Чи вигідна Путіну війна Кадирова з опозицією?

Небезпечним є пожвавлення в результаті цього скандалу "етнічної підкладки" протистояння

Сварка, а станом на даний момент, швидше - інформаційна війна «Всечеченський правитель Кадиров - Всеросійська позасистемна опозиція» розгортається так широко й цікаво, що тільки встигай новини вислуховувати і видивлятися. Вони йдуть одна за одною, чіпляючи один одного зубчиками шестерень, що розкручують маховик неприйняття і злості. І зуб один на одного вже мають багато. І він зростає. Змінюються жанри: фейлетон - публіцистика - КВК (тепер, схоже, зрозуміло, навіщо в апарат Чеченської республіки прийшла ціла команда КВН, яка виступала раніше у масляковському ефірі) - детектив - сатира - флешмоб тощо. Цей процес безперервний і, схоже, найближчими днями, ну, принаймні, до кінця лютого - початку березня зменшувати обороти не буде.

Але, мабуть, все ж потрібно зробити зупинку, стоп-кадр, щоб трохи розібратися в обстановці. І потім вже з великим розумінням стежити за подіями і за тим, до чого вони можуть призвести далі.

ДВІ ЧЕЧЕНСЬКІ ВІЙНИ, ЯКИХ НЕ БУЛО

На відміну від художнього твору, життя - процес безперервний. І тут непросто знайти першопочаток якоїсь історії. Можливо, це початок Першої чеченської війни (1994) або початок Другої (1999). Або час, коли ці війни в офіційному російському інформаційному полі перестали називати саме так - «Першою та Другою чеченськими війнами», вигадуючи для них різноманітні евфемізми. Прямо скажемо, не дуже вдалі. З ними можна ознайомитися, дивлячись, як висвітлюється справа Карпюка-Кліха у російських ЗМІ: «збройний конфлікт у регіоні», «воєнні дії проти російських військових», «бої за Грозний у 1994-95 рр.».

Це час - «нульові», коли клан Кадирова отримав повноцінну владу над Чечнею, велике фінансування (що недоброзичливці називають «даниною») за не дуже велику послугу. А саме: регулярно публічно виражати найглибшу повагу і вдячність президенту Росії В.В. Путіну і повторювати, що «Чечня - це частина Росії, і ми всі - росіяни».

У цій сварці було багато різних, цікавих і важливих подій. Але безпосереднім приводом для цієї інформвійни «Кадиров-опозиція» стали настирливі заяви Рамзана Ахматовича про російську опозицію. На початку нинішнього року він чомусь в різних форматах, через соціальні мережі, через підконтрольні йому ЗМІ, через своїх друзів, почав регулярно висловлюватися про нещасну і роз'єднану російську несистемну опозицю: мовляв, це все зрадники, вороги народу, шакали і шавки.

Оскільки Кадирову за визначенням дозволено те, чого не можна іншим, рядовим російським губернаторам, то ці його заяви представниками влади коментувалася не особливо бурхливо. Спікер Держдуми Наришкін досить мляво сказав, що треба б якось м'якше. Уповноважена з прав людини Елла Памфілова зробила заяву приблизно в тому ж дусі, але по-жіночому. Що в нових російських реаліях означає - більш сміливо: подібні заяви «роблять президенту країни "ведмежу послугу", а на саму країну кидають тінь». Власник і редактор «Независимой газеты» Костянтин Ремчуков спробував пояснити «шановному Рамзану Ахматовичу», що опозиція - це не так страшно. І що саме однодумність, відсутність опозиції призводить до таких жахів, як депортація чеченського народу 23 лютого 1944 року.

Власне облаяна опозиція, ясна річ, обурювалася більш різко. Але все одно, занадто інтелігентно, щоб бути почутою в Грозному.

