Російські адвокати допомагають Януковичу і Ко оскаржувати міжнародний розшук
Після трагічних подій на Майдані Незалежності під час Революції Гідності минуло майже три роки. Але досі жоден із ТОП-чиновників режиму Януковича не притягнений до відповідальності за розстріл мирних активістів. Більшість із тодішніх високопосадовців переховуються від українського правосуддя на території Російської Федерації, яка, за їхньої “мовчазної” згоди, розпочала військову агресію проти України. Офіційний Київ звернувся до Інтерполу по допомогу - розшукати і притягнути до кримінальної відповідальності представників колишньої злочинної влади та їхніх поплічників. Про те, як сьогодні рухаються українські справи, в тому числі щодо оголошення в міжнародний розшук представників російського військово-політичного керівництва, а також деяких нинішніх українських високопосадовців, в ексклюзивному інтерв'ю Укрінформу розповів начальник Робочого апарату Укрбюро Інтерполу Василь Неволя.
- Василю Володимировичу, скільки осіб за ініціативою України зараз перебуває в міжнародному розшуку?
- За ініціативою України на сьогодні у міжнародному розшуку перебуває 1754 особи, які розшукуються за підозрою у скоєнні злочинів, щодо яких винесені ухвали про надання дозволу на арешт. Крім того щодо 98 осіб встановлюється місце знаходження без мети їх затримання і арешту, а також 82 особи розшукуються як безвісти зниклі. Займаємося ми розшуком і таких осіб.
- З чим пов'язана така велика кількість наших громадян, оголошених в міжнародний розшук?
- Вона пояснюється тим, що два роки тому Україна вийшла з угод СНД про міждержавний розшук, і тому зараз у нас залишився єдиний канал такого міжнародного спілкування в питанні розшуку – це розшук каналами Інтерполу. Або іншими словами його ще називають міжнародний розшук.
ПІСЛЯ ПОДІЙ НА МАЙДАНІ ІНТЕРПОЛ ПОЧАВ БІЛЬШ РЕТЕЛЬНО РОЗГЛЯДАТИ УКРАЇНСЬКІ ЗАЯВКИ
- Як вплинули на ситуацію з міжнародним розшуком події на Майдані. Яка тенденція і які особливості з’явились у співпраці з Інтерполом?
- Майдан сильно вплинув на ситуацію з міжнародним розшуком. Тут немає жодних підстав цей очевидний факт заперечувати. Вплинув він не тільки на кількісний показник, а насамперед, на якість наших стосунків, у тому числі й із Генеральним секретарем Інтерполу. Зараз необхідно ретельніше займатися вивченням питань відповідності до правил і регламентних норм організації оголошення тих чи інших осіб в міжнародний розшук. Якщо раніше, до подій на Майдані, такі питання у нас були поодинокі, то після тих подій - їх стало набагато більше.
- Які саме справи вимагають більш ретельного вивчення?
- Генеральний секретаріат і сама організація приділяє більше уваги вивченню матеріалів на предмет наявності в тій чи іншій справі елементів військового, політичного, расового і релігійного характеру. Стаття 3 Статуту Інтерполу категорично забороняє організації втручатися у справи цих чотирьох категорій. Крім цього, стаття 2 визначає статус організації як нейтральної і політично незалежної, яка забезпечує співробітництво поліцейських органів і організацій усіх країн у дусі дотримання Всесвітньої декларації з прав людини.
З метою більш детального вивчення справ на наявність чи відсутність в них таких ознак в Генеральному секретаріаті був створений спеціальний підрозділ, відділ з правових питань, який займається виключно вивченням цих матеріалів. І залежно від ситуації, це вивчення може зайняти день, два, або тиждень, або навіть довше, якщо ситуація складна, як наприклад, із кимось із топ-чиновників режиму Януковича. Тоді може закінчитися або взагалі відмовою, або таким от більш детальним чи тривалим періодом вивчення. А є ще комісія по контролю за файлами Інтерполу, це вже той етап, коли особа або її захист звертається з оскарженням процесу оголошення в міжнародний розшук.
