Відведення озброєнь чи його імітація?
Чи встигнемо ми повернути зброю в разі чого? Путін справді поховав план "Новоросія"? І чи зможе Захід дати "по нахабній пиці"?
В останній день вересня Тристороння контактна група повідомила про досягнуту домовленість щодо відведення
Примітна реакція російських (помірних) ЗМІ. Обговорюючи відведення озброєнь, аналітики заспокоювали глядачів РФ, що це, мовляв, має умовний характер, що зброю буде заховано у кущах, зарито, "перероблено" на дзоти
Чи не вийде так, що відведення зброї, на яке ми так чекали, стане лише імітацією, "картинкою" для новин у західних ЗМІ? Ми справді зачехляємо стволи чи задкуємо, не знімаючи пальців зі спускових гачків? Чи означає відведення озброєння те, що ми з часом отримаємо контроль над кордоном? Чи означає це, що Путін відмовився від думки отримати Маріуполь (російські аналітики кажуть, що проект «Новоросія» похований). Усі ці питання Укрінформ обговорив з експертами.
ЗБРОЮ ЗА ЛІЧЕНІ ГОДИНИ МОЖУТЬ ПІДТЯГНУТИ НАЗАД
Микола Сунгуровський, директор військових програм центру Разумкова:
- Якщо за великим рахунком, відведення озброєнь скоріше імітація. Якщо говорити не про перемир'я, а про вирішення конфлікту, то необхідно було б говорити не про відведення озброєнь, а про відведення військ. Коли ми почнемо відводити війська під наглядом ОБСЄ, то це було б ознакою спроби вирішення конфлікту. Без відведення військ говорити про вирішення конфлікту зарано. Ну, відводиться озброєння, але ж його за лічені години можуть підтягнути назад.
Але позитивом у цьому випадку є те, що інтенсивність обстрілів падає і знижуються ризики для мирного населення.
Чи відмовився Путін від думки отримати Маріуполь? Думаю, що Путін не відмовився від ідеї отримати всю Україну.
Маріуполь просто тактична точка в його плані. Зменшення рівня ізоляції і зниження рівня санкцій Путіну просто розв'яже руки. Жодної ролі в отриманні нами контролю над кордоном не матиме. Поки я не бачу ознак, щоб Путін відмовився від своїх цілей.
У портфелі засобів вирішення цього конфлікту досить багато інструментів. Це і силова компонента, жорстка оборона, це санкції та ізоляція, і дипломатія, і стабілізація ситуації всередині України (проведення реформ, боротьба з корупцією). Тільки сукупність усіх цих факторів може дати результат. Якщо кожен із заходів застосовуватиметься окремо, не скоординовано, то толку не буде. І Україна, і друзі України мають усім цим зайнятися.
Щодо поточної ситуації. Військовий потенціал України на лінії зіткнення дещо перевершував російський. Якби Путін мав переваги, він пішов би далі. Путіна стримувало те, що він бачив: ми створили сильну оборону. А наскільки довго зберігатиметься паритет, настільки буде тривалим і перемир'я. Тому коли ми говоримо про надання Україні оборонного озброєння, то це один із засобів підтримання такого паритету.
ВІДВЕДЕННЯ ОЗБРОЄННЯ МАЄ ПОЛІТИЧНИЙ СЕНС
Дмитро Тимчук, керівник центру «Інформаційний Спротив»:
- Насправді, відведення озброєнь має більше політичне значення, ніж суто військове. Йдеться про 15-кілометрову зону в кожен бік від лінії розмежування. Повернути бойову техніку на позиції можна протягом півгодини. Протягом кількох годин можна повернути на позиції артилерію, і ствольну, і похідну, та бронетехніку.
Але в політичному сенсі таке відведення швидше демонструє готовність до мирного діалогу. Повне відведення озброєнь почнеться 18 жовтня.
Але тут гостро стоїть питання моніторингу ситуації та підтвердження відведень. ОБСЄ каже, що в них немає сил і засобів контролювати кожен кілометр лінії розмежування. Що стосується нашої військової та прикордонної розвідки, то я не впевнений, що навіть якщо розвідка даватиме правдиву інформацію про випадки невідведення, то столичним військовим керівництвом це не буде замовчуватися. Але якщо ця картина буде масовою, тобто бойовики рапортуватимуть про відведення, а самі на всіх ділянках залишатимуть озброєння, то навряд чи Київ "гратиме в мир". Зі свого боку наша група продовжує моніторити ситуацію. «Інформаційний Спротив» констатує перекидання на новоазовському напрямку до лінії розмежування великої кількості бронетехніки та артилерії.
Цікава картина.
Такі речі, як відведення, можна цілком контролювати за допомогою безпілотників. Я знаю, що генштаб дасть вказівки не застосовувати безпілотні літальні апарати.