НАПРУЖЕННЯ МІЖ ГРОЗНИМ І КРАСНОЯРСЬКОМ

І тут несподівано ситуацію підірвав досі невідомий міський депутат з Красноярська Костянтин Сенченко. Його яскраве і хльостке звернення до Рамзана Кадирова, опубліковане у Фейсбуці, починалося зі слів «Рамзане, ти ганьба Росії. Ти дискредитував все, що можна...». А закінчувалося не менш сміливо і навіть брутально: «...Отже ти їди подалі, академіку і героє, і не заважай нормальним, чесним, працьовитим людям облаштовувати свою улюблену Росію».

Ці слова потрапили у самий нерв очікувань і миттєво розлетілися по Росії. Ті, хто не наважувалися сказати так само різко, захоплювалися сміливістю провінційного депутата. Але підсвідомо всі чекали, якою ж буде реакція відповідача. І дочекалися...

На уточнення реакції пішло півтора дня. Весь цей час тривала епопея «Вибачення». «Депутат Сенченко вибачився», «Сміливий провінційний депутат все-таки не вибачився», «Запис опублікована LifеNews - фальшивка!». Суперечки припинилися, коли з'явився відеозапис, де Костянтин Сенченко приніс вибачення. Він супроводжувався милостивим підписом Кадирова «Я приймаю)))))». Запис з якогось, судячи з шуму, нічного клубу або ресторану зі зловісним криваво-червоним освітленням. Напружено-стривожене обличчя Сенченко, його дивна фраза наприкінці: «Сподіваюся, з мого боку таких інцидентів більше не повториться» виглядала дуже некомфортно для тієї частини росіян, що захотіла це побачити.

Спочатку по Рунету пронеслося зітхання розчарування і грубуватих слів на адресу Сенченка (тим, хто в Україні поставився до цього занадто легковажно, варто нагадати, що у свій час Зеленський та «Вечірній квартал» теж були приведені до таких вибачень - і досить оперативно). Ще півтора дня пішло на осмислення, після якого прийшло усвідомлення: Сенченко все одно молодець. Своєю різкою заявою він виконав роль хлопчика з казки, який сказав: «А король-то (султан) голий!». Своїм вибаченням в дусі «Вибачте, король (султан) не голий» він наочно, для всіх, підтвердив, що йдеться саме про султана, а не губернатора суб'єкта федерації у демократичній країні.

За великим рахунком, це не було секретом. Але тепер було підтверджено на дуже хорошому і, що важливо, драматично збудованому, чіпляючому за живе, прикладі.

"НЕ ХНИКАЙ, ЛІБЕРАЛЕ, КІНЕЦЬ ТВІЙ НАСТАВ!"

І що ще дуже важливо. Ситуація складалася дуже неприємна, образлива для носіїв російської ідентичності. Пішов відвертий тролінг у соціальних мережах: «Всіх вибачитися не примусите». Ксенія Собчак голосно подякувала Рамзану Ахматовичу за те, що не вбив її після запитання про Чечню на «прямій лінії» з Путіним. Людмила Улицька ініціювала лист від імені Конгресу інтелігенції з вимогою відкликати Кадирова з губернаторської посади.

Активні інформаційно-військові дії були зроблені і з іншого боку. Найближчий соратник Кадирова Магомед Даудов, який мав під час двох чеченських воєн позивний «Лорд» (це прізвисько він отримав від Рамзана за нібито «англійський стиль» в одязі) опублікував в Інстаграмі фотографію кавказької вівчарки Кадирова на прізвисько Тарзан, повідомивши, що у пса «сверблять ікла» на опозиціонерів, правозахисників, журналістів.

