Не домовилися. У Раді – «контрблокування»

Трибуна і президія звільнені від опозиції. Закони ухвалюються. Що далі?

БПП і «Народний фронт» перемогли «Батьківщину» і Радикальну партію Ляшка у ситуації навколо блокування роботи Верховної Ради. Перемогли їхньою ж зброєю – закрили доступ до трибуни і президії. Таке собі силове розблокування у відповідь на силове блокування. Тепер все розблоковано, парламент працює. Опозиціонерам не вдалося змусити владу до серйозних торгів щодо перерозподілу влади, тож їм доведеться, принаймні – поки що, вдовольнитися можливим (це якщо підтвердить соціологія) підвищенням популярності серед електорату за те, що боролися за зниження комунальних тарифів.

Сергій Соболєв розповів журналістам, як депутати «Батьківщини» сьогодні прийшли на роботу: «Ми прийшли, як це повинно бути, о пів на дев'яту на роботу, але виявилося, що всі двері до сесійної зали закриті. Тим не менше, у сесійній залі вже знаходилося декілька десятків людей, яких запустили незрозуміло як».

Соболєв чи то жалівся суспільству (через журналістів), що їх підло обдурили, чи то виправдовувався, чому блокування роботи Верховної Ради, рішуче розпочате його партією, закінчилося так швидко. Утім, й те, й інше разом. Так і проситься на язик класичне «розвели як кошенят».

БПП і «Народний фронт» хитрим маневром перемогли «Батьківщину» і радикалів Ляшка. Верховна Рада обговорює і вже ухвалює закони.

Мабуть, головний висновок, який мають зробити у «Батьківщині» та РПЛ із захоплення (чи звільнення) опонентами трибуни і президії на світанку, коли Соболєв з товаришами ще, мабуть, спали, це – «Що ж, якщо війна, то - на війні, як на війні». Тобто, як бійці на фронті не лягають спати, поки не виставлять бойову охорону, так і в парламенті треба: заблокував трибуну – виставляй нічну сторожу, передбач черговий підрозділ, який в лічені хвилини має прийти на допомогу цій сторожі, якщо раптом вночі підступний ворог вишле ДРГ захопити позицію (чи то пак, трибуну), а також розроби план загальної мобілізації своїх прихильників (а не тільки своїх народних депутатів) по всій країні, якщо справа дійде до генеральної битви. Ну й, звісно, проводь бойове навчання та маневри.

Але годі іронії. Серйозно: от у яких термінах описувати те, що зараз відбувається у Верховній Раді? Терміни «війна», «переворот», «захоплення трибуни чи президії» виглядають в умовах реальної, без усяких лапок, війни на Сході України, м’яко кажучи, недоречними. Як неповага до наших солдатів, що майже щодня гинуть на фронті. То як все це називати? Блокування, як і розблокування у спосіб, задіяний БПП і «Народним фронтом», аж ніяк не назвеш парламентськими методами політичної боротьби. Сторони вдаються до відверто силових методів. Вони діють. Як на війні – захоплюють, висувають ультиматуми, хитрують і обдурюють.

Зрештою, справа не в термінах. Суть: політичні сили, які ми колись означили спільним прикметником «майданні» чи «демократичні» і які прийшли до влади (до парламенту) під однаковими гаслами демократичного реформування країни, нині зійшлися у непримиренному протистоянні. Його предмет – обсяг влади, яку хоче мати для себе кожна з цих політичних сил. Тобто, поділити владу не можуть. Чому?

Головна причина: в Україні де-факто продовжує діяти старий російський (радянський) політичний закон: влада єдина і неподільна! Хоча де-юре нібито є класичний демократичний розподіл влад на законодавчу, виконавчу і судову, закріплений навіть у Конституції. Оця невідповідність між теорією і практикою і мала б стати першим об’єктом реформ. Досі цього не зроблено, і не видно навіть спроб такої реформи.

Однак корінь проблеми не тільки у тому, що хтось вважає несправедливим нинішній владний розподіл. Невдоволені, виправдано чи ні, будуть завжди. Важливо також, у який спосіб долаються суперечки між вдоволеними і невдоволеними. Весь учорашній день і другу половину позавчорашнього йшли так звані консультації, тобто – пошуки компромісних шляхів виходу з кризи. Однак «нічний» наступ влади на трибуну і президію показав, що ніякого компромісу не передбачається. Не домовилися і, схоже, домовлятися не збиралися. Нема компромісу – тоді є, які терміни не використовуй, - війна. Соболєв вже пообіцяв: «Ми будемо стояти, як і стояли», а Ляшко оголосив про «сидячий страйк» своїх депутатів (це щось новеньке в українській політичній практиці). Влада, зі свого боку, окрім силового, по суті, розблокування трибуни і президії, застосувала і явно «воєнний» пропагандистський аргумент. У заяві народних депутатів – учасників АТО міститься ось така аналогія: «Як наші побратими тримають зовнішній фронт на сході, так ми не маємо допустити прориву нашого внутрішнього фронту тут, у Верховній Раді України». При цьому навели і таку паралель: «в зоні АТО вперше за багато тижнів російськими найманцями були застосовані системи залпового вогню «Град».

Отже, воюємо.

Юрій Сандул. Київ