ЧОМУ МЕНІ НЕ ПОДОБАЛИСЯ ПЕРЕХОДИ З МП У КП

До минулого тижня я не вважала перехід парафій Московського патріархату в Київський «парадом». Ну, що таке три десятки парафій, які покинули юрисдикцію МП, якщо всього їх дванадцять тисяч? Ідеальним сценарієм мені здавався такий: зближення пастви обох юрисдикцій, відхід від ворожої риторики священства і священноначалія УПЦ МП і УПЦ КП, бажаний від'їзд священиків-сепаратистів Московського патріархату на духовну батьківщину, церковні розслідування щодо священиків-сепаратистів, примус митрополії УПЦ МП до діалогу з Київським патріархатом, формування проукраїнського крила УПЦ МП і як підсумок - зустріч віруючих МП і КП в одному храмі, біля однієї Чаші. Зближення бачилося мені як широкий рух, на чолі якого стоять, у тому числі, і єпископи УПЦ МП. Нюанси і деталі об'єднання можуть обговорюватися, інтриги і кадрові претензії перемелются, а крайні представники обох церков можуть відпочити осторонь.

І якщо колись, 23 роки тому, начальники українських церков посварилися, то чому повинна страждати паства? Хіба діти однієї землі, які воюють проти Росії, не заслужили того, щоб разом причащатися? І хіба ця багатостраждальна країна не отримала єдиної церкви? У цій нашій концепції переходи парафій з МП у КП були просто супутнім і закономірним явищем.

Все-таки Московський патріархат з його адміністративним центром і з неухильною деградацією РПЦ залишається сильним подразником навіть для дуже віруючих людей. Те, що переходи громад відбуватимуться, було зрозуміло і прогнозовано.

У цій історії мене найбільше цікавило, що у парафії стало поштовхом для прийняття рішення, яка роль і поведінка священика, як саме проходитиме зміна юрисдикції, які механізми, наскільки безболісно це буде.

І загалом, головною заслугою і наших віруючих, і місцевої влади було те, що зміна юрисдикцій і відхід від Московської патріархії проходив інтелігентно. Сама процедура вудходу тільки формувалася (хтось міняв статут, хтось заявляв про вихід громади з МП і реєстрацію нової громади), але в пріоритеті було бажання парафіян. Переходу передувало або опитування, або схід села, узгодження з владою, в Херсоні громада перейшла разом зі священиком.

Митрополія в особі єпископів заявляла про «насильницькі захоплення», час від часу скаржилася в Європі, але в цілому все це не мало суспільного резонансу. Я про себе не особливо схвалювала переходи, оскільки не хотіла, щоб рядове священство УПЦ МП вбачало у майбутньому загрозу єдності та конкуренцію, але сприймала це як неминучий процес і як симптом настроїв пастви.

Деякі з аналітиків переконані, що правильним було на спірних парафіях створювати міжконфліктні комісії. Але наші теоретичні міркування перервав дуже гучний і чітко спланований скандал на Тернопільщині.

КАТЕРИНІВКА - ЯК НОВИЙ МАЙДАНЧИК ДЛЯ ВІДПРАЦЮВАННЯ ФСБ-ТЕХНОЛОГІЙ

Досвідчений політтехнолог у приватній бесіді ще навесні сказав мені, що у міру відходу кадрових військових з Донбасу буде наростати робота Кремля і ФСБ на церковному фронті. Я згадала про це, коли дивилася відеозапис конфлікту в селі Катеринівка на Тернопільщині, де рішення про перехід у КП було прийнято 148 голосами, при цьому 21 людина вирішила залишитися у МП.

Мені, як політичному журналісту, добре відомо, що таке російські силові провокації. Їхній шаблон такий. Мирні збори, які не віщують нічого поганого, ... І тут постріл, удар, вибух... і рахуємо жертви. Всі ЗМІ говорять про (на вибір): «криваву хунту», «націоналістів», або «гоніння на канонічну церкву», «насильницьке відбирання храму».

