Майклу Флінну не дали навіть «відгризти лапу»

Якщо Дональд Трамп не засвоїть урок, будуть нові жертви

Полювання – найдавніше ремесло на планеті, тож не дивно, що саме у цій сфері людство накопичило найбільший досвід. Схоже, саме зараз американський істеблішмент задіяв весь арсенал випробуваних тисячоліттями методів полювання проти свого президента – Дональда Трампа.

Трампа методично і водночас дуже швидко, без найменших зволікань, обкладають червоними прапорцями. Відставка його радника з національної безпеки Майкла Флінна вийшла блискавичною: у п’ятницю – компромат у  The Washington Post та The New York Times, у вівторок – власноручна заява про відставку. Жертва обіймала свою посаду – одну з п’яти – шести ключових в адміністрації президента США – лічені тижні.

Флінн пручався відчайдушно (ще за три години до новини про його відставку Укрінформ публікував протилежну – що той «не має наміру йти з посади»), та й Трамп зволікав до останнього, але закони полювання невблаганні – радника з національної безпеки загнали в пастку і навіть не дали часу «відгризти лапу», тобто піти після певної паузи, втративши посаду, але зберігши імідж чесної людини і політика. Віднині він в очах всієї Америки, а отже і всього світу – брехун (збрехав віце-президенту США), порушник американських законів і взагалі агент іноземної розвідки, що продав інтереси батьківщини. Тобто, Флінна не звільнили, а вигнали з ганьбою, пляма від якої лягла і на його шефа Трампа.

Історія з Флінном – лише епізод, хоча й дуже важливий і помітний, загального «полювання» на Трампа. Кампанія проти його антиімміграційних указів ведеться не менш потужно і швидко, ніж проти радника з національної безпеки.

Цікаво, чи правильно, з точки зору «мисливців», засвоїть «урок Флінна» Трамп? Чи доведеться його повторити? Якщо так, то хто там наступний? Кавалер російського ордену Дружби, державний секретар Тіллерсон?

У зв’язку з падінням Флінна у центрі нашої та світової уваги – той факт, що Флінн був найпослідовнішим з усієї команди Трампа прибічником скасування антиросійських санкцій і домовленостей з Москвою. Звідси і акцент у коментарях по лінії: провал Флінна – провал Путіна – американсько-російському зближенню, у тому числі за рахунок України, не бувати. Приємний для нас акцент. А ще приємно бачити, як у Кремлі не можуть нічого путнього сказати про ситуацію з Флінном, схоже, американські «мисливці» застукали зненацька не тільки радника з національної безпеки. Спочатку Дмитро Пєсков, прес-секретар президента Росії, заявляє, що Флінн не говорив з послом Росії про санкції, а через кілька годин сам Флінн каже, що таки говорив,  а потім голова комітету з міжнародних справ Ради Федерації Росії Костянтин Косачев назвав рішення про відставку Флінна за його контакти з російським послом «навіть не параноєю, а чимось незрівнянно гіршим», а причиною його – «русофобію», яка «вразила тепер вже і нову адміністрацію зверху донизу». Така недолуга та істерична реакція Кремля показує, що надії Путіна на швидке і радикальне «перезавантаження» відносин зі США руйнуються так само блискавично, як кар’єра Флінна.

Істеблішмент США, приборкуючи свого «несистемного» Трампа, керується насамперед чинниками внутрішньої, а не зовнішньої, політики своєї країни. Росія, проросійські погляди Флінна та й самого Трампа тут не більше, ніж вдалий привід для «полювання». Однак Путіну від цього не легше. Стає очевидно програшною його ставка на те, що на політику США можна визначально впливати «чекістськими» методами, тобто привертаючи на свій бік різними «оперативними» методами тих чи тих американських політиків. Така стратегія Кремля пояснюється не тільки професійним світоглядом тамошніх вождів, більшість яких – колишні генерали КДБ (ФСБ), а й тим, що іншої стратегії, яка б ґрунтувалася на економічній потузі Росії, просто неможлива в силу відсутності згаданої потуги.

Юрій Сандул. Київ.

Перше фото: Jewel Samad AFP