- Чи були випадки оголошення у міжнародний розшук тих осіб, які приймали безпосередню участь у розгоні активістів на Майдані?
Щодо представників влади є питання, а “тітушки” практично всі оголошені в міжнародний розшук
- Усіх осіб, як ви самі прекрасно розумієте, їх можна поділити на кілька категорій. Передусім це представники влади, яких знову ж таки, можна поділити на кілька підкатегорій. Основних із них дві – це вищі посадові особи і рядові представники влади, до яких, до речі, включені працівники міліції або працівники поліції. Ну, і друга категорія – це цивільні особи, які не були представниками влади, але брали активну участь у розгоні протестуючих на Майдані, це – так звані “тітушки”. Так от, щодо представників влади є питання, а щодо “тітушок”, то, в принципі, практично всі вони оголошені в міжнародний розшук.
- А куди ведуть їхні сліди? Де вони переховуються від українського правосуддя?
- Відповідь очевидна і для вас, і для мене, і для всієї громадськості - куди і в яку країну. Переважно на окуповані українські території і на територію самої країни-окупанта – Російської Федерації.
- Яка кількість "тітушок", оголошених в міжнародний розшук?
- Умовно кажучи, десятки “тітушок” оголошені в розшук. Загальну ж кількість, я називав — 1754 особи. Скільки серед них представників колишньої влади чи режиму Януковича - ні я, ні ви вирахувати не зможемо. Тому що це така собі фраза-штамп – от представник колишнього режиму Януковича, кого до нього відносити? Якщо є якийсь науковий критерій, давайте його застосуємо і розберемося в цій ситуації.
- Чому топ-чиновників часів Януковича і самого екс-президента Інтерпол знімає з міжнародного розшуку?
- Матеріали щодо оголошення в міжнародний розшук топ-чиновників режиму Януковича і його самого почали до нас надходити із березня 2014 року. Першим був надісланий файл щодо самого президента Януковича, саме у зв’язку з подіями, пов’язаними на Майдані. Далі, і щодо колишнього міністра внутрішніх справ Захарченка, і щодо його заступника Ратушняка, і щодо керівника Головного управління МВС України у місті Києві на той час Коряка та інших. Потім був тривалий період нашого спілкування з Генеральним секретаріатом і з комісією по контролю за файлами Інтерполу. Але після вивчення всіх цих матеріалів, висновок в тому числі і Генерального секретаріату був такий, що справи, пов’язані із діяльністю і з діями українських екс-чиновників, тобто, колишнього президента Януковича і всіх представників влади в період протестних акцій не відповідають критеріям визначеним статтями 2 і 3 Статуту Інтерполу і правилам обробки даних. І розшукові заходи щодо цих осіб, у зв’язку з подіями на Майдані, не можуть здійснюватися каналами організації. Таке було прийнято рішення. Воно абсолютно вмотивовано в тому контексті, що як би ми не хотіли, але всі ці особи, починаючи з Януковича і закінчуючи останнім сержантом чи рядовим співробітником «Беркуту», відносяться до представників влади. А події, які відбувалися в період Майдану, хочемо ми це визнавати чи не хочемо, вони пов’язані зі зміною політичного режиму в Україні. Тобто, цей процес, так чи інакше, має ознаки політичного процесу.
- Як у такому випадку Україна може відшукати цих осіб і притягнути до відповідальності?
- Насправді Інтерпол – це не єдиний інструмент. Є можливості спілкування на двосторонньому рівні з іншими країнами, наприклад, по лінії Міністерства закордонних справ, Генеральної прокуратури, по каналам спецслужб, тощо. Згадайте, наприклад, справу Ейхмана, ізраїльтяни знайшли його через 15 років без застосування каналів Інтерполу.
