Ігор Ніконов, перший заступник голови КМДА

Інтерв'ю

20.10.2015 18:41

Київ сплачує 2 млрд грн на рік відсотків за боргами попередників

В українській управлінській традиції перший заступник - фактично робочий керівник, перший заступник мера - ніби технічний мер, за аналогією: перший віце-прем'єр - фактично робочий прем'єр. Ви хочете зрозуміти принципи роботи, витоки стратегії того чи іншого боса? Подивіться на команду або ще конкретніше - на першого заступника. Ігор Ніконов - перший заступник Віталія Кличка, людина з топ-100 найбагатших людей країни. Вони товаришують із Віталієм уже 25 років, а останні півтора року керують Києвом.

У кабінеті першого заступника впадають в око дві карти. Одна - якась карта Києва, друга - карта-схема з розміщенням кіосків соціального хліба у всіх районах. А праворуч від робочого комп'ютера - фотографія всіх десяти дітей другого в табелі про ранги міського начальника. Ігор Ніконов з'їдає цукерку «інжир у шоколаді», швиденько запиває її чаєм (пізній сніданок після якогось мозкового штурму) і показує, що він готовий.

Публікуємо першу частину інтерв'ю з Ігорем Ніконовим.

ОНЛАЙН-СЕРВІСИ, ЯКІ КОШТУЮТЬ МІЛЬЙОНИ ГРИВЕНЬ, ДЛЯ КЛИЧКА НІМЦІ ЗРОБИЛИ БЕЗКОШТОВНО

- Ігорю Володимировичу, ви з Віталієм Кличком повинні ділити навпіл і лаври за успіхи, і за критику поразки. Спочатку про успіхи. Що зі зробленого за півтора року перебування на посаді ви вважаєте своїм активом?

- Давайте згадаємо початок нашої каденції. Київрада не працювала, бюджет був - мінус 3,6 млрд. У адміністрації як такої й приміщення не було. Ми вели переговори з людьми, які зайняли будівлю КМДА, потім робили ремонти і паралельно включалися в роботу, щоб міське господарство все-таки почало функціонувати. Звести все після такої розрухи воєдино - це сама по собі велика праця. Далі. Ми прибрали всі корупційні схеми, звільнили понад 300 осіб, які, у розумінні мера, не відповідали зразку чиновника.

Провели аудити практично у всіх підприємствах КМДА і в департаментах. Збалансували бюджет і провели дуже важкі переговори з урядом, Верховною Радою. Адміністрація була в боргах як у шовках, кредиторів була сила-силенна. Сьогодні по всіх наших поставках є контрагенти, ми платимо день у день. Ми почали успішно розвивати проект Smart City, запровадили відкритий online-бюджет, електронні торги, тобто ми зробили владу прозорішою, що, на мій погляд, взагалі найважливіше. Тобто, коли відкриваються ці дані, і влада стає підконтрольною суспільству не на словах, а на ділі, - це і є реальна боротьба з корупцією.

- Я протестувала ваші онлайн-сервіси. Спочатку внесла свої пропозиції до формування бюджету, потім спробувала записати дитину до дитсадка через Інтернет. Не вийшло. Я не дивуюся, вісім років тому, щоб потрапити до цього дитсадка, я купила туди холодильник - тому думати, що зараз туди беруть одним кліком мишки...

