Гарні новини з фронту

Росія невдоволена тим, як йде «норманський процес», тому вдається до ескалації збройного протистояння. А Захід, нарешті, назвав агресора - агресором

Найсвіжіші новини з українсько-російського фронту – військового і дипломатичного – є позитивними. Стрілянина не вщухає, попри всі зусилля міжнародних посередників розвести війська. Заступник глави спостережної місії ОБСЄ Александр Хуг заявив, що ця організація фіксує найбільшу з початку року кількість обстрілів. Росія підняла по тривозі на маневри 20-ту армію свого Західного військового округу (це дуже близько до кордонів з Україною). Міністр закордонних справ України Павло Клімкін повідомив, що з росіянами не вдається узгодити так звану дорожню карту врегулювання конфлікту в рамках виконання «мінських домовленостей».

Позитив у тому, що всі ці новини свідчать: Росія невдоволена тим, як йде «норманський процес». А якщо невдоволена, то вдається до звичної ескалації збройного протистояння, до погроз масштабного наступу, тобто – до силового шантажу. Після саміту лідерів країн «нормандської четвірки» у Берліні 19 жовтня західні лідери висловили неприємну для нас позицію, а саме: спочатку вибори на Донбасі, і тільки потім український контроль над кордоном, бо так зазначено у «мінських угодах». Тому й з’явилися в Україні небезпідставні побоювання, що Москва за підтримки Берліна та Парижа таки змусить Україну до невигідного нам російського варіанту вирішення проблеми. І навіть тактика максимального затягування перемовин, яку логічно за таких обставин застосовує Київ, може нас не врятувати.

Побоювання, звісно, залишаються, але поки що явних підтверджень «зради» нема. Навпаки. Згадувана заява Клімкіна означає, що наразі узгодження дорожньої карти не має жодного успіху, і завершити його до кінця листопада – це з області фантастики (строк, до речі, визначений на берлінській зустрічі).

Позитивним також є новини, які показують зрослу активність Заходу у пропагандистсько-інформаційному протистоянні Росії саме щодо Донбасу. Насамперед, йдеться про дещо несподівану заяву представника США в ОБСЄ Данієла Бера. На засіданні постійної ради ОБСЄ він сказав, що спостережна місія цієї організації тільки на двох пунктах пропуску на кордоні між Україною і Росією нарахувала більше 30 тисяч осіб в одностроях військового зразка, які перетинали цей кордон. І додав: подумайте, що коїться на інших пунктах пропуску на непідконтрольній Києву частині українсько-російського кордону, де спостерігачів ОБСЄ немає.

Несподіваність слів Бера в тому, що вперше за два роки роботи спостережної місії вона (точніше, у даному випадку - найвище політичне керівництво США) наважилася прилюдно заявити, що Росія посилає на Донбас військових і зброю. Хоча, звісно, це і раніше не було секретом для Заходу.

Представник США видав ще чимало неприємних для Росії формулювань, як от: «місія, незважаючи на всі перешкоди, які їй чинить Росія.., все-таки змогла задокументувати дестабілізуючу і деструктивну діяльність Росії на сході України»; «коли Росія намагається видати цих людей за цивільних, це очевидна спроба приховати правду: вони їдуть до України, щоб воювати»; «місія також у принаймні 27 випадках повідомляла про повернення до Росії катафалків із позначкою «вантаж 200», що є позначенням для загиблих військових». Нарешті, зовсім несподіване: Бер заявив про можливість наступу «об'єднаних російсько-терористичних сил» на Маріуполь і його околиці. Колись про загрозу наступу на Маріуполь попереджали тільки українські офіційні особи, тепер – не тільки. Прогрес, як бачимо, очевидний.

Варто також у цьому плані відзначити і прогноз директора національної розвідки США Джеймза Клаппера, що Росія продовжить свою агресивну політику проти України й союзу НАТО, який він зробив на слуханні в комітеті Конгресу у справах розвідки. Росія, сказав Клаппер, буде, на його думку, зберігати присутність на сході України. Тому він «не бачить перспектив врегулювання чи виконання Мінських угод».

Причому, така «пропагандистська» відсіч Росії йде паралельно суто військовим крокам НАТО – розміщення військових підрозділів, бронетехніки і засобів ПРО у Східній Європі (в країнах Балтії, Польщі, Румунії), - рішення про які ухвалені ще раніше.

Отже, «мінський процес» продовжує свій шлях до безславного кінця, Росія нервує і погрожує силою, Україна тримається, Захід, нарешті, публічно називає агресора агресором. Хіба це не позитив? Залишається нам тільки скористатися сприятливою ситуацією, щоб втримати і збільшити підтримку західних союзників. А скористатися можна тільки ефективною внутрішньою політикою на політичне та економічне реформування країни, щоб у Заходу навіть думки не виникало, чи варта Україна їхньої підтримки.

Юрій Сандул. Київ