СПІВПРАЦЯ З ЄВРОПОЛОМ ВІДКРИВАЄ ДЛЯ УКРАЇНИ НЕОБМЕЖЕНІ МОЖЛИВОСТІ В СФЕРІ БОРОТЬБИ ЗІ ЗЛОЧИННІСТЮ
- Нещодавно міністр Аваков підписав угоду з Європолом, до якої Україна йшла 14 років, які можливості вона відкриває для України?
- Це якраз історія успіху, про яку можна з гордістю говорити. Підписання цієї угоди це важливий елемент прориву в наших досягненнях з точки зору розбудови нових механізмів міжнародної співпраці у сфері боротьби із злочинністю, насамперед із організованою, тероризмом та іншими.
Практично ця угода дає значною мірою нові можливості для доступу до всіх інформаційних ресурсів, до механізмів діяльності Європолу. Тобто для України - це ще одна можливість для того, щоб співпрацювати із ще одною потужною міжнародною інституцією.
Тобто ми зможемо на підставі цієї угоди уже обмінюватися інформацією і про осіб, і про персональні дані і про конкретні злочини. Тобто, залучати не тільки механізми Інтерполу, а і Європолу для вирішення завдань, які стоять перед нашими правоохоронними органами.
Найближчим часом надійде спеціальне обладнання для забезпечення зв'язку, яке нам поставляє Європол. Це буде окремий канал, окрема електронна система для обміну інформацією. Вона буде, сподіваюсь, що ще в цьому році чи на початку наступного інстальована в нашому підрозділі.
- В чому полягає принципова різниця між Інтерполом і Європолом?
- Різниця полягає в масштабах діяльності й статусі. Інтерпол — це глобальна організація, Європол це інституція Європейського Союзу. Ключові слова - інституція і організація. Тобто організація Інтерпол включає 190 країн, а інституція Європол — це орган іншої міжнародної організації — Євросоюзу. Тобто він не утворюється шляхом подання заявок і прийняття в членство, а є вже утвореним робочим органом, який з самого початку включає 28 країн, а з іншими вибудовує свої взаємовідносини на підставі таких угод, які днями підписала і Україна.
Інтерпол більше орієнтований на координацію діяльності правоохоронних органів декількох країн, узгодження, передачу інформації, накопичення її і розподіл по запитах і по зверненнях країн. А Європол - це інституція, яка має право здійснювати самостійно оперативні заходи, проводити якісь слідчі дії. Коли проводиться якась операція, то Європол, наприклад, як під час проведення масштабної спецоперації “Авеланж”, в якій була залучена й Україна, він бере участь як такий, і до неї підключаються інші країни.
ОСОБЛИВОСТІ МІЖНАРОДНОГО РОЗШУКУ УКРАЇНСЬКИХ ВТІКАЧІВ КАСЬКІВА, БОГАТИРЬОВОЇ, МАРКОВА, СТАВИЦЬКОГО ТА ЧАУСА
- Яка зараз ситуація з колишнім головою Держагентства з інвестицій та управління нацпроектами Владиславом Каськівим, який був затриманий у Панамі, а потім суд відпустив його під заставу. Він перебуває в міжнародному розшуку? Коли може бути вирішене питання щодо його екстрадиції в Україну?
- Справа Каськіва зараз перебуває в зоні відповідальності Генеральної прокуратури. Генпрокуратура, наскільки я розумію, надіслала запит до Панамської республіки про видачу Каськіва, і зараз це питання вивчається компетентними відомствами Панами. Яке буде прийнято рішення, нам варто його просто дочекатися. Але, я так думаю, і переконаний, що ця справа вже на заключному етапі вивчення в органах юстиції Панами.
- З приводу колишнього міністра охорони здоров’я Раїси Богатирьової, чи є якась інформація у вас, де вона? І поясніть чому її зняли з міжнародного розшуку?
