«Нормандський формат»: повний крах під кінець року

Від «свіжих» перемовин у Мінську склалося однозначне враження: всі тягнуть час. До чого «дотягнуть»?

Якщо перекласти людською мовою з дипломатичної, те, що говорили міністри після чергових консультацій у «нормандському форматі», включно з главою німецького МЗС паном Штайнмаєйром, то це б не підлягало публікації з цензурних міркувань... Повний провал. Тобто нуль, вакуум, нічого - замість обіцяної «до кінця листопада» дорожньої карти врегулювання. Чи означає це, що «нормандський формат» можна остаточно списати, як нереальний і контрпродуктивний? Безумовно, це так. Але Росія, вочевидь, вирішила ще потягнути час в очікуванні зміни де-юре американської адміністрації в Вашингтоні. Саме цим і можна пояснити курс Сергія Лаврова на зрив будь-яких конструктивних перемовин вчора у Мінську. І що тепер? А нічого. Україна теж не проти почекати…

Переговори тривали чотири години, і хоча на них не покладалося великих надій, все ж експерти підкреслено зазначають, що вчорашній «Мінськ» став повним провалом. «Дорожня карта» втілення угод, підписаних у Мінську в лютому 2015 року? Міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр зазначив: «Сьогодні з цим знову було важко».

Керівник українського МЗС Павло Клімкін розповів на брифінгу, що дійти консенсусу з Росією у найважливіших питаннях не вдалося: «Немає згоди щодо контролю та ефективного моніторингу з боку ОБСЄ неконтрольованих ділянок українсько-російського кордону, немає згоди щодо ефективного доступу ОБСЄ до всього Донбасу, немає згоди щодо виведення і російських військ, і російських найманців, і бажання цього зробити прямо зараз».

Отже, чергові переговори в Мінську вкотре довели неефективність і неспроможність «нормандської четвірки» вирішувати ці проблеми. Звісно, це не стало відкриттям, але ж раніше дипломати хоча б знаходили в собі сили якось демонструвати впевненість у тому, що переговори не даремні, а зараз - вони навіть не намагаються це робити.

Про те, що означає таке завершення зустрічі в Мінську і які прогнози в майбутньому на «Мінськ» Укрінформ запитав у політичних експертів.

Вадим Карасьов, політолог, директор приватного підприємства «Інститут глобальних стратегій»:

«Мінськ» гарантує мир як відсутність війни, але не гарантує мир, як спосіб життя»

Те, що реалізація Мінська відкладається на 2017 рік, дає можливість виграти час і розраховувати на кращу геополітичну світову і регіонально-стратегічну кон’юнктуру, що стосується передусім Донбасу. Мінські угоди в тій інтерпретації, на якій наполягають інші учасники нормандського формату, ми завжди зробити встигнемо. Це не кращий сценарій, хоча і не катастрофічний. Нам треба шукати ліпші можливості.

Ця зустріч протокольна і в певному сенсі прощальна, тому що Німеччина завершує своє головування в ОБСЄ, а Франк-Вальтер Штайнмайєр балотуватиметься на посаду президента Німеччини. Французи теж починають готуватися до президентської кампанії, так що швидше за все персональний склад нормандської четвірки зміниться. Головувати в ОБСЄ почне Австрія, а це дещо змінює підтекст і контекст нормандського формату. Я думаю, вона менше, аніж Німеччина, братиме на себе місію щодо проштовхування реалізації «мінського процесу». У Австрії тут менше можливостей, бо вона не такий важковаговик як Німеччина.

Ми перепасували м’яч на російське поле - нехай тепер Росія думає, що далі робити. А які в неї можливості – наступати на Україну чи провокувати нову ескалацію? Це нові жертви. Але можливо тоді нове американське керівництво побачить, що ситуацію на Сході України рано списувати в архів і переводити на останні позиції в списку пріоритетів Трампа. Можливо це активізує і республіканський конгрес, і нову адміністрацію щодо надання Україні летальної зброї. Тобто нам не потрібно поспішати. Росія вважає, що час на її стороні, але зараз ситуація у світі дуже мінлива. Чекати на якісь прориви найближчим часом не потрібно, але «нормандський формат» нехай працює. Проте зауважу, «Мінськ» гарантує мир як відсутність війни, але не гарантує мир, як спосіб життя – російський чи український.

Петро Олещук, політолог, викладач КНУ імені Тараса Шевченка:

«Нормандський формат або буде повністю відкинутий, або переформатований»

Мінські перемовини зайшли у глухий кут. Існує багато запитань щодо того, хто конкретно їх веде. Наприклад, досі не зовсім зрозуміло, який статус у пана Медведчука – чи входить він у контактну групу? Офіційно він лише виконує обмежений перелік завдань, пов’язаних із обміном полонених. Водночас СБУ підкреслює його роль, а крім того він має досить привілейований статус у пересуванні за межі України. Це дозволяє зробити висновок, що його роль у переговорах контактної групи є суттєво відмінною від офіційної позиції. Також незрозуміло, чому Леонід Данилович Кучма говорить, що хоче залишити цей процес. А як інші представники України? Після виходу з контактної групи Романа Безсмертного склад української групи і предмет перемовин виглядає засекреченим. Завіса туману, яка склалася над перемовинами, породжує різноманітні конспірологічні версії.

Мабуть, ніхто в Українському керівництві на українські успіхи через формат цих домовленостей не розраховує. Навіть більше – Росія стала  активно використовувати формат мінських домовленостей у своїх інтересах. У цьому контексті досить цікавим є «випуск в люди» президента-втікача Януковича. Головний меседж Росії залишається незмінним: необхідно миритися на основі мінських домовленостей і забезпечити автономію окупованим районам.

З іншого боку ефективності мінських домовленостей не сприяє двозначна ситуація в світі. У США формується нова команда. Навесні пройдуть президентські вибори у Франції, де сильні позиції мають «проросійські» кандидати. Може, Кремль чекає на них? Може, розрахунок Росії –  напряму порозумітися з Францією і використати її як потенційного союзника в мінській групі? Виходячи з цього, наявний формат перемовин видається малопродуктивним щонайменше до травня наступного року. Тому десь так півроку нам слід очікувати взаємних звинувачень, безперспективних перемовин, обстрілів та періодичних спроб посилити ситуацію на фронті.

У нинішньому вигляді мінський формат вже доживає. Піднімається питання розширення норманського формату за рахунок США. Зрозуміло, що це б могло суттєво вплинути на ефективність перемовин, але незрозуміло, наскільки це зараз потрібно Вашингтону. Якщо Франція таки почне дрейфувати в бік зближення з Росією, щоб збалансувати групу, нам просто необхідно забезпечити присутність США, або ж Британії. Врешті нормандський формат або буде повністю відкинутий, або переформатований чи швидше за все розширений.

Олександр Палій, політолог, політичний консультант:

«Мінському формату заміни немає»

Росія фактично відмовляється від своїх слів. Нагадаю: Путін спочатку погодився на озброєну місію ОБСЄ, потім Лавров заявив, що нічого подібного не буде. Німеччина ж говорить, що це рішення може бути ухвалене на початку грудня. Тобто Росія як завжди «плутається у показаннях». Це означає, що в Кремлі чекають, якою буде ситуація після формування нової адміністрації США. Звичайно, вони можуть піти на дестабілізацію раніше, аби вирвати собі щось більше, але це ризикована гра.

Мінському формату немає ніякої заміни. Можна говорити, що він неефективний, але тим не менше відбувається виснаження агресора. Можливо, американці до нього приєднаються, що безумовно було б добре. Швидше за все Росія продовжуватиме використовувати Донбас як криваву рану і роздирати її. В мене ніяких ілюзій до цього немає. Хіба що це буде доти, поки не вкажуть на їхнє місце американці. Коли ми говоримо, що мінський формат неефективний, треба мати на увазі щось краще. Може, американці з нової адміністрації захочуть до нього приєднатися.

Юлія Горбань, Київ.

Перше фото ТАСС