У тексті були вже розгорнуті жартівливі, у кепсько-кавеенівськом дусі, образи на адресу деяких ЗМІ («Дождь», «Ехо Москви», РБК) і цілком конкретних персон (наприклад, про правозахисника Льва Пономарьова - «пёс Пономарь, заносчиво себя называющий Львом»). А колись чудова газета «Известия» випустила колонку за підписом Кадирова. Вводила в ступор вже сама її назва «Шакалів буде покарано за законом Російської Федерації». Риторикою матеріал викликав у пам'яті незабутні сталінських часів заклики «Собакам - собача смерть». До речі про слово «риторика». Саме з нього починався матеріал: «Моя риторика не змінювалася...». Ось просто вимовляєш це слова - і встає перед очима обличчя академіка Кадирова. (Насправді, давно ходять чутки, що тексти йому пише інша особа, не менш цікава - Тіна Канделакі; цілком може бути, «риторика» - саме з її скоромовного лексикону).

У відповідь пішла нова хвиля троллінгу. Дмитро Гудков, Ілля Яшин почали постити фотки своїх величезних собак і компактних кішок. У Москві з'явилися плакати «Ганьба Росії» із зображенням Рамзана Ахматовича. А партія «Яблуко» пообіцяла влаштувати мітинг за відставку Рамзана Кадирова.

Обурена розгулом опозиції «творча інтелігенція» в особі Федора Бондарчука, Тіматі та народного артиста України Миколи Баскова взяла участь у фото-флешмобі «Кадиров - патріот Росії». А в Грозному оголосили про великий мітинг на підтримку «дорогого Рамзана Ахматовича», який для модерновості теж назвали «флешмобом». Широко стали відомі умови організації, щось на кшталт «Один плакат на трьох осіб». А також, що ще цікавіше, приблизний список гасел цих трудівників (час проведення - робочі години буднього дня): «Ходорковские, Навальные, Гудковы хотят Россию заковать в оковы!!! Кадырова усилия - спасение России!!!», «Веник у нас Западный, и метет он по-американски, и «Эхо» у него не московское, а прозападное!», «Либерал в правительстве - кризис в экономике!», «Ложь одного урода выносит мозг целому народу», «Не хнычь, либерал, конец твой настал!», «Партия ПАРНАС - Обамы мастер класс», «Пятая колонна - Запада ворона!», «Прочь Ходорковские и Навальные, Шендеровичи и остальные уроды моральные!», «Макаревич, на «Смак»!».  І ось найбільш, мабуть, вдалий: «Хватит кормить ПАРНАС!».

Вибачте за довгу цитату, просто важко було зупинитися...

"ЗМЕНШИТИ ОБЕРТИ" VS "НЕ НАГНІТАТИ"

Проте всі чекали, що скаже Путін. Його пауза затягувалася. І ось, нарешті, у середу прес-секретар Пєсков закликав не реагувати на слова Кадирова так вже різко (до речі, саме напередодні Елла Памфілова порадила Рамзану Ахматовичу, як людині на посаді, саме навпаки «зменшити обороти», ну це в продовження теми про жіночу реакцію у сьогоднішній Росії).

Крім того, прес-секретар, м'яко усміхнений в надокучливі руді вуса, порадив читати Кадирова уважніше (пам'ятається, на кінець Року Літератури в Росії тут все ж радили читати Льва Толстого). А при уважному читанні Кадирова, за Пєсковим, виявляється, що «позасистемна опозиція» - це ще ті шахраї: «Що таке несистемна опозиція - це ті, хто знаходиться поза легітимним політичним полем країни, це ті, хто у своїй діяльності не залишаються у рамках закону і готові його порушувати, в тому числі і на шкоду країні. Я ось так прочитав висловлювання». Одним словом, прес-секретар Дмитро Пєсков порадив «не нагнітати». При цьому, кого конкретно можна вважати позасистемною опозицією, він не уточнив.

Показово, що обговорювати нападки Кадирова на конкретні ЗМІ Пєсков відмовився, аргументуючи тим, що «не читав його заяву. Та ну? Цікаво, а як же він міг тоді трактувати його: «Я ось так прочитав висловлювання». Тобто все ж читав? Чи ні?

Але хоч би там що було, а після чітко артикульованої, нехай навіть у такому путаному переказі, позиції президента Росії в історії намалювався певний проміжний фініш. А отже, можна підбивати певні підсумки.