Нібито противник зі свого боку не демонструє розвіддіяльності, а ми зі свого. При цьому контроль на пунктах пропусків, опорні пункти і блокпости залишаються. І за будь-якого розвитку сценарію вони повинні залишатися.
Не думаю, що питання наступу росіян на маріупольському напрямку закрите. Хоча вперше за півтора року наказ припинити обстріли де-факто виконується. Раніше ми фіксували, що на територіях, контрольованих бандформуваннями, там, де діють корпуси так званих ЛНР і ДНР, ми чули тільки декларації: ось, мовляв, припиняємо обстріл. У реальності обстріли йшли повним ходом. Зараз наказ на припинення вогню виконується.
Наскільки далеко піде виконання угоди? Чи буде переданий Україні контроль над кордоном? Сумніваюся. Помітно, що для бойовиків головне - провести під дулами автоматів вибори в ДНР, ЛНР. Ті люди, які займуть виборні посади, їх не можна буде легко зняти. Тобто у Путіна буде повністю контрольована місцева влада. Мені важко уявити, як можна буде провести вибори за українським законодавством. І мені важко уявити, як ми отримаємо кордон. Усе поки що виглядає дивно і технічно малоймовірно, що ми проводимо там вибори, обираємо тих, кого підтримує населення. Тим більше, кандидати на виборні посади призначені. І я не бачу, які шанси у Києва контролювати весь цей процес. Але подивимося.
Багато залежить від того, якими будуть вибори на Донбасі. А можливо, в Адміністрації Президента знайдуть такі надефективні кроки для проведення виборів, що ми здивуємося.
Думаю, що зараз спливуть інші питання, і контроль кордону відійде на другий план. Зараз проведуть вибори, де будуть розставлені люди Захарченка. Потім обговорюватиметься питання амністії та створення місцевої міліції». У цій ситуації говорити про наш контроль над територіями дуже проблематично. По суті це буде закритий анклав.
УЖЕ БУЛО: МИ ВІДВЕЛИ, А РОСІЙСЬКІ ВІЙСЬКА ЗАХОПИЛИ ЗЕМЛЮ
Григорій Перепелиця, директор Інституту зовнішньої політики:
- Мінськими угодами в березні цього року вже було задекларовано відведення важких озброєнь калібром 100 мм на 30 кілометрів. Ми тоді відвели, а російські війська захопили ті тридцять кілометрів, на які ми відвели. Якщо ви поглянете на рубіж розміщення важкої техніки, то побачите, що він і так уже знаходиться на адміністративному кордоні між Донецькою та Харківською і Дніпропетровською областями. Це "повзучі кроки", які витісняють Збройні сили з території Донецької та Луганської областей.
Ми зараз говоримо, ми, мовляв, почали відведення. А наскільки відвели зброю російські війська і сепаратисти? Вони ще більше нарощують угруповання. Вони створили два армійських корпуси, які за бажання можуть прорвати нашу оборону. У них стратегічна ініціатива, і вони можуть собі дозволити виконувати й не виконувати угоди. Нам же, щоб стріляти, потрібен дозвіл згори.
Сепаратисти "молотять" і "кошмарять" наших, а ми дотримуємося перемир'я.
Які гарантії відведення озброєння є зараз, якщо упродовж півтора років нічого не дотримувалося?
Наші угруповання на лінії зіткнення не менші за російські. Інша справа, наскільки ми добре підготовлені. Поки бойовики тренувалися, наші займалися контрабандою.
Контроль над кордоном ми можемо отримати тільки військовим шляхом. А оскільки Президент сказав, що військового шляху вирішення конфлікту немає, то поки шансів я не бачу.
ЯКЩО РОСІЯНИ МАХЛЮВАТИМУТЬ З ВІДВЕДЕННЯМ, ТО ЗАХІД БИТИМЕ ЇХ ПО НАХАБНІЙ РУДІЙ ПИЦІ
Олександр Палій, історик:
- На Донеччині відведення озброєнь починається в день так званих виборів терористів. Це триватиме довго, наші війська непогано укріпилися на Донеччині та Луганщині. І якщо вони спробують змахлювати з відведенням, по-перше, наші встигнуть добігти назад. Риторика і похвальба російських експертів про те, що нібито зброю нікуди не відведуть, а просто заховають, розраховані на браваду перед Заходом. Але Захід у такому випадку посилить санкції, і росіян будуть «бити по нахабній рудій пиці». Для нас це відведення озброєнь і взагалі вся ця історія цікава накладенням на РФ санкцій. Усе це має сенс як інструмент санкцій.
За великим рахунком, ми воюємо не з «ДНР-ЛНР», а з Росією. І нам треба виснажувати Росію. Що стосується думки "краще воювати, ніж відводити", то якби ми мали ядерну зброю і купу грошей, тоді можна було б ігнорувати думку Заходу. А поки закликають воювати ті, хто точно не в армії.
Лана Самохвалова. Київ.