- Ну, цього не може бути, - рішуче говорить Ніконов, - повинно було відкритися, і вас мусили записати в чергу до дитсадка і зв'язатися. Давайте зараз звернемося до розробника, ви щось не так зробили. До речі, щоб створити відкритий онлайн-бюджет, Віталій поїхав до Німеччини і домовився з компанією SAP про те, щоб нам цю платформу надали безкоштовно. Іншим це коштувало б мільйони гривень. І щоб ви розуміли, SAP нам каже - хлопці, ви перші з наших замовників, хто хоче відкрити платежі кінцевого користувача бюджетних коштів. Наприклад, закупівлю продуктів харчування для садочка або платіж за ремонт школи на компанію-підрядника, де видно за що, кому, коли і скільки було перераховано. Ви перші, хто в світі нас про це попросив. Жодне місто світу цього не зробило, а Віталій це зробив. І щоб ви розуміли: його авторитет у світі, який він об'їздив як чемпіон, йому важливіший навіть за власну політичну кар'єру. Він заробляв довго "кров'ю і потом". Хіба це не показник? Ось це і є - боротьба з корупцією, а не розповіді про те, що ми когось там посадили, а з трьох інших взяли гроші й поклали в кишеню. Це інше, це реально те, що точно не дасть нікому красти.

- Ще я відправила вам електронну скаргу, що в моєму будинку немає тепла, і мені відповіли, що розглянуть скаргу. Тож про тепло. Ваші опоненти кажуть, що таке повільне включення і обігрів - наслідок того, що ви не в змозі домовитися з Київенерго.

- Наші опоненти ні за що не відповідають і просто базікають. Загалом, це їхня основна професія. Багато з них мали можливість, будучи міністрами, губернаторами, займаючи купу інших посад, щось зробити, і вони нічого не зробили. Повірте мені, ми вміємо вести переговори, у нас дуже чіткі й конкретні плани, що треба і як робити. У тому числі й у Київенерго. Там ми проводимо аудит, який робить Ernst & Young. Це енергоаудит всієї системи, перевірка відповідності наданих монополістом даних реальності. Більше того, ми за їхньої допомоги намагаємося з'ясувати, а чи відповідає взагалі існуюча методика утворення тарифів, які визначені Кабінетом Міністрів, світовим аналогам і логіці? Буквально впродовж двох-трьох тижнів ми отримаємо результати цього аудиту, на підставі якого ми вийдемо з пропозицією до уряду, до НКРЕ для того, щоб внести зміни до принципів утворення тарифів.

- А з іншого боку, чи не краще відібрати його назад?

- Екстремізм як такий небезпечний і зворотною реакцією. Торік активно звучало: давайте відберемо. Отже, припустимо, що відібрали. А що, у міста є кілька тисяч фахівців-енергетиків, які в змозі замінити нинішніх і ввійти в цей бізнес? А хіба ми не займалися минулого літа підготовкою до зими, коли ймовірність, що взагалі газу в країні не буде, була абсолютно реальною? На мій погляд, у таких критичних ситуаціях люди повинні об'єднатися, а не намагатися влаштовувати внутрішні війни.

Є контракт, підписаний містом, не нами він підписаний, а ви самі знаєте, коли і ким. Контракт, до якого особисто у мене мільйон питань. Ми всі ці питання виписали, і ми ведемо конструктивні переговори, але контракт між містом і "Київенерго" закінчується в 2017-му. Далі буде оголошено конкурс на управління і якщо Київенерго або інші його учасники не приймуть умови конкурсу, то влада міста створить свою управляючу компанію. Але в односторонньому порядку, як закликають усі ці горе-фахівці, розірвати контракт і залишити місто напризволяще з непрогнозованими наслідками? Я на таке не можу підписатися. Тим більше, зима, у нас такі проблеми з енергоносіями! І я вам скажу, з Київенерго досить конструктивні взаємини. Наприклад, ми переконали їх поставити газові лічильники на 3 тисячі будинків, хоча це не входить до їхньої програми, але зробили. Ми змусили платити штрафи за понаднормативні розриття місць ремонту мереж, і ми зменшили кількість цих розриттів. Звичайно ж, є ще питання із законами, звичайно ж, я вважаю, що нам потрібно вводити оптового продавця теплової, електричної енергії й давати операторам, які управляють житловим фондом, права на роздрібну торгівлю енергоносіями, водою, газом. І ми над цим працюємо.

- За великим рахунком, якщо йдеться про цивілізовану країну, немає великої різниці, приватна компанія чи державна постачає тепло?