- Інформація наступна. Вона певний період часу перебувала у міжнародному розшуку. Потім з її боку було оскарження якраз уже до комісії по контролю за файлами. Комісія, після прийняття скарги до розгляду, заблокувала на певний період доступ до файлу щодо розшуку Богатирьової. А через деякий час було прийнято рішення про те, що подальше здійснення її розшуку каналами Інтерполу не відповідатиме вимогам статтям 2 і 3 Статуту організації. Інформація про розшук Богатирьової була видалена з файлів, про що були поінформовані всі країни-члени організації.
- Це, так би мовити, ви сказали про резолютивну частину рішення, а якою ж була мотивація комісії для його винесення?
- Я не можу в деталях розкривати рішення комісії, воно досить деталізоване на 4 аркушах, з глибоким аналізом усіх елементів діяльності Богатирьової, які надавалися нашими правоохоронними органами, а ми передавали на розгляд комісії. Назву тільки два моменти, на які було посилання. Перше - економічний злочин, який інкримінувався Богатирьовій. Щодо нього судовими установами міста Києва було прийнято рішення, що це не кримінальні відносини, а цивільно-правові. І друге – це рішення європейських інституцій про скасування санкцій щодо неї. На підставі цього комісія прийшла до висновку, що подальший розшук каналами Інтерполу не відповідатиме вимогам статуту.
Але хочу підкреслити, що Генеральна прокуратура з такою позицією не погодилась, надіслала нам свої заперечення, і ми передали ці матеріали на розгляд комісії з викладенням нових обставин. Вони, на думку Генеральної прокуратури, якраз характеризують діяльність колишнього міністра як таку, у якій достатньо елементів кримінального характеру.
Наскільки мені відомо зараз це питання розглядається, рішення по ньому ще не прийнято.
- Вам відомо, де вона перебуває?
- Конкретної інформації у нас немає, але зараз вона практично не має будь-яких обмежень, у всякому разі їх не відчуває.
- Щодо колишнього народного депутата України Ігоря Маркова, який перебував у міжнародному розшуку і був затриманий в Італії. Українські правоохоронні органи направили запит на його екстрадицію, відбувся екстрадиційний суд, але Марков чомусь опинився не в Україні, а на території Росії?
- З тих же причин... Спочатку Марков подавався в розшуку за хуліганство. Але потім було два рішення – органів юстиції Італії і уже пізніше - за скаргою Комісії по контролю за файлами Інтерполу, що все таки інкриміновані Маркову дії відбувалися в межах політичного процесу. Тобто конфлікт за його участю виник на грунті політичного протистояння. І це є однією з підстав для прийняття рішення про відмову в екстрадиції та скасування розшуку по лінії Інтерполу.
- Як рухаються справи щодо екс-міністрів Ставицького і Табачника?
- Я не знаю, звідки ви чули, що Табачник перебуває у міжнародному розшуку, у нас такої інформації немає. У нас не було матеріалів щодо нього взагалі ніяких, я маю на увазі про оголошення його в міжнародний розшук. А щодо Ставицького, на сьогоднішній день його розшук активний. До речі, після всіх розглядів Комісії, після всієї аргументації як з його боку, так і з боку наших правоохоронних органів, Комісія дійшла висновку про відповідність розшуку Ставицького правилам організації.
- Він зараз перебуває в Ізраїлі?
- Можу сказати, що він там періодично буває, але де він зараз перебуває, я не знаю.
- А яка ситуація з приводу судді Дніпровського району м.Києва Миколи Чауса?
- Він перебуває у міжнародному розшуку.
- Справа щодо нього відповідає критеріям оголошення в міжнародний розшук і принципам діяльності Інтерполу?
- Відповідає стовідсотково. До такого рішення дійшов генеральний секретаріат, оскільки це банальна корупція.
- А де він перебуває, у ЗМІ поширюється інформація, що на території анексованого Криму?
- Кажуть, що так, і ви так кажете, а до нас поки що конкретна інформація не надходила. Як надійде, і якщо не в Криму, то буде затриманий.
