Кривий Ріг. Тепер головне: не здати перемогу...

Немає «великого» і «малого» Майдану. Програємо навіть найкрихітніший – програємо все

Верховна Рада під натиском криворізьких маніфестантів, під крики «Ганьба!» на адресу Єгора Соболєва (з його «гранатою»), під шантаж соратників з коаліції все ж таки ухвалила доленосний закон № 3613 про дострокове припинення повноважень Криворізького міського голови Юрія Вілкула і проведення позачергових виборів 27 березня наступного року.

«Ми перемогли», - написав Соболєв у ФБ. - Це перемога не на виборах мера. Ця перемога набагато важливіша. Ми захистили право людей делегувати і забирати владу».

Насправді ми не перемогли поки ніде. Повторні вибори самі не приведуть народ до влади. Більше того, вони мобілізують ту стару еліту, яка воліє реставрації режиму Януковича.

Високий відсоток голосів за Милобога - це не стільки успіх демократичних сил, скільки прорахунок клану Вілкулів, які впали в ступор після невдачі в Дніпропетровську і заколисаного великим відривом у першому турі в Кривому Розі. Аномальна явка і аномально високий відсоток тих, хто проголосував за Вілкула в Інгулецькому районі, свідчить про одне: пізно похопилися. Фальсифікації почалися, коли стало очевидним: в інших районах перемагає представник демсил.

Вдруге поспіль опоблоківці так «лоханутися» собі не дозволять. Можна собі тільки уявити, які механізми і які важелі будуть задіяні! Демократія – річ ніжна. Особливо в тих країнах і тих регіонах, де вона ще перебуває в дитячому стані. Вона дуже сприйнятлива і до зовнішньої сили, і до підкупу.

Уже відсьогодні люди Вілкула почнуть «домовлятися». На місці – є з ким: як повелися деякі члени тервиборчкому і дільничних комісій від демократичних партій, ми бачили. Бачили, як швидко знайшли спільну мову з представниками старої влади новообрані депутати від цих же самих демократичних сил. «Тушки» – вони і в Кривому Розі «тушки». Вони, як і всюди, люблять гроші й розуміють тільки силу.

І будьте впевнені, Опоблок покаже, що сила в нього є. Називається вона «Метінвест», а якщо простіше – то Ахметов, для чийого бізнесу, як вважають експерти, Кривий Ріг має стратегічну цінність. А Рінат Леонідович вміє розкладати яйця по кошиках: адже недарма деякі місцеві осередки дуже революційних у Києві демократичних партій у Кривому Розі не вельми поспішають на допомогу Милобогу. Місцеві «демократи» так переплелися у своєму бізнесі зі ставлениками олігархів, а то й відвертими сепаратистами, що можна чекати будь-яких передвиборних мезальянсів.

До всього примішаються ще й ревнощі. «Брати за коаліцією» прекрасно розуміють, що ресурс демократичного електорату в місті обмежений. І він неминуче врешті-решт перейде до сильнішого гравця. Уже зараз цей сильніший гравець – «Самопоміч», а щойно Милобог отримає мерські повноваження, його команда, у тому числі й партійна, поповниться за рахунок виснаження рядів інших демократичних проукраїнських партій.

Міжусобицями демократів обов'язково скористаються суперники. Неминучі «ширки», секретні домовленості, найнеймовірніші комбінації.

А є ще Київ, де в Ахметова теж нічогенькі позиції. Причому в самих верхніх ешелонах. Це його люди спускали на гальмах ідею перевиборів.

Байдужість країни, її керівництва і політичної еліти до того, що відбувається в Кривому Розі, до його Майдану - незначного для нас, але глобального для самих криворіжців – вражали і лякали. Невже ті, хто сьогодні мають посади, машини і дорогі костюми, забули себе? Такими, якими були лише два роки тому? Коли чекали співчуття та допомоги і навіть вірити не хотіли в те, що залишаться наодинці із кривавим диктатором?

Тим, хто тримав периметр у Києві, тоді прийшла допомога із Західної України. А потім із Європи та Америки. Чому ж Кривий Ріг так довго чекав нашої допомоги?

Люди, які через обставини перейшли з «темного боку сили» на «світлий», увесь цей час зі сторінок ЗМІ та соцмереж лякали народ «нехорошими» наслідками дострокових виборів на вотчині Вілкулів. Це, мовляв, - прояв ущербного принципу «революційної доцільності», який може випустити джина з пляшки. Боронь боже, криворізький прецедент стане спокусою для інших, і новим перевиборам не буде кінця. І як підтвердження підсовується законопроект про дострокові вибори в Миколаєві, де кандидат Опоблоку програв за всіма статтями...

Чи можна було змиритися? Почекати? Не розхитувати?

Ні, не можна було. Бо тривожні сигнали йдуть із місць, де «колишні» не відмовилися від ідеї реваншу. Демократичних депутатів місцевих рад намагаються позбавити мандата і нацьковують на них «тітушок» (як у Сєверодонецьку), заводять кримінальні справи (як у випадку з мером Глухова Мішелем Терещенком), готують сепаратистські шабаші (як у підконтрольному Ахметову Запоріжжі).

У Кривому Розі є кому боротися. Його жителі - і активісти, і обивателі повірили в те, що можуть самі вирішувати свою долю. Але нам не можна залишити їх одних. Варто тільки втратити пильність, передчасно відчути насолоду від перемоги, і ця перемога випарується в мить.

Немає «великої» і «малої» несправедливості. З кожною треба боротися, не шкодуючи сил. Як немає «великого» і «малого» Майдану. Програємо навіть найкрихітніший – програємо все...

Євген Якунов, Віктор Мішковський. Київ.