- Жодної різниці.

- Але чи погодиться Рінат Леонідович на прибуток у 5-7%, чи захоче, щоб було, як завжди: збитки - державі, прибуток - собі?

- Я не знаю, який прибуток був у них раніше, сьогодні ми залізли глибоко за допомогою міжнародної компанії Ernst & Young в економіку Київенерго, то сьогодні там великого прибутку немає, але дочекаємося результатів аудиту. Зрозумійте, адже війна - вона завжди війна, правильно? І кожен повинен розуміти, що у війні переможців не буває. Програють в ній і кияни, нам потрібно знайти той спосіб, яким ми отримаємо якісну послугу за нормальні гроші.

- Якісна послуга - це як?

- Описую схематично: якщо через 2 хвилини після того, як ви відкрили кран, у вас не тече вода температурою 50 градусів, одним словом, нормативна температура, то Київенерго зобов'язаний перерахувати ціну. Цю норму за нашим зверненням повинен прийняти Кабінет міністрів. Оплата послуг буде з коефіцієнтом зменшення. І люди можуть запросити комісію, яка це засвідчить, і тоді повинні зменшити тариф на гарячу воду.

ГЕНПЛАН ГОТОВИЙ, АЛЕ ВИБОРИ ПОЛІТИЗУЮТЬ ПРОЦЕС

- Я, коли готувалася до інтерв'ю, випадково натрапила на старий Генплан, на стару стратегію міста, якою, я так розумію, ви ще керуєтеся. Там, якщо вірити вашим попередникам, Київ має бути містом космічних, ракетних технологій, нанотехнологій, наноелектроніки, нанобіології, нанохімії. Це нафантазував нам Черновецький. А як ви визначили: Київ - банківський він чи культурний, чи він студентський? Або Київ - місто-сад, де більшість працює у сфері послуг?

- Київ - це столиця, в якій повинно бути сконцентровано все, що ви перерахували. Тут мають бути індустріальні парки на околиці. У нас навіть місця для цього є. У Києві повинні бути IT-парки. Київ - це бізнес-центр держави. Тут має бути зосереджена більшість головних офісів іноземних і українських компаній. Київ повинен бути науковим і у нього є потенціал для науки. Київ має бути культурним. У нас величезна кількість театрів, музеїв, у нас є кіностудія. Тобто ми зобов'язані генерувати і витрачати на це кошти. У нас абсолютно чітке розуміння, що треба робити.

- Ну і в чому проблема?

- Щоб розвинути будь-яку галузь, туди треба влити дешеві гроші й дати їм ті преференції, які дадуть можливість бізнесу почати якийсь рух там. Ось цих преференцій немає. Усі бояться. У нас є пропозиція зробити індустріальний парк на Троєщині, адже в нас є 300 гектарів землі, які ідеально для цього підходять.

Там живе 300-400 тисяч осіб, 170 тисяч з них щодня їздить у центр. Це неправильно. Давайте створимо місце докладання праці на самій Троєщині. Усі - проти. Побоюються, що через цей індустріальний парк, якщо там будуть пільги з якихось податків, займатимуться контрабандою.

- У Китаї індустріальні парки з податковими пільгами працюють, але в Україні: ВЕЗи і парки були продуцентами контрабанди.

- Я вважаю, що в Україні багато чого змінилося. З точки зору все-таки контролю за владою є дуже серйозний прогрес. Я точно вважаю, що легше поставити якийсь суспільний та державний контроль, у тому числі за діяльністю індустріальних парків, ніж просто його забороняти боячись того, що через нього будуть робитися якісь нелегальні речі.

- Якщо у вас є філософія і стратегія, то де ж новий Генплан?

- Він є.

- Той, що як світ старий?