У СІЧНІ КОМІСІЯ ПО КОНТРОЛЮ ЗА ФАЙЛАМИ ІНТЕРПОЛУ РОЗГЛЯНЕ ФАЙЛИ ВСІХ ТОП-ПОСАДОВЦІВ РЕЖИМУ ЯНУКОВИЧА
- Була інформація, що наразі на розгляді в комісії по контролю за файлами Інтерполу перебуває справа народного депутата України Олександра Онищенка. Які перспективи того, що він все ж таки буде оголошений в міжнародний розшук? І як, на вашу думку, його справа має політичний характер чи не має?
- Кожен, хто апелює до комісії, як правило, скаржиться на порушення вимог статті 3 Статуту, тобто на політичні мотиви переслідування. Онищенко теж таким же шляхом пішов, тобто він апелює до того, що те, що йому інкримінується, не є кримінально караними діями, а справа має переважно домінуючий політичний характер. Певні формальні підстави для оскарження у справі Онищенка звичайно можна побачити. Вже сам статус народного депутата, члена парламенту, свідчить про те, що особа займалася політичною діяльністю. Але варто, все ж таки, дочекатися рішення Комісії.
- На коли заплановано найближче засідання Комісії по контролю за файлами Інтерполу?
- Наступне засідання Комісії відбудеться 23-26 січня 2017 року, і серед інших питань, як нам повідомили, буде розглядатися і справа Онищенко.
- Тобто, всі проблемні питання розглядаються в рамках одного засідання Комісії?
- Є ще секретаріат комісії – робочий орган комісії, який забезпечує повсякденну безперервну роботу. До грудня 2016 року, відповідно до регламенту, Комісія засідала чотири рази на рік. Сесії тривають 3-4 робочих дні. Між сесіями триває підготовчий період до розгляду цих справ, секретаріат збирає інформацію, збираються аргументи від сторони, яка звернулася, потім звичайно ж запитуються пояснення і додаткові аргументи від правоохоронного органу, який ініціював розшук.
До сьогодні комісія складалася з п’яти членів, які є фахівцями в різних галузях, пов’язаних з міжнародним розшуком. Голова комісії, це, як правило, авторитетний юрист-міжнародник.
У зв’язку з тим, що останнім часом ця комісія отримує на розгляд надзвичайно велику кількість заяв, і ми тут не пасемо задніх, на останній Генеральній Асамблеї, яка проходила в листопаді цього року в Індонезії, було вирішено збільшити кількість членів комісії до семи осіб. Крім того, збільшено періодичність засідань. Тепер вона збиратиметься не чотири рази на рік, а шість.
Янукович, Захарченко, Клюєви, Арбузов, Клименко, Курченко - абсолютно всі вже оскаржують свій розшук
- Яким чином Комісія приймає рішення?
- Відповідно до регламенту, комісія приймає рішення більшістю голосів.
- Крім справи Онищенко, які ще українські файли плануються до розгляду на січневому засіданні Комісії?
- Файли Януковича, Захарченка, Клюєвих, Арбузова, Клименка, Курченка, - абсолютно всі, кого ви відносите до категорії топ-посадовців колишнього режиму. Вони всі вже навчилися звертатися до Комісії, і всі оскаржують свій розшук. І не тільки навчилися самі, а користуються послугами не тільки українських адвокатів, а й адвокатів Російської Федерації та інших країн, які добре розуміють процедуру і добре орієнтуються в системі прийняття рішень, а також підставах для прийняття рішень щодо оголошення в міжнародний розшук.
ІНТЕРПОЛ ВВАЖАЄ, ЩО НА ДОНБАСІ УКРАЇНА ВОЮЄ З РОСІЄЮ, АЛЕ ВОЛІЄ ОФІЦІЙНО ПРО ЦЕ НЕ ГОВОРИТИ
- Чи оголошуються в міжнародний розшук кадрові військовослужбовці Російської Федерації, які беруть участь у військовій агресії проти України?
- З військовослужбовцями Російської Федерації, знову ж таки, є така тенденція: наші правоохоронні органи, в основному Головна військова прокуратура, намагаються їх оголошувати в розшук каналами Інтерполу. Доводиться роз’яснювати, що в умовах військового конфлікту оголошення в розшук військовослужбовців іншої воюючої сторони, воно не відповідає правилам Інтерполу. Те, що вони можуть бути оголошені в національний розшук, це однозначно можливо, це і потрібно робити.
- Якось Генеральний прокурор України Юрій Луценко заявив, що Інтерпол має оголосити в міжнародний розшук міністра оборони РФ Сергія Шойгу і радника президента РФ Сергія Глазьєва за розв'язання агресивної війни проти України і «нанесення шкоди незалежній державі». Які перспективи реалізації такого сценарію?
- Це, знову ж таки, суперечить статтям 2 і 3 Статуту Інтерполу, це буде впливати на статус нейтралітету організації. От ви питаєте про Шойгу, а якщо взяти до уваги, скажімо, позицію національного бюро Інтерполу Російської Федерації, то побачимо, що Російська Федерація намагається зі свого боку, і ми ці спроби фіксували неодноразово, оголосити в міжнародний розшук каналами Інтерполу нашого міністра Авакова, колишнього губернатора Коломойського, начальника Генштабу, міністра оборони - всі вони були кандидатами з боку Російської Федерації на оголошення в міжнародний розшук.
- А які претензії Російська Федерація має до міністра внутрішніх справ України?
- А вони ж звинувачують нашого міністра і в порушенні правил ведення війни, і в масовому вбивстві людей, висувають такі пункти звинувачення у бік наших високопосадовців. Генсекретаріатом відмовлено у оголошенні міжнародного розшуку і міністра Авакова, і Коломойського, і начальника Генштабу, і міністра оборони саме через невідповідність статтям 2 і 3 Статуту організації. Тобто, сказати так, що тут є якийсь однобокий підхід з боку Інтерполу виключно до України, наче відбувається блокування запитів України, зрада, - не можна.
Для організації в цій ситуації важливо дотримуватися свого нейтрального статусу. Уявіть собі на хвилинку, що почали б просто так бездумно оголошувати в розшук з одного боку - міністра внутрішніх справ України, з іншого - міністра оборони Російської Федерації, і так далі вниз по ієрархії, тоді це буде не організація, а це буде просто якийсь театр абсурду. Інтерпол вже має певний досвід. Це зараз гостро стоїть питання між Україною і Російською Федерацією, а були ситуації: Вірменія – Азербайджан, Туреччина – Греція, на Латиноамериканському континенті нерідко виникають подібні ситуації. І завжди підхід був один — ми політично нейтральні, ми не оголошуємо в розшук за ситуації, коли одна країна, яка протистоїть іншій, намагається оголосити когось з того боку в міжнародний розшук і використати для цього канали Інтерполу.
- Чи оголошує Інтерпол у розшук іноземних бойовиків, які беруть участь у бойових діях на Донбасі проти українських регулярних військ?
- Щодо ситуації з Донбасом... Ось дивіться, є ще одна, у чомусь подібна ситуація в Сирії. Інтерпол активно оголошує в розшук так званих foreign fighters (іноземні бойовики – ред .), тобто цих от іноземців, які приїжджають у Сирію і починають там воювати або на боці опозиції, або частіше на боці Ісламської держави.
Досить активно виникає питання про їх постановку на облік у бази даних в окрему категорію розшуку - foreign fighters. І Росія активно туди ставить на облік своїх громадян, як правило це вихідці з якихось мусульманських регіонів.
Ми поставили питання, якщо там foreign fighters, то у нас на території Донбасу теж багато бойовиків з Росії, давайте їх будемо теж оголошувати в розшук як іноземних найманців.
Яскравий приклад у зв'язку з покійним «Моторолою». Ми декілька разів надсилали запити про його міжнародний розшук ще на той час, коли він був ще живий, у зв'язку із вбивством нашого героя Ігоря Брановицького. Ви знаєте, що він був поранений, над ним спочатку познущалися, а потім «Моторола» його застрелив. Це був конкретний факт — розстріл Брановицького. Звичайно, ми вважали на національному рівні, що тут все таки, виходячи з усіх критеріїв, домінує загально кримінальний контекст — звичайне жорстоке вбивство. Надіслали на розгляд Генерального секретаріату і отримали відповідь - про те, що ні, все таки, не зважаючи на те, що злочин дійсно тяжкий, що злочин очевидний і не має ніяких сумнівів, що він доведений, і особа заслуговує притягнення до відповідальності, але все таки ситуація суперечить вимогам статті 3-й, оскільки скоєно його в умовах військового конфлікту, протистояння двох країн, і тут домінують все таки елементи військового характеру.
І потім неодноразово в конкретному спілкуванні по конкретних особах нам було вказано на те, що різниця між подіями в Сирії й на Донбасі полягає в тому, що в Сирії внутрішній конфлікт, у який втягуються інші сили, а в Україні - це протистояння, фактично війна між двома країнами – Російською Федерацією і Україною.
- Ви зараз кажете про протистояння на Донбасі двох країн, а Інтерпол офіційно хоч визнає, що на Донбасі відбувається військовий конфлікт між Україною і Росією?
- Цікаве питання. До речі, якщо проаналізувати цю ситуацію, взяти і зробити наскрізний аналіз, якщо так можна сказати, цих відповідей по конкретних особах, тоді ми зможемо прийти до висновку, що так. Інтерпол не анонсує це, але фактично виходячи із своїх відповідей, так. Тільки я вам не можу сказати, що це як офіційна позиція організації, оскільки це має бути анонсовано офіційними представниками організації. Розумієте, це має вийти генеральний секретар і сказати - так ми визнаємо, що це дійсно протистояння двох країн.
У нас тут ще один момент є — ситуація з окупацією Криму. Там Російська Федерація настворювала своїх власних російських органів у тому числі й правоохоронних. У тому числі, там діють два підрозділи національного бюро Інтерполу Російської Федерації у Сімферополі й Севастополі. Це колишні наші підрозділи і там працюють, у тому числі, колишні наші працівники, які зараз вже працюють на Російську Федерацію. З точки зору нашого законодавства і з точки зору резолюції Генеральної асамблеї ООН, територія Криму є окупованою, і всі органи, які утворені Росією там, є незаконними і, відповідно, всі їхні дії і всі їхні запити теж повинні кваліфікуватися, як незаконні.
Так от, Російська Федерація нерідко оголошує в розшук людей, які живуть на території окупованого Криму. У нас остання була ситуація, коли в Словенії затримали громадянку, яка була оголошена у розшук Росією, але ініційовано це було з території Криму. Не торкаємося питань складу злочину, але вона звернулася до компетентних органів Інтерполу, про те, що в Криму окупаційна влада. Ми підтвердили, що це наша громадянка, яка проживає на нашій окупованій території, і росіяни не мали ніякого юридичного права оголошувати її в розшук, оскільки Росія є країною-окупантом. Це було сприйнято і словенською юстицією, тобто вони цю громадянку звільнили, і вона не була передана в порядку екстрадиції Російській Федерації.
І зараз ми в такій жвавій дискусії із офісом з правових питань Інтерполу з приводу цієї окупованої території. Тобто, ми вимагаємо організацію зобов'язати Росію, щоб вона ліквідувала ці підрозділи Інтерполу на території Криму, оскільки в цьому разі це буде фактично визнанням окупації. В Генеральному секретаріаті нам повідомили, що зараз вони надіслали наш запит у порядку з’ясування позиції на розгляд національного бюро Інтерполу Росії. Ну там відомо, яка буде відповідь...
Віталій Сич , Київ.