У Катеринівці все так і сталося. Служба в храмі, в якому молиться громада УПЦ КП. Парафіяни КП зайшли в храм після того, як громада МП відслужила літургію. І тут до храму підтягуються привезені семінаристи з МП (вперше так організовано єпископи стали використовувати студентів духовних шкіл). І очолює їх людина явно тітушківського вигляду.

Про те, що сюди підвезуть паству з Почаєва, я знала з перших вуст. Про це повідомила учасниця «заходу». Привезені місцевими церковними начальниками УПЦ «паломники» оточили ворота храму і вимагали зайти, буквально ломилися. В охороні стояв батальйон Тернопіль-2. Без травм і бійки не обійшлося.

На Страшному суді (дай Бог, щоб він для всіх нас виявився не дуже страшним), думаю, буде окрема панель для тих, хто розпалював ненависть і допомагав організовувати такі провокації. Уявіть, ви - житель села. Це - ваш храм. І ось за одне бажання позбутися Московського патріархату до вас в храм вдираються агресивні побратими. Навіщо це потрібно Москві - зрозуміло. Класики говорять, що для цивілізацій втрата навіть одного прихильника - болюча. А тут тридцять парафій – який удар по московському самолюбству. Але навіщо це потрібно єпископам УПЦ МП? Не можуть відмовити митрополії? Отримали гроші від Москви? Кажуть, що захищають меншість. Давайте поговоримо про меншості. Це дійсно проблема. У Катеринівці 21 людина залишилася у Московському патріархаті. І варіант почергового служіння передбачає, наприклад, спочатку літургію для парафіян КП, потім - для МП. Варіант пропонувався як тимчасовий захід. Потім парафіянам МП пообіцяли нове приміщення - під цим рішенням спочатку поставили підписи представники обох громад.

А чому ні? Ну, врешті-решт, у храмі Воскресіння Господнього в Єрусалимі на Гробі Господньому служать і православні, і католики. Так само по черзі служать в італійському Барі, де покояться мощі Миколи Чудотворця. Ну чому жителі одного села і однієї віри не можуть по черзі користуватися храмом?

Тим не менш, митрополія УПЦ МП вирішила боротися за кожну церкву. І нехай читач не дивується подібній твердолобості. Справа не тільки в тому, аби відстояти будівлі і влаштувати скандал. Справа ще й у тому, що, наприклад, в Росії священиків іноді відправляють служити у порожні села і платять зарплату тільки для того, аби штучно створювати кількість парафій. Це як мертві душі були покликані зробити Чичикова респектабельним паном, так само неіснуючі парафії повинні були створювати РФ імідж нібито православної держави.

І митрополія у своїй війні виявилася досить послідовною. Днями в розпорядженні автора опинився документ, Інформаційний лист митрополії, адресований єпархіям, яким церковне начальство фактично забороняло священикам УПЦ МП на спірних парафіях погоджуватися на почергове використання храмів. Митрополія УПЦ МП заявляла, що органи державної влади не мають права встановлювати почергове служіння. З листа стало ясно, що спірними парафіями буде займатися інститут уповноваженого УПЦ з питань захисту прав віруючих. Лист містив заборону віруючим підписувати примирливі документи і вимагав про все повідомляти в митрополію - для подальших скарг в міжнародні організації.

Тобто фактично митрополія дала зрозуміти, що вона ігнорує позицію власної держави. Більше того, вона закликала до непокори державі. Ну, прям, як на Донбасі. (А навіщо їм українська держава, якщо вони на телефоні з патріархією-Луб'янкою?). Більше того, інститут уповноваженого прав віруючих чимось нагадує мені інститут СНД, такий собі аналітичний центр російської розвідки, керівники якого успішно втекли в РФ, зробивши для цієї країни все, що змогли. Дайте собі відповідь на просте запитання, навіщо потрібен інститут уповноваженого з прав віруючих, замість того, щоб набрати телефон Адміністрації президента і попросити про зустріч? Замість того, щоб зв'язатися з Міністерством культури і попросити обговорити проблему? Або, нарешті, щоб викликати в митрополію тих людей, хто спілкується з Київським патріархатом, і попросити обговорити це разом? Але це шляхи для тих, хто хоче діалогу. А наші герої хочуть конфлікту. Адже інститут уповноваженого з прав віруючих не тільки фіксує суперечливу ситуацію, він її розвиває та піарить.