- Генплан, про який ви говорите, що він як світ старий, його давно вже змінено. Вже туди внесені усі зміни та пропозиції експертів, пройшло безліч дискусій і круглих столів. Але слово «генплан» відразу викликає бурхливий протест, масу помилкових посилань і неправдивих звинувачень. Перший посил. Нам кажуть: прибираються зелені зони. Хоча, навпаки, територію зелених зон збільшено на 1800 гектарів. Вони кажуть, що узаконюються якісь раніше не справедливі відведення. Але відведенням землі є рішення Київради про оренду або продаж цієї земельної ділянки. Генплан не узаконює, але Генплан дає можливість бачити стратегію розвитку міста і передмість загалом. Він дає розуміння питання, куди ми рухаємося, де в нас житло, де в нас якісь адміністративні, громадські забудови, де в нас комерційне будівництво, а де рекреаційні зони. Більше того, після Генплану все одно потрібно ще робити зонінг, а потім детальний план території.

Генплан наразі не затверджено. І його треба стверджувати якомога швидше. Але вибори неймовірно політизують цей процес. Плюс нашаровується і образа людей, які хотіли б отримати з бюджету гроші на створення нового Генплану і не отримали. Колишній Інститут Генерального плану, на жаль, став локомотивом цього протестного руху. Там хороші фахівці, але вони почали діяти неконструктивно просто тому, що міська влада тоді віддала завдання на проектування своєму комунальному підприємству. Але це право КМДА - вибирати виконавців. Коли вибори закінчаться, ми готові сісти з будь-якими експертами, представниками громадськості й виходити на кінцевий варіант. Сподіваюся на конструктивний діалог, а не дешевий популізм.

- Але цей болючий конфлікт «влада - активісти» існує. Громадськість хоче, щоб ви розібралися з тими старими незаконними землевідведеннями. На думку громадськості, ви повинні покарати тих чиновників, які давали ці незаконні дозволи на виділення землі. Подейкують, що й зараз є 500 незаконних забудов, і що вони є по всьому Києву.

- Ні, їх менше, але їх дуже багато. Дивіться, питання «незаконно» всі плутають, звинувачуючи київську владу, що незаконне будівництво - це проблема нинішньої київської влади. Ми прийшли, і сорок чотири об'єкти будівництва просто закрили силовим методом. Але вже є побудовані будинки. Причому для цього генпланів не треба було, для цього відведень узагалі жодних не треба, ці люди просто будували будинки без будь-яких документів. ДАБК (Державна архітектурно-будівельна інспекція. - Ред.) контролюється не нами, міліція на це не реагує дуже завзято, прокуратура теж, ось у результаті ці будинки тепер є. Тепер люди там купили квартири, що нам робити? Ми не можемо влаштувати другий «Еліта-центр», вірніше, ми не хочемо. Але ми сьогодні перекрили всі будівництва, що починаються. Як тільки ставлять паркан, заїжджає наша техніка, усе ми прибираємо й відключаємо електроживлення. Ми не даємо розпочати жодного незаконного будівництва й ми не дамо - це сто відсотків.

Але що робити з тими, що вже побудовані? Є два шляхи: перший - піти згідно із законом, тобто, грубо кажучи, знести їх, і деякі будуть знесені. Другий - подумати про людей, які купили квартири, і все-таки спробувати знайти компроміс із цим забудовником, якщо в нього залишився хоч грам совісті та здорового глузду, і дати можливість йому якимось чином через сесію й департамент Архітектури узаконити це будівництво, щоб людей не залишити за бортом. Для того щоб у майбутньому такого не повторилося, ми зробили спеціальний сайт-центр моніторингу, на якому людина може подивитися статус будь-якого будівництва, будь-який киянин туди заходить і дивиться, законне воно чи ні. І якщо воно законне, він може спокійно туди інвестувати, якщо ж воно незаконне, то нехай нарікає на себе, це його ризики, на які він іде. Але спроби сьогодні побудувати щось незаконне буде однозначно припинено, а якщо навіть і вдасться, точно ніколи не буде узгоджено.

- Ви зрозуміли, якою буде методика забудови житлового сектору на майбутнє?

- Звичайно, тільки комплексна забудова. Спочатку прийняти Генеральний план, потім узгодити зонінг території, який визначає умови та обмеження забудови, щільність (відсоток) забудови, граничну висоту в межах кварталу, допустимі види цільового призначення та функції, які там можуть розміщуватися.

Далі прийняття детального плану території (ДПТ), який визначає конкретне цільове призначення, транспортні схеми і показує конкретний розвиток цієї території.

А потім вже йде стадія проектування самого об'єкта. Це потребує часу, компетенції, підготовки документів, щоб чітко зрозуміти, що десь має бути. Комплексна забудова - це те, коли люди бачать не один будинок, який стоїть окремо, а все, що навколо нього. Чесно кажучи, я навіть зорієнтував архітектуру просити від усіх забудовників 3D-візуалізації всіх об'єктів будівництва, які вони збираються побудувати, з трьох реальних точок і окремо 3D фасадів будівлі. 3D-візуалізація допоможе головному архітектору міста та громадськості перед винесенням рішення зрозуміти всю композицію, весь ландшафт, і як це вписується взагалі в наявне середовище. А також побачити, якими насправді будуть будівлі в підсумку. Наразі ми про це просимо забудовників, але, думаю, ми через Київраду це проведемо як норму.

- ЗМІ писали про те, що переддефолтний рейтинг столиці погано вплине на прихід інвестицій.

- Це ні для кого не секрет, що наш борг фактично дорівнює річному бюджету. Не ми брали ці гроші, більше того, у мене багато питань, навіщо ці гроші бралися. У моєму розумінні гроші треба брати лише тоді, коли ти в змозі закінчити якийсь проект. А взяти гроші й побудувати частину, наприклад, Подільсько-Воскресенського мосту, який стоїть уже десять років... А ми сплачуємо відсотки, вдумайтесь тільки, 2 мільярди гривень на рік за обслуговування боргів, які наші попередники набрали. Щоб ви розуміли, ми на рік можемо побудувати двадцять шкіл лише за одні відсотки, ми не кажемо про те, що тіло кредиту теж треба буде повертати. Тепер стосовно боргів. Ми реструктуризували частину місцевих боргів, зараз ми ведемо переговори із зовнішніми кредиторами щодо реструктуризації зовнішніх боргів, тому що коштів на оплату немає. І, звичайно ж, думаю, ми домовимося, оскільки там теж розсудливі люди сидять і розуміють той стан, в якому Київ опинився. Але що стосується самих киян, це жодним чином на них не позначиться. Це, справді, якоюсь мірою може вплинути на інвестиційний клімат великих фінансових установ, інституцій, але я вам скажу чесно й відверто, їх у нас і так немає. Ці інститути й так сюди не приходять, поки в країні така ситуація. А проектні інвестори прийдуть залежно від прибутковості об'єкта інвестування.

- Чого ви чекаєте від децентралізації?

- Децентралізація, в кінцевому підсумку, - це не один закон про внесення зміни до Конституції. Сам процес, який складається з трьох етапів. Перший етап - ухвалення майже двох десятків законів. Далі, другий етап: це зміна закону про місцеве самоврядування, про місцеві органи влади, закону про столицю, який, до речі, не працює взагалі. Хоча ми намагаємося довести уряду про те, що в столиці є особливий статус, тому що ми виконуємо величезну кількість функцій представницьких, для країни, і це потрібно. І третій етап - це вже галузеві закони, які дадуть можливість місцевим органам влади впливати на промислові та виробничі сектори, дають поштовх розвитку регіонів. Ми зараз знаходимося лише на першій стадії, до нашого відомства передали частково Державну архітектурно-будівельну інспекцію.

- ДАБІ, за різними оцінками, лідер містобудівної та памяткоохоронної корупції?

- Корупція - це півбіди. Але через бездіяльність деяких чиновників робляться будівлі, які на століття псують місто. З подачі, мовчазної згоди або відсутності контролю ДАБІ зводяться незаконні споруди. А забудови ведуться так, що виникають транспортні затори і не будується жодної соціальної інфраструктури. Ця проблема набагато більша, ніж навіть корупція. То з 1 січня, коли київська ДАБК почне повноцінно працювати, вже реально всі питання щодо дозволів і контролю за будівництвом будуть до нас. І вже ніхто нічого не отримає без необхідних дозволів. Я вважаю і скрізь наполягаю на передачі нам функцій по веденню кадастру Держкомзему.

- На думку активістів, Держкомзем - кубло корупції N2.

- Більш того, це гальмо у розвитку міста. Коли держава забирає собі функції органу, дії якого серйозно впливають на розвиток міста, ми ці важелі втрачаємо, а держава не надто переймається і не надто зацікавлена, щоб правильно спрямовувати його роботу. Немає оперативного зворотного зв'язку з громадою.

Ось те ж саме відбувається з міліцією. Повинна бути муніципальна міліція. Вкрай необхідна, нехай вона без зброї, нехай виконує функції, наприклад, по боротьбі з незаконною торгівлею, незаконними стоянками, незаконними паркуваннями, незаконними газовими заправками та іншими адміністративними порушеннями, які гальмують розвиток легального бізнесу, погіршують якість життя і залазять в кишеню киян, тому що немає доходу в бюджет. Поки вище керівництво вважає, що вона не потрібна. Хоча в першому читанні прийнято закон про Муніципальну варту, в якому багато необхідних повноважень ми повинні отримати, але все ж таки, якщо мер відповідає за порядок у столиці, то і всі важелі для вирішення цієї проблеми повинні бути у нього в руках.

- У європейських столицях є муніципальна міліція?

- В одних є, в інших немає. Краще за мера та керівництво міста (у тому числі й Київраду) ніхто не може знати, що необхідно городянам, чому потрібно особливу увагу приділити, де треба натиснути, де з ким треба провести роз'яснювальну роботу правильно і яким чином навести лад. Тому що коли МВС, яке далеке від внутрішніх проблем Києва (з абсолютно об'єктивних причин: військові дії у країні, акції протесту, боротьба з економічними та кримінальними злочинами тощо) вирішує зовсім інші завдання, їм реально ніколи займатися незаконними паркуваннями. А якщо взяти один Хрещатик, там у будній день вісімнадцять автомобілів каву продають на тротуарі, і вони розповідають, що це транспортний засіб, а не торгівля, а коли продають на дорозі, то навпаки. Звертаємося до поліції, вони не дуже чуйно на це реагують, ну нібито це питання не наше, у нас більш глобальне завдання. Тому децентралізація, вона й потрібна для того, щоб усі питання, які хвилюють громаду, вирішувалися за допомогою повноважень, які в тебе є. Наприклад, знову ж стосовно тих самих податків, пільг, залучення інвестицій.

Але сьогодні закон про концесії не працює, закон про державно-приватне партнерство не працює. Ми порахували, щоб зробити договір про концесії, той, який нібито сьогодні є, нам треба 2,5 року підготовчих робіт. У нас було бажання віддати в концесію Київміськсвітло. Концесіонерам пропонувалося повністю поміняти лампи на економні та енергозберігаючі у всьому місті. Ми платимо, як і раніше, а вони за рахунок економії відбивають свої гроші, отримують навіть якийсь прибуток. Місто відразу витрачає менше електроенергії, за 7-10 років ми могли б отримати 50-відсоткову економію електроенергії на освітлення і плюс нові стовпи та освітлювальні прилади. Але змушені будемо це робити за рахунок або кредитних, або бюджетних коштів, тому що закон про концесії - дуже складно реалізується...

(Друга частина інтерв'ю)

Лана Самохвалова. Київ.