Покійний Жилін любив гроші навіть більше, ніж ненавидів Україну

На «політику» ліквідація Жиліна ніяк не схожа. Про це промовисто свідчить весь антураж вбивства в ресторані «Вєтєрок» на Рубльовці

Здається, багаточисельні коментатори резонансного вбивства в Підмосков’ї видатного українофоба Євгена Жиліна не звернули, поки що, достатньої уваги на те, що лежить на поверхні, але дуже багато прояснює і поясняє. А саме, -  на те, як це все виглядало.

От уявіть собі ситуацію: до залу заходить якесь опудало у плащі, який воно відмовляється зняти у гардеробі, у капелюху (їх зараз ніхто не носить), при вусах, які свідки потім одноголосно визнають якимись неприродніми, приклеєними, його очі, у приміщенні (!), закривають темні дзеркальні окуляри. Опудало сідає за столик, найзручніший для нападу, замовляє каву, розраховується наперед, дочікується жертву, робить  кілька пострілів і безперешкодно зникає, зауважте, разом з супутницею (!), яка при цьому ридає і нічого, крім важких додаткових проблем для втікача, створити не може.

 А тепер давайте про антураж. Все це відбувається в елітному ресторані, безпосередньо на «уславленій» Рубльовці, де ментів – як дерев, а камер спостереження – що горобців на їхніх гілках. У ресторані часто бувають «великі люди», аж до такої «зірки Москви», як кримінальний авторитет  Шакро молодий – відповідно, персонал навчений,  тренований і рішучий. Як туди могли пропустити вищезгадане «опудало», а потім дати йому втекти? Варіантів – лише два. Або цього пана у капелюху  і  з наклеєними вусами там знали, що навряд чи можливо. Або – це видається більш ніж ймовірним -  про все було домовлено заздалегідь.

Якщо б це показали у кіно, у нас не було б жодних запитань: у мистецтва свої закони. А у криміналістів і злочинців – свої. І якщо їх застосувати до вбивства Жиліна, то висновок однозначний: це не політика. Усі плачі в соціальних мережах про «Путін зливає Новоросію» -  це не більше, ніж істерика і поганий смак. У спецслужб РФ існує тисячі більш раціональних методів позбавити «кого треба» життя – набагато раціональніших і ефективних, в сенсі  «навішування» відповідальності, скажімо, на Україну, або «українських нацистів». Ну, от хіба що з любові до мистецтва ще можна таке прокрутити. Але – знову – навряд: надто дрібною сошкою був для чекістів покійний, щоби викликати  на себе такий шквал очевидних запитань. Жилін, зрештою, не Борис Нємцов, його б застрелили десь у підворітті, а не на мосту з видом на Кремль.

Версія про  «озвірілих нацистів» і, взагалі, про всі види помсти непрофесіоналів – так само не витримує критики. Якби на подібну зухвалість наважився відвертий аматор «з вусами» - він би уже через пару годин - або лежав би в морзі, або давав свідчення на Луб’янці. Спроби повісити вбивство Жиліна на чергових «українських терористів», безперечно, не виключені. Але виглядати це буде настільки ж дико, як нещодавній «терорист у хатніх капцях» Панов і форсування Сивашу «українським диверсантами».

Так, убити Жиліна міг багато хто. Він дуже ревно ставився до грошей, в першу чергу, - до чужих. До нього були претензії з боку кремлівських кураторів, які фінансували все антиукраїнське, що рухалось і не дуже, на Сході України: жилінський «Оплот» виділявся на тому тлі своєю ненажерливістю. І в Москві були цим невдоволені. Він цілко міг не поділитися, а це вже «не по понятіях». Він намагався конкурувати з самим Курченком за право постачання нафтопродуктів до «ДНР»-«ЛНР». Але, все одно, з урахуванням антуражу, найбільш ймовірним видається уже «московський слід», банальна кримінальна розборка до якої, схоже, була підключена поліція або спецслужби. Без такого сприяння, шанси подібної операції на результат наближались би до нуля. А зрощення криміналітету з правоохоронцями – це, радше, закономірність, ніж виняток, і не лише в Росії. Для  обгрунтування такого висновку, можна було б використати багато джерел, але ми візьмемо одне, яке важко запідозрити в прихильності до України. Слово «Life news».

Версія «Life news» №1

Спортсмени з "Оплоту" виконують в Москві і Підмосков'ї роль охоронців під час перевезення великої суми грошей та цінностей. У Жиліна або його компаньйонів по спортивному клубу "Оплот", який він зареєстрував у серпні 2015 року в місті Щелково Московської області, міг бути конфлікт з конкурентами, які надають аналогічні послуги.

Євген при особистому спілкуванні здався мені авантюристом, - каже анонімне джерело  «Life news» - здатним на все заради грошей. Він брався за все, що могло принести вигоду. Міг бути охоронцем, організатором боїв без правил, готовим вирішувати "будь-які" конфлікти за свій відсоток. У Жиліна залишилося багато ворогів в Україні, і, чимало встигло з'явитися в Росії, куди він перебрався в 2014 році.

Версія «Life news» №2

Євген був багатосторонньою людиною: з одного боку він меценат, який чимало вкладав у розвиток спорту, з іншого - тіньовий бізнесмен, і ним він був як в Україні, так і в Росії, - розповідає співрозмовник Лайфа з оточення Жиліна. - Коли вибухнув конфлікт в Україні і Жилін виступив проти Майдану, на нього в Україні завели кілька кримінальних справ. Йому довелося виїхати до Росії, але він зміг вивезти частину своїх активів, скориставшись зв'язками в силових структурах. Саме ці вивезені гроші і дозволили Євгену почати новий бізнес в Росії.

Спочатку він намагався вести чесний бізнес: займався спортивними стартапами, потім відкрив кілька тренажерних залів в столиці. Але він звик до великих грошей, а фітнес не міг їх принести. Це як все життя їздити на "феррарі" і потім пересісти на "жигулі". Тому, наприкінці 2015 року Євген зайнявся «відмиванням грошей».

У сфері «відмивання грошей» часто бувають конфлікти, і дуже серйозні. І ось через пару місяців Жиліну довірили кілька мільйонів доларів "брудних" грошей, які він повинен був "відмити", через фірми, зареєстрованих в офшорах - на Багамських островах. Гроші проходили через ці фірми за фіктивними контрактами і виходили вже "чистими". Але в якийсь момент стався збій і гроші "зависли". Зараз криза. І, мабуть, партнери Євгенія зажадали терміново повернути гроші. Але зібрати потрібну суму Жилін в строк не встиг. Домовилися, мабуть, про зустріч в ресторані. Але замість переговірників на зустріч з Жиліним приїхав кілер, можливо, з колишніх поліцейських або спецназівців.

Світлана Крук, Київ