Цікаво, що зараз митрополія УПЦ МП вдалася до судового розв'язання питання. Керуючий Тернопільською єпархією УПЦ Київського Патріархату єпископ Нестор каже, що в селі Бутин, де після переходів залишилася одна сім'я прихожан МП, Тернопільська єпархія УПЦ МП вирішила судитися. За словами єпископа, відвойовуючи храм у громади КП, УПЦ МП дійшла до Вищого адміністративного суду. «Адвокати приїжджають на дорогих машинах у супердорогих годинниках і доводять нам, що громада не має права на церкву. Далі вони починають уточнювати, що громада - це не жителі села, а тільки ті, хто регулярно був у церкві, нас переконують у тому, що навіть якщо єдиним користувачем храму є один священик, то все одно наша громада не має права на храм», - ділиться єпископ.

З митрополією ситуація зрозуміла. Вона взяла курс на загострення. Москва замовила їм релігійну війну. І якщо предстоятель - жертва власних поглядів, то його апарат - заручники грошей Новинського і Москви. У той час, як прості священики не можуть отримати землю за її антиукраїнській позиції митрополії, церковноначаліє витрачає час і гроші на судові процеси, на міжнародні скарги, а зусилля - на створення іміджу нетерпимою країни. Свій бізнес на посилення розколу буде робити начальство УПЦ МП, а священство буде страждати.

Що в цій ситуації робити владі? Деякі з моїх експертів вважають, що Москва з допомогою митрополії буде вести лінію розколу, використовуючи всякі союзи псевдоправославных журналістів, інститути уповноважених тощо. На їхню думку, українська влада повинна використовувати симетричні засоби, повинна підключати кращих адвокатів, використовувати роз'яснення, зустрічатися з демократично налаштованою частиною пастви.

Інші вважають, що м'яка сила в розмові з митрополією, керованою Москвою, не допоможе.

«Ми зняли облогу Лаври в 1992-му році. Ми не взяли Лавру в 2014-му році під час Майдану, оскільки нас поспросил про це св. Філарет. Третього промаху бути не повинно, - говорить один з частих відвідувачів ефірів, - ми віддали Тернопільщину, фактично весь Почаїв, кликушам, і влаштували там шматок Москви, цього не можна повторити у столиці».

Ось такі думки з приводу майбутнього митрополії УПЦ МП. І що головне. Митрополія УПЦ МП, яка замість діалогу та вирішення питань йде по шляху радикалізації кліру і пастви, у разі загострення завжди зможе прошмигнути в машину Новинського, всі вони будуть продовжувати літати чартерами, кататися на яхтах і їздити по Страсбургам, скаржачись на долю. А що буде з десятками чудових послушників і ченців, що буде зі священством, яке абсолютно незаслужено буде нести єпитимію їхньої зради? Титуловані архіпастирі - власники дорогих машин - запропонують їм далекі сільські монастирі і катакомби? Підпільні служби?

Знаю, що ці рядки читають священики УПЦ МП. Звертаючись до них, хотіла б запитати: «Ваші діти й паламарі служать на фронті, є членами патріотичних організацій. І я добре розумію, що спостерігаючи за конфліктом у Катеринівці, ви розуміли, що і серед солдатів Тернополя-2 і серед Правого сектору могли опинитися ваші діти. І вони могли захищати тих, кого церковноначаліє злобно називає розкольниками. Хіба це не Божий знак, що дискурс розкольників застарів, що настав час для миру? І що захист православ'я - це не вірність деградуючій РПЦ, не боротьба проти власної країни, а прагнення до церковної єдності? То ж як ви можете?»

Лана Самохвалова, Київ.