Світлана Хаджирадєва, завкафедри НАДУ при Президентові України
Закон про держслужбу дуже прогресивний, але немає інструментів для його впровадження
- Дійсно, процедура вступу на державну службу прописана в Законі України «Про державну службу», який набрав чинності у травні 2016 року. Впевнено можу сказати, що усі призначення відбуваються відповідно до встановленого регламенту і чинного законодавства України. Зверніть увагу, що палкі дискусії розгортаються не довкола питань порушення регламенту вступу на державну службу, а довкола питань некомпетентності претендентів на ті чи інші посади, особливо коли йдеться про державних службовців категорії А і Б.
Тому причини скандалів, що виникають довкола призначень «високих» посадових осіб, слід шукати не у формулюваннях статей закону про держслужбу - повірте, там все чітко сформульовано з урахуванням кращих міжнародних практик. На мій погляд, головна причина криється у відсутності ефективних механізмів та інструментів відбору персоналу на державну службу, зокрема, - оцінки їхньої професійної компетентності, професійно важливих якостей і т. ін.
- Водночас, я, як сторонній спостерігач, після набрання чинності новим законом про держслужбу уявляла, що реформа цієї галузі завершилася, а виходить, що вона тільки почалася...
- Так, вона тільки почалася, і є певні умови, які не дозволяють швидше його запроваджувати. Дуже багато механізмів необхідно для реалізації цього закону - в тому числі, фінансово-економічні, політичні, організаційні, правові підзаконні акти, регламентація цього процесу.
Скажу, що під час обговорення проблем державної служби в Україні з міжнародними колегами неодноразово лунали такі коментарі: "Світлано, ви прискорюєте процеси, реалізація підзаконних актів - на це десятиліття треба, для того, щоб послідовно, покроково вносити зміни в систему державної служби". Колеги наголошували, що це - специфічна система, і її не можна змінити за два дні чи за три місяці, чи за півроку, бо є такий фактор як спадкоємність попередників, інституціональна пам'ять системи тощо.
Тому найважливіше, що ми можемо сьогодні зробити - це акцентувати увагу на розробці базових документів. Відсутність галузевого стандарту створить ще більше проблем, тому що немає єдиного бачення, яким чином призначати на посади в державній службі.
- За скільки часу може бути підготовлений такий стандарт, якщо є замовлення і відповідне фінансування?
- Якщо є замовлення та фінансування, то збирається експертна група з науковців, роботодавців, державних службовців, представників Національного агентства державної служби, представників кадрових агентств міністерств, відомств тощо, до групи може бути залучена громадськість, інтереси якої також треба враховувати при розробці цих стандартів.
І на базі вже розроблених раніше документів, зокрема, на сьогодні існують профілі компетенції державних службовців, морально-етичний кодекс поведінки державного службовця та інші - необхідно розробити і законодавчо затвердити галузевий стандарт. Розробка стандартів не може робитися лише громадськістю, на волонтерських засадах, бо ми не зможемо отримати той результат, який необхідний для реалізації стратегії реформування державної служби. Стандарти - це державний документ.
- Одразу скажу, що досліджень, спрямованих на визначення необхідно-оптимальної кількості державних службовців для забезпечення системи державного управління, в Україні не проводилося.
Питання про те, скільки має бути державних службовців на 100 громадян чи тисячу, - дискусійне. У 2015 році міжнародні експерти представили результати порівняльного аналізу систем державної служби у більш як 20 країнах світу, серед яких була й Україна. Я вам можу навести дані по деяких країнах. Наприклад, у Білорусі, де кількість населення 9,503 млн, - на 1 чиновника припадає 176 громадян (загальна кількість чиновників 53703); Естонія (кількість населення 1,3 млн) - на 1 чиновника припадає 50 громадян (загальна кількість чиновників 26000); Китай (кількість населення 1340 млн) - на 1 чиновника припадає 19 громадян (загальна кількість чиновників 70 млн); Латвія (кількість населення 2,3 млн) - на 1 чиновника припадає 26 громадян (загальна кількість чиновників 88300); Литва (кількість населення 3,3 млн) - на 1 чиновника припадає 165 громадян (загальна кількість чиновників 20000); Німеччина (кількість населення 83,2 млн) - на 1 чиновника припадає 163 громадян (загальна кількість чиновників 507520); Росія (кількість населення 141,9 млн) - на 1 чиновника припадає 140 громадян (загальна кількість чиновників 996596); США (кількість населення 309 млн) - на 1 чиновника припадає 147 громадян (загальна кількість чиновників 2101200); Україна (кількість населення 46 млн) - на 1 чиновника припадає 170 громадян (загальна кількість чиновників 283400); Франція (кількість населення 61 млн) - на 1 чиновника припадає 190 громадян (загальна кількість чиновників 320000).
Як бачимо, кількість державних службовців в Україні у середньому на 1 тис. громадян, у порівнянні з іншими країнами світу, більш-менш оптимальна.
Також можемо констатувати, що системи державної служби Китаю, Естонії, Латвії більш бюрократичні, ніж в Україні, з точки зору цього критерію - кількості чиновників по відношенню до числа громадян цієї держави. Зверніть увагу, що у малих за територією і населенням країнах - Латвія, Естонія, - припадає, відповідно, 26 і 50 осіб на 1 чиновника, а поруч з ними - в Литві - 165 чоловік.
Як показує практика, у країнах колишнього СРСР кожна з програм скорочення кількості держапарату закінчується його збільшенням
- Це тішить, звичайно. Але чи є статистика, яка відбивала б тенденції в Україні - з точки зору скорочення чи збільшення армії чиновників в останні роки?
- Є, звісно. Справа в тому, що утримання чиновників - це, безумовно, прес на платників податків, тому нове керівництво кожної з країн починає з планів скорочення кількості державного апарату. Водночас, як показує практика, у країнах колишнього СРСР кожна з таких програм закінчується збільшенням кількості держапарату і суми в держбюджеті на їх утримання.
Класичним прикладом стала ситуація за президентства Віктора Ющенка, який прийшов до влади з гаслом "різкого скорочення держапарату". За 5 років його президентства кількість чиновників зросла з 257,1 тисячі осіб (за станом на 1 січня 2005 р.) до 283,4 тисячі (за станом на 1 січня 2010 р). За статистичними даними, на початку 2016 року в Україні штат державних службовців збільшився ще на 1,8% і перевищив 380 тис. осіб - це загалом державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування.
Найменше державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування в Україні було зафіксовано у 2005 році - 339 тис. 49 осіб (з них державних службовців - 247 тис. 124, посадових осіб місцевого самоврядування - 91 тис. 925), найбільше - у 2009 році - 384 тис. 197 (з них державних службовців - 283 тис. 408, посадовців місцевого самоврядування - 100 тис. 789). Зокрема, впродовж 2010-2012 рр. зросла кількість посадовців у центральних органах виконавчої влади: у 2010 році - 9420 осіб, у 2012 - 10 тис. 021, а також судової влади і прокуратури - з 27 тис. 450 осіб у 2010 році - до 32 тис. 096 осіб у 2012-му.
- А як взагалі ви, як науковець, можете оцінити сучасну систему державної служби?
- Сучасна система державної служби України потребує значного покращення. Наразі в Україні у сфері управління державною службою відсутнє єдине бачення перспектив її розвитку, що, у свою чергу, зумовлює невизначеність професійної діяльності державних службовців. І цю ситуацію потрібно виправляти вже зараз.