Американська зовнішня політика, скоріше за все, буде політикою з позиції сили
По-друге, за 25 років відбулися якісні зміни наших відносин - від звичайних двосторонніх зв'язків до стратегічного партнерства. Останніми роками, після Революції Гідності та розв'язання Росією війни проти України, у нас з'явились дійсно взаємні стратегічні цілі, яких окремо кожна сторона не могла би досягнути у відриві від іншої. У цьому контексті розглядається роль України в майбутньому Європи як стратегічного партнера США, можливо, на якомусь етапі як союзника.
По-третє, важливим надбанням стали контакти між людьми. Українців і американців, як ніколи раніше, об`єднали спільні цінності. Якщо кілька років тому лише 2% громадян України говорили, що для нас є пріоритетними відносини зі США, то тепер цей показник виріс на порядок. У цьому, звичайно, є заслуга і української діаспори в США, яка багато років не тільки звертала увагу американської влади на Україну, але також послідовно боролась за суверенну, незалежну, успішну Україну. Найбільш яскраві приклади - це лобіювання українських інтересів і підтримка нашої боротьби проти Росії. Це також волонтерська діяльність, гуманітарна допомога.
Такі досягнення дають нам основу для розвитку двосторонніх відносин і стратегічного партнерства між двома країнами.
Ми зосередили основну увагу на трьох ключових моментах. Перший - це підтримка Сполученими Штатами України в боротьбі проти агресії РФ. Тут були й механізми воєнно-політичного співробітництва, й військово-технічної допомоги. Військова допомога була збільшена в бюджеті 2017 року і включає можливість надання Україні летальної оборонної зброї.
Другий момент - це підтримка макроекономічної стабільності України. Це виділення кредитних гарантій, підтримка взаємодії з МВФ, нові програми USAID та взаємодія по бізнес-проектах. Оскільки кошти виділяються під певні умови, які охоплюють боротьбу з корупцією, реформування секторів в економіці, США, фактично стали важливим фактором підтримки реформ в Україні.
Третій - це досягнення високої інтенсивності двосторонніх контактів. Свідчення тому - понад 50 офіційних делегацій за минулий рік з України, у тому числі на рівні президента, прем'єр-міністра, віце-прем'єрів, міністрів, а також проведення зустрічей двосторонньої торговельної комісії, засідання робочої групи зі співпраці у сфері космосу. Це робота постійна, і з українського боку є висока активність на американському напрямі, що реально допомагає в роботі посольства.
Крім того, ми зберегли високий ступінь довіри на рівні керівництва країн. Активна участь віце-президента Джо Байдена в українському питанні та на європейському напрямі в цілому - це те, за що ми маємо бути вдячні.
Є ще один особливий момент - це реабілітація наших військових у США за допомогою і американського уряду, і діаспори. На жаль, це завдання залишається актуальним. Буквально останніми тижнями до США прибули нові поранені з України в дуже складному стані, і ми продовжуємо нашу спільну роботу.
В інформаційному плані Україна за рік стала більш зрозумілою для американського політикуму. Ми провели велику роботу з інформування органів влади США про реальну ситуацію в Україні. Але, як виявилось, бути просто поінформованим недостатньо. Потрібна сильна, зрозуміла, прогнозована позиція нашої країни як партнера у двосторонніх відносинах.
ВІДНОСИНИ УКРАЇНА-США ВСТУПАЮТЬ У ПЕРІОД МОЖЛИВОСТЕЙ
- З перемогою Дональда Трампа американська зовнішня політика може суттєво змінитися. Ми чуємо з його боку аргументи на користь зближення з керівництвом Кремля попри поведінку Росії в Україні й Сирії, що засуджує нинішня адміністрація. Як це може вплинути на перспективи діалогу між США і Україною?
- Зараз немає всіх відповідей на це запитання, тож ми можемо уявити основні тенденції лише в загальних рисах. Якщо говорити про зовнішню політику, то скоріше за все, вона наблизиться до політики з позиції сили. При цьому, роль окремих країн, на противагу міжнародним інституціям, значно підвищиться. З іншого боку, очевидно, буде нарощуватися ефективність збройних сил і правоохоронної системи, про що йшлося під час кампанії.
Щодо санкцій проти Росії, очевидно, що прагматичні республіканці, передусім у Конгресі, розуміють важливість продовження активної політики на цьому напрямі. Не думаю, що санкції, пов'язані з Кримом, будуть скасовані. А от щодо Донбасу - все залежатиме від поведінки самої Росії. Навряд чи бажання зіграти "швидку партію" з Путіним знайде результативне рішення, якщо тільки Росія повністю не виконає Мінські домовленості. При цьому, можливо зросте роль інших інструментів, у тому числі надання оборонної зброї для України.
Але в цілому я дивлюсь на наступний період як на період можливостей.
- Я дійсно провів ряд особистих зустрічей і використав можливість візитів делегацій з Києва, в першу чергу в Конгресі - з тими, хто підтримував Трампа з самого початку. Були зустрічі з людьми, які мають певний вплив безпосередньо на обраного президента. Це спілкування продовжуватиметься й надалі.
Тут можна виділити три сигнали. Перший - це акцент на двосторонні відносини з конкретними країнами, які можуть вплинути на ситуацію в інтересах США. Тут Україна розглядається як можливість для протидії спробам Росії зруйнувати світовий порядок. При цьому відчувається абсолютно негативне ставлення нової адміністрації до намагань Росії продовжувати агресію, вбивати людей чи то в Україні, чи в Сирії, чи в інших місцях.
Другий сигнал - це зміна існуючої моделі взаємодії адміністрації й Конгресу. З одного боку, це збільшення можливостей для швидкого проходження рішень, ініційованих президентом у Конгресі завдяки республіканській більшості в Сенаті й Палаті представників. З іншого, на сьогодні відсутні узгоджені позиції по багатьох питаннях між Конгресом і обраним президентом.
Третій посил, адресований в тому числі до України, це те, що надійні, передбачувані й відповідальні партнери матимуть можливості для подальшої взаємодії. Партнери, які себе проявлять нездатними виконувати угоди, матимуть проблеми у відносинах зі США. Такий прагматичний підхід обумовлюється, не в останню чергу, певною долею представників великого бізнесу в новій адміністрації.
- Довкола цього питання виникло багато спекуляцій. Причому, вони не припиняються. Посольство отримало офіційну ноту від американського протоколу, що нинішня інавгурація за рівнем участі від країн проходитиме за тими ж правилами, що і в попередні роки. Тобто, на ці офіційні заходи запрошуються посли, і ніяких запрошень лідерам держав не надсилається. Тому питання, чи їде Президент України, не стоїть так само, як і питання приїзду інших президентів. На сьогодні такий формат не передбачений.