Валерій Ямбурський, режисер, автор фільму «Гетьман»
Богдан Хмельницький був обманутий Росією!
Я взявся за роботу, але переробив сценарій. У кіно це звичайна практика, коли режисер "перекроює" сценарій під себе. Це тільки в дизайнерів - "Що вийшло, те й модно!"
- І не зупинив той факт, що багато хто вважає Богдана Хмельницького однією з найбільш одіозних і суперечливих фігур в історії України?
- Саме тому я й узявся знімати фільм про нього. Так, історики досі сперечаються про те, яка його роль. Одні згадують повстання 1648 року, яке очолив Хмельницький. Інші не можуть йому пробачити договір, за яким Україна стала частиною Московії. Саме Московії, а не Росії. Адже перейменував Московію на Росію Петро І лише 1721 року.
- За яким принципом визначався вибір акторів на головні ролі? Я читала відгуки в Інтернеті на трейлер. На думку глядачів, Богдана Хмельницького міг зіграти тільки Богдан Ступка.
- Тут я не згоден. Богдан Сильвестрович був чудовим актором. Але його, на жаль, уже немає. Є група глядачів, яка звикла, чи яку привчили, що всі головні ролі в українському кіно завжди грав і повинен грати Богдан Ступка.
Мені ж цікаво ламати стереотипи, а не йти звичним шляхом. Богдана Хмельницького у фільмі "Гетьман" зіграв, на мій погляд, приголомшливий актор Костянтин Лінартович. Він настільки вловив характер свого героя, що іноді здавалося, що він зжився з ним. Я, узагалі, задоволений усім акторським складом. Ми всі працювали в унісон. Це були чудові дні. Пропоную всім глядачам, а особливо скептикам, не робити передчасні висновки, а подивитися кіно, і тільки потім ділитися думкою.
Також хочу зауважити, що у фільмі грають актори-дебютанти: Наталя Кобізька (роль Ганни), Стас Лазовський (роль Тимоша, сина Хмельницького) і Влад Ямбурський (роль Дорошенко). Вони не просто впоралися з поставленим завданням, але і вписалися в загальний акторський склад. І що найголовніше - не поступилися у грі бувалим, досвідченим акторам.
Узагалі, згадувати одних акторів у своєму інтерв'ю і не сказати про когось іншого - справа невдячна. Фатіма Горбенко, Сергій Калантай, Влад Мамчур, Михайло Голубович, Володимир Ямненко, Сергій Гаврилюк, Андрій Ісаєнко, Михайло Жонін, Костя Корецький, Орест Гарда, Дмитро Лінартович... Я їх усіх люблю і кожному з них вдячний за виконану роботу. Окрема подяка акторам епізодів і масових сцен. Багато акторів телефонують, цікавляться долею фільму, хочуть побачити, що вийшло. І це не тому, що вони знімалися, а тому, що вклали частинку себе в це кіно.
- Влад Ямбурський - однофамілець чи родич?
- Більше ніж родич. Це мій син. Він на той час саме перейшов на п'ятий курс інституту культури "на акторському". Я взагалі не планував його брати і був спочатку проти, вважаючи, що він ще не готовий для серйозної роботи. До того ж я противник, коли режисер знімає в кіно своїх. Але так вийшло, що актор, якого я затвердив на роль Петра Дорошенка, запросив гонорар, який ми не змогли собі дозволити. До зйомок залишався тиждень, одним словом, паніка. Тоді я й вирішив спробувати сина. Проби вийшли вдалими. Але, хочу вам сказати, що від нього на майданчику вимагав удвічі більше, ніж від інших акторів. Це ж така відповідальність і за нього, і за себе, щоб не підвів.
За інших молодих акторів була відповідальність не менша. Адже від режисера залежить їхня подальша акторська кар'єра. Перша акторська робота повинна бути "ударною".
- Залучалися для зйомок іноземні актори?
- Фільм "Гетьман" - це 100% український продукт. Актори і творчий склад групи - усі громадяни України, патріоти своєї країни. Для кожного з нас було важливо зробити цей фільм, адже він про нашу історію.
Фільм "Гетьман" - це 100% український продукт
Події, відображені у фільмі, дуже схожі на події, які відбуваються сьогодні. Сьогодні так само окуповано частину України, і ми так само, як і в ті далекі роки, боремося за визволення своєї землі від окупанта, боремося за незалежність. Тож у нас усіх, хто працював у цьому проекті, була і є своя лінія фронту. Нехай вона незрима, але вона є.
- Фільм знято українською мовою, і за сюжетом у картині часто лунає ще польська, татарська і російська мова. Це дубляж чи виконавці вільно розмовляють українською, польською і татарською?
