Україна за роки війни стала сильнішою? Рейтинг каже, що навпаки…

Ми сприймаємо це, як даність: українське військо з 2014-го постало з нуля, а у світовому рейтингу військової сили ми, навпаки, впали на 9 позицій. Чому так?

Головне, що вдалося з’ясувати Укрінформу: рейтинг не враховує такі категорії, як боєздатність і досвід ведення бойових дій. Та й насправді, як, за якою формулою їх вирахувати? А якщо на це заплющити очі, то залишається лише гола статистика. І згідно неї – все правильно.

У світовому рейтингу найсильніших військових держав світу за 2016 рік Україна зайняла 30-ту позицію. Такі результати дослідження організації Global Firepower, яка щорічно оцінює військовий потенціал більш ніж 100 країн світу. Незмінними протягом декількох років у рейтингу залишаються: США - перше місце, Російська Федерація - друге, армія Китаю - третє.

Методологія підрахунку враховує більше 50 факторів, серед яких витрати на оборону, потужність військово-повітряних і морських сил, обсяги видобутку природних ресурсів та логістичні особливості країн, наприклад, кількість морських портів і діючих аеропортів і протяжність дорожніх шляхів. Важливу роль в підрахунках грають і людські ресурси. Слід також відзначити, що у рейтингу ядерний потенціал держав не враховується.

США виявилися першими у світі за такими параметрами, як країна-власник найбільшого військового бюджету ($581,5 млрд), найбільшої кількості авіаносців (19 одиниць) і найбільшого авіафлоту (13,444 одиниць).

Росія лідирує за кількістю танків (15,398 тисяч), а Китай випереджає всіх за чисельністю армії, яка налічує 750 тисяч осіб.

Щодо України, то вона замикає ТОП-30 найсильніших армій, а це – непоганий результат, але питання все ж таки напрошується: чому за два з гаком роки Україна втратила аж 9 позицій? Адже з однієї сторони ми бачимо українське військо, яке  у 2014 році, за багатьма оцінками, де-факто не існувало,  а з другої – результати дослідження організації Global Firepower, - де позиція України змінювалася у прямо протилежному напрямку - з 21-го місця (2014 р.) в світовому рейтингу найсильніших держав світу ми опустилися на 30-те (2016 р.).

Яка основна причина падіння рейтингу української армії?

О пояснюється це просто. Дані для рейтингу беруться на початок року. В 2014 році, коли Росія ще не встигла окупувати Крим, в українській армії експерти нарахували 4,112 танків, 400 одиниць авіатехніки, один підводний човен і більше 22 млн. українців, здатних брати участь в бойових діях. При цьому у Збройних сил України не було авіаносців і ядерних боєголовок. А бюджет української армії займав 43 позицію в світовому рейтингу. Відтак у 2014 році експерти з організації Global Firepower дали армії України 21 місце.

В 2015 році після окупації Криму і російського вторгнення на Донбас, коли український оборонний сектор втратив майже половину технічного забезпечення армії, Україна скотилася в рейтингу на чотири позиції, посівши 25 місце відповідно. Тоді, після першого року війни з Росією, за підрахунками дослідників в Україні залишилося 2 809 танків, 222 літаків – майже вдвічі менше у порівнянні з 2014 роком. Левова частка з втрачених крилатих машин залишилася на окупованому півострові, а ще 20 літаків і вертольотів були збиті в небі над окупованим Донбасом. Натомість, бюджет української армії у 2015 році піднісся на три позиції – до 40-го місця. Проте причин для покращення позиції в рейтингу це не дало - девальвація гривні "з'їла" бюджет Міноборони України. Тобто, в 2015 він виявився на тому ж рівні, що і в 2014-му - 4,8 млрд доларів.

Але чого ж у 2016 році ми опустилися в цьому нині надважливому для України рейтингу ще нижче? Згідно з цьогорічними результатами на озброєнні в українській армії нараховується ті ж 2809 танків, дещо збільшилася кількість авіатехніки - 234 одиниці (39 винищувачів, 65 штурмовиків, 89 транспортних кораблів і 33 бойових гвинтокрилів). Крім того, Збройні сили України мають у розпорядженні 8,217 БТРів і машин піхоти, 1302 САУ та 625 систем залпового вогню, а також військово-морський флот, до якого входять 25 кораблів. Щодо бюджету української армії у 2016 році, то у світовому рейтингу він залишився на тій же 40 позиції, як і число доступних для поповнення армійських лав кадрів – більше 22 млн. осіб (на сьогоднішній день придатними для армійської служби є 15,7 мільйона громадян чоловічої статі, ще 482 тисячі юнаків щорічно досягають призовного віку).

Але ж країни-сусіди по рейтингу теж не сидять склавши руки: ситуації в світі складається супернебезпечна і підвищення обороноздатності стало для багатьох питань №1. Відтак рейтинг військових потенціалів держав світу Global Firepower демонструє, що повністю заповнити те, що було втрачено в окупованому Криму і Донбасі, Україні поки не вдалося. Проте для цього робиться усе можливе.

Як повідомляє прес-служба Міністерства оборони України. що з початку проведення АТО розгорнута система технічного забезпечення Збройних Сил України дозволила відновити близько 50 тисяч одиниць озброєння та військової техніки. Крім того, у відомстві кажуть, що з початку 2016 року Збройні Сили України отримали з державних підприємств понад 5 тисяч одиниць нового та модернізованого озброєння та військової техніки.

Зокрема мова йде про «бойові та медичні броньовані машини, автомобільну та інженерну техніку, артилерійські системи, кулемети, безпілотні авіаційні комплекси, авіаційні двигуни, наземні комплекси контролю та обробки польотної інформації, тепловізійні приціли та бінокуляри, тактичні ножі, наземні радіолокатори, передавачі перешкод, навігаційну апаратуру споживачів супутникового зв’язку, тощо».

Коли об’єктивний стан речей важливіший за будь-який рейтинг

Укрінформ поцікавився, чому українське військо, яке у перші місяці російської агресії вважалося «мертвим», посідало тоді у рейтингу 21-шу позицію, а сьогодні, країна, яка стримує натиск номінально набагато сильнішого агресора, лише 30-ту? На це питання кореспонденту агентства відповів віце-президент Незалежного аналітичного центру геополітичних досліджень «Борисфен Інтел», кандидат військових наук, доцент, генерал-лейтенант запасу Юрій Радковець.

Радковець: «Якщо чесно, я не довіряю усіляким дослідженням. Тут треба дивитися на об’єктивний стан речей. І цей об’єктивний стан показує, що фактично новостворені Збройні сили України є, і вони можуть стояти на захисті батьківщини. За 2,5 роки наші військові це показали. На сьогоднішній день ми фактично єдина армія на пострадянському просторі, окрім ворожої Росії, яка веде війну. Тому таке падіння рейтингу мене, якщо чесно, дивує. Звичайно, через російську агресію і анексію Криму у нас знизився потенціал військово-морських сил. Крім того, літаки і гвинтокрили окупанти нам повернули в пошкодженому вигляді. До цього списку ще можна додати кількість одиниць техніки, втраченої на Донбасі тощо. Відтак якщо говорити про кількісний показник української військової техніки, то так - її стало менше. Проте давайте не будемо забувати ще й про якісний показник, який відновлюється і зростає, і світ це бачить. Тобто, українська армія стоїть і тримається, і чим далі – тим сильнішими стають озброєння і підготовка солдат».

З паном Юрієм Радковцем важко не погодитися. Рейтинг говорить не про реальну міць країн світу, а лише їхній потенціал, і формується він за певною формулою. Насправді ж ми бачимо зовсім іншу картину: за 2,5 роки наша армія, не зважаючи на всі труднощі в питанні матеріально-технічного забезпечення, показала досить високу результативність. Зрозуміло, що всього б цього напевно не було без українських волонтерів і воїнів, адже саме вони не побоялися і гідно виступили проти агресора.

Так колись юнак Давид вийшов проти велетня Голіафа. Однак, усі ми знаємо чим закінчився цей Біблійний переказ…

Слава Україні!

Мирослав Ліскович. Київ.