"ПУТІН - МІЙ БАТЬКО, ДІД І ЦАР"

Після вбивства Бориса Нємцова наприкінці лютого, коли виявився занадто явний чеченський слід в історії, становище Рамзана Кадирова, за багатьма відгуками, було досить нестійким. Клан силовиків, що протистоїть йому, мав шанс посунути його, а можливо  взагалі закрити проект «Кадиров». Але Рамзан Ахматович встояв. І слідство почало ходити колами. Правитель Чечні, по суті, оголосив екстериторіальність своєї «республіки», заборонивши будь-кого заарештовувати, допитувати на її території без його дозволу.

У Чечні припинилася всяка критика його персональної влади. Жінку, яка дозволила висловитися про розкоші правителя, змусили вибачатися за свої слова. І її чоловіка теж змусили вибачатися за її слова. І односельці на сході її засудили.

Хлопця, який у соцмережах написав кілька критичних фраз про Кадирова, змусили вибачатися перед камерою зі знятими штанами (що вважається ганьбою) і в таких виразах: «Думаючи, що мене не знайдуть, я написав в Instagram те, що не потрібно було писати. Мене знайшли, зняли з мене штани. Я зрозумів, що я ніхто. З того часу Путін - мій батько, дід і цар». Запис виклали на тому ж записі хлопця.

Така боязнь навіть дріб'язкової критики і настільки неадекватна на неї реакція вже говорять про певну знервованість. І дорогого Рамзана Ахматовича можна зрозуміти. Адже через місяць - річниця вбивства Бориса Нємцова. А це, як мінімум, великий Марш пам'яті у центрі Москви, і пожвавлення розмов на традиційно російську тему «Хто винен?» і «Що робити?».

Правда, деякі експерти кажуть, мовляв, Кадиров спеціально спровокував таку інформвійну з опозицією, щоб всі говорили не про розслідування вбивства Нємцова, а про всякі дурниці, грубі жарти, тролінги та флешмоби.

Дивна логіка. До річниці загибелі про вбивство Нємцова будуть говорити у будь-якому випадку. Але - на якому фоні? Раніше фон залишався стабільно негативний. Але помірно негативний! Тепер же він різкий, контрастний, знервований. Ілля Яшин, виявляється, готує доповідь про Чечню. Цілком імовірно, що оголосить її саме у день смерті Бориса Юхимовича. І ефект, повірте, буде сильний.

Що ще небезпечно для Кадирова (і, меншою мірою, для його сюзерена В. В. Путіна) - так це пожвавлення в результаті цього скандалу етнічної підкладки протистояння, яка була під час гарячих стадій Чеченських воєн. У таких умовах, якщо чітко проявиться більш сильний подразник, розкол серед російських націоналістів, що відбувся після гарячки «Кримнашу», може зарости. І це теж саме те, чого боїться влада - посилення націоналістичної порядку денного, не контрольованого нею.

Не менш небезпечно й те, що ця сварка сприяє розколу російських еліт. Образа і навіть скривдженість силовиків не зникла, не випарувалася. Якщо Рамзан Ахматович не «зменшить оберти», вона буде зростати пропорційно зростанню його тону. І змикатися з націоналістичним порядком. І з ліберальним. Хоча, звичайно, справа не в тому, що силовикам прикро за опозицію. В труні вони її бачили! Проблема в тому, що риторика, так і практика, правителя Чечні досягають того рівня, на що вони самі і близько права не мають. А це якось зовсім вже не по-пацанськи.

І все це в умовах урізання бюджету. Різною мірою урізання різного рівня бюджету: «І пряників солодких завжди не вистачає на всіх...»

Загалом, виходить так, що локальна спочатку сварка Кадирова з опозицією дедалі більше схожа на вантаж, що відв'язався від бортів під час шторму. Траєкторія непередбачувана, але результат відомий: буде битися об борт, збільшуючи тріщини. А російську економіку зараз ох як штормить.

Олег Кудрін, Москва.