- Зі мною працювали консультанти з польської й татарської мов. Актори самі себе озвучували, але, зважаючи на те, що вони не є носіями цих мов, їм довелося попітніти. Для мене важливо було зробити багатомовність, щоб підкреслити мовну культуру поляків і кримських татар. Адже італійський мат прекрасний лише італійською мовою. Мова будь-якого народу увібрала в себе попередню історію. За мовою і за манерою розмови можна зрозуміти, агресивний чи миролюбний той чи інший народ. Наша мова - це віддзеркалення нас самих і нашого характеру.
- Після виходу фільму на екрани критики наголошували на чудовій операторській роботі. Декілька слів про оператора фільму.
Оператор - постановник фільму - Володимир Галицький. Так сталося, що у всіх чотирьох фільмах, які я знімав, у мене були різні оператори. У картині "День переможених" зі мною працював Віталій Зимовець. Це - людина-легенда, яка знімала ще фільм "Бумбараш" і "Пропала грамота". На його рахунку багато хороших фільмів. Але Віталій Андрійович через свій вік останнім часом часто хворіє. Після роботи з Володею Галицьким скажу коротко - я знайшов свого оператора і хочу далі працювати лише з ним. Кожен кадр, зроблений ним, - це робота художника. Я якось пожартував, що Володя настільки крутий оператор, що навіть спить з одним відкритим оком. Мені з ним дуже комфортно в роботі, і головне, що ми один одного розуміємо. Є анекдот, коли мужик телефонує до психлікарні: "Моя дружина збожеволіла! У квартирі бігає білий кінь, а дружина його зовсім не бачить!". У нас же з цим було все гаразд, якщо й був білий кінь, то я і оператор його бачили обидва.
- Мені здається чи музичний супровід фільму дещо нетрадиційний?
- Абсолютно правильно. Мною було прийняте рішення зробити нетрадиційне музичне оформлення українського історичного фільму. Дуже хотілося підійти до цього питання нестандартно, і як мені здається, це вдалося. Коли ми з композитором Андрієм Таборком завершили роботу над музичним оформленням, і коли фільм був готовий, кінцевий результат був прийнятий без жодної правки. Тому не потрібно боятися ламати стереотипи.
- Після виходу фільму в прокат не виникали думки і нові ідеї, що зараз цю сцену або епізод ти зняв би по-іншому або взагалі від неї відмовився?
- Ні. Після бійки кулаками не махають. Фільм є, і думати про те, як би я це зробив сьогодні, - справа марна. У будь-якому випадку, якби фільм знімався прямо зараз - це був би зовсім інший результат, на який вплинули зовнішні причини: можливо, інші об'єкти, інша погода в кадрі, інший настрій актора в цю мить...
- Чи виправдовуєте ви дії гетьмана як режисер, як чоловік? Наприклад, його помсту за кохану жінку?
- Він така ж людина, як і ми, і ніщо мирське йому не чуже. Це пам'ятник має форму, але не має змісту. А людина - це посудина, переповнена емоціями. Кохання, ненависть, заздрість, співчуття, образа... Усі ці емоції присутні в будь-якій людині, лише їхні пропорції та співвідношення різні. Для мене Хмельницький - насамперед людина з емоціями, а не полководець зі стратегічними цілями.
- Коли ви починали знімати фільм, в Україні ще війни не було, але з часом сюжетна лінія фільму і нинішня обстановка в країні переплелися. По-вашому, це випадковість чи закономірність, згідно з якою історія повторюється по спіралі?
Якщо порівняти події 1647-1652 років і сьогоднішні, побачимо повну аналогію. Сьогодні Україна так само намагається захистити свої землі
- Я взявся за роботу над фільмом у червні 2014 року. Уже був окупований Крим, уже відбувалися драматичні події на Донбасі. І якщо порівняти події 1647-1652 років і сьогодення, то ми бачимо повну аналогію. Сьогодні Україна так само шукає союзників, так само намагається захистити та звільнити свої землі. Але фільм "Гетьман" не зовсім про політику. Якщо ви запитаєте, про кого фільм, то я відповім - про Богдана Хмельницького як людину насамперед. Якщо запитаєте, про що фільм, я відповім - про те, як жінка вплинула на хід історії. За кожним великим чоловіком завжди стоїть велика жінка. Адже все складається так, що якби в житті Хмельницького не з'явилася молода полька Гелена, він так само тихо продовжував би жити в своєму маєтку в Суботові, і ми сьогодні не знали б такої людини в нашій історії.
- Події у стрічці завершуються 1652 роком. Якщо б дії фільму закінчувалися, наприклад, 18 січня 1654-го, яке б місце ви відвели Переяславській раді?! Згідно з даними українських істориків - Переяславська рада - фікція...
- Скажу так: місця Переяславській раді у фільмі не було б, тому що для мене такого факту в історії не було.
Такого документа ніхто не бачив. А східна мудрість говорить: "Не будь упевненим у тому, чого не бачили твої очі".
Був військовий союз із Росією. Підкреслюю - військовий. Такий союз не передбачає загальної державності. Росія на той час скористалася ситуацією, ввела свої війська на територію України, а вивести - не вивела. Коли Хмельницький зрозумів, що припустився помилки, він від переживань почав хворіти, що спричинило швидку смерть. Дехто сьогодні звинувачує Хмельницького в тому, що він здав Україну Росії. Це не так! Ми звикли давати оцінку історичним подіям з висоти сьогодення. Ми забуваємо, що світ був іншим. Усі діяли в конкретний момент, виходячи з конкретної ситуації, керуючись передусім особистими інтересами. Богдан Хмельницький був обманутий Росією не тому, що він був дурним, а тому, що він довіряв Росії більше, ніж вона на те заслуговувала
- Чи не думав ти для популяризації Хмельницького та української історії зробити серіал на базі фільму?
- Відкрию маленьку таємницю. Фільм було зроблено в двох варіантах - повнометражна версія і чотирисерійна. Тож глядачі матимуть можливість побачити чотири серії на екранах своїх телевізорів. Але, думаю, що це буде вже 2016 року.
- Була фінансова підтримка з боку держави?
- Фільм фінансувався інвестором. Державної участі в створенні стрічки не передбачалося.
- У режисера Валерія Ямбурського є улюблені режисери?
- Звичайно. Люблю фільми Люка Бессона за їхню філософську глибину. Люблю фільми Тіма Бартона за його художню оригінальність. Люблю фільми Вуді Алена за їхню "життєвість", якщо так можна висловитися. Я дивлюся багато фільмів.
- А роботи українських колег?
- У моїх українських колег можу визначити лише деякі роботи, та й то не завжди. Українське кіно, на жаль, перебуває не в кращій своїй «формі». Причин тому багато. Є талановиті режисери, але як змахнути крилами, коли на них тягар недостатнього фінансування? Наша біда в тому, що ми мало знімаємо, бо все впирається в гроші, яких завжди бракує. Це як зарплата, яка шепоче тобі: "Давай кудись сходимо, а ти їй: "Сиди вдома, ти ще маленька". Самі розумієте, як конкурувати з багатомільйонними голлівудськими бюджетами. До того ж потрібно визнати, що не всі кошти, виділені державою на фільм, доходять до виробництва фільму. Там, де державне фінансування, - там усі передумови для махінацій.
- Який вихід із цієї ситуації?
- Фінансуванням мають займатися фонди і приватні інвестори, а не держава. Держава повинна законами створити умови для кіновиробництва і кінопрокату, щоб вкладати в кіно було вигідно. Чим швидше ми кинемо "дитину" у воду, тим швидше вона навчиться плавати.
- А якщо "дитина" потоне?
- Не потоне. Скажу більше - у такої "дитини" імунітет міцніший. Приватне фінансування змушує режисера і продюсера бути відповідальнішими.
Сьогодні ми маємо групу режисерів, мисливців за статуетками, але їхні роботи не мають глядацького попиту. Тож навіщо тоді наші з вами податки витрачаються на чиїсь амбіції? А щодо продюсерів, то є такі, які успішно пригрілися біля державного бюджету й тихо будують собі будинки. Ми маємо козлів, яким довіряють капусту, вибачте за слово "капуста". Я, звичайно ж, у переносному сенсі. Сьогодні відбери у них годівницю, і вони зникнуть з поля зору, тому що не зможуть працювати інакше. Систему потрібно змінювати докорінно.
- Чим порадуєте українського глядача наступного разу?
- Хочу продовжити копатися в нашій історії. Але мене зараз цікавить більш ранній період, так би мовити, глиб століть: Олег, Ігор, Ольга. Зараз працюю над сценарієм. Тема складна, інформації мало. Доводиться читати між рядків. Сподіваюся, мені вдасться зрушити цей камінь з місця і знайти тих, хто буде готовий профінансувати. Історія Київської Русі - це наша історія, і ми повинні про це заявити.
- Раніше глядачі писали листи режисерам і акторам. Якщо глядач захоче з вами щось обговорити або поставити питання, як він зможе з вами зв'язатися?
- Сьогодні, здається, з цим проблем немає. Моя сторінка є в соціальній мережі Фейсбук. Пишіть мені, я відповім кожному, адже я працюю для глядача, а не для себе.
Лілія Клименко